Потоп — За поглядом стародавньої Месопотамії

МОЛОДИЙ чоловік з яким я розмовляв був студентом історії. Коли я сказав йому, що цікавлюся біблійною історією, то його відповідь ще досі дзвенить у моїх вухах: „Що ви сподіваєтесь довідатись з Біблії? Чи ви не знаєте, що історичні записи існують багато давніше від біблійних?”

„Котрі записи ви маєте на думці?” я запитав його. „Епос Ґілґамеша”, він відповів. „Цей Епос іде багато дальше в історію від біблійного оповідання”.

Я пригадав собі, що той стародавній вавилонський Епос Ґілґамеша містив звіт про дуже великий потоп, який знищив все людство. Багато твердять, що ця легенда про потоп є багато давніша від біблійної історії так, як вона знаходиться у розділах 6 до 8 Першої Книги Мойсея.

Зацікавившись цим, я вирішив дослідити цю справу. У досить повній Народній Бібліотеці у Відні, я знайшов кілька інформаційних творів про Епос Ґілґамеша. Дозвольте мені поділитись з вами деякими наслідками мого дослідження.

Вавилонські оповідання про потоп

Я знайшов, що на початку 19-го століття, багато критикували біблійний запис світового потопу, якого пережив Ной з його родиною і багато вважали його, як тільки переказ або легенду. Але, завдяки археологічного відкриття, весною 1850 р., велике зацікавлення відносно потопу за Ноєвого часу знову відновилось. Розкопки у Ніневії відкрили кімнату наповнену глиняними дощечками з написами. Археологи відкрили бібліотеку з дощечок асирійського правителя Ашурбаніпала.

Пізніше, як Юрій Смит з британського музею, почав розшифровувати „cuneiform” текст цього збірника, то знайшов серію дощечок, називаючись Епос Ґілґамеша. Розшифровуючи ці дощечки, Смит дуже зрадів. Буква за буквою, він розшифровував:

„Чоловік з Шуріппаку, син Убара-Туту! Розвали (свій) дім, збудуй корабель (ковчег)! Покинь (своє) майно, старайся (зберегти) життя! . . . (Візьми) в корабель (ковчег) насіння всього живого створіння. Корабель, якого ти збудуєш, його розміри будуть докладно виміряні. . . .”

Смит зразу побачив, що тут розшифровував інформацію про Потоп за ассиро-вавилонським поглядом.

Хоч ті дощечки датуються до 7-го століття перед З.Д., то вчені чітко розуміють, що їхній зміст є багато давніший. Сьогодні відкрили ще давніші оповідання. Найдавніший знаний небіблійний запис Потопу знаходимо в сумеріянському оповіданні. Частинки того оповідання, що знаходяться на зламаній глиняній дощечці знайшли в Ніппурі, південної Месопотамії. Декотрі знавці вірять, що дощечка була написана” між 21-им, а 18-им століттям перед З.Д. Кусочок цього сумеріянського документу каже: „[Послухай] мого наказу: Нашим . . . [потоп] замете центри культів; щоб знищити насіння людства. . . Це є рішення, слово збору [богів]”.

Епос Ґілґамеша

Але давайте тепер вернемось назад до Епосу Ґілґамеша. Я довідався, що дехто вірить, що Гілґамеш був раннім правителем міста Юруку (називаючись Ерех в 1 Мойсея 10:10). Список сумеріянських царів показує, що він був першою династією Юруку. Один словник каже про цю особу: „Навколо Ґілґамешу зложено цикль сумеріянської міфічно-епічної поезії частково переданої після коло 1900 р. перед З.Д.”.

Епос Ґілґамеша сам вміщає кілька поем зложених в одному творі. Епос складається з 12-ох глиняних дощечок і на 11-ій вміщено оповідання про Потоп, яким я дуже зацікавився. Коротко воно містить слідуюче: Ґілґамеш довідується про смерть свого приятеля Енкіду. Отже, через страх смерти він вишукує Утнапіштима, єдина смертна людина, яка нібито набула вічного життя. Поронщик перевозить Ґілґамеша на другий бік ріки смерти і там він зустрічається з Утнапіштимом, який розказує йому про Потоп і як він пережив його. У давнішому вавилонському оповіданні про Потоп Утнапіштим називається Атрагасіс, що значить „надзвичайно мудрий”.

