«Релігія є причетною до великого провалу моральності»
ЦЕЙ заголовок у газеті Геральдо, Барранкілі, Колумбії, сам собою викликає велике замішання. Але промовець того заголовку — католицький єзуїт, Алберто Мунера, доктор теології Григоріанського університету в Римі — робить його ще більш значним. Мунера говорив про розвал моральності в Колумбії.
Мунера сказав: «Колумбія католицька країна. Неможливо ігнорувати факту, що релігія є причетною до великого занепаду моральності в наші дні. Бувши теологом, я питаю себе: Що сталось з Католицькою релігією, беручи до уваги те, що вона має все потрібне для підтримування моральності тіла [народу] або допомогти йому чесно боротись із змінами цієї ери, переходити від колишнього стану до нового і зберегти структуру цілого суспільства?»
Докладно обговоривши доказ політичного й морального розвалу,— торгівля наркотиками, підступне політичне вбивство, і насильство з допомогою зброї,— він поставив оце запитання: «Хто то чинить усе це? Чи прихильники Ісламу або Буддизму... чи люди, які не визнають жодного віросповідання? Або чи це люди, які ходять на релігійні церемонії, які лицемірно приймають причастя, і моляться молитвою Отче Наш за успіхом у їхній праці?»
Справді, Ісус з Його учнями ставили наголос на те, що християнська поведінка буде доказом правдивого Християнства, а не виконання якихось обрядів. Ісус сказав: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Івана 13:35). Чи це любов, коли католик убиває, ненавидить свого ближнього, або грабує, гвалтує, говорить неправду, краде, або продає наркотики? І чи це християнська любов, коли церква не карає порушників, щоб тримати себе чистою від таких підлих діл? Церква часто вшановує заможних злочинців пишними похоронами й іншими релігійними церемоніями.
На протилежність цьому, ранній християнський збір дисциплінував непокаяних грішників, винних у серйозному злочині. Апостол Павло написав: «Я писав вам у листі не єднатися з перелюбниками,— але не взагалі з цьогосвітніми перелюбниками, чи з користолюбцями, чи з хижаками, чи з ідолянами, бо ви мусіли були б відійти від світу. А тепер я писав вам не єднатися з тим, хто зветься братом, та є перелюбник, чи користолюбець, чи ідолянин, чи злоріка, чи п’яниця, чи хижак,— із такими навіть не їсти!» Однак, дуже рідко коли виключають таких осіб від Церкви, хіба за атеїстичну політику, або єресь (1 Коринтян 5:9—11; 6:9—11).
Замість навчати людей Біблії й розвивати нову особистість, то протягом століть Католицька церква навчала їх молитись по чотках, заохочувала їх приходити на месу, і сповідатись перед священиком (Ефесян 4:17—24). Внаслідок цього сьогодні поширюється великий розвал моральності. Також менше людей ходять до церкви. Єзуїт Мунера сказав про стан Католицької церкви в Колумбії: «Належачи до такої релігії, очевидно ми не можемо реагувати до сьогоднішньої ситуації в якій знаходимо себе. Це основна причина на розвал нашого Християнства... здається сьогоднішні [католики] не є християнами».
Звичайно сьогоднішній розвал моральності стосується людей всіх релігій. Багато людей, які хрестяться, одружуються, і погреблюються в церкві, продовжують красти, чинити перелюб і шахраювати. Навіть засуджені злочинці визнають якесь віросповідання — католицьке, протестантське, єврейське, тощо. По їхніх ділах можна бачити, що Церква не розвинула в них нової особистості. Винним у цьому може бути сам злочинець або його релігія, яка не вплинула на його думки й поведінку. Тому що кількість є важливішою від якості, то релігія мусить зазнати трагічних наслідків результатом своїх дій.
Точно буває так як Павло пророкував про «останні дні»: «Вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися. Відвертайся від таких!» (2 Тимофія 3:1—5).
Релігія після Потопу
Едмон і Жюль де Гонкур, французькі письменники 19 століття, написали: «Якщо є Бог, то мабуть є думки, що атеїзм є меншою образою ніж релігія». Це правда, фальшива релігія є образою Творцю людства. Коли Творець знищив фальшиву релігію в Потопі в 2370 р. до н.е., то це був доказ на те, що Він не дозволить, щоб Його завжди ображалось.
Основна правда не змінилась, незважаючи на появлення фальшивої релігії. Дійсно, після Потопу, релігія мала розвиватись помітним способом, аж поки, протягом століть не пошириться по цілому світі. Вона й вас доторкне! У наступному номері, в статті «Мисливець, башта й ви!» пояснимо як.
[Ілюстрація на сторінці 9]
Часто релігія тільки поверхова. Вона не запобігає расової ненависті, злочину і неморальності.