Наскільки ви можете довіряти науці?

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В АВСТРАЛІЇ

БІЛЬШІСТЬ людей по-справжньому захоплюються наукою через її численні досягнення в галузі медицини, інженерії, комунікації та в інших дисциплінах. Наукові відкриття торкнулися життя майже усіх людей нашого часу. Багато науковців повністю присвятилися науці, і їхні чесні зусилля, скеровані на поліпшення життя людей, можна лише вітати. По суті, письменник Тоні Мортен сказав наступне: «Наука, безперечно, є однією з опор сучасної цивілізації».

Але для визначення правдивої цінності чогось в усіх сферах життя потрібно поміркованості, і наука не є винятком. Тож для того щоб мати врівноважений погляд, розгляньмо слова іншого письменника, котрий не так схвально ставиться до ролі науки в нашому житті. Луїс Волперт у своїй книжці «Неприродна природа науки» (англ.) написав: «Опитування підтверджують, що люди надзвичайно цікавляться й захоплюються наукою, а також мають безпідставне переконання, ніби наука може вирішити всі проблеми; однак ще дехто в глибині душі боїться й ненавидить її... Науковців уважають холодними, безликими та байдужими професіоналами-техніками».

Зріст довіри до науки

Завжди існує елемент ризику, коли наукові експерименти спрямовані на нові відкриття. Проте якщо нові відкриття виправдовують ризик, то довіра громадськості до науки зростає. Гріючись до певної міри у променях слави минулих успіхів, наука вдається до чимраз ризикованіших експериментів, тож багато людей, сповнених благоговінням і захопленням перед наукою, стали вважати її панацеєю від негараздів людства. Внаслідок цього чимало людей пов’язують слова «наука» і «науковий» з абсолютною істиною.

У публікації «Америкен стадіс» говорилося: «Починаючи з 20-х і особливо в 30-х роках нашого століття науковець у білому лабораторному халаті забезпечував споживачів об’єктивними гарантіями, що певний товар є ліпшим «з наукового погляду», ніж конкуруючі товари. У передовиці журналу «Народ» (англ.) за 1928 рік з жалем говорилося, що «речення, яке починається словами: «Наука говорить» здебільшого вирішить будь-яку суперечку на громадських зборах або допоможе продати будь-що — від зубної пасти до холодильника».

Але чи завжди наука є синонімом абсолютної істини? Протягом усієї історії наукові відкриття завжди мали заповзятливих противників. Деякі підняті заперечення були безґрунтовними, інші ж, здавалося, мали добрі підстави. Приміром, відкриття Галілея розворушили злобу католицької церкви. А наукові теорії про походження людини викликали ворожу протидію як на науковій, так і на біблійній підставі. Тому не дивно, що кожне нове наукове відкриття має прихильників і противників.

Старе латинське прислів’я говорить: «У науки [або знань] немає ворогів, крім невігласів». А втім, це вже не так, оскільки наука зазнає нині нападок, як ніколи досі, і не від невігласів. Хоча колись багато людей вважали науку непорушною, однак, здається, тепер вона зазнає нападок від своїх колишніх прихильників. Чимраз більше послідовників науки стають, так би мовити, її суддями, присяжними та виконавцями вироку. Великі храми наукової думки тепер часто є місцем конфліктів. Однією з причин таких проблем є те, що на світло вийшли минулі обмани та виявилася продажність деяких академіків-науковців.

Тому сьогодні частіше, ніж будь-коли, постає питання: чи можна дійсно довіряти всій науці? Наступна стаття подає кілька причин того, чому дедалі більше людей піднімають таке питання.

[Вставка/Ілюстрація на сторінці 4]

Чи завжди наука є синонімом абсолютної істини?