Знати як переконувати
ДИТИНА має спрагнений або голодний розум. Вона хоче знати причини на все. “Що робить небо синє?” “Звідки я взялася?” “Куди зірки йдуть вдень?” “Що ти робиш?” Чому це?” “Чому те?” Коли дитина дістане відповідь, то є задоволена. Її не треба переконувати.
Пізніше вона питає, “Чому я не можу мати більше цукерок?”
“Бо зіпсуєш собі вечерю. Цукерки не є зрівноважений харч. Вони шкодять твоїм зубам. Забагато не є добре для тебе”.
Дитина дістає свої відповіді, усі вони мають здорову причину. Але тепер вона не є задоволена. А чому ні? Бо тепер маємо, не бажання щось знати, але емоційне (хвилююче) бажання. Вона не хоче відповідей. Вона хоче цукерок. Ви можете дати причини, але правдоподібно ви не переконаєте її лише поясненням, що солодощі не є добрі для неї. Скільки дітей п’яти років віку дбають про те, що є добре для них?
У цьому відношенні, багато дорослих також не дбають про те, що є добре для них. Наприклад, вони знають про небезпеку від куріння. Докази щоденно збільшуються, і приклади тих, що відкидають пересторогу, щоденно ховають на цвинтарях. Одначе, мільйони інтелігентних осіб відкидають розсудок і далі ведуть практику, яка шкодить їхньому здоров’ю. А чому? Просто тому, що вони хочуть це робити.
Чи їх можна переконати, щоб вони покинули цю практику? Чи дитину, яка хоче більше солодощів можна переконати, щоб вона обмежувала себе? Саме давання причин не переконує інших змінити їхню думку або практику. Знати як переконувати включає багато більше.
Перше, важно є знати причини чому люди тримаються неправильних ідей. Загляньте глибше. Чи вони є непоінформовані, чи тільки частково поінформовані, або чи є неправильно поінформовані? Часто вони засновують своє переконання тільки на емоціях. Коли є включені емоції, то сам розсудок не переконає. На початку розмови старайтеся віднайти правдиву основу на їхнє переконання, і тоді підберайте відповідно свої слова. Це є Біблійна порада: “Студіюйте, як найкраще говорити з кожною особою, яку ви зустрічаєте”.— Кол. 4:6, Нова Англійська Біблія.
Логіка є основна вимога
Якщо ваші переконання спочивають на емоціях, то вам буде тяжко оборонити їх. Крім цього, ваші переконання не будуть сильно вкорінені у вашому власному розумі. Коли хтось буде хвилюючо (емоційно) відповідати то ваше мислення захитається. Отже будьте добре ознайомлені з вашою темою.
Багато знають тільки одну сторону, свою власну. І більше нічим не цікавляться. Вони читають твори тільки тих авторів, що погоджуються з ними. Вони слухають промовців, які лише підтверджують їхнє переконання. Вони вірять те, що хочуть вірити, і більше нічого не слухають, щоб їхні ментальні човни не захиталися. “За своїми пожадливостями”, сказав християнський апостол Павло про таких, “виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували. Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться”.— 2 Тим. 4:3, 4.
Але якщо ви хочете переконувати, то важною вимогою є знати всі факти. Усі факти за і проти. Якщо ви знаєте тільки доводи підтримати свою сторону, то ви є вразливі, хоч і є переконані, що не помиляєтеся. Опозиція приходить і розбиває ваше переконання! Тоді з вами буде так, як сказав мудрий писатель Біблійних приповісток: “Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але прийде противник його та й дослідить його”.— Прип. 18:17.
Але припустім, що ви не зробили таке безглуздя. Ви вже готові і добре дослідили справу. Ви знаєте свою сторону. Ви також знаєте протилежну сторону і як спростовувати доводи, що підтримують її. Зустрівши свого супротивника, ви починаєте розмову з своїми двома найсильнішими точками. Він захитався, засоромився, але б’є назад аргументом. Він ще не вимовив своїх слів, коли ви вдарили його двома іншими сильними точками. Він розлютується і відступає назад, бо немає відповідей. Він розлютується і починає кричати. Ви виграли!
