Чи вони є ідольські відзнаки?
У ТРАВНІ 1976 р. один часопис у Нью-Йорку розголошував подарунок для ‘жінки вашого життя’, декоративний ланцюжок, який має показати їй, що “вона є така люба вашому серцю, як ви їй”. На срібному ланцюжку висіло “порцелянове серце влаштоване в сріблі”.
Багато, які бачили це розголошення не противилися формі цієї прикраси. Але дехто міг би строго сперечатися, що християнській жінці не годиться носити якесь прикрашення у формі серця. А чому ні?
Такі противники можуть вірити, що серце є ідольська прикраса, довідавшись, що його колись уживали в нехристиянському поклонінні. Вони можливо схочуть щиро застосовувати Біблійну пораду: “Яка згода поміж Божим храмом та ідолами? . . . ‘Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться’, каже Господь [Єгова], ‘І не торкайтесь нечистого,— і Я вас прийму”.— 2 Кор. 6:15—17.
В дійсності, це дотикає багато ширше і більш основне питання, яке може виринати відносно різних відзнак та прикрас. Питання є оце: Яке повинно бути відношення християнина до форм та відзнак, яких колись єднали з фальшивою релігією?
Це питання може виринути, коли вибираєте шпалери (папір для стін) для вашого дому, коли вибираєте взір на краватці чи сукні, або різні дорогоцінності, такі, як для манжетів, браслети або ланцюжки. Це може навіть включати форми ламп або посуди. Ви можете запитати: ‘Чи цей взірець має якусь стичність із ідольським поклонінням?’ Або якийсь знайомий може збудити вашу думку, коли сам поставить таке питання. Ви хочете робити те, що є правильно, але що є правильно в таких справах?
Застановімся над кількома прикладами таких відзнак або прикрас. Твір Александера Гіслопа, Два Вавилони (в анг. мові) пояснює:
“ ‘Серце’ було один з святих символів [єгипетського бога] Осіріса, коли він народився знову, і появився як Гарпократ, або дитяче божество. . . Обожання ‘святого серця’ здається поширилося також до Індії, бо там представляють Вішну . . . носячи серце, що висить на його грудях. . . . Дійсно, поклоніння ‘Святому Серцю’ було під символом, поклоніння ‘Святому Белу’, той могутній Вавилону”.
Подібно, перше видання Нового Світу Переклад Християнського Грецького Писання поміщає цей рисунок:
Між стародавніми людьми було багато різних релігійних символів. Наприклад, Крилата Куля або Крилатий Кружок був ужитий в різних формах в Фінікії, Асирії, і по інших країнах. Але, в творі The Migration of Symbols, автор Г. д’Алвієла каже: “Було сказано, з доброї причини, що Крилата Куля особливо є єгипетський символ”. Правдоподібно ви вже бачили його в єгипетському мистецтві або рисунках.
Єгиптяни також уживали природні речі навколо них за релігійні символи. Про скарабей або жук, The World Book Encyclopedia каже: “Для египтянів, жук також символізував воскресення і безсмертність. Вони витісували подобу цієї комахи на камінні або металі, і вживали їх за амулети або чари”.
Деяку рослину також уживали за релігійні символи. В своїх релігіях або міфології багато народів мали Святе Дерево, як-от “пальму, гранат, кипарис, повзучу рослину, і т. п”. Флюр-де-лі (французьке, “цвіт лілії”) приводить нас до більш сучасного часу. Цей взірець, якого вживали в стародавній Індії і Єгипті, вибивали на щитах царського дому Франції. “Чарлс 5-ий Франції в 1376 р. обмежив число флюр-де-лі на щитах до трьох, на честь Святої Трійці”.— Енциклопедія Британіка (в анг. мові), 1976 видання, Том 4-ий, ст. 182.
