Йов — Приклад благочестивої поведінки

ТОЙ чоловік має ангельське терпіння’. Ще сьогодні чуємо цей вислів. Біблійна історія про Йова є знана по цілому світові, і з доброї причини. Про Йова, Бог був сказав: „Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає”. (Йова 1:8; 2:3) У біблійній історії про Йова маємо приклад благочестивої поведінки, яку годиться наслідувати.

Йов мешкав у країні Уц, околиці північної Аравії. Багато уривків з книги Йова показують, що він жив на протязі патріархальних часів, можливо коли Ізраїль був поневолений в Єгипті. Про стан життя Йова ми читаємо: „І народилось йому семеро синів та три дочки. А маєток його був: сім тисяч худоби дрібної, і три тисячі верблюдів, і п’ять сотень пар худоби великої, і п’ять сотень ослиць та дуже багато рабів. І був цей чоловік більший від усіх синів сходу”.— Йова 1:1—3.

Позаду Йовової бездоганної та праведної поведінки були його чисті думки, спонуки та бажання. „Умову я склав був з очима своїми”, каже Йов. „То як буду дивитись на дівчину?” (Йова 31:1) Тому що цей патріарх дуже любив свою власну дружину, то він і не подумав, ,вичікувати при дверях свого товариша’ щоб чинити перелюб з його дружиною. (Йова 31:9—12) Хоч Йов був дуже заможний, то таки не покладав свого довір’я на багатство. (Йова 31:24, 25) Через вірність до Бога, в його серці не було місця для ідольського поклоніння сонцю, місяцю та іншим небесним тілам, так як був звичай за його часу.— Йова 31:26—28.

„Бо я рятував бідаря”

Як один із старших, який сидів при міських брамах, щоб доглядати громадських справ, то Йов був бездоганний. Він каже:

„Бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного. Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим! Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був. Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував. Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене”.— Йова 29:12, 13, 15—17.

Таким чином, у його приватних стосунках Йов був милосердний. Він полюдяно поводився з його домашніми слугами. (Йова 31:13—15) Йов дуже допомагав збіднілим, вдовицям, сиротам та тим, що вмирали через брак життєвих потреб. (Йова 31:16—21) Йов не мстився, і тим які ворожо поводились з ним не бажав зла.— Йова 31:29, 30.

Проте, Йов є особливо славний ще за іншу благочестиву рису. Яків, письменник Біблії каже про це: „Отож, за блаженних ми маємо тих, хто витерпів. Ви чули про Йовове терпіння”. (Якова 5:11) А як Йов доказався бути прикладом благочестивої витривалості?

Нещастя

Без перестороги, Йова обгорнуло нещастя. Воно спадало на нього хвилями. Патріарх ще не видужав від одного лиха, коли друге вже вдарило. Безперервно, він губив худобу, ослиці, вівці та верблюди через напади сабеїв, блискавок та халдеїв. (Йова 1:13—17) Тоді прийшла вістка, що всі його сини та дочки повмирали.— Йова 1:18, 19.

Як би ви почували себе коли б подібні нещастя ударяли вас одно за одним? Йова гідно похвалити за його відношення. Замість погіршуватись у своїх почуваннях до Бога, він сказав: „Я вийшов нагий з утроби матері своєї, і нагий повернуся туди, у землю! Господь [Єгова, НС, анг.] дав — і Господь [Єгова, НС, анг.] узяв. . . Нехай буде благословенне Господнє [Єгови, НС, анг.] ім’я”.— Йова 1:21.

Але Йов мав страждати ще від інших труднощів. Потім Сатана вдарив Йова „злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа. . . А той узяв собі черепка, щоб шкребти себе. І він сидів серед попелу”. (Йова 2:7, 8) Йов став дуже пригнічений через таке надмірне страждання і смуток. Звертаючи увагу на огидну природу своєї хвороби, Йов сказав: „Коли я кладусь, то кажу: ,Коли встану?’ І тягнеться вечір, і перевертання з боку на бік їм до ранку . . . зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка”.— Йова 7:4, 5.

„Чи ж ми будемо приймати тільки добро?”

Друзі, які колись схвалювали Йова тепер почали відвертатись і покидати його. „Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене,— чужаком я став в їхніх очах”. (Йова 19:15) Про свою дружину та братів, Йов сказав: „Мій дух став бридкий для моєї дружини, і мій запах — синам моєї [утроби моєї матері, НС, анг.] утроби”.— Йова 19:17.

Навіть кримінальники та вигнанці кривдили його. Указуючи на гостру протилежність його колишньому добробутові, Йов сказав:. „Я сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він. А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї. А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором. . . Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини”.— Йова 29:25 до 30:1, 9, 10.

Йовове страждання так погіршилось, що він просив умерти, щоб зазнати полегшення. „О, якби Ти в шеолі [могилі] мене заховав”, він сказав. „Коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені,— та й про мене згадав”.— Йова 14:13.

Навіть дружина Йова казала: „прокляни Бога — і помреш!” (Йова 2:9) Хоч Йов дуже страждав і мучився, то таки не вибирав того що могло б здаватись ,легкий вихід’. Замість цього, він відповів своїй дружині: „Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних! . . Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?”— Йова 2:10.