Ні, ви програли. Ви втратили його. Ви старалися переконати його, перетягнути його на свою сторону, але в дійсності відчужили його і він затвердів серцем проти вас. У такому випадку подумайте про мудрість Біблійної приповістки, що каже: “Радість людині — у відповіді його уст, а слово на часі своєму, яке воно добре”.— Прип. 15:23.
Ви мали правдиві відповіді, але давали їх йому у спосіб, який він не міг прийняти. Ви відповідали в формі нападу, а не милими і тактовними словами приправленими сіллю, не “із лагідністю та глибокою пошаною”, так як радить християнський апостол Петро. Так як каже ще інший писатель Біблії: “Солодощ уст прибавляє науку (переконливість)”.— 1 Пет. 3:15, НС; Прип. 16:21.
Застосовуйте Золоте Правило!
“Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви”, є порада переконливого вчителя Ісуса. (Мат. 7:12) Чи вам приємно, коли вас критикують, виявляють ваші помилки і примушують вас змінитися? Навіть коли глибоко всередині знаємо, що помиляємося, то тяжко признати помилку, коли наш противник говорить гостро і догматично. Ми зараз обороняємося, оправдуємо себе, стараємося рятувати пошану. Але признати помилку не є так трудно, коли наш противник вислухає нас, зрозуміє нашу сторону, погоджується де можливо, і сам є дещо гнучкий у свойому мисленні.
А що робити коли хтось відповідає: “Я можливо помиляюся в цій точці. Одначе, вірю, що ті інші про які я вже згадав можуть бути правдиві, але я може помиляюся. Ану ще раз перегляньмо факти і стараймося прийти до правдивої відповіді. Я є певний, що ви є розсудлива особа, і я надіюся, що я є розсудливий. Отже, ми обидва погоджуємося над цим фактом. Як ви думаєте він сходиться з рештою фактів?”
Він продовжає ставити запитання витягаючи ваші думки. Тепер ми не відчуваємо, що є під нападом. Ми розкриваємо наш розум, починаємо думати об’єктивно, і розважуємо пункти, яких раніше не бачили або відкидали. Вкінці ми навіть можемо думати, що ми самі знайшли нові відповіді, або принаймні відчуваємо, що мали участь у їхньому відкриттю. В дійсності, той чоловік тактично, обачно привів нас до такого заключення, тому що він доказався бути як той “мудрий” про якого згадується в Приповістці 16:23: “Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навчання”.
Ми повинні поводитися з іншими у цей спосіб, якщо ми хочемо переконати їх, що їхні погляди не є правильні. Правдива любов до ближнього повинна провадити нас, коли переконуємо когось. Наслідуйте пораду приповістки написана три тисячі років тому: “Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає”. (Прип. 15:1) Коли зробите справу такою приємною, як можливо, то переконаєте вашого ближнього прийняти ваші погляди.
Вкорінені емоційні перепони
Деякі особи, коли сперечаються, навмисно засліплюють себе до фактів, яких не хочуть прийняти. Релігійні провідники за Ісусового дня робили це. Вони добре знали, що Біблійні пророцтва містили в собі знаки по яких можна було пізнати Месію, але не хотіли признати, що Ісус сповняв усі ці знаки. Вони не могли прийняти Ісуса через емоційні причини, тому що Він не давав їм політичної незалежности, сили, ані слави, якої вони прагнули. Отже вони закрили свої очі до фактів і відкинули Його. Але роблячи це, так як Ісус зауважив, вони сповняли пророцтво Ісаї, яке говорить: “Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем”.— Мат. 13:14, 15.
Коли сильні емоційні перепони існують, то ви не можете переконати особу змінити її позицію, коли перше не відбереться тих перепон. А які емоційні перепони перешкоджають переконанню? Чи це є гордість, упередження, самолюбство і бажання, щоб інші прийняли нас? Або, чи він відкидає правду, тому що вона є непопулярна, або тому, що буде обмежувати тілесні задоволення, або