Подібний релігійний зв’язок бачимо в три-листковій лучній конюшині. Про цю рослину або взірець, одна ециклопедія каже:
“Конюшина (Ір. seamròg, ‘маленька конюшина’), яка-небудь із кількох [три-листкових] конюшин . . . , усі, які ростуть в Ірландії. Спочатку вибрали конюшину за національну емблему Ірландії через легенду, що святий Патрік цією рослиною зображав доктрину про Трійцю. З самого початку ірландці вважали різні роди конюшини за символи доброго щастя, і цю забобонність знаходимо між людьми різних національностей в сучасних часах”.
Потреба рішати
Змії, хрестики, зорі, птахи, цвіти . . . так, є майже безконечне число взірців та символів, яких в один час або другий єднали з ідольським поклонінням. Отже, як щирий християнин може знати, що неправильно вживати або що правильно?
Це робить різницю, якими взірцями християнин буде прикрашати свій дім або самого себе. Відбиваючи цей принцип маємо закон, якого Бог Єгова дав ізраїльтянам, щоб вони не обстригали волосся по боках і не голили край бороди своєї. (3 Мойс. 19:27) Очевидно, що люди деяких поганських сусідніх народів у той час голили бороди в деякий спосіб, роблячи це у зв’язку з поклонінням своїм богам. (Єрем. 9:26; 25:23) Якщо б ізраїльтяни прийняли б той самий стиль, то хтось міг би думати, що це був символ його релігійного переконання, показуючи, що він підтримував поганське поклоніння. Покірно, Божі люди відкидали такий стиль або особисті прикраси. Отже, і тепер є відповідно відкидати прикраси, які єднали б особу з ідольським поклонінням.
З другої сторони, лише тому, що поклонники ідолам колись уживали деякі відзнаки, то це не значить, що правдиві поклонники мусять завжди обминати їх. Наприклад, по стінах Єговового храму в Єрусалимі були малюнки пальмів, гранат і биків. (1 Цар. 6:29—35; 7:15—18, 23—25) Факт, що інші релігії вживали подібні природні речі, яких Бог створив і вживали їх за символи ідольського поклоніння не значить, що правдиві поклонники не могли вживати їх для прикрас. Гість до храму зараз міг бачити, що Божі люди не визнавали цих відзнак за святі символи, і не поклонялися їм.
Інший чинник над яким треба застановитися є значення відзнаки у вашій країні.
Обставини змінюються
Багато відзнак змінюються значністю згідно з місцевістю й часом. Деяка форма може мати одно значення для когось в одному часі й місці, але інакше для когось в іншому місці й часі. Зверніть увагу на цей приклад:
Що ця відзнака пригадує вам? В дійсності, ґамадіон, або свастіка, є старий релігійний символ, якого народи кругом світу вживали. The World Book Encyclopedia каже про нього:
“Стародавній символ, якого часто вживали для прикраси або за релігійний знак. . . . Свастіку знаходять на візантійських будинках, по буддистських надписах, по кельтських пам’ятниках і на грецьких монетах. Свастіки були широко вживані символи між Індійцями Південної і Північної Америки”.
Проте, тому що сучасно Націстська Німеччина вживала свастіку за свій символ, то ті стародавні релігійні значення навіть не приходять на думку більшости спостерігачам сьогодні. Так як ця енциклопедія пояснює, тепер свастіка “представляє всі злочини націстів, коли вони перебирали контролю Європи”.
Такі символи, що набирають іншого значення можуть діяти в ще інший спосіб. Поганський релігійний символ може загубити своє релігійне значення. Так як книжка Migration of Symbols пояснює:
“Часто трапляється, що символ змінює своє значення коли переходить від одної країни до другої. Таким чином символ може статися лише прикрасою, а через його мистецьку красу, або лише через його початок, мистці малюють їх не знаючи примітивного значення”.
Також, значення якоїсь відзнаки може змінюватися від одного місця до другого. Три-листкова конюшина є гарний приклад цього. У деяких місцевостях її далі можуть уживати за символ небіблійної науки про Трійцю. По інших околицях те сполучення може бути невідоме, але люди можуть вважати таку відзнаку на наручниках або краватках за символ “доброго щастя”. (Порівняйте Ісаї 65:11, 12.) Однак, по інших околицях жодне з тих значень не буде приходити до голови; коли б три-листкова конюшина прикрашала якусь шпалеру або одяг, то більшість людей вважали б її за приємну природну прикрасу, так як квіти, кольорові листя та іншу привабливу рослину можуть уживати для цієї цілі.
