Поводячись із іншими так, як із собою — чи це є практично?

ЖИТТЯ є дуже приємне, коли з нами люб’язно поводяться! Але сьогодні багато осіб звертають мало уваги на те як їхні слова і їхні вчинки впливають на інших. Вони сподіваються, щоб їхні співгромадяни були добрі і справедливо поводилися з ними. Але вони не стримуються, коли мають нагоду використати когось.

Такі особи можуть осуджувати помилки своїх ближніх, але оправдають свої власні серйозні моральні упадки. Грабіжництво та гвалтовання по містах може розлютити їх. Однак, вони недобачують, що самі є винні в інакшому злочині. А як це? Вони можуть не виявляти всю свою платню або прибуток, щоб платити менше податків, шахрувати покупців, бути лінивими на праці, чинити перелюб або передшлюбні статеві зносини. Хоч вони нарікають проти релігійного і расового упередження коли самі є приналежні до меншости, то можуть самі топтати права інших, якщо пізніше набудуть більшої сили або контролі.

Багато людей є подібні до якоїсь славної держави, яка проповідує “мир”, але яка продає більше зброї ніж інші нації. Вони є подібні до народів, які терпіли під колоніальним володінням, але набувши незалежности, самі стали гнобителями.

Проте, один із найважніших провідників для життя, Біблія, радить, щоб не практикувати інших рівнів від тих, яких, ми хочемо для себе. Вона говорить: “Обманливі шальки (вага) — огида для Господа [Єгови]”. (Прип. 11:1) “Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви”. (Мат. 7:12) “Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. . . Любов не чинить зла ближньому”. (Рим. 13:8, 10) Але чи те, що Писання показує дійсно є практичне в нечесному світі?

Запитайте себе: Чи зневаження Біблійної поради вийшло людству на добро? Певно, що відповідь до цього питання є дуже ясна. Обман, зіпсуття, злочин і буйність щоденно роблять життя все трудніше і трудніше для мільйонів людей. По багатьох місцях люди мусять стало стерегтися, щоб їх не ошахрувати. Комерсанти мусять підносити ціну, щоб покрити кошт крадіжки робітниками і покупцями, або покрити кошт витрат для більшого забезпечення. Нечесність поганої роботи і вживання дешевого матеріалу може бути причиною серйозних випадків, а навіть смерти. Ментальна і емоційна шкода, яка приходить коли зневажається права інших, є дуже велика.

Хоч особа може думати, що мусить зосереджувати увагу лише на свої власні справи якщо вона хоче прожити у цьому світі, то іґнорування права інших не поліпшить споріднення з ближніми. Така особа лише буде додавати до вже-існуючих неприємностей, які приходять, коли зневажається правильні принципи.

В дійсності, особа, яка справді цікавиться своїм ближнім придбає собі великі дивіденди. А які?

Які користі

Одна велика користь, яка приходить тим, що підтримують правильні принципи, є особисте щастя і задоволення. Це є у згоді з словами Ісуса Христа: “Є більше щастя давати, ніж брати”.— Дії 20:35, НС.

Правдоподібно ви вже самі звернули увагу, як цей принцип діє. Між найщасливішими людьми є ті, які дійсно дбають про своїх ближніх. Вони радіють тим, що можуть помагати іншим. Бувши задоволені тим, що мають, вони не прикладають зусилля, щоб пожадливо ще більше нагромаджувати і вони не журяться занадто фінансовими справами. З другого боку, скупа, пожадлива особа ніколи не є задоволена тим, що має. Коли вона дає, то дає незадоволено, примусово або має якийсь інший тайний, невиявлений мотив. Наприклад, вона можливо хоче набути якоїсь ласки від того, кому дає дарунок. Таким чином вона губить радість, що приходить з давання, яке робить щасливим інших коли дає несамолюбно свій час, енергії або майно.

Особа, що поводиться з іншими так, як хоче, щоб з нею поводилися, часто заслуговує пошану і любов ближніх. Їхнє сумління — внутрішнє почуття правильного і злого, що є природне для людства — відноситься до таких вчинків. Також чи роботодавці не будуть похвалювати чесних, вірогідних робітників замість нечесних, невірогідних та лінивих? Чи ж навіть безпринципні особи не бажають мати справи з людьми, яких слова можна довіряти?

Принципні чоловіки і жінки також тримають свою власну пошану. Їх не разить почуття винного сумління. Їхнє життя є вільне від страхів бути виявленими як беззаконні горожани і від ганьби. Вони втішаються спокійним розумом знаючи, що ніхто не докорить їхньому поводженню.

Похвалене споріднення з Творцем

Найважніше, ті, що не піддаються спокусі набирати самолюбного відношення, можуть втримати чистий стан перед Творцем, Богом Єговою. Стараючись поводитися правильно і приносити іншим добро, вони коряться науці Ісуса Христа: “Робіть калитки собі не старіючі, невичерпний скарб той у небі, куди не закрадається злодій, і міль де не точить”.— Луки 12:33.

Через несамолюбне давання, слуга Божий підбудовує добрий стан із Всевишнім. Його стан є немов скарб на небі. Ні міль, ні іржа не може знищити те, що є зарекордоване у Бога. Це є дійсний скарб, тому що Бог Єгова нагородить особу за той стан, який вона зробить з Ним. Наприклад, про тих, що дають із чистим наміром, не звертаючи уваги на себе, Ісус Христос сказав: “Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно”.— Мат. 6:4.

Крім цього, Божі похвалені слуги є в дорозі отримати найбільший дар за всіх. А який дар? Вічне життя під праведним новим порядком, де не буде проблем, які виринають, тому що люди живуть за двома рівнями. Біблія говорить нам: “Дар, якого Бог дає, є вічне життя через Христа Ісуса, Господа нашого”. (Рим. 6:23, НС) І “є нове небо й нова земля, яких ми дожидаємо за обітницею Його, і у яких праведність буде пробувати”.— 2 Пет. 3:13, НС.

Поводитися з співближніми так, як ви хотіли, щоб вони з вами поводилися, справді є практично. Таким чином ви не робите нічого прикрого нікому непотрібно, але навпаки вдаєтеся до їхнього сумління. Ви втримуєте щастя, задоволення і пошану. Понад, усе, триматися правильного принципа помагає втримати гарне споріднення з Богом Єговою — споріднення, яке може тривати навіки вічні.