Та інформація на тій глиняній дощечці є багатозначна. Хоч вона містить багато примхливих подробиць, то таки показує, що дуже величезний потоп залишився в пам’яті людей.

Різниця між поглядами

Після того, як спеціалісти уважно пегеглянули Епос Ґілґамеша, то розходились поглядами відносно того котре оповідання про Потоп було давніше, чи месопотамське, про яке згадано в Епосі, чи оповідання, яке знаходиться в Біблії. Багато вірять, що небіблійне оповідання було перше. Наприклад, у творі Gods, Graves, and Scholars, Ц. В. Серам твердить, що „неможливо сумніватись, що первісну версію біблійного оповідання про Потоп вже відкрили”. Можливо, що той молодий чоловік, з яким я розмовляв, засновував свій погляд на такому твердженню.

Але, чи цей погляд є правильний? Чи оповідання про Потоп у 1-ій книзі Мойсея дійсно походить від сумеріянських або вавилонських легенд? Здається, що найкращий спосіб, щоб відповісти на те запитання є порівняти те, що Біблія каже про Потоп з тим, що знаходимо в Епосі Ґілґамеша.

Декотрі подібності

Ґлобальний потоп займає визначне місце в історіях стародавніх націй. Більше, як 100 різних оповідань про Потоп по всіх околицях світу були відкриті, включаючи оповідання в Епосі Ґілґамеша.

Так, як моє дослідження відкрило, декотрі подробиці того стародавнього оповідання про месопотамський Потоп є схожі до оповідання в Святому Писанні. Наприклад: Обоє джерел показують, що крім кількох переживших, все людство було знищене. Одна особа отримала наказ, щоб будувати судно для збереження. Води лились з неба день за днем. Потім, з судна випускали птахів, щоб довідатись чи вже була суха земля. Вийшовши з судна, переживші принесли жертву.

Чи такі подібності показують, що Епос Ґілґамеша або ще ранішні месопотамські легенди про Потоп переважають біблійну історію? Перш ніж відповім на те запитання, то я знайшов корисним поодинчо переглянути декотрі з цих. . .

Помітні різниці

По-перше, щодо причини на Потоп. Згідно з Епосом Ґілґамеша, збір богів вирішив знищити людство потопом. Хоч те рішення мало бути таємне, то бог Еа (в сумеріянському оповіданні „Енкі”) перестеріг свого любимого Утнапіштима про це.

Давніший вавилонський Епос Атрагасіса каже, що один з богів (Енліл) не міг спати через галас людей. Він звернувся за поміччю до божественного збору „великих богів”, які тоді послали шостирічний голод, без здобуття бажаної тиші. Коли боги вирішили вислати потоп то Еа виявив цей план Атрагасісові, який тоді збудував судно для пережиття згідно з божественно-даним розміром.

Біблійна історія про Потоп є цілком інакша. Вона вміщає справедливу причину на Потоп:

„І бачив Господь [Єгова, НС, анг.], що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її — тільки зло повсякденно. І зіпсулась земля перед Божим лицем, і наповнилась земля насильством. І бачив Бог землю,— і ось зіпсулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі. І промовив Господь [Єгова, НС, анг.] до Ноя: ,Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо наповнилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі’ ”.— 1 Мойс. 6:5, 11—13.

Про пережиток або погибель людей у Потопі, Біблія каже, що люди вмирали тому, що ,не звертали уваги’ ні на працю Ноя з його родиною, як вони будували ковчег для пережитку, ні на те, що Ной говорив їм, як „вісник праведности”. (Мат. 24:39; 2 Пет. 2:5. Коли б вони були послухались Ноєвої перестороги та прикладу, то не були б знищені.

