Чи ви були в Чічі в грудні?
від “Пробудись!” кореспондента з Гватемалі
МЕНІ було б легко не зауважити вас, якщо б ви були в Чічікастенанґо від 17 до 21 грудня. Це є назва того надзвичайного індійського села в горах Гватемали. У ньому було дуже багато гостей, які прийшли дивитися на незвичайне релігійне святкування, так, що не було можливо всіх бачити. І те, що відбувалося навколо церкви було таке незвичайне, так, навіть жахало мене, що я не міг відвернути свою увагу від нього.
Без різниці, яка ваша релігія може бути, то коли задумаєтеся над тим, що відбулося в Чічікастенанґо, то думаю, що будете оціняти чому говорять про те місто, як місце з’єднання поганства з так званим Християнством.
Хоч назву міста деколи скорочують на “Чічі”, то його повне ім’я є Чічікастенанґо, що значить “Місто Кропиви”. Воно стало культурним центром Квічі індійців (потомки стародавніх Мая) ще від 1524 р., після того як іспанський воєвод Педро де Алварадо спалив фортецю Утатлан одинадцять миль (18 кілометрів) на північ.
Після чотирьох століть ми знаходимо, що Квічі у Чічікастенанґо далі наслідують традиції своїх індійських предків. Вони затримали гордість своєї раси, далі говорять своїм діалектом і хоч називають себе християнами, далі практикують релігійні обряди відбиваючи поганське вкорінення. Це релігійне з’єднання, якого можна бачити у 435 років старій Католицькій Церкві Св. Тома, приваблює і цікавить багатьох. Ви так, як я, можливо бажаєте знати де багато обрядів стародавніх Мая богів кінчаються, а де католицтво починається — це також турбує багатьох католиків, що відвідують місто.
Я перший раз відвідав Чічікастенанґо двадцять років тому. Засновуючи свій висновок на тому, що сам бачив, як і читав в книжках архіологів та істориків, то мушу таки погодитися з славним Маяністом, сером Еріком Томпсоном. Він писав: “Цікаво зауважити, що Мая індійці . . . прийняли Християнство, але не, щоб заступити свої стародавні боги. Навпаки вони помаленьку змішали дві релігії до їхньої власної подоби. Вони з’єднали Мая богів і християнських святих у гладко діючий пантеон богів”. Він зробив висновок, що “дуже мало Мая індійців можуть сказати вам, які є поганські, а які християнські частини їхньої релігії”.
Процесії — Якої релігії?
Гість може перше чути релігійну церемонію перед тим ніж побачити її. Такий був мій досвід. Я як сходив вузькими бруковими вулицями до площі, то чув жахливі верески, при ритмі малого барабана. За рогом вулиці, я зустрів групу похмурих маршируючих індійців вбраних в яснокольоровий індійський одяг. Це було одно з чотирнадцятьох кофрадіяс (релігійне братерство), яке приносило свою статую, щоб поставити її в церкву.
Кожне братерство є посвячене до іншого святого, головний з яких є Святий Тома. Призначених начальників цих братерств відзначається чальмами на їхніх головах. Ці начальники мають привілей нести срібну ікону, яка належить до їхнього братерства. Ікона є коло одного фута (30 сантиметрів) височини, у формі сонця з промінням, з маленьким хрестиком на вершку. Ця ікона представляє з’єднання поганського поклоніння сонцю з Католицизмом.
Увійшовши на площу, вашу увагу зараз захоплює біла церква “Санто Тома”. Перед нею площа або ринок розширяється, переповняючись людьми. І ніяк неможливо недобачити те, що починається на порозі церкви.
Благаючи Богів
Квічі індійці починають свої релігійні обряди на порозі Католицької церкви. На найнищій ступні стоїть вівтар на якому вони спалюють пом, або ладан. Від вівтаря вони повільно, крок за кроком, входять в церкву вимахуючи своїми кадильницями. На верхній ступні вони припадають на одно коліно і далі моляться розмахуючи руками, ніби розмовляючи з близьким другом. Індійці вірять, що дим, який зноситься з кадильниць бере ці молитви до їхніх предків, а через них, до богів. Поклонники лишають свій ладан біля дверей і зникають всередині.
Тому що передні двері є повні індійців, то я входжу через бокові, так як багато гостей роблять. Коли ви вже і були по інших церквах, то напевно перестрашитеся, як увійдете в цю. Всередині є так темно, що бере час очам привикнути. Стіни і стеля, почорніли від диму кількох століть, додають до почуття жаху. І відразу можна знати звідки дим походить.
