Схід зустрічається із Заходом у Сурінамі
Від „Пробудись!” кореспондента у Сурінамі
ЯК ЛЮДЯМ живеться, коли вони сходяться зі всіх частин світу в одно місце? Мешканці більшости країн у яких є змішане населення правдоподібно будуть погоджуватися, що серйозних проблем немає. Видатний приклад такого населення народів є Сурінам. Відвідини Сурінаму відкриють, як різноманітні люди з різних країн живуть мирно. Чи б ви бажали б подивитися на цю барвисту країну та її людей?
Сурінам лежить на північносхідному березі Південної Америки, влаштований між Гаяною на заході, а Французькою Гвіанію на сході. Ця країна покриває коло 63.000 квадратових миль (163.000 квадратних кілометрів). Обчислення Організації Об’єднаних Націй на 1975 р., показує, що у Сурінамі мешкає коло 420.000 людей. Більшість мешкають вздовж вузького узбережжя. Велика частина Сурінаму є покрита густими джунглями і є майже незаселена.
Відносно ранньої історії цієї країни, Нова Енциклопедія Британіка (1976 р., видання, анг.) каже: „До 15-го століття єдині мешканці у Сурінамі були Каріб, Аравак, і Вароу індійці. Кажуть, що Сурінам дістало свою назву від іншого племени, Сурінен індійців, які мешкали в тій країні за ранішнього часу, але яких Каріби були вигнали”.
До 1500 року іспанці відкрили Сурінам; але не хотіли поселитися в ньому, ані користуватися своїм відкриттям. Аж у 1651 р., англієць, Франсіс Лорд Віллобі, заснував колонію Сурінам. Він вирішив користуватися плодотворною землею і засаджував у ній цукрову тростину. Незабаром там появилося кілька цукрових плантацій. Ці збільшили змішане населення.
Різноманітне населення розвивається
Щоб обробляти плантації, то треба було низькоплатних працівників, і це довело до імпортування невільників з Африки. Часто власники невільників дуже жорстоко поводилися з цими невільниками. Через це, тисячі втікали в густі ліси, де організувались у різні племена і відновлювали африканський спосіб життя. Таким чином частина Африки переселилась до Сурінаму.
Потомки африканських невільників називаються „Креоли”. Мешканці внутрішнього Сурінаму називаються „лісові” Креоли. Ті, що мешкають по містах називаються „міські” Креоли. Тисячі членів Сурінамського багаторасового суспільства признають своє споріднення з цим пересадженням африканського населення.
Голландці прибули до Сурінаму у 1667 р., але це не змінило суспільство плантації, яке розвилося тут. У 1863 р., проте, скасували невільництво. Цим витворило великий брак працівників. Тепер проблема з робітниками працювати на плантаціях сталась дуже серйозна. Але, звідки прийде ця поміч?
Щоб побороти недостачу робітників, то заохочували малих голландських хліборобів оселятися у Сурінамі. Таким чином місцеве населення здобуло частину Нідерландів, Однак, проблема була серйозна і тому почали шукати робітників з інших околиць.
На половині 18-го століття Сурінам також приймав у свої кордони сотки китайських робітників під договором. Хоч багато повертались назад додому, після закінчення договору, то багато залишилося розвивати успішну комерцію. Протягом багатьох років майже на кожному вуличному розі столиці, Парамарібо, можна було бачити китайські крамниці з калійними товарами. У цей спосіб населення набирало східного вигляду.
Але потреба була на ще більш старанних робітників. Отже, від 1873 до 1916 р., господарський робітничий клас у Сурінамі був збільшений індуськими імігрантами з Індії. Так як китайці, багато індусів бажали залишитися, навіть тоді, як їхні договори закінчилися. Для цієї цілі уряд давав їм малі ділянки землі для малого хліборобства.
Ще інші прибули
,Ну, чи ми вже познайомилися з всіма?’ ви можливо запитаєте. Ні в якому разі. Дозвольте мені, прошу, представити вам ще один будівельний блок нашого населення, цей також зі Сходу. Це є пан індонезієць, який ще від 1890 р. оселився в цій країні де Схід зустрічається із Заходом. А особливо з острова Ява тисячі прийняли запрошення, щоб подорожувати на захід, де зможуть користуватися їхніми сільськогосподарськими здібностями.
І сурінамське змішане населення не кінчається тут. Особи, які відвідують Парамарібо побачать ліванців, різних європейців та великих груп муллатів. Муллати — це нащадки одружених східних людей з західними.
А що це приваблює всіх цих людей до Сурінаму? Багатьох приваблюють різні господарські продукти, що ростуть тут, як-от риж, цукрова тростина, цитрусові фрукти та банани. Інших приваблюють різноманітні дерева у Сурінамі. Також, золото колись приваблювало людей.