Згідно з біблійною історією, це Сатана Диявол, під Божим дозволом стягав усі ці нещастя на Йова. Сатана казав, що Йов обожав Бога тільки тому, що дуже любив матеріальний добробут. Диявол твердив, що коли б Бог ,простягнув тільки руку Його’ проти Йова, зробивши його стан дуже неприємним для нього, то він проклине Тебе перед лицем Твоїм’. (Йова 1:11; 2:4, 5) Але в цьому Диявол став непрадомовцем.

Зносячи „даремних розрадників”

Йов мав зносити ще більше випробовування своєї витривалості. Його відвідали три друзі, теманяним Еліфаз, шух’янин Білдад та нааматянин Цофар. За загальною думкою вони прийшли щоб „співчувати [Йову] і потішити його”. (Йова 2:11, НС, анг.) Але їхні відвідини доказались бути все що завгодно, тільки не потішаючі. Ці друзі твердили, що хвороба Йова була кара від Бога за серйозні гріхи. (Йова 4:7—9; 8:11—19; 20:4—29; 22:7—11) За поглядом Еліфаза, Білдада та Цофара, то чиїсь обставини, будь вони достатні чи нещасні, були ознакою його моральної вартості. Вони були переконані, що Йовова хвороба була доказом негідної поведінки і вимагали, щоб він покаявся.

Йова не потішали їхні фальшиві обвинувачування. „Чув я такого багато”, він сказав. „Даремні розрадники всі ви! . . Якби ви на місці моєму були,— я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас, устами своїми зміцняв би я вас”.— Йова 16:2, 4, 5.

Цей вірний патріарх щиро відкидав погляд, що праведні особи завжди є заможні й живуть у розкошах, а злі стало страждають від недостатків та хвороб. Він запитав: „Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються? Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки — на їхніх очах. . . Доми їхні — то спокій від страху, і над ними нема бича Божого. Спинається бик його, і не даремно,— зачинає корова його, й не скидає”.— Йова 21:7—10; також читайте вірші 29—31 і Псалом 73:1—14.

Тому, що патріарх нічого не знав про Дияволове твердження, що Йов проклине Бога спочатку свого нещастя, то збентежився, коли обставини раптово змінились. Отже, іноді Йов надто турбувався оправдуванням своєї власної вірності. Наприклад, у розпалі хвилювання, Йов сказав:

„Життя моє стало бридке для моєї душі. . . Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говор’ю я в гіркоті своєї душі! Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став ти зо мною на прю? Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?” (Йова 10:1—3) „Знайте, тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною! Ось ,гвалт’! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу,— та немає суду! . . Він дорогу мою оточив — і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву.”— Йова 19:6—8

Однак, через такі вислови нам не слід думати, що Йов згубив своє довір’я в праведність Божих стосунків з людством. Навпаки, він був твердо переконаний, що хоч на якийсь час злі процвітали, тоді як праведні страждали, то зрештою Бог виправить цей стан. Щодо „долі людини безбожної”, Йов сказав: „Як розмножаться діти його — то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом! Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть. . . Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини, то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить”.— Йова 27:13—17.

Йов ніколи не погоджувався з розсудками своїх друзів, що страждання було певним доказом Божого несхвалення. Він також не погоджувався з твердженням Еліфаза, що Бог не довіряє Своїм слугам, ангельським, чи людським. (Йова 4:18, 19) Навпаки, Йов казав, що Бог знав, що він був вірною людиною і визволить його від таких жахливих обставин в які він був потрапив.— Йова 16:18, 19; 19:23—27.

Приймає виправлення

Це є факт, що Йов занадто турбувався, щоб затвердити свою власну гідність. Біблійна історія показує, що „запалився гнів Елігу, сина Барах’їлового, бузянина, з роду Рамового,— на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога”. (Йова 32:2) Елігу докоряв Йовові, висловлюючи власну думку, що „не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права”. (Йова 34:12) Після Елігу, Єгова Сам „відповів Йову із бурі”. (Йова 38:1) Обидва, Елігу, а понад усе Єгова показали, що людині неможливо зрозуміти доказ Божого творення і контролю у всьому Його творінні.

Ставши пригнічений всім цим, Йов зробив висновок, що промовляв без цілковитого розуміння Божих стосунків з ним. „Оце я знікчемнів”, сказав Йов. „Що ж маю Тобі відповісти? Я кладу свою руку на уста свої. . . Я раз говорив був, і вже не скажу, а вдруге — і більше не додам”. (Йова 40:4, 5) Коли Єгова дальше випитував Йова про Свою власну безмірну мудрість, яку бачимо в тваринному створінні, то Йов сказав: „Я знаю, що можеш Ти все, і не спиняється задум у Тебе! Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе . . . тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!”— Йова 42:2, 5, 6.

У нагороду за Йовову витривалість, Єгова відновив йому здоров’я, поблагословив його подвійно майном, яке він колись мав і додав йому ще 140 років до його життя. „І впокоївся Йов старим та насиченим днями”.— Йова 42:10, 16, 17.

Йов є гарним прикладом для поклонників Бога сьогодні. Він переносив виснажливе випробовування з причин яких тоді не знав, однак не погіршувався в своїх почуваннях до Бога. Ставши збентежений через своє страждання, він признав, що все те що Бог дозволяв мусить мати якусь корисну ціль.

Чи ж ви не погоджуєтесь, що книга Йова є дуже корисна для поклонників Бога сьогодні? Чому ж не відложити час і не прочитати її коли вам буде зручно?