Перша Світова Війна — Вступ до остаточної ери людини?

У нашому попередньому номері, в 1-ій частині ми пояснили, як державні провідники дозволили підступному вбивстві Архігерцога Фердинанда посилитись у війну. Європа — і незабаром решта світу — ввійшла в нову еру. Чи це буде остаточна ера людини?

„ВІЙНУ буде легко виграти”, хвалився один німецький воїн. „Вона триватиме тільки кілька тижнів і ми здобудемо перемогу!” І на передодні війни, багато мали таке саме довір’я. Пропагандою дуже переконали простодушно-довірливу публіку, що війну буде можна скоро виграти. Історик Ганц Герцфелд сказав: „Стан несамовитого збудження, яким нації Європи, розпещені довгою добою миру, ввійшли в ,Армагеддон’ Першої Світової Війни сьогодні дуже легко проноситься, як незбагнене, суттю, а також психологічно. Але це є такою частиною цього поворотного пункту історії, що без розуміння цієї хвилі захоплення та охочості жертвувати, то історична природа катастрофи, з усіх точок зору, не була б зрозуміла”.

Опір Бельгії — сигнал Німеччині

Надія Німеччини скорої перемоги над Францією головно грунтувалась на її воєнній стратегії. Видозмінена версія „Плану Шліфена”, була обманно проста. Німецьке військо промарширує через Бельгію і ввійде в Францію „ззаду”, уникаючи укріплення понад її кордоном. Для успіху цієї схеми, то необхідно перше атакувати — і ще скоро. Проте, ніхто не думав, що Бельгія буде так завзято воювати.

Але на короткий час, цар Альберт з Бельгії став центром історичної уваги. Німеччина вимагає дозволу пройти через Бельгію без опору. Промовляючи перед державною радою, цар Альберт каже: „Наша відповідь мусить бути ,Ні’, незважаючи на наслідки”. Скоро мобілізоване бельгійське військо завзято воює, жорстоко, проти нападаючої армії.

Пропагандисти негайно пом’якшують цю поразку німецькому духові. Родичі вбитих солдатів бельгійської кампанії, пригадує один старший німець, „одержували пам’ятні документи із зображенням ангела на них, заявляючи, що солдат помер ,за Кайзера й за батьківщину’ ”.

Німеччина розгромлює маленьку Бельгію. Але напад Німеччини на цю нейтральну державу зворушує гнів світу. Англія відразу вирішує, що вона не буде бездіяльно дивитись, як Німеччина буде швидко загарбувати Європу. 4-го серпня, Англія оголошує війну. Таким то чином опір Бельгії стає пересторогою Німеччині. Перемога не буде „дуже легка”.

Війна тепер уже стала світовою війною. Історик Гергард Шульц пояснює: „Війна стала світовою війною тому, що єдність у [Британській] Імперії затрималось на протязі війни, Союзні держави складаючись з Англії, Франції та Росії мали доступ до природних багатств цілого світу”. Незабаром Оттоманська Імперія (тепер Туреччина) пристане до Німеччини, а Японія до сторони Союзних держав, а навіть декотрі Центрально й Південно Американські країни приєднаються до боротьби проти центральних держав. При кінці війни дуже мало країн будуть хвалитись, що вони були нейтральні.a

Студенти Біблії знайдуть нове значення в Ісусовому дивовижному пророцтві: „Повстане народ на народ, і царство на царство”.— Матвія 24:7.

Безвихідне становище на воєнних фронтах

Німецьке віисько тепер прямує на Париж, незважаючи на опір Франції. Проте, кілька миль від Парижу німецький воєнний апарат втрачає мужність. Погана комунікація й нерішучість військових провідників дають Союзним Державам нагоду перегрупуватись і виступити спустошливою контратакою. У битві Марні завдали поразки німецькому війську. Усе-таки німецьке військо могло якось укріпитись. Війська Союзних держав теж укріпляються. Тепер окопані війська розділює смертельна нейтральна зона.