Більш сучасно, проте, людей притягає головний мінерал цієї околиці — боксит. Це є глиниста, землеподібна руда, що є головне джерело алюмінію з його сумішом. Індустрія алюмінію пожерла сотки тисяч тонн бокситу в Сурінамі; лишаючи величезні осади для майбутнього вживання.
Користаючи з мішанини
Чимало є користей з такого змішання східно західного населення у Сурінамі. Лісовий Креол став дуже корисний для подорожування по річках або всередині країни. У видовбаних з дерев човнах, ці спритні човнярі можуть перепливати небезпечні та бистрі води, а навіть малі водоспади. Лісовий Креол також є дуже спритний різьбар дерева.
Китайці є гарним прикладом пристосування. Хоч затримуючи свою власну мову, то в кількох відношеннях китайці дуже гарно пристосувались до західних звичаїв. Це можна бачити у суспільстві, на полі освіти та в релігії. Відносно професій, які китайці вибрали, то крім крамарів, деякі стали лікарями, вчителями та будівельниками. Вони є великим плюсом для Сурінаму.
Між індусами, молодша генерація стала дуже поступова. Їхні предки майже цілком займались господарством. Сьогодні, проте, ми не є здивовані бачити індусів в інших ділянках знання, як-от, медицині, освіті, законодавстві та комерції. Вони дістають похвалу за їхню працьовитість та ощадність.
Те саме можна сказати про індонезійців. Багато покинули сільське господарство і змагаються по таких самих ділянках знання, як китайці та індуси. Пан індонезієць також заслужив похвалу за те, що він є старанний та інтелігентний робітник.
Тому що тут є так багато різних мов, то хтось можливо бажає знати, як люди комунікують між собою. Хоч багато молодших навчилися голландської мови, то більшість людей розуміють лише мову, яку назвали „Сранан-тонґо”. Багато називають цю мову негро-англійську, а місцево вона є знана, як „такі-такі”. Основно Сранан-тонґо є англійська мова, але позичає вислови від голландської, французької, португальської, а також різних інших мов Африки та Індії. Хоч спочатку Сранан-тонґо звучить смішна для тих, що говорять цими іншими мовами, то однак вона доказалась гарним засобом комунікації між сходом, а заходом в цій країні.
Докази релігійного переконання
Релігійні звичаї та практики тут у Сурінамі є такі різноманітні, як населення. Цікавий приклад цього є похоронний звичай між лісовими Креолами, які також називаються „маруни”.
Лише коли людина вмирає від старого віку, то її смерть вважають за природну. Відносно передчасної смерти, голландський автор Віллем ван де Полл каже, що „трупа носять кілька днів по смерті. Коли можливо, то лукавий дух, який спричинив людині смерть, мусить бути знайдений перед тим ніж мертва особа буде похована в землі. Вірять, що мертва особа може показати носіям місце де перебуває той [лукавий дух], що є відповідальний за таке нещастя”.
Це ставить гостру протилежність біблійній релігії. Писання кажуть, що мертві є цілком несвідомі. (Еккл. 9:5; Пс. 146:4) А відносно передчасної смерти, то це часто трапляється, не через лукаві духи, але через „час та непередбачені випадки”. (Еккл. 9:11, НС анг.)
Індуси також зберігають звичаї небіблійної релігії. По їхніх подвір’ях можна бачити маленькі червоні прапори, що маячать на кінці бамбукових стовпів. Кажуть, що ці прапори служать, як чари проти зла. Ще один надзвичайний звичай можна бачити по індуських весіллях. По стінах назовні дому часами можна бачити білі відбитки рук. Це показує, що наречена занурила свою руку у тісто змеленого білого рижу і притиснула її до стіни назовні дому. Це нібито показує, що вона згодилася виходити заміж.
Праця Свідків Єгови у Сурінамі мала великий успіх. У цьому місці було лише 20 Свідків у 1946 р. При кінці 1971 р., те число збільшилося на більше, як 600, а до 1978 р., вершок Свідків був 879. Більшість цих є міські креоли та муллати, які вважають себе з західного походження. Проте, вони регулярно приймають до себе східних мешканців (переважно з індонезького походження), місцевих індійців та лісових креолів.
Наш розгляд Сурінаму та його людей не був би довершений без згадки про народження нової Сурінамської Республіки 25-го листопада 1975 р. З великим захопленням люди чекали на цю зміну; і вона відбулася в спокійний та організований спосіб. Між свободами, яких запевняє конституція цієї нової республіки є свобода поклоніння, слова та преси.
Історія та розвиток Сурінаму з його населенням справді є дуже цікава. Тут бачимо гарний приклад, що може статися, коли Схід зустрічається із Заходом.