Чи білі є розумніші від чорних?

ТАК, відповідає багато людей. Як раса, білі вспадкували більше розуму від чорних.

Вілям Шоклі, Нобельський лауреат в ділянці фізики, сильно твердить, що це так. Він говорить: “Моє дослідження неминучо веде мене до погляду, що головна причина чому американські негри є нижчої розумової й суспільної якости . . . є расова генетика”.

Професор Артур Р. Дженсен з Каліфорнійського Університету в Берклі є головний захисник погляду, що розумово, білі є біологічно вищі від чорних. Він заявляє: “Число розумових генів (носії спадковости) виглядає бути менше ніж між білими”.

Яка є основа на таке твердження?.

Основа на твердження

Багато кажуть, що спадковість має багато до діла з расовими різницями. Чорні успадкували темну шкіру, товсті губи і кучеряве волосся, а білі успадкували цілком інші риси. Отже, якщо цілі групи людей вспадкували такі різні фізичні риси, то це є цілком розсудливо, деякі будуть сперечатися, що раси успадкують різні ступні розумових здібностей. Але чи це правда? Чому заявляють, що чорні, як раса, успадкували меншу розумову здібність від білих?

Цей погляд головно засновують на наслідках із тестів IQ (ай кю) або іспитів розумової здібності. У середньому, чорні мають 15 пунктів менше від білих на цих іспитах. Навіть коли випробовують чорних і білих із однакового суспільного і економічного стану, то білі значно переважають чорних. Отже, з цього доказу Дженсен робить висновок, що “від половини до три четвертих цієї різниці між американськими неграми, а білими, походить від генетичних чинників”.

Наслідки таких розумових іспитів разом із висновками основані на теорії про еволюцію, підкріпили опінію багатьох людей, що чорні є нижчої розумової якости. Деякі науковці твердять, що ці раси розвивалися, до великої міри, незалежно протягом соток тисяч років. Кажуть, що чорні переступили еволюційний поріг у клас Гомо сапіянів (людей) багато пізніше від білих.

Тому що наслідки таких проб або тестів розумових здібностей становлять головну основу на твердження, що чорні мають меншу розумову здібність від білих, то перегляньмо ці тести.

Розумова здібність і тести IQ

По-перше, що це значить розум або розумові здібності?

На це питання дуже тяжко дати відповідь. Багато різних рис можна назвати розумовою здібністю. Люди можуть бути “розумні” в одній ділянці, можливо їм легко запам’ятати імена і дати, але бути “тупі” або дурні в іншій ділянці, як-от розв’язувати математичні задачі. Отже, універсально прийнятного пояснення, що розумова здібність значить немає.

А що ж сказати про тести IQ? Чи вони міряють розумову здібність? Говорячи про це, Петрик Мередіт, професор психофізики в Лідс, Університеті, Англії, сказав: “Можна сказати, що французи є розумніші від пігмеїв (карликів), але коли б ви побачили, як пігмеї, в їхньому природному оточенні, будують мости з тканини і живуть успішним життям, то ви можете запитати, що це значить розумова здібність. Наслідки тестів IQ розумових здібностей не показують, як людина буде поводитися в якомусь даному визначеному стані. Тести IQ розумової здібності цілком не можуть бути наукові”.

Загально погоджуються, що такі тести не виявляють цілком усіх чинників, що є включені в розумовій здібності. Вони не можуть зробити цього, тому що обставини і родинне походження людей дуже різняться. Що ж, тоді ці тести IQ міряють?

Артур Вімбі, професор психології університету Південних Сполучених Штатів, зауважив: “Досліди доводять до висновку, що проби IQ тестів розумових здібностей не міряють розумову природну здібність, але лише кілька навчених майстерностей, яких можна навчитися в школі або вдома”.

Щоб підтвердити це, було доказано, що осіб можна навчити здавати ці проби IQ розумових здібностей, з чудовими наслідками. Один дослідник розповідає, що коли молодому чорному студентові з Міссісіппі показали, як здавати такі проби, то за шість тижнів він дуже збільшив своє число пунктів.

Можна легко уявити до якого неправильного висновку людина може приходити з наслідків таких проб, і поганий вплив цього. Один американський чорний чоловік, який тепер є професор університету, пише:

“Коли мені було 15 років я мав 82 пунктів у пробі моєї розумової здібності. . . Засновуючи свої погляди на цих наслідках, мій порадник радив мене вчитися на муляра, тому що ‘я був спритний робити руками’. . . . Я таки пішов до Філандер Смит університету, закінчив з високими оцінками, здобув науковий ступінь “master’s degree” у Вейн Штатському Університеті, і добився найвищого ступня “Ph.D.” у Вашінґтонському Університеті в Сент-Луїс. Інші чорні рівнож кваліфіковані, були цілком розбиті”.

Однак, факт лишається, що у середньому, білі мають 15 пунктів більше від чорних у таких IQ пробах. А чому? Коли хтось буде сперечатися, що чорні є природно такі розумні, як білі, то чому ж вони не мають більше пунктів на таких пробах?