По середині церкви стоять дерев’яні нари повні свічок. Між свічками є дуже багато білих і червоних пелюсток з рож, білі представляють мертвих, а червоні живих. Найстарший мужчина з родини падає на коліна перед нарами і молиться. Жінка може молитися коли коло неї немає чоловіка. Деколи наймають священика або мудрого чоловіка за посередника благати богів.
У мерехтливому світлі можна бачити напруженість, вираз обличчя та жести, якими кожна особа молиться. Тут не чуємо іспанської мови, лише Квічі діалект. До якого бога або богів вони моляться в цій Католицькій церкві?
“Отче наш, що єси на небесах”, патріярх малої родини може починати свою молитву, “благаємо Твого проводу тепер в ім’я святого Томи. Вислухай мене, Святий Тома, тому що це твій день ходити з процесією. Також, поможи нам, Святий Йосипе, Святий Севастіяне, Паскуал Абаж, бог повітря і неба, бог пагорків та долин. О Ісусе, охорони нас від лукавих духів, які можуть накинути чари на нас. Просимо Тебе дати нам фасолі і кукурудзи, одягу і здоров’я. Нам також треба хати, грошей і багатства. Нам треба курей, коров, овець і котів. Святий Тома і інші апостоли, охорони наші тварини. Не дозволь їм захворіти. І охорони нас від цивільних властей. Нехай мер, поліція і суди не турбують нас несправедливо”.
Часто поганських богів згадується більше від католицьких святих. А чому Квічі, які визнають католицизм, моляться до цих різних богів? Стародавні поганські Мая індійці поклонялися своїм предкам, як і сонцю, місяцю та іншим небесним тілам. Вони приписували важливість богам дощу і землі. Але, що сталося, коли іспанці внесли свій католицизм? Сер Ерік Томпсон пояснює: “Вони [Мая індійці] змаянізували Християнство, з’єднали його з місцевими ідеями”. І жахливий факт є, що хоч продовж багатьох століть Церква мала сильний вплив на цю громаду, то більшість із її індійських членів далі залишилися таки поганами, як католиками.
Поганський храм
Але, хто є цей Паскуал Абаж, про якого згадують у молитві? Він є найважніший місцевий бог у Чічікастенанґо. Перед його примітивною статуєю на вершку недалекого пагорка далі відбувають обряди. Перед цим стародавнім чорним кам’яним ідолом люди жертвують пелюстки з рож, ладан, свічки і часом безголовні кури з яких ще стікає кров. Місцеві священики прикрашають його квітами і галузками сосни. Там він стоїть — три фути (близько метр) високий, без тіла, лише з подовгастою головою, подібна до стародавнього бога кукурудзи.
А що сказати про маленькі хрестики навколо Паскуал Абаж? Яке є їхнє місце в цьому з’єднанні? Вони не мають нічого спільного з Ісусом Христом. Коли іспанці прибули до цієї околиці, то Мая індійці вже вживали хрести. Чотири руки хреста символізують багато речей: Чотири боги, що стоять по кутках світу підтримуючи небо, чотири сторони з яких приходять вітри і дощі, і чотири племенних богів.
Отже, у церкві Святого Тома, в Квічі молитвах згадується про Паскуал Абаж, бога сонця, бога землі, Ісуса і багато інших.
Питання відвідувачів
А що тисячі, які відвідують цю церкву кожного року думають про таку змішану релігію? Деякі питають священика або інших про такі нехристиянські практики. У відповідь, декому кажуть, що церква дозволяє дорослим вести свої поганські обряди, щоб діти могли ходити до школи набирати католицької освіти. Таким чином, кажуть, що наступне покоління буде інакше. Але скільки “наступних поколінь” уже минуло протягом чотириста років, відколи іспанці перебрали контролю?
Інші відвідувачі випитують провідника турне, який пояснює: “Індійці моляться до святих Церкви і своїх стародавніх богів, бо не є певні, які з них є правдиві. Вони не покинули свого кам’яного бога на пагорку. Вони ходять молитися до Паскуал Абаж і кажуть ідолові, ‘Я вже був у церкві і просив у святих багато речей. Тепер приступаю перед тобою і благаю тебе. Можливо ти вчиниш для мене те, що вони не зроблять’ ”.
