Цікаве турне Ватикану

ЗАРАЗ побачите пагорок, якого колись з’єднувалося з віщунами. Кажуть, що тут Нума Помпіліус — байковий другий цар Риму — проголошував людям його ватикінії, так звані вістки від їхніх божеств. У наступних століттях глядачі дивилися на жахливу смерть християнів у цирку Нерона, римського імператора, який був недалеко.

Тих віщунів уже немає. І немає товпи, яка колись бенкетувала по дикунських карнавальних процесіях. Сьогодні Ватиканський Пагорок є найменша держава у світі. Цілком обкружений Римом і обведжений муром, Місто Ватикан покриває всього 108.7 акрів, і має менше як тисячу непостійного населення. Однак, Ватикан панує над життями більше як 577.600.000 римо-католиків кругом світу.

Латеранський Договір у 1929 р. зробив місто Ватикан відмінною суверенною державою настановивши папу за її провідника. Беніто Мусоліні підписався за італійського царя Віктора Еммануїла 3-го, а кардинал Ґаспарі за папство.

Кажуть, що відвідувач може майже за вісім хвилин перейти довжину міста Ватикан, але не може переглянути його скарби мистецтва і науки за ціле своє життя. Тому що Папа Павло 6-ий проголосив 1975 р. бути “Святим Роком”, то правдоподібно, що мільйони осіб будуть відвідувати Ватикан. Ану відвідаймо його тепер, і застановімся над деякими рисами, яких прочанин (пілігрим), що має особливу пошану до всього того, можливо не зауважить.

Площа Святого Петра

Ми ідемо на захід від ріки Тібер і входимо у Ватикан між зносячими парними колонами колонади Ґіованні Берніні, що складаються з 284 колон і 88 пілястрів умурованих чотирикутних стовпів. Чотири ряди колон, що роблять еліпсобразну форму, огороджують Площу Святого Петра. Наверху колонади стоїть 140 статуй “святих” і мучеників.

На середині площі стоїть з червоного граніту обеліск (чотиригранний стовп), понад вісімдесят футів високий і важить мільйон фунтів! А яке є його джерело? Каліґула вкрав його від стародавнього Геліополісу і поставив у цирку, якого Нерон пізніше закінчив. На обеліску є написи присвячення римським імператорам Августу і Тиберію. У тіні цього єгипетського стовпа, християни колись зустрічали передчасну смерть дев’ятнадцять століть тому. Але, як цей обеліск дістався тут на Площу Святого Петра?

Він був перевезений за наказом Папи Сікстуса 5-го і поставлений у Ватикані 14-го вересня 1586 р. в середу, день, якого Сікстус вважав як “щасливий день”. Цього дня також припадало Свято Прославлення Хреста. Через поганські зв’язки, папа старався вигнати поганського духа з цього стовпа молитвою.

Базиліка Святого Петра

Згідно католицькою традицією, апостол Петро постраждав у Римі і був там похований. Однак, Святе Писання нічого не говорить, ані навіть не натякає, що цей апостол був у тому місті.a Проте, десь у 325 р. З.Д., римський імператор Константин почав будувати величезну базиліку над припущеною могилою Петра.

У 1506 р., Папа Юліюс 2-ий рішив відбудувати базиліку. Перший з багатьох архітекторів церкви, між якими працював Майкеланджело, був Донато Браманте. Коли Папа Урбан 8-ий вкінці посвятив базиліку у 1626 р., то формою вона була подібна до латинського хреста. Бувши коло 614 футів довга, і покриваючи коло 163.000 квадратових футів, цей будинок може помістити коло 80.000 людей. Так, це справді є величезний будинок — найбільша церква у світі.

Зносячись 435 футів над підлогою базиліки (де довга рука перехресного будинка сходиться з короткою) стоїть велика мозаїчна позолочена баня. Вона є приблизно 138 футів у діяметрі. Шістнадцять окремих панелів цієї бані зображують Ісуса Христа, Його матір Марію, апостолів і “святих”.

Унизу цієї величезної бані базиліки стоїть Високий Вівтар. Тут тільки папа (або кардинал, якого він призначає на своє місце) може відправляти Службу Божу. Над вівтарем є запона Бернінового виробу, з бронзових плитів, яких Папа Урбан 8-ий взяв із римського добре-збереженого Пантеону, поганського храму.