Також, у Біблії не знаходимо наказу Ноєві таїти факт, що Бог мав навести світовий потоп. Проте, месопотамська легенда показує, що бог Еа поступив так далеко, що аж пропонував Утнапіштимові зрадити своїх сучасників, щоб вони не довідались про майбутню катастрофу.

Важливі різниці також бачимо відносно наслідків Потопу. Епос Ґілґамеша каже, що боги дуже перелякались і шукали сховку в найвищих небесах бога Ану. Перш ніж входили, вони „щулилися мов ті собаки”, згиналися з горя і тиснулись до стіни. З плачем вони протестували. Особливо богиня Іштара дуже докоряла собі за те, що погоджувалась з радою богів, щоб знищити людство.

Є ще інші різниці. Епос каже, що після Потопу, коли Утнапіштим приготовлявся жертвувати, „то боги, немов ті мухи, товпились навколо жертвуючого”. Іштара, „велика богиня”, бажаючи вилучити Енлілу від жертвування, докорила йому за те, що він спричинив таке нещастя. Месопотамське оповідання каже, що Енліл дуже розлютився через те, що один з людської раси пережив.

Я знайшов, що цей перегляд подібностей та різниць дуже допоміг мені вирішити котра історія про Потоп була перша, а інші підручники Народної Бібліотеки потвердили мої висновки.

,Залежність цілком неймовірна’

Зауваживши різниці між біблійним оповіданням про Потоп, а оповіданням стародавнього Вавилону, П. Й. Вайсмен писав у New Discoveries in Babylonia About Genesis: „Біблійне оповідання є легкозрозуміле і бездоганне в навчанню про Бога, а вавилонські дощечки є складні для розуміння і політеїстичні (многобожні). Цю різницю можна порівняти до різниці між чистими водами джерела Темзи ріки, а забрудненими водами Лондонської пристані. Між джерелом ріки, а її кінцем є подібності, джерело і пристань є та сама ріка; так само, в Першій Книзі Мойсея ми знаходимо чисту історію, а у вавилонському оповіданні бачимо її забруднений розвиток”.

Щодо залежности біблійного оповідання про Потоп від стародавньої Вавилонії, то Lexikon zur Bibel, автор Фріц Рінекер каже: „Літературна залежність Біблійного, цілком неміфічного оповідання про Потоп від вавилонського, здається є цілком неправдоподібна, тому що там існують великі різниці в цих текстах щодо способу та змісту”.

З мого власного дослідження біблійної хронології, я знав, що письменник Першої Книги Мойсея не мусів звертатись до вавилонського легендарного оповідання. Через покоління, які йшли одне за одним, то правду про Потоп міг легко переказати Ноїв син, Сим (який пережив Потоп) хоч тільки через троє поколінь до Мойсея, письменника Першої Книги Мойсея. Це нерозсудливо думати, щоб євреї, які вклонялись тому самому Богові, Якому Ной служив, не помістили б такої важливої події їхньої історії.

Я також знав, що інші письменники Біблії підтверджували історію в Першій Мойсея. Наприклад, Ісая й Єзекіїль, звертають увагу на Ноя і Потоп. (Іс. 54:9; Єзек. 14:14, 18, 20) Апостоли Петро та Павло також точно згадують про Потоп. (1 Пет. 3:20; 2 Пет. 2:5; 3:5, 6; Євр. 11:7) Всі біблійні письменники, так як Мойсей, були „надхнені Богом”, це запевняє мене про правдивість їхнього писання.— 2 Тим. 3:16.

Ісус Христос, теж, визнав, що історія в Першій Мойсея була правдива. Говорячи про майбутнє знищення грішної лукавої системи, Він сказав: „Як за днів до потопу, всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу, і не знали (не звертали уваги, НС), аж поки потоп не прийшов та й усіх забрав”, так буде і при кінці цієї системи.— Мат. 24:37—39.

Отже, це дослідження, яке я зробив підтвердило моє переконання, що біблійна історія про Потоп є вірогідна й правдива. Вона не походить від змінливих та перебільшених народних переказів первобутних людей.— Внесок.