Протягом багатьох місяців, траншейна війна тягнулась то взад то вперед — вояки вибігали в нейтральну зону, шпурляли гранати одні на одних, а потім скоро вертались до окопів. Людська кров текла неначе вино на п’янці, і жодна сторона не могла набути перемоги. Неспокійну тишу регулярно переривало спорадичне воювання, протягом якого канали новин звіщали, що „все тихо на західному фронті”.

Боротьба є жорстока. Пригадує один німецький солдат: „Я керував кулеметом, і це значило, що я завжди був на фронті. Ми допускали французам приступати так близько як 100 метрів [110 ярдів], а тоді стріляли в велику масу наступаючого війська... Просто, ми скошували їх”. Яка ж безглузда страта! Бої відбуваючіся в 1916 р., у Вердені й на Соммі продовжуються на кілька місяців і „сотки тисяч солдатів по обох сторонах гинуть”.

Диявольська зброя збільшує страхіття бою. Дев’яносто два проценти вбитих на війні вмерло від кулемета. Популярний ряд німецьких гармат Велика Берта, посипали Париж смертю від тодішньої нечуваної відстані 76 миль (122 км). Вояки привикли до гудіння літака — якого спершу вживалось для розвідування а пізніше як смертельну зброю. Моряки жили в страху атаки підводного човна. Навіть отруйний газ — від якого іноді вмирав нападаючий, як також ворог — входить до арсеналу. Історик Герберг сказав, що газовий бій в районі міста Іпра в 1915 р. був „один з найбільш душогубних подій цілої війни”, в якій загинуло більш як 100 000 осіб. Все-таки, траншейне воювання на західному фронті продовжувало розстроююче безвихідне становище.

Але на східному фронті, німецькі військові провідники Гінденбург і Лудендорф набувають такі вражаючі перемоги проти неприготовленої Росії, що їх називають бути непереможні напівбоги війни. Все-таки, взимі 1914—15 року війна на сході також уходить у застій. Протягом кількох місяців війна продовжується незмінливо. Так пізно як в 1917 р., не було можливо сказати хто виграє війну.

Напрям війни змінюється

У 1917 р., революція призвела до розгрому російської армії. Новий більшовицький уряд негайно шукає миру з Німеччиною, і тимчасово зазнає полегшення від тягару війни на двох фронтах. Все-таки, ці події не виходять Німеччині на користь, тому що грізний ворог тепер уходить у війну. Коли в 1915 р. затопили корабель Лусітанія, то це зворушило США проти Німеччини. І в 1917 р. Сполучені Штати офіційно вступили в війну. Але, до прибуття допомоги США, то німці розпачливо виступають наступальною операцією. Але малі успіхи затемнюють величезну кількість убитих. Союзні держави також зазнають великі втрати, але збільшена допомога США перебільшує втрати. Німецький наскок обернувся на німецькі відступи.

Проте, поразки не здійснились тільки через мілітарні втрати. Німецька економія цілком провалилась. Облога Союзними державами — а також погана погода — роблять своє діло й витворюють великий голод. Так як один німець пригадує: „Хоч речі вже довгий час видавали на пайки, то пайок таки все більше та більше зменшувався”. Протягом зими 1917 р., голодуючі німці мусили бути задоволені скромною бруквою як їхньою головною їжою. „Бруквяна зима”, вони жовчно назвали її. Зусилля, щоб посилювати їхню дієту страшенними заступками — все від тирси (трачиння) до дощових черв’яків — доказуються бути безнадійно некорисні. Так як один очевидець пригадує: „Голод був ворогом, якого Німеччина не могла перебороти... Багато родин загубили їхнього батька, як також синів. І все те, що вони тепер бачили в майбутньому була хвороба, голод і смерть”. Коло 300 000 людей померло з голоду і хвороби. Народ стоїть на порозі повстання.

Австро-Угорщині не поводиться краще як її імперія починає розпадатись — член нації шукають миру або оголошують незалежність. Віч-на-віч з розгромленим моральним духом, зникаючими провіантами й масою війська Союзних держав, то Центральні сили не мали жодного вибору, як тільки капітулювати.

Починаючись в одинадцятій годині рано, 11-го листопада, 1918 р., гармати затихли.

У нашому наступному номері, в останній частині будемо обговорювати наслідки війни й після-воєнні зусилля підтримувати мир.

[Примітки]