А для чого така величезна та багата будівля, як Базиліка Святого Петра? Кидаючи трохи світла на це, Андрій Бієлер писав: “Мадерно мав намір перемінити [оригінальний] грецький хрест на латинський хрест, а Берніні мав закінчити його показними прикрасами і побільшити двома величезними перехрестями великої колонади. Вони хотіли доказати світові, всупереч Реформації, що Рим, сильний і пишний провідник Християнства, знову був яскраво величний. Базиліка Св. Петра мала відбивати ‘пишноту, силу, потугу, дослівно величність Католицької Церкви’. У самому матеріальному будуванні цієї святині можна бачити істотне з’єднання римських показних хвастощів з пишним поганізмом”.— Архітектура в Поклонінні (анг. мові).

Значні мистецькі вироби

У базилиці можна бачити багато мистецтва. Наприклад, ми беремо хвильку часу подивитися на Майкеланджелову славну Пієту, скульптура мертвого Ісуса на колінах Його матері Марії. Оригінально ця скульптура мала прикрашати гроб французького кардинала. Між іншим, коли Майкеланджело почув, що деякі пілігрими приписували це мистецтво Кристофоро Соларійові, то він зараз додав пас на якому написав своє власне ім’я. Цей пас тягнеться від лівої лопатки Марії до її правого стегна, спрямовуючи увагу на скульптуру.

Всередині барвистої бронзової скриньки Бернінової роботи є сувенір, якого папи століттями вживали у спеціальних церемоніях і якого шанували як кафедру (крісло) “Святого” Петра. На переді в нього є вісімнадцять панелів із слонової кістки, представляючи дванадцять праць міфічного Геркулеса, як і шість потвор, що може є знаками Зодіяка. В дійсності, Петро ніколи не сідів на цьому кріслі. Дослідження вживаючи прилад Карбон 14-ий доказують, що воно походить із дев’ятого століття З.Д., коло 700 років по смерті Петра. На однім пасі з слонової кістки стоїть погруддя Чарлса Лисого, римського імператора і царя Західних Франків. Правдоподібно цей дубовий трон був привезений до Риму у грудні 875 р. З.Д., на коронування Папи Івана 8-го. Однак, кілька років після того як Ватикан признав його походження (у листопаді 1969 р.). цей середньовічний трон далі займав шановне місце в Базилиці Святого Петра.

Тепер вам звертають увагу на бронзову статую “Святого” Петра, сидячи на престолі з сяючим колом навколо його голови і виставленою вперед правою ногою. У 1857 р. Папа Пій 9-ий дав п’ятдесят днів індульгенції (відпущення) усім тим, хто поцілує великий палець тієї безжиттєвої ноги. Багато прочанів цілують його, а тоді хрестяться рукою. Пальці нецілованої лівої ноги можна добре бачити. Але на правій уже є цілком стерті, очевидно поцілунками та обіймами тисячів побожних. У святочний день Петра цю статую прикрашують одягом і папською короною, яка є украшена численними дорогоцінними каміннями. Те, що ми бачимо пригадує нам надхнену псальму, яка говорить про тихі, сліпі, глухі ідоли, що мають “руки,— та не дотикаються, мають ноги — й не ходять”.— Пс. 113:13—16.

Згідно традицією, то цю статую відлили в четвертому або п’ятому столітті З.Д., хоч її час приписують до тринадцятого століття. Одначе, інші дивляться інакше на неї. Наприклад, Практичний Путівник до Визначних Місцевостей в Римі (анг. мові), Р. Ц. Віндгама каже: “Оригінально ця статуя була з Юпітера (поганського бога) в Храмі Юпітер Капітолінус, але Папа перемінив її для святішої цілі”.

Важніше від такого непевного походження цієї статуї маємо пошану, яку їй віддається. Чи б Петро похвалив би таке побожне ставлення? Коли італійський сотник Корнилій впав до ніг і вклонився перед цим покірним апостолом, то Петро не виставив ноги, щоб її цілувати або обіймати. Направду, що ні. Писання каже: “Петро його підвів, промовляючи: ‘Устань, бо й сам я людина!’ ”— Дії 10:25, 26.

Сістінська Каплиця

Наше турне тепер провадить нас до Сістінської каплиці, що має свою назву від Папи Сікстуса 4-го. Побудована в часі між 1475 до 1481 р. за його розказом, цей будинок є 132 фути довгий, 45 широкий, і 68 футів високий. Бувши приватною папською каплицею, в ній відбувалися різні церемонії і збори вибирати папи.

У Сістінській каплиці вже були твори різних мистців, коли в 1508 р. Юліюс 2-ий наказав Майкеланджелові прикрасити її стелю його мистецтвом. Коли він закінчив, то ці фрескові живописи поміщали 343 малюнків. Живописи головним чином містять сцени творення, упад людини і Потоп. Але малюнки також поміщають предків Христа, як і Біблійних пророків та погайських пророчиць, або сібили.