Отже, чим християнин повинен головно цікавитися? Не тим, що якийсь символ або відзнака можливо значила тисячі років тому, або що про неї думають на іншому боці світу, але що вона значить тепер для більшости людей там де він живе.
На практиці
На практиці, що все це значить? Ясно, що тепер ще обожають деякі стародавні релігійні символи, у тій самій релігії або в іншій. Наприклад, візьмемо хрест.
Енциклопедія Британіка (в анг. мові) (1976 р.) згадує: “Хрести вживали за символи, релігійні та інші, давно перед християнською добою у майже кожній частині світу”. І д’Алвієла каже: “Коли іспанці перебрали контролю Центральної Америки, вони знайшли дійсні хрести у місцевих храмах, яких вважали за символи . . . божества страшного і корисного”.
Свідки Єгови часто доказували з Біблії, що Ісус помер не на хресті, а на стовпі. (Дії 5:30) Згідно з цим, вони не єднають хрест із смертю Ісуса. Одначе, хрест ще досі має релігійне значення у більшости частин світу. Отже, коли б Свідок носив хрест лише на прикрасу, то спостерігачі зрозуміло вважали б його інакше. Правдоподібно вони заключали б, що християнин носить хрест через його сучасне релігійне значення. Тому Свідки не носять цього релігійного символа.
Але, за інший приклад вернімся назад до форми серця. Хоч серце колись було релігійним символом стародавнього Вавилону, то чи воно має таке значення у вашій околиці? Правдоподібно, що ні. Його можуть уважати лише за прикрасу, що пригадує людське серце, або нагадує “любов”. У такому разі, деякі християни можуть, коли хочуть, уживати форму серця за прикрасу.
Проте, треба подумати ще про іншу точку: Хоч серце не є релігійний символ у багатьох частинах світу сьогодні, то воно може бути таким символом у вашій країні. Або, коли люди святкують День Валентина (День Серця), то картки або дорогоцінності з такою відзнакою на собі показували б людям, що ви берете участь у цьому релігійному святі. Отже, ви можете прийти до висновку, що хоч християнам десь інше або в іншому часі є правильно вживати цю відзнаку, то у вашому стані було б краще не носити її, або не вживати її принаймні в тому часі року.
Про що треба задумуватися?
Тому що так багато відзнак уживаються у фальшивому поклонінні, коли б хтось відложив час, то міг би дослідити якийсь небажаний зв’язок майже кожної відзнаки навколо нього. Але по що так робити? Чи б це не було непотрібне турбування? Хіба це є найкращий спосіб вживати енергію та час?
Якщо у вашій країні розуміють, що якась відзнака або форма представляє релігійний символ, то це є добра причина не вживати його. Або якщо б багато людей місцево стали б особливо образливі до якоїсь форми або відзнаки, то дозрілий християнин не буде вживати її, щоб обминути непотрібну тривогу або спотикання. Апостол Павло мудро писав: “Отож пильнуймо про мир, та про те, що на збудування один одного! Добре не їсти м’яса, ані пити вина, ані робити такого від чого брат твій спотикнеться”.— Рим. 14:19, 21, НС.
Павло, проте, також показав користь зосереджувати увагу на речах, які мають дійсну вартість замість мішатися в суперечки дрібниці, незначні значення, і можливі зв’язки, що не мають великого значення. (1 Кор. 10:25, 26; 2 Тим. 2:14, 23) Таким чином християнин може зосереджувати свою увагу на “праведність, і мир, і радість у дусі святім”, які помагають людині дійти до дійсного значення про Боже царство.— Рим. 14:17.
[Ілюстрація на сторінці 8]
Серце вавилонського Бога Бела