Який є погляд Біблії?

Приймати чи відмовлятися від переливання крови?

ПРАВДОПОДІБНО ви читали заголовки по газетах такі, як: “Свідок Єгови близько смерти, відмовився взяти кров: Живе розказувати” і “Відмова взяти кров журить лікарів у Кобе [Японії]”.

Читаючи такі заголовки, деякі особи задумувалися, ‘Чому хтось відмовляється від крови, коли його життя стоїть на карті?’ Так, чому ці християни не хочуть брати кров? Вони відмовляються не тільки через страх перед медичними ускладненнями, але головно через їхнє релігійне переконання.

Безперечно, поінформовані люди знають, що переливання крови може бути дуже небезпечне. Так як один промовець сказав про техніку давати переливання крови, в університеті Шкотландії: “Є багато риску у переливанні крови. Можна набратися зарази від бактерії, або від хвороби крови, кров не завжди є сумісна і риск групової імунізації крови є дуже важний. Кров не є магічна речовина і пацієнтові треба дуже уважно розважувати користі проти риску”.

Через такі небезпеки багато лікарів тепер стараються не робити переливання крови. Але навіть коли б таких небезпек не існувало, то свідки Єгови таки будуть відмовлятися від переливання крови.

Вони вибирають такий стан, бо знають, що в цьому мають щось більшого від медичної справи, яку лікарі або місцеві суди рішають. Тут маємо Біблійний закон, який включає християнів, що дотримують Біблійний закон, які признають, що мусять коритися Біблійному законові й які постановили підтримувати його. Це не є лише якась переходяча примха, але важна моральна справа, яка включає Божий закон, що забороняє людям брати кров, щоб підтримувати життя. Зверніть увагу на доказ цього.

Біблійні заяви про кров

Хоч Біблія часто згадує про кров, то деякі вірші є важні для справи переливання крови:

Так як є записано в 1 Мойсея 9:3—6, Бог Єгова дав Ноєві та його родині два закони про життя. Перше, Бог сказав: “Усе, що плазує, що живе воно, буде вам на їжу. . . . Тільки м’яса з душею [життя] його, цебто з кров’ю його, не будете ви споживати”. Хоч людина може убивати тварини для їжі, то про людське життя Єгова сказав: “Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим”.

Висока пошана до життя,— яке представляє кров — також відбивалася в законі, якого Бог пізніше дав стародавнім ізраїльтянам: “Але скільки запрагне душа твоя, будеш різати [тварини на їжу] . . . Тільки крови не їстимеш, на землю виллєш її, як воду. Тільки будь обережним, щоб не їсти крови, бо кров — вона душа, і ти не будеш їсти душі [життя]”.— 5 Мойс. 12:15, 16, 23; 3 Мойс. 17:10—14.

Після смерті Ісуса християнський збір був сформований. Чи християни були тоді під усіма обмеженнями Мойсейового закона? Ні, але Бог дальше був проти зловживання крови, яка представляє життя. Християнська урядова установа видала закон: “Щоб стримуватись від заничищення ідольського, та від блуду і задушенини, і від крови”.— Дії 15:19, 20, 28, 29; 21:25.

Тварини? Переливання?

Це правда, деякі особи відчувають, що ці вірші не забороняють брати переливання крови. Вони вірять, що ці вірші стосуються до діетичних правил про кров тварини, отже не відносяться до переливання людської крови в жили, щоб спасти людське життя. Крім цього, деякі особи говорять, що ці заборони стосуються до жидів і жидівських християнів, а не є обов’язком для християнів тепер. Чи ви погоджуєтеся з цим?

Це правда, що ізраїльтяни, під Мойсейовим законом про кров, мали на думці кров тварин, яких вони вбивали для їжі або для жертви. (5 Мойс. 12:15, 16; 3 Мойс. 17:11) Але, що вони мали робити з людською кров’ю? Наприклад, тому що Творець призначив кров представляти життя, то жид не міг підкріпляти своє власне життя тваринною кров’ю. Навіть коли б його життя і було в небезпеці, то це було б гріхом для нього споживати тваринну кров. (1 Сам. 14:31—34) Отже, чи ж ви думаєте, що він робив би заключення, що тваринна кров була свята і він не міг уживати її, а що людська кров не була така свята і що він міг вживати її? Навпаки, Біблія ясно показує, що людське життя є багато вище від тваринного. Отже, якщо навіть кров тварини (що представляла життя) була дуже свята, то чи ж людська кров також не буде свята?

Деякі особи твердять, що Біблійні заборони про кров стосуються лише до євреїв. Але чи це є дійсно так? Пам’ятайте, що давно перед тим, коли Бог дав закон через Мойсея, Він уже перестеріг Ноя — прародича цілої людської родини,— щоб не зловживати кров’ю. Чи Божий закон був даний лише ради діети?

Професор Ґергард фон Рад пояснює, що 1 Мойсея 9:3, 4 “не є відокремлений ‘закон діети’ . . . але закон для всього людства”. (Першого Мойсея — Коментар, 1961 р.) Також, пам’ятайте, що заборона в Першій книзі Мойсея 9:3—6, щоб не вживати крови також сходиться з Божим поглядом, що Він шанує життя людей більше від тварин. Рабин Бенно Джейкоб зауважив:

“Цих двоє заборон неможливо розлучити. . . . Дозвіл їсти м’ясо, але без крови і заборона не проливати людську кров показують яке місце людина займає в світі життя. . . Нарешті: причина на заборону не їсти крови є моральна. . . . Пізніше Юдаїзм уважав, що цей вірш засновував основну етику для кожної людини”. (Курсив доданий)

Це підтримує рішення християнської урядової установи, яке стоїть записане в Діях 15:19—29. Дехто старався доказувати, що цей вірш є лише тимчасове поширення Мойсейового закона рекомендований для християнів, щоб не ображати жидів. Але рішення християнської урядової установи ясно показує, що Біблійний закон вимагав, щоб у християнів кров завжди була свята.

А що коли під час випадку, коли потрібно негайної допомоги виглядає, що переливання крови є найкращий спосіб “спасти життя”? Один лікар говорить, що пацієнт, коли

“при здоровому розумі, має повне право приймати або відкидати будь яку форму лікування. Це право вже широко признають у справі римо-католиків. . . З цієї самої причини трудно зрозуміти чому Свідкам Єгови не дозволяється подібної свободи відмовлятися переливання крови. . . . Коли спочатку дозволяють комусь вибирати самому для себе, а пізніше забороняється йому цього права, то це є подібно до тоненького кінчика довгого клина. . . . Штат поступово перебирає право особи і рішає для неї. У цей спосіб країни де існує свобода перестають бути свобідні і стаються тоталітарні або диктаторські”.

Майже в усіх випадках можна знайти інші ліки або заступники коли немає крови або коли відмовляється брати кров. Навіть коли б і не було іншого способу лікування, то чи ж вибирати не є шлях свободи і чи не шанується право інших, коли дозволяється їм вибирати те лікування, яке вони будуть приймати? І це стається навіть ще важніше, коли християнин відмовляється якогось лікування тому, що воно нарушує його розуміння Біблійного закона і “основні етики” згідно, якими він старається жити!