Нагірна Проповідь. Щасливості 6 до 9

ІСУС ось як висловлює шосту „щасливість” в Його Нагірній Проповіді: „Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога”.— Матвія 5:8.

„Чисті серцем” — це особи чисті внутрішньо. Це чистота любові, бажання, оцінення та намірів. Цю чистоту протиставлено поверховій або церемонійній чистоті. (Матвія 23:25—28; Марка 7:3, 4) Замість нагадувати показну побожність, Святе Письмо заохочує „любов від чистого серця, і доброго сумління, і нелукавої віри”.— 1 Тимофія 1:5.

Чисті серцем тішаться тому, що „побачать Бога”. Це не значить бачити Його голим оком, бо ,ніхто не може бачити Бога і жити’. (2 Мойсеєва 33:20; Івана 1:18; 1 Івана 4:12) Є інші способи, якими правдиві поклонники на землі тепер можуть „бачити Бога”. Наприклад, зауважувати як Бог помагає нам через нашу вірність є один спосіб, яким можна „бачити Бога”. (Йова 19:26; 42:5) Коли люди ходили до храму в Єрусалимі на поклоніння, то ходили немов „дивитися на обличчя Єгови”, або представити себе перед Ним.— 2 Мойсеєва 34:24; 5 Мойсеєва 31:11; Ісаї 1:12.

Грецьке слово, яким Матвій перекладає „бачити”, також значить „розуміти, помітити, знати”. Тому що Ісус досконало відбивав Божу особистість, то міг сказати: „Хто бачив Мене, той бачив Отця”. (Івана 14:7—9) Чисті серцем, які вірили, що Ісус був Месією й слухались Його, зрозуміли Божу особистість. Живучи згідно з їхньою вірою в Ісусову гріх-покутуючу жертву, їм простяться гріхи, вони розвивають споріднення з Богом і можуть віддавати Йому належне поклоніння перед Його престолом. (Ефесян 1:7) Бачити Бога в такому розумінні довершиться для духом помазаних християн, коли вони підуть на небо й там дійсно побачать Бога й Христа.— 1 Івана 3:2; 2 Коринтян 1:21, 22.

Тільки чисті серцем матимуть нагоду побачити Бога через акуратне знання та правдиве поклоніння. Письмо показує, що практикуючі гріх не знають, ані бачать Бога й Його Сина. „Хто грішить не бачив Його”.— 1 Івана 3:6; 3 Івана 11; Псалом 23 (24):3, 4.

„Спокійні” стають синами Божими

Ісус говорить про 7-му щасливість в Його Нагірній Проповіді так: „Щасливі спокійні, бо вони будуть зватись ,синами Божими’”.— Матвія 5:9, НС.

„Спокійних” можна пізнати по тому від чого вони відвертаються і що вони практикують. Спокійні не сваряться; і не відплачують злом за зло. (Римлян 12:14—21) У них натура доброчинна.

Грецьке слово на спокійні — „миротворці”. Вони не тільки самі поводяться спокійно, але також стараються заводити мир і згоду між суперниками. Вони не беруть участі у нічому, що може ,розділювати знайомих’. (Приповістей 16:28; 17:9) Словом, а також прикладом, вони заохочують мир у і поза християнським збором.— Римлян 14:19; Євреїв 12:14.

Спокійні щасливі, „бо вони будуть зватись ,синами Божими’”. Вони мають близьке споріднення з Богом, як Його діти. Але, щоб підтримати таке споріднення, то треба наслідувати характерні риси Божої особистості, включаючи спокійність. (2 Коринтян 13:11; Филип’ян 4:9; 1 Солунян 5:23; Євреїв 13:20; Якова 3:17) Коли хтось нелюбовно ворогує з своїм ближнім, „той не від Бога”.— 1 Івана 3:10.

В Ісусів час євреї вірили, що вони були Божі діти, бувши Його тілесні створіння. (Ісаї 64:8) Але Ісус показав, що вони помилялися, хоч були природним насінням Авраамовим. (Івана 8:39, 41) Фактично, Ісус був сказав декотрим: „Ваш батько — Диявол”. (Івана 8:44) Тому що людство вспадкувало гріх від Адама, створеного „сином Божим” на землі, то синівство з Богом не приходить автоматично.— Римлян 3:23; 5:12; Луки 3:38.

Тільки спокійним, вірячим, що Ісус був Месією й покутою за їхній гріх, дано „владу стати дітьми Божими, тому що вони вірять у Його Ім’я”. (Івана 1:12, НС; Ісаї 53:12; 1 Петра 2:24) Добрий Пастир, Ісус Христос, стане „вічним Отцем” тому „великому натовпові” спокійних „інших овець” під Його тисячолітнім Царством. Коли ж закінчиться тисяча років, то Він віддасть їх Своєму небесному Отцеві, щоб вони стали дітьми Божими.— Об’явлення 7:9—17; Івана 10:14—16; Ісаї 9:6; 1 Коринтян 15:27, 28.

Переслідувані, однак щасливі

Як восьма щасливість цієї серії Ісус каже так: „Щасливі ті, яких переслідують за праведність, бо їхнє Царство небесне”. (Матвія 5:10, НС) Розширюючи цю думку, Він подав 9-ту щасливість. „Щасливі ви, коли люди докоряють вам, і переслідують вас, і неправдиво говорять усяку лукаву річ проти вас ради Мене. Радійте та веселіться, тому що велика буде ваша нагорода на небі; бо так само переслідували й пророків, що були перед вами”.— Матвія 5:11, 12, НС; порівняйте з Єв. Луки 6:22, 23.

„Переслідувані”,— це християни, які зазнавали докір, яких лихословили і гнали „за праведність”, або „ради Сина людського”. Вони страждають, тому що поклоняються Єгові, мають на собі ім’я Ісуса Христа й уважно ходять слідами Його.— 1 Петра 2:19—21.

Причина з якої вони радіють така сама, як перша щасливість, тобто, „Царство небесне належить до них”. (Порівняйте з Єв. Матвія 5:3.) Хоч за це їм можуть докоряти, виганяти з суспільства, а навіть у деяких випадках убивати, то християни знають, що це варто страждати, щоб з „радістю”, царювати з Христом у Божому небесному Царстві або, щоб утішатись досконалим життям, як Його земні піддані.— Матвія 25:21, 23; Євреїв 12:2; Об’явлення 21:1—5.

Ця ,нагорода на небі’ (тобто, від Бога) не заплата за виконану роботу. Грішні люди ніяк не можуть заслужити Божої ласки й зобов’язувати Його благословляти їх. (Галатів 2:16; Якова 2:10) Нагорода царських благословень — „невимовний дар” — доказ Божої доброзичливості й великодушності. (2 Коринтян 9:15; Якова 1:16—18) Це нагорода дана християнам за те, що вони вірно зносили докір, переслідування й лукаві неправди накинені на них через їхню незламну відданість до Бога.

Ісус тоді ставить протилежність цим двом останнім щасливостям, кажучи: „Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні!” (Луки 6:26) Замість проголошувати Божу правду, „фальшиві пророки” стародавнього Ізраїля говорили людям те що люди бажали чути; і вони „любили це”. (Єремії 5:31, НС) Але така популярність ніколи не була ознакою Божого схвалення. Бог Єгова благословить тільки тих, які говорять і поводяться згідно з Його Словом. (Псалом 15:1, 2) Ті, що будуть так робити, можуть сподіватися переслідування, бо Ісус сказав: „Як Мене переслідували,— то й вас переслідувати будуть”.— Івана 15:20.