Поновлення в’язнів — чи воно може мати успіх?

„Я ВВАЖАЮ себе бути цілком вільним! Я є цілком вільний від темряви, яка колись обгортала мене”.

„Я є щасливий кожного дня мого життя!”

Так висловлюються два в’язні з Івагіг Карної Колонії Філіппінських островів. Обох засудили за душогубство, і вони вже провели багато довгих років у тюрмі. Але тут вони знайшли щось від якого зазнали багато більшу радість, як від чого-небудь іншого у попередніх роках свободи.

Івагіг тюрма

Івагіг Тюрма і Кримінальна Колонія,— щоб дати їй повної назви — є інакша від багатьох інших тюрем. Тюрма стоїть на довгому острові Палаван, Філіппінського ланцюга, що тягнеться на південно-захід у Китайське море. Тюрма містить у собі 95 410 акрів (38 612 гектарів) землі, і приміщає коло 5.000 в’язнів. Але, цих не називають в’язні, а колоноси (ті, що заселяють колонію).

У більшій частині тюремної дільниці немає високих мурів або гратів. Там немає озброєної сторожі і багато в’язнів є вільні ходити куди хочуть. Деякі не вбирають тюремного одягу. Більшість живе по спільних спальнях і працюють у полі, вирощують головні врожаї в колонії: рис, кукурудзу, сушене ядро кокосового горіха, пиломатеріал, ротанг-пальми і трохи різної бамбуки.

Щомісяця колоносам дають трохи грошової допомоги, яку вони можуть підсилювати продаванням ручних виробів. Кільком, яким уже довіряють і які можуть утримувати їхні родини, дозволяють приводити родини до колонії, щоб вони жили там. Ці живуть по двоквартирних приміщеннях; їм дають потрібне заготівля і вони можуть плекати врожай або худобу, щоб допомогти їм оплачувати витрати.

У тюрмі підтримують дисципліну, але колоносам дають більшої свободи лише тоді коли вони заслуговують довір’я. Деякі навіть допомагають вести справи колонії. Додатково, їх навчають різних майстерностей, а неписьменних навчають читати, писати і рахувати. Також відкладають час на дозвілля, включаючи плавання, різні спорти, музичні вистави та прогулянки, а в неділю дозволяють деякі релігійні зібрання.

Роками Івагіг було дуже багате поле для Свідків Єгови робити учнів. Але, як ця діяльність Свідків Єгови почалася?

Проповідуючи в Івагізі

Багато осіб уже брали участь у цій роботі на протязі років, і Домінго Обіспо був перший з цих. Його засудили на довгий час до Мунтінлупа тюрми у Манілі, де він почав приходити на зібрання, якими провадив місцевий старший Свідків Єгови. З часом він віднісся до науки Біблії й став Свідком. Відтоді, коли його перевезли до Івагіг тюрми, він почав розказувати іншим в’язням те, що сам був навчився.

В іншому випадку, одного чоловіка, який колись був Свідком Єгови виключили із збору через його погану поведінку. Він вчинив дуже серйозний злочин і його взяли до тюрми. У тюрмі він покаявся так як стародавній цар Манасія. (2 Хроніки 33:10—13) Зрештою, коли цього чоловіка перевезли до Івагіг тюрми, він зустрівся з старшими сусіднього Пуерто-Прінцеса збору, а ці перевірили, що він справді вже був покаявся. Тому його прийняли назад до збору Свідків Єгови, і він почав проповідувати в колонії.

Також маємо одного чоловіка, який втік з тюрми Івагіг. Він пішов у село Палаван і там мешкав, як приватний громадянин. Один Свідок Єгови проповідував йому і цей засуджений полюбив те, що чув. Тоді сумління почало гризти його і він порадився в одного старшого збору. Що йому тепер робити?

Цей християнський старший заснував свою пораду на словах апостола Павла до Римлян у 13-му розділі, першому вірші. Йому показали, що відповідальність правдивого християнина є віддавати Кесареві Кесареве. Отже, у супроводі деяких християнських друзів, він вернувся до колонії і піддався. Тепер йому довіряють і призначили його навчати інших в’язнів. Він уживає цю нагоду проповідувати звістку правдивого Християнства.

Більшість в’язнів, які стають Свідками Єгови в Івагіг мали перший дотик із Свідками через їхнє проповідування саме тут у колонії. Одному чоловікові дали брошуру Чи це життя є все, що є? Цей чоловік дуже здивувався, що Свідки Єгови були дієві у тюрмі й згодився студіювати Біблію вживаючи підручника Правда, яка веде до вічного життя. Відповідно відгукнувшись на це навчання, цей чоловік поступово змінив своє життя і був готовий охреститись.