Переглядаючи питання змістовно

Є багато чинників, які можуть бути відповідальні за менше пунктів у таких пробах IQ. Особливо в Америці чорних було поставлено в велику шкоду, тому що білі рахували їх нижчої якости й небажані. Колишній головний суддя Найвищого Суду, Ерл Воррен, виявив сучасні расові відношення в статті журнала Атлантик з квітня, 1977 р.

Коли, посередині 1950-го десятиліття чекали на рішення Найвищого Суду, президент Двайт Айзенгавер Сполучених Штат запросив Воррена на обід у Білому Домі з наміром вплинути на нього, щоб він рішив підтримувати закон відокремлення. “Президент”, пише Воррен, “взяв мене за руку, і як ми проходжувалися та розмовляли про відокремлення в південних штатах, він сказав: ‘Ці [південні мешканці] не є злі люди. Вони лише турбуються, щоб їхні маленькі дівчатка не сиділи в школі коло великих зарослих негрів’ ”.

Так як висловився цей президент, білі переважно старалися затримувати “чорних на їхньому місці”— у відокремленому та підкореному стані без користей, якими білі втішалися. Під час невільництва, і пізніше коли узаконили відокремлення, було легко тримати цей стан. Чорних, які переступали закон, били, вішали або карали інакше. Ціль була витворити дитячу, покірну, розумово повільну “Самбо” особистість. Білі переважно вірили, що чорні успадкували таку особистість. Проте, професор Гарвард Університету, Тома Ф. Петіґру пояснює:

“Жодні дані африканської антропології не показують, що існує якась особистість типу подібна до “Самбо”; і концентраційні табори [Націстської Німеччини] формували подібну особистість у різних кавказьких в’язнів. І Самбо не був наслідок лише ‘невільництва’ в короткому змісті, бо навіть менш шкідлива Латино-Американська система [невільництва] ніколи не розвила такого типу”.

Отже, треба розглянути наслідки проб розумової здібності в змісті більше, як 300 років пригнічення в якому багато чорних, ради своєї власної оборони і виживання, прийняли сприятливу і прислужовуючу особистість. І пам’ятайте, що до другої половини минулого століття, закон по різних частинах Сполучених Штат не дозволяв чорним вчитися читати і писати. Навіть відтоді, чорні назагал не мали таких нагод діставати освіту, як білі.

Наслідок оточення

Якість передшкільної домашньої освіти також має прямий вплив на інтелектуальні досягнення. Цікаво зауважити, що між білими, а чорними дітьми п’ять років віку в Сполучених Штатах, є 15 пунктів різниці ще перед тим ніж вони йдуть до школи. Дехто заявляє, що це є доказ, що чорні родяться з меншою розумовою здібністю від білих, але маємо доказ, що інші чинники можуть бути відповідальні за це.

Раннє дитинство є головний період розумового розвитку. Д-р Венямин Блум із Чікаґо Університету, як й інші науковці, кажуть, що до п’яти років віку, розумовий розвиток дитини вже рівняється з розвитком наступних тринадцяти років. У згоді з цим висновком, Science News Letter зауважує: “За раннього дитинства, чутливе оточення, сприятливе до науки і дослідження має великий вплив на дитячу розумову здібність”.

Але, подумайте про домашній стан багатьох чорних в Америці. Їхні родини частіше розриваються від білих. Батька часто немає вдома, можливо, тому що мусить шукати роботи по інших околицях. Часто, у чорних родинах, сама мати мусить виховувати дітей. Під такими обставинами, чи можна сподіватися, щоб діти діставали ранньої освіти, яка допоможе їм рівнятися з розумовими досягненнями білих?

Дальше, недавні дослідження показують, що у великих родинах, білих чи чорних, коли родичі переважно звертають менше індівідуальної уваги на їхніх дітей, то в дітей є нижче пунктів в IQ тестах. Тому що, в середньому, чорні родини є більші від білих, то це також може бути причиною чому чорні мають нижчі розумові досягнення.

Інший чинник над яким треба застановитися є, що домашнє оточення є інакше. . . біла культура є значно інша від чорної. І проби IQ розумової здібності поміщають культурне упередження на сторону білих. Наприклад, в Stanford-Binet зразковій пробі поміщали вродливу білу жінку із жінкою маючи негритянські риси з трошки нечесаним волоссям. Дитині давали пункт, коли вона відзначила, що біла жінка була “красуня”, а коли вона вибрала чорну, то не дістала пункту.

Ще одну річ треба пам’ятати, що в цих пробах IQ багато чорних дістали більше пунктів від білих. По суті, під час Першої Світової Війни, чорні з деяких північних околиць С.Ш. дістали більше пунктів на цих тестах від білих з деяких Південних околиць, показуючи, що чорні не родяться з меншою розумовою здібністю. Теодозій Добжанський, американський біолог, ось що зауважує: “У середньому, різниці між расами є багато менші від різниць у якій-небудь одній расі. Іншими словами, великі мозки і багато пунктів на тестах осіб кожної раси є багато більші й вищі від пересічних осіб для їхньої власної або якоїсь іншої раси”.

