Як молитися, щоб Бог вислухав

З НАЙДАВНІШИХ часів люди відчували потребу молитися до Бога. Усвідомляючи свою маловажність і неспроможність молитися до Бога без помічників, вони повигадували собі різні „помічники” для молитви.

Деякі люди вживають молитовники. Вони читають молитви написані для різних оказій, надіючись, що вони поможуть їм набути Божої ласки. Інші моляться до святих, просячи їх клопотатися за них перед Богом. Багато людей мають звичай вчитися молитви напам’ять і вживати чотки, щоб не забувати скільки разів вони декламували ці молитви.

Проте, навіть деякі релігійні провідники, які вживають такі помічники по церквах вірять, що цього не вистачає. Вони кажуть, що людська мова є обмежена молитися до Бога, отже вони моляться чужими мовами, вживаючи слова, яких не розуміють.

Римо-католицький священик, Давид Ґеретс, настоятель Чернечого монастиря в Пекос, Новій Мексіці, сказав: „Чим довше живу, то тим більше переконуюся, що ми не знаємо, як молитися”. Він радив, щоб молитися „чужими мовами” через які святий дух може „дати вам досконалу молитву”, і додав: „Між особою, а Богом є прогалина у сполученні, якої треба перебороти, і говорячи чужими мовами може бути один спосіб зробити це”.

Проте, цікаво зауважити те, що Біблія говорить. Вона говорить про науки і звичаї Ісуса та Його апостолів і про вчинки інших вірних осіб за стародавніх часів. Але Біблія не показує, що між першими християнами, а Богом Єговою була „прогалина у сполученні”.

Ви можливо будете цікаві застановитися над цими „помічниками до молитви” один за одним, щоб побачити чи вони помагають, або перешкоджають правдивій молитві. Тоді будемо розбирати те, що Біблія говорить про молитви, яких Бог дійсно слухає.

Вживання молитовників

Хоч це може здивувати багатьох людей сьогодні, то Біблія ніколи не говорить, що нам треба молитовника, щоб знати, що говорити Богові. Божі люди за стародавніх часів, коли молилися до Нього, не вживали жодної книги з формально написаними молитвами.

Біблія говорить, що Бог є Отець. (Рим. 1:7) Чи можете уявити собі, щоб ваша дитина читала вам чиїсь слова з книги, коли хоче сказати вам „Прошу”, „Дякую”, „Покажи мені, що робити”, або „я маю проблему і потребую, щоб ти допоміг мені”?

Правда, Біблія поміщає гарні молитви. Біблійна книга Псальмів є збірник чудових пісень похвали і подяк Богові, багато з яких є чудесні молитви. Безперечно, особи, що оціняють привілей молитися до Бога будуть добре підбирати свої слова, у гармонії з привілейом звертатися до любимого Бога. Але Біблія показує, що наші молитви можуть бути дуже звичайні.

У притчі, Ісус Христос дав надзвичайний приклад молитви. Він говорив про покірного митника, який не смів знести очі до неба, але бив себе в груди, кажучи: „Боже, будь милостивий до мене грішного”. Що може бути простішого від цього? Однак, Ісус сказав: „Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий”, аніж той гордий фарисей, який величав себе в молитві до Бога.— Луки 18:9—14.

Молитви поміщені в Біблії — навіть чудові Псальми — відбивають дружність з Богом. Слуги Єгови за стародавніх часів не думали, що Бог був лише якась абстрактна „сила на добро” всесвіту. Навпаки, вони признавали, що Він є могутня духовна особа. Вони зверталися до Нього, як „Єгова”, вживаючи славетне ім’я, якого Він Сам дав Собі. І це впливало на спосіб, яким вони говорили до Нього. Вони благали Його ласки. Вони просили Його благословенства. Вони просили прощення їхніх гріхів.— Пс. 39:13.

Дійсно, це дивно подумати, що люди можуть говорити з Богом, і що Він буде слухати їх. Але Біблія описує про таке споріднення. Псальма 139 гарно показує, як Єгова звертає увагу на одну особу. Якщо ви думаєте, що Бог не цікавиться вами особисто, то прочитайте цю Псальму, в якій Давид сказав, частинно: „Господи [Єгова],— випробував Ти мене та й пізнав, Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека. Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш”. (Пс. 139:1—3) Оціняючи таке споріднення, Божі слуги за колишніх часів могли висловлювати безпосередньо свої просьби і подяки до Творця.