У колонії не дозволяють проповідувати від дому до дому (або від квартири до квартири). Проте, два рази у тижні „рахують в’язнів” і тоді збирають усіх разом, щоб побачити чи хтось не втік. Свідки використовують цей час і проповідують своїм співв’язням. З ними провадять біблійні студії під деревами або на стадіоні.

Також, у неділю дозволяють християнським старшим з Пуерто-Прінцеса збору приходити й провадити біблійні студії у тюрмі, вживаючи журнал Вартова Башта за підручника. Зацікавлених запрошують приходити на студію. Колись ці зібрання відбувались у бібліотеці, але адміністрація тюрми, оцінюючи роботу Свідків Єгови, зробила розпорядок побудувати великий Зал Царства, за коштом колонії.

Недавно влада дозволила деяким колоносам прийти на обласні конвенції Свідків Єгови поза тюрмою. Старші найближчого збору беруть відповідальність за таких осіб, і в’язнів пильнує лише один неозброєний вартовий. Ці приходять у цивільному одязі й їх не заковують у наручники. На кожній з останніх трьох конвенціях, деякі з цих охрестились. На конвенції в травні 1977 р., двох з дванадцятьох, які прибули на конвенцію охрестились. Інші Свідки на конвенції завжди радіють, коли товаришують з своїми християнськими братами з Івагіг тюрми.

Успішне поновлення

Внаслідок своєї діяльності, Свідки Єгови могли цілком виправити деяких затверділих кримінальників. Хоч це часто правда, що чоловіки вертаються назад до свого злочину, коли вийдуть з тюрми, то багато з цих таки цілком змінюються. У словах апостола Павла, вони „обмилися”.— 1 Коринтян 6:11.

Яке тривале це виправлення є можна бачити з досвіду одного чоловіка, який, відбувши 15 років тюрми за душогубство, став піонером, так як Свідки Єгови називають повночасних вісників, коли його випустили з тюрми. Інші також, відбувши засуд, стали шановними старшими християнського збору.

Головний намір Івагіг Кримінальної Колонії є, щоб „виправляти”, замість „карати”. Тому, керівництво радіє, коли зауважує зміни у в’язнях, які стали Свідками Єгови. Один наглядач сказав: „Я бажав би, щоб усі в’язні тут були Свідками Єгови!”

Фактичний Офіцер Безпеки колонії сказав: „Я хочу, щоб ця релігія навертала багато осіб у тюрмі, бо я зауважив, що коли хтось стане Свідком Єгови, то дуже змінює свою поведінку.

„Один з ваших членів, Санчез, колись завдавав нам найбільше клопоту — пиячив, дуже курив і був надто злий. Він дуже докучав мені. Я не знаю звідкіля він набрав такої відваги змінитись. Я лише знаю, що він став Свідком Єгови!”

Чому така зміна?

А що це перемінює душогубів, гвалтівників, підпалювачів та зрадницьких убивців на добрих християн? Так як ці чоловіки самі признають, це є поправляюча сила Божого Слова і добра дружба з побожними людьми. Один сказав, що його привабила біблійна обітниця вічного життя, що Бог витре кожну сльозу з очей страждаючого людства, і що більше не буде ні хвороб ні смерті. (Івана 5:24; Об’явлення 21:4) Тому що він уже бачив погану сторону життя, то ці обітниці зворушили його серце.

Інший сказав, що між в’язнями, які стають Свідками Єгови є правдива християнська та братерська любов, і що ця любов привабила його до Свідків Єгови. Тепер він каже, що старається бути „добрий слуга Бога Єгови”.

Інші казали, що коли стали товаришувати із Свідками Єгови, то це був перший раз за цілого їхнього життя, що з ними поводились так як з порядними людьми. Дійсність цієї любові можна бачити у випадку одного в’язня, коли його мали випустити з тюрми. Він сказав, що „сльози заливали йому очі” тому, що відходив від своїх любимих християнських братів.

Отже, навіть у тюрмі можна бачити велику силу Біблії зціляти серця та змінювати людей. Коли в’язні, яких брали до тюрми за колишній злочин, приступають до світла Божого Слова, то зазнають дійсну свободу, яку Ісус пообіцяв, кажучи: „І пізнаєте правду, а правда визволить вас”. (Івана 8:32, НС) Вони є дуже вдячні за любов їхнього Бога, Єгови, Який дозволив їм знайти правдиву свободу і вічне відновлення навіть у тюрмі.