Книжка Intelligence — Genetic and Environmental Influences, яку видав лікар і професор університету, Роберт Канкро, докладно досліджує чинники оточення, що додають до нашого розумового досягнення чорних. З огляду всіх невигод, яких чорні мусіли зносити, автори заключають: “Дуже цікаво, що в середньому, розумова здібність чорних американців є лише 15 пунктів нижче білих американців. Нема жодної причини говорити, що ця різниця є біологічно неминуча”.

Дуже знаний антрополог Анілі Монтаґю приходить до подібного висновку. Він пише: “Коли нема доброго живлення, існує поганий догляд здоров’я, приміщення є нижчої якости, малий родинний прибуток, родина не є зорганізована, брак доброї дисципліни, життя по нетрах, стало применшується особисту вартість, коли немає надії, а прагнення є розстроєні, як і безліч інших хиб оточення, тоді можна сподіватися невдачу розумового розвитку, яку часто безпричинно приписують генетичним чинникам”.

Монтаґю закінчує: “Немає жодного доказу, що які-небудь люди є біологічно або розумово вищі або нижчі від інших людей в який-небудь спосіб.

Однак, чи є доказ, що різниці у пересічних IQ тестах різних рас не існують, тому що білі успадкували більшу розумову здібність від чорних?

Висновок з доказу

Немає ніякого доказу, що білі успадкували більшу розумову здібність від чорних. Одна річ є ясна, проте, що оточення має великий вплив на розумовий розвиток. В Ізраїлі, наприклад, позбавлені єврейські діти зі Сходу, яких поміщали до комун називаючись кіббутзім і виховували їх гуртом, розвили вищу розумову здібність згідно IQ тестів від дітей подібного походження, але яких родичі виховували. Також, діти американських індійців, яких виховали у домах білих людей мали вищу здібність згідно IQ тестами від їхніх братів і сестер по Резерваціях (територія, визначена для людей індійців). Але, чи це саме можна сказати про чорних?

Недавнє дослідження чорних дітей вихованих у домах білих людей показує, що це є правда. Дослідження, поміщаючи більше, як сто білих, які усиновили і виховали чорних дітей від молодого віку у своїх домах, відкрило, що розумова здібність цих чорних була подібна до білих. “Пересічно”, пишуть дослідники, “наше дослідження вразило нас силою чинників оточення. . . . Коли через інакше оточення здібність чорних дітей підноситься від 90 або 95 до 110 пунктів, то погляди, яких просувають захисники генетичних чинників не відповідають за розумову різницю між чорними, а білими”.

Науковий погляд, тому, є такий: що меншу здібність чорних можна пояснити головно, якщо не цілком, чинниками оточення. В книжці Біологічне і Суспільне Значення Рас (в анг. мові), Фредрік Осборн з Нью Йоркської Ради Населення підсумовує: “З цього дослідження можна приходити лише до одного висновку. Різниці в розумових здібностях між головними расами не є більші від знаних різниць їхнього оточення. Назагал науковці погоджуються з цим”.

Цікаво зауважити, що коли чорні дістають нагоди, то все більше і більше з них є успішні в торгівлі, освіті, медицині, й таке інше.

Однак, мусимо признати, що споріднену розумову здібність різних рас є неможливо точно вирішити. Теперішній доказ є неостаточний, так як зауважив один автор: “З того самого доказу можна приходити до соток різних висновків, так, як дійсно це буває. Висновок до якого хтось приходить залежить так багато від емоційности, як від розсудку”.

Отже, пощо застановлятися над наслідками проб розумової здібності у зусиллю доказувати, що чорні не є такі розумні, як білі? Степан Роус, професор біології з Опен Університету, Англії, пояснює чому деякі люди роблять це: “Питання про генетичну основу расових або класових різниць через проби IQ розумових здібностей. . . має значення тільки в громаді де існує расове упередження, яка старається оправдати свою практику неоднакового ставлення ідеологічно”.

Наслідком цієї суперечки, що чорні мають нижчу успадковану розумову здібність, Народна Академія Наук сказала: “Немає жодної наукової основи на заяву, що є або, що нема успадкованих різниць розумових здібностей між неграми, а білими. Тому що немає жодного способу, яким можна порівняти всі точки оточення, то відповіді до цього питання у найкращому можуть бути лише розсудливі здогади”.

Одна річ є певна, проте, а це, що немає жодної здорової основи говорити, що люди одної раси є нижчі від іншої. Не роблячи жодної різниці між расами, Біблія поміщає цю здорову пораду: “В покорі майте один одного за більшого від себе”.— Фил. 2:3.

Однак, наполегливі погляди існують, які перешкоджають деяким особам застосовувати цю гарну біблійну пораду. Головний погляд між цими є, що інші раси від нашої мають небажаний тілесний запах.