Успіх залежить від вірності до Бога
ДРУГА КНИГА ХРОНІКИ починається з Соломоновим царюванням, тоді висліджує царювання іудейських царів, деколи згадуючи про десять поколінь ізраїльських, закінчуючись знищенням та спустошенням Єрусалима аж до часу, коли цар Кір видав декрет дозволяючи відбудувати храм Єгови в ньому. Повторно, книга показує, що коли царі і народ покладались на Бога Єгову, то мали успіх у всіх своїх справах. Але через невірність вони втратили Боже благословення й охорону.
Добре установивши своє царство, Соломон, разом з начальниками, суддями та головами народу, пішов жертвувати до скинії у Гів’оні. Таким чином молодий цар просив, щоб Єгова благословив його володарювання. Вночі, Всевишній відкрив Себе Соломонові і дав йому нагоду просити чого лише бажав. Покірно цар просив тільки потрібної мудрості і знання, щоб судити своїх підданих. Через таку благородну просьбу, Соломона запевнено, що в додаток до мудрості він отримає „багатство, маєтки та славу”, більше від тих, якими користувались Давид і Саул і, в дійсності більші від багатств, якими майбутні царі будуть користуватися. (2 Хронік 1:1—12) І так сталося, бо історія каже: „І цар зібрав у Єрусалимі срібла та золота, мов каміння”.— 1:15.
Одно з найбільших досягнень Соломонового правління був храм Єгови побудований на горі Морії. Більшість розділів від 2 до 7 говорять про приготовлення, будування та устаткування храму і про його урочисте відкриття.
Знову через нічне видіння Соломон отримав відповідь Єгови на свою молитву під час відкриття храму. У відповіді було показано, що коли царі будуть вірно дотримувати божественний закон, то їхнє царювання буде успішне. З другого боку, через невірність, Ізраїль потерпить народне нещастя. Навіть славетний храм розгромлять на купу розвалин.— 7:11—22.
Розділи 8 і 9 закінчують Соломонове царювання. Там показує, як він будував та перебудовував міста, як він уживав позосталих ханаанців для примусової праці, про його розпорядки для служби у храмі, про його морські подвиги, про славні відвідини цариці Шеви, про Соломонове майно, про його смерть і що його син Рехав’ам заступив його місце як цар.
Розділене царство
Віддаючи перевагу недосвідченим молодим підлесникам замість слухати здорової поради старших, Рехав’ам сказав представникам народу, що накине ще тяжче ярмо на людей від його батька. Тому що люди вже досить терпіли, коли Соломон відступив від закону Єгови при закінченні його царювання, то десять племен збунтувалися, сповняючи слово Єгови через Ахійю.— 10:1—19.
Зібравши військо, Рахав’ам старався привернути бунтівницькі племена назад під його владу. Але, за наказом Єгови через пророка Шемая, він покинув цей план. Бунтівницькі племена сформували незалежне царство під Єровоамом, який заснував поклоніння теляти. Наслідком цього, левіти мешкаючі по містах Єровоама вибрались до Іудеї та Єрусалима.— 11:1—17.
Тому що Рехав’ам, разом з його підданими, також відступили від божественного закону, то Єгова відібрав від них Свою охорону. Шішак (Шешонк 1-ий) вдерся в Іудею, забираючи одно укріплене місто за другим. Проте, почувши божественне проголошення, що за їхню невірність вони будуть залишені Шішакові, Рехав’ам з його князями стали покірні й Єгова не допустив єгипетського царя знищити Єрусалима. Одначе, обікрали всі скарби міста.— 12:1—12.
Єгова помагає Авієві й Асі
По смерті Рехав’ама, почав царювати його син Авія. Між Рехав’амом а Авієм вибухнула війна. Одного разу, через засідку Рехав’ам поставив воїнів царства іудейського в дуже велику небезпеку. Але, тому що просили, щоб Єгова допоміг їм, то Всевишній дав їм перемогу.— 12:16 до 13:20.
Подібно коли Аса, наступник Авійя, зустрів коло один мільйон ефіопського та лівійського війська під проводом Зераха, то звернувся до Єгови, за допомогою. Він молився: „Господи [Єгово, НС], нема кому, крім Тебе, допомогти численному або безсилому. Допоможи нам, Господи [Єгово, НС] Боже наш, бо ми на Тебе опираємося і в ім’я Твоє ми прийшли на цю безліч. Господи [Єгово, НС], ти Бог наш, нехай людина не має сили проти Тебе”. Знову Єгова дав Своїм людям перемогу.— 14:9—15; 16:8.
Асу гідно похвалити за те, що він послухав слів Єгови через пророка Одеда і виступив, щоб знищити місця для ідольського поклоніння. Проте, незважаючи на те, що Бог допоміг йому, Аса пізніше зложив союз з сирійським царем Бенгададом, щоб не допустити ізраїльського царя Башу воювати проти нього. Коли пророк Ханані докорив йому за цей безвірний вчинок, то Аса образився. Він закував Хананію в колодки і почав гнобити своїх підданих. За це Єгова стримав Своє благословення від царя. Занедужавши на ноги через подагроподібну хворобу, Аса таки не звертався до Єгови, тільки до сцілителів.— 15:1 до 16:13.