Послухайте як Квічі священик молиться за свою клієнтку, жінку: “О святий Тома, благаю тебе, щоб ти охоронив Макаріо. Його дружина принесла тобі цю жертву”. (Він підносить жменю свічок, вимахує руками на чотири сторони, і дотикає свічки до чола жінки, а вона цілує їх.) “Тепер ці свічки є святі, тому що ти поблагословив їх, Святий Тома. Нехай нічого злого не станеться з Макарієм, чоловіком цієї жінки. Він є на торговельній подорожі до Міста Гватемала. Він не є злий чоловік, отже не дозволь, щоб хтось обграбував його. Охорони його від поганих випадків. Коли б який бружо [відьмар] накинув на нього чари або прокляття, то усунь це, Паскуале Абаже! Верни Макаріо безпечно до його дому”. Тепер він поливає ром навколо свічок, яких запалив.) “Це тобі, Святий Тома. Ти будеш потребувати це сьогодні. Це твій день ходити процесією навколо села і ром дасть тобі сили”.
Чули як один провідник оправдував чому Церква дозволяє їм уживати ром, коли сказав: “Ром має алкоголь і очищає місце на їхню жертву на нарах, що служить за вівтар”. Але вислів архіолога є докладніший: “Часто поливають пелюстки алкогольним напоєм. Навіть індійці не є певні, що це значить, але у перед-Колумбіянських обрядах пити алкоголь було частиною церемонії”. Багато п’яних святкуючих на цьому святі показує, що п’янство далі є частиною їхнього поклоніння!
День Святого Томи
День Святого Томи припадає 21-го грудня. У Чічікастенанґо цей день починається по-католицькому. Нари відставляються на бік з посередини церкви і чотири священики відправляють Службу Божу. На заді церкви, по обидвох боках стоять образи святих. Тепер входить група ватажків з їхніми божками, один із яких є Тзіколаж, славний їздець маленького дерев’яного коника. Але увагу звертають на троє ясно прикрашених статуй, Святі Тома, Йосипа і Севастіяна.
Але, чому прикрашують ці ідоли великою формою півмісяця, подібні до вінця вибитого різнокольоровим пір’ям, пластичним овочем, і блискучими дзеркалами? “Представляти Сонце, серце Неба”, каже, одна довідка. Ясно є, що для Квічі індійців, ці католицькі святі, перед якими вони припадають і спалюють свічки: дійсно є їхні стародавні ідоли або боги маянської міфології з новими назвами.
Служба Божа кінчається тим, що священик просить Святого Тому благословити людей, які тепер виходять, співаючи “Слава, Слава, Алілуя”. Католицькі обряди раптом кінчаються, а протягом решта дня панує поганство.
Ватажки кофрадії швидко приходять до центру притулка, припадають на коліна обличчям до церковного вівтаря. Але ватажок, що несе Тзіколажа стає перед ними, спиною до вівтаря. Хто тепер може сказати чи вони припадають перед вівтарем католицької Служби Божої, чи перед Тзіколажем?
Тепер піднімають ікони і люди починають виходити. Через передні двері, по сходах на долину іде процесія. Ватажки стають перед Святим Томою, носячи свої ікони і Тзіколажа. З церкви вони марширують вузькими проходами переповненої площі. Тепер вибухає божевілля з сталими вистрілами вибухаючих ракет, і феєрверки додавали до шуму. Наостанку, процесія вертається до церкви і трьох святих стають на сходах і обличчям до площі. Там їм віддають повагу танцюванням, п’янством і музикою.
Забагато поганства
Чи вас дивує, що люди Чічікастенанґо так мало знають про початок своєї власної релігії? Але так є. Однак люди різних релігій також не можуть пояснити науки та практики своєї “християнської” віри, тому що дуже багато поганства є з’єднано з наукою Ісуса Христа.
Чи таке поганське поклоніння Квічі індійців турбує Церкву? Це питання повстало в розмові з іспанським священиком, який вже п’ять років мешкає тут у Чічікастенанґо й який дивився на ці церемонії більшість дня. Коли запитали його, що Тзіколаж представляє, він відповів, “Я не знаю”. Тоді додав: “Для Квічі індійців, то Тзіколаж правдоподібно символізує з’єднання двох релігій”. Наостанку він жалісно сказав: “Індійці мають дуже мало релігії [Католицизму] у своїх серцях, але дуже багато традицій стародавніх Маянських богів”.
Пригадуючи собі ці відвідини Чічікастенанґо у грудні, я можу оцінити чому багато відвідувачів відходять з пам’ятним враженням, але дещо зворушені. Певно, те, що там відбувається не відбиває докладного поклоніння правдивому Богу “духом і правдою”, про яке то поклоніння Ісус говорив і заохочував.— Ів. 4:24.
[Ілюстрація на сторінці 5]
Вівтар на сходах церкви
[Ілюстрація на сторінці 6]
Індійці поклоняються на підлозі церкви