Сібили? Так, і між ними є Дельфік Сібила. Згідно переказом Оріґена, кажуть, що “пророчий дух Аполлона увійшов у її приватні члени”, і вона тоді могла віщувати у стані божевілля. Вона підпала під демонський вплив. (Порівняйте Дії Апостолів 16:16—18.) Путівник Ватикану (анг. мові) (1973 р.) каже: “Ціль Майкеланджела була зобразити старий єврейський і поганський світ, як він чекав і надіявся на Месію”. Але факт є, що Бог не посилав жодних вісток поганським пророчицям. Крім цього, чи то не дивно, що їх представляється разом із Біблійними пророками, тому що там були побожні провісниці, які також чекали Месії, такі жінки, як Маріама, Девора, Хулда, й Анна? — 2 Мойс. 15:20, 21; Суд. 4:4—7; 2 Цар. 22:14—20; Луки 2:36—38.

Роки пізніше (від 1534 до 1541), Майкеланджело намалював “Останній Суд” на стіні позаді вівтаря у Сістінській Каплиці. У цьому живописі зображається лютого Ісуса Христа, як Він кличе мертвих на суд і засуджує багатьох до мук у пеклі. Це мистецтво, одначе, є прямою протилежністю до Біблії, яка показує що пекло є загальна могила людства, в якій мертві не є свідомі ні про що і не можуть страждати болі! Ідея, що Ісус буде жорстокий, лютий суддя не походить із Біблії. (Еккл. 9:5, 10; Іс. 11:1—5) Одначе кажуть, що Папа Павло 3-ий, в якого було дві коханки і четверо незаконних синів, перед своїм висвященням на священика припав на коліна і просив: “Господи, не обвинувачуй мене моїми гріхами, коли Ти прийдеш на День Суду”.

У цьому дні, коли порнографія так дуже поширюється, з її шкідливими наслідками над людьми, ми не можемо ігнорувати голість багатьох малюнків на стелі Сістінської каплиці. Одного разу через голих осіб, які були в “Останньому Суді” оригінально викликали таке нарікання, що папа наказав, щоб перемалювати деякі з них.

Садки, музеї і славна бібліотека

У Ватикані також є багато гарних садків, різні музеї і значні галереї. У Піо-Клементін Музею, є вівтар з різьбами показуючи Перемогу, що носить щит із надписом: “Сенат і Люди Риму посвятили цей вівтар імператорові Августові, синові обоженого Кесаря, в його посаді, як Понтіфікс Максімус”. Цей титул (що значить “Найбільший Творець Мостів”), якого колись носив провідник римського поганського священства, а потім його імператори, а імператор Ґратіян відкинув його як символа, якого не годиться носити християнинові. Папа Дамасус 1-ий за четвертого століття радо прийняв його, проте, і він залишився як папський титул до цього дня.

Скарб рукописів і книжок — це є Ватиканська бібліотека. Крім коло 1.000.000 надрукованих книжок, у ній є більше як 90.000 рукописів. Між ними є Ватиканський Рукопис Чис. 1209, дорогоцінний грецький Біблійний кодекс (систематизований збірник законів) з четвертого століття З.Д.

“Срібла й золота в мене нема”

Як відвідувач Ватикану на вас може зробити велике враження коштовні будівлі, релігійні речі вибиті дорогоцінними каміннями, славне мистецтво тощо. Папство діставало багато подарунків, але це не є ціла історія. Відносно дуже коштовної Базиліки Святого Петра було сказано: “Виграючий план Донато Браманте зворушив буйну опозицію — разом із податками, яких Юліюс [2-ий] і пізніші папи накидали, щоб заплатити за ці твори”. (Великі Доби Людини, Відродження, автор Іван Р. Гейлі Редактори Тайм-Лайф Книжок) (анг. мові) Кампанія збирати гроші на будівлю базиліки, яку провів домініканський монах Йоган Тетцел у Німеччині через продаж індульгенцій (відпущення гріхів) була одна з причин на Реформацію Лутера.

Римо-Католицька Церква заявляє, що є збудована на Петрові, покірному рибакові і апостолові Ісуса Христа. Але багато осіб не можуть з’єднати таке велике багатство з Петровими словами до каліки, який шукав якогось матеріального подарунка: “Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім’я Ісуса Христа Назарянина — устань та й ходи!” І чоловік почав ходити. Так, Петро підкреслював людяність і духовність, а турне Ватикану відкриває наголос на матеріальне багатство.— Дії 3:1—26.

[Примітка]