Гарна історія заплямована поганим союзом
Йосафат, син Аси, був добрий цар і Єгова помагав йому та охороняв його. Він намагався викорінити ідолопоклонство, зробив розпорядок, щоб люди навчалися закону Єгови і поліпшив судову систему. Тому, що покладався на Єгову, то Єгова спас його від ворожого війська аммонітян, моавітян та гори Сеїри коли ці нищили одні одних. Проте, Йосафат нерозумно зложив шлюбний союз з ідолопоклонним царем Ахавом. Аталія, дочка Ахави й його цариці Язабели, що вклонялась Ваалові, вийшла заміж за Єгорама сина Йосафата. Такий союз втягнув Йосафата в згубний військовий захід з царем Ахавом. Вернувшись у Єрусалим Йосафата привіталося докором: „Чи будеш допомагати несправедливому, а тих, хто ненавидить Господа [Єгову, НС], будеш любити”? Проте, Йосафат пізніше знову схибив, коли пристав до царя Ахазії, наступника Ахава, щоб будувати кораблі. На сповнення пророцтва, всі їхні кораблі були понищені.— 17:1 до 20:37.
Наступний цар Іудеї, Єгорам, під впливом своєї дружини Аталії, ходив поганим шляхом дому Ахава. Щоб закріпити свою царську позицію, він стратив усіх своїх братів і декотрих князів. Без благословення Єгови він дуже погано царював. Його мучили повстання едом’ян і міста Ліван. На протязі останніх двох років свого життя, він захворів у своїх внутрощах невидужною хворобою.— 21:1—20.
Коли Ахазія, наймолодший син Єгорама, став царем, то продовжував погане царювання, бо також був під впливом Аталії. Відвідуючи пораненого ізраїльського царя Єгорама, Ахазія помер у каральному виступі Єгу проти дому Ахава. До того ж, Аталія стратила всіх царських потомків і незаконно захопила престол. Але, дружина священика Єгояди, була заховала Йоашу, сина Ахазії. Пізніше Єгояда встановив Йоашу на царя і дав наказ, щоб стратити Аталію.
Під проводом Єгояди, Йоаш добре царював і зробив розпорядок, щоб поновити храм. Але, коли Єгояда помер, то Йоаш відступив від правдивого поклоніння, навіть дав наказ, щоб укаменувати Захарію, сина Єгояди за те, що цей докоряв йому за його невірність. Єгова тоді допустив на нього Сірійське військо, щоб принижити царство іудейське. Йоаш захворів від тяжкої хвороби і зрештою власні слуги вбили його.— 22:1 до 24:27.
Від царювання Амації до спустошення Іудеї
Спочатку Амація, син Йоаша добре царював, але пізніше став невірний. Після довгого співіснування, двоє ізраїльських царств почали воювати між собою, і війська Амації стали розбиті. Коли Амація відступив від Божого закону, то зробили на нього змову. Втікши до Лахішу, там змовники вбили його.— 25:1—28.
Уззійя, наступний цар Іудеї добре царював і набував багато перемог над ворогами іудейського царства. Але пізніше він запишався серцем і увійшов до храму, щоб кадити на кадильному жертівнику мов священик. За цей зухвалий вчинок він став прокажений. Тоді зацарював його син Йотам. Тому, що Йотам корився законові Єгови то процвітав і набув перемогу над аммонітями,—26:1 до 27:9.
Проте, Ахаз, наступник Йотама, став горезвісним ідолопоклонником, навіть жертвував власних синів. Наслідком цього. Єгова стримав Своє благословення від Ахаза й його ідолопоклоницьких підданих. Царство іудейське потерпіло від нападів едом’ян, филистимлян, ізраїльтян та сирійців. Боячись, щоб не згубив свою позицію як цар, Ахаз просив військової допомоги від асирійців. Однак, це не дало йому полегшення, але чуже пригноблення.— 28:1—27.
Єзекія, син Ахази, старався викорінити ідолопоклонство з його країни і збунтувався проти асирійців. Хоч асирійський цар Сенхарів удерся в Іудею, то йому не вдалося здобути Єрусалима. Єзекія отримав нагороду за те, що покладався на Єгову, бо однієї ночі ангел знищив вершки асирійського війська.— 29:1 до 32:22.
Манасія, син Єзекії, відновив ідолопоклонство і дуже гнобив людей. Проте, коли його взяли до Вавилона у полон, він схаменувся і покаявся. Бог Єгова змилосердився над ним, і вернув Манасію назад у Єрусалим. Цар Манасія старався поправити релігійний стан, але люди вже були занадто затвердились в ідолопоклонстві. Навіть його власний син, Амон, коли перебрав престол, повернувся до ідолопоклонства. Він загинув з рук змовників.— 33:1—25.
Йосія, останній добрий цар Іудеї, рушив велику кампанію проти ідолопоклонства. Але вже було запізно для людей покаятися. Також, Іудея дуже провинилась про кров. (2 Царів 24:3, 4) На жаль, Йосія сам помер, коли старався завернути єгипетське військо у Меггідо, в дорозі воювати з халдейцями у Каркеміші. Останніх чотири царі — Єгахаз, Єгояким, Єгояхін і Седекія погано царювали. Єгова зовсім покинув царство іудейське і допустив вавілонців, під царем Навуходоносором, знищити Єрусалим та його чудовий храм. Багато позосталих були заслані в полон. Зрештою, на сповнення слова Єгови через Свого пророка Єремію, Кір видав декрет даючи полоненим нагоду вернутися до своєї спустошеної домівки.— 2 Хроніки 34:1 до 36:23.
Як переконливо ця історія показує, що коли не будемо вірні Богові Єгові, то не отримаємо Його благословення! Так як пророк Ханані сказав бунтівницькому цареві Асі, безумні вчинки, які відбивають брак віри в Бога можуть довести тільки до нещастя, бо „очі Господні [Єгови, НС] дивляться по всій землі, щоб зміцнити тих, у кого все їхнє серце до Нього”.— 2 Хроніки 16:9.