Бог знає наші недоліки та обмеження. Безперечно, що коли молимося, то повинні висловлюватися, якнайкраще. Але те, що ми говоримо є багато кращим представленням наших думок від читаних молитов. Уживати чиїсь вислови записані у молитовнику дійсно зменшує щирість та близькість наших висловів до Бога.

Чи ж ми повинні молитися до святих?

Біблія не говорить, що перші християни молилися до „святих”. Вона не говорить, що нам треба святих за „посередників”, або щоб вони клопоталися перед Богом за нас. У Писанні нема прикладів, щоб Божі вірні слуги молилися до якоїсь померлої особи, або щоб вони пробували, щоб померлі робили їм ласку.a По суті, Біблія показує, що неживі ,святі” не можуть зробити цього, кажучи, що померлі „нічого не знають”. Згідно з Біблією, то померлі є непритомні, у гробах, чекають на воскресіння.— Еккл. 9:5, 10; Ів. 5:28, 29; 11:24.

Отже, замість наказувати нам молитися до святих, то Біблія говорить: „В усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою”. (Фил. 4:6) Таким чином, популярний французький вислів, „краще мати справу з добрим Господом, ніж з Його святими”, є далеко правдивіший ніж багато осіб, які говорять це уявляють собі.

Молитися до Бога не є так, як приступати до якогось єврейського царя за стародавніх часів у якого „знайомі у суді” могли бути багато важніші від справедливости вашої справи. Перші християни, яких вчинки є записані в Біблії, не відчували потреби молитися через нікого іншого на небі, крім Ісуса Христа, в ім’я, Якого вони молилися до Бога. Ісус Сам сказав: „Я — дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене”, і Він говорив, щоб просити „в Моє Ймення”.— Ів. 14:6, 14.

Нова Католицька Енциклопедія признає, що перші християни молилися до Бога, а не до святих, кажучи: „Переважно у Н[овому] З[аповіті] всі молитви, приватні, як і публічні літургійні молитви, були спрямовані до Бога Отця через Христа”. Вона також каже: „Молитва повинна бути вислів нашої дружби з Богом”.— Том XI, ст. 670, 673.

Маючи „дружбу з Богом”, то нема потреби, щоб хтось говорив за нас — навіть коли б і було можливо так робити. Християни не мусять молитися через „святих”, тому що вони бояться молитися безпосередньо до Бога. Павло, апостол Ісуса Христа, показав, що нам не треба таких заступників перед Богом, бо маємо „відвагу”, коли звертаємося до Нього через Христа. Павло радить: „Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать”. (Євр. 4:14—16) Отже, коли можемо так „з відвагою” молитися, то інших посередників не є потрібно.

Що сказати про чотки?

Шукайте, як хочете в Святому Писанні, то ніде не знайдете, щоб люди вживали чотки або щось подібного рахувати деклямовані молитви. По суті, Біблія не каже, щоб повторяти ті самі молитви раз-у-раз.

Правда, Писання заохочує християнів „перебувайте в молитві”. (Рим. 12:12) Але це не значить, щоб раз-у-раз повторяти те саме. Ісус сказав: „А як молитеся, то не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство. Отож, не вподобляйтеся їм”. (Мат. 6:7, 8) Якщо це неправильно повторяти ті молитви напам’ять, то ясно є, що не треба чоток рахувати скільки разів декламуються молитви.

Чи „чужі мови” наповняють потребу?

З огляду нашого людського обмеження, то чи „чужі мови” поможуть святому духові „складати досконалу молитву”? Ті, що тримаються такого погляду недобачують близькість молитви, яку показують Писання. Молитва не є якась магічна формула, від якої приходять користі, коли докладно повторяємо її. Навпаки, багато залежить від способу, яким ми молимося до Бога, висловлюючи Йому наші оцінення та наші потреби.

Які вислови ви найбільше оціняєте від дитини — її просту, щиру подяку, чи красномовні слова, яких хтось наказав їй говорити, але, яких ясно є, дитина сама не розуміє? Чи це нерозсудливо вірити, що інтелігентний, всерозумний і люблячий небесний Отець оціняє ваші прості, щирі просьби та вислови замість незначні слова з якогось чужого джерела?

Псальмоспівець не говорив, що він приступав до Бога якоюсь „незнаною мовою”. Замість цього, він сказав: „Цілим серцем я кличу: Почуй мене, Господи [Єгово]”. (Пс. 119:145) Як хтось може висловлюватися від серця, коли навіть не розуміє, що вислів значить? — Порівняйте 1 Коринтян 14:14, 15.

Ісус дав нам приклад молитви. Ця молитва була дуже звичайна. Цю Зразкову Молитву (яку часто називають „Господня Молитва”, або „Отче Наш”) знаходимо в Матвія 6:9—13. Вона дає нам приклад правильної молитви. Боже ім’я, Його царство і виконування Його волі на землі приходять перші. Тоді приходять особисті потреби (включаючи такі матеріальні потреби, як „наш щоденний хліб”), прощення гріхів і визволення від спокуси та лукавого, Сатани Диявола.

Там немає нічого барвистого та красномовного відносно „Господньої молитви”. По суті, у Перекладі Нового Світу Святого Писання у цій зразковій молитві є лише 59 слів, яких не є тяжко зрозуміти. Жодна частина не є в незнаній мові. Той, хто молиться, розуміє чого просить, і він просить те простою мовою, так, якби розмовляв з люблячим отцем. По суті, у передмові до цієї взірцевої молитви, Ісус Христос запевнив: „Знає Отець ваш чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!”— Мат. 6:8.

Особи, які моляться „чужими мовами” часами говорять, що вживають „мову ангелів”. Проте, у Писанні немає жодної вказівки, що навіть Ісус Христос уживав якусь спеціальну мову, коли молився до Свого небесного Отця. Ісусові власні молитви, які є записані в Біблії, не були вище здібності людини. І сьогодні, як хтось може мати щось більшого про що повинен молитися до Бога від Ісуса?

Зверніть увагу на простоту і нескладність Ісусової короткої молитви у Гефсиманському саді вночі перед Його смертю: „Авва [слово, що значить „батько”], Отче, Тобі все можливе: пронеси цю чашу мимо Мене. . . . А проте, не чого хочу Я, але чого Ти” (хочеш). (Марка 14:36) Що може бути простішого від цього? Однак, це була Ісусова молитва. Ще більш безпосередньо, одначе, була Його остання молитва, коли вмирав: У Луки 23:46, читаємо: „Ісус скрикнув голосом гучним і промовив: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав”.

Як бути вислуханим

Ми бачили, що коли хочемо, щоб Бог слухав наші молитви, то це не залежить від якихось спеціально висловлених молитв з книжки, або проханням до „святих”. Ані це не залежить від того скільки разів ми будемо декламувати молитву рахуючи її на чотках. І це не залежить від уживання „чужої мови”, висловлювати незрозумілих слів. Навпаки, коли хочемо, щоб Бог вислухав наші молитви, то треба приступати до Нього через Ісуса Христа і це залежить від нашого серця і покори до Бога.

Апостол Іван писав: „Улюблені,— коли не винуватить нас серце, то маємо відвагу, до Бога, і чого тільки попросимо одержимо від Нього, бо виконуємо Його заповіді та чинимо любе для Нього. І оце Його заповідь, щоб ми вірували в Ім’я Сина Його — Ісуса Христа, і щоб любили один одного, як Він нам заповідь дав”.— 1 Ів. 3:21—23.

Наші молитви мусять бути у гармонії з Божою волею і Його намірами. Тому, Іван сказав: „І оце та відвага, що ми маємо до Нього,— що коли чого просимо згідно волі Його, то Він слухає нас”.— 1 Ів. 5:14.

Приповістка каже: „Далекий Господь [Єгова] від безбожних, але справедливих молитву Він чує”. (Прип. 15:29) Ті, що коряться Божим наказам і моляться у гармонії з Його намірами, можуть бути певні, що Він вислухає їх.— Пс. 10:17; 1 Пет. 3:12.

Бог Єгова є дуже милосердний, що дозволяє нам приступати до Нього з молитвою. Таке споріднення є дуже великий привілей. Коли оціняємо нагоду молитися до Бога, і робимо Його волю, то будемо робити правильні рішення і вони будуть провадити нас шляхом, якого Він похвалює. А які будуть наслідки? „Прогалини в сполученні” між Богом, а нами не буде. Придатно, учень Яків писав: „Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас”.— Як. 4:8.

[Примітка]