Головне зібрання урядів у Токіо

Рапорт з Японії

„ПРОВІДНИКИ сімох найбільш індустріальних демократій сьогодні відкривають їхню конференцію голів урядів . . . щоб знайти якийсь вихід з погіршаючої світової нафтової кризи”, рапортував журнал Mainichi Daily News”.

Але, чи вони знайшли якийсь вихід? Які були наслідки цієї вражаючої конференції, що відбулась у Токіо, Японії, минулого літа, репрезентуючи провідників деяких найсильніших націй? Дійсно, який був намір цього зібрання?

Відколи почалась нафтова криза в 1973 р., і коли нафту-продаючі країни дуже збільшили ціну на свою нафту, то націй, які мусять імпортувати нафту, дуже тиснуть інфляція, упадок торгівлі та безладдя на світових грошових ринках. З цієї причини, починаючись у 1975 р., скликали конференції головних націй, щоб розв’язати ці проблеми.

Але, чи ж нації тепер є в кращому стані, як вони були п’ять років тому? Ні, бо на зібранні в Токіо була ще більша негайність, через „кризу енергії”, ніж у 1975 р.

Отже, на цій конференції зосерджувались над недостатком енергії. Головні спірні справи для обговорювання були: постачання нафти, ціни нафти, інфляція, провалля між заможними, а вбогими націями, і міжнародне грошове горе.

Проте, нібито на глузування з конференції, того самого дня, що вона була відкрита, у Женеві, Швейцарії, закінчилась три-денна конференція Організації Нафто-Вивозних Країн (ОПЕК). З яким наслідком? Ці нації, що є членами організації ОПЕК проголосили ще одно велике збільшення в ціні нафти, так високо, як 23.50 доларів (С.Ш.) за одну бочку, коли не дуже давно тому ціна нафти була одна десята теперішньої ціни! Це збільшення, разом з іншими минулого року, значить, що ціна нафти збільшилась близько на 50 відсотків у 1979 р.!

Які були наслідки?

А що було досягнено на цій конференції в Токіо? Тому що головний предмет розмови був нафтова проблема, то в спільній декларації було сказано: „Найбільша необхідність є зменшити споживання нафти і прискорити розвиток іншої енергії”.

Держави на конференції погодились, на протязі коло 5 років не купувати більше нафти, як купували у 1977 або 1978 р. Проте, деякі держави зробили зауваження, що це не дуже поможе, тому що в тих роках уже імпортували найбільшу кількість нафти.

В декларації також було сказано про посилюючі зусилля, „щоб розвивати економічну політику відповідну до кожної з країн і досягти тривалої зовнішньої рівноваги”. Іншими словами, кожний край буде рішати відносно того, яка є „відповідна” економічна політика.

Один параграф занепокоїв Японію. В ньому було сказано: „Ми оплакуємо рішення недавньої ОПЕК конференції. Ми признаємо, що декотрі держави проявили деяку уміркованість. Але, невиправдане збільшення у ціні нафти, на яку нації однак згодились, будуть мати дуже серйозні економічні та суспільні наслідки”.

Часопис Daily Yomiuri звітував: „Міністр закордонних справ Сонода не був задоволений таким суворим осудом націй, що належать до організації ОПЕК”. А чому така чутливість? Тому що Японія імпортує майже всю свою нафту від ОПЕК націй. Отже стаття закінчилась: „Один головний службовець, міністр закордонних справ, сказав, що після конференції у Токіо, Японія буде брати кроки, щоб примиритись з нафто-продукуючими націями.

Ясно є, що цих сім націй не здійснили своєї найголовнішої мети — єдність акції. Також, проблеми, що зустрічають цих та інших націй, тепер є такі великі, як вони були до конференції в Токіо. В дійсності, вони є більші, тому, що ціна нафти тепер є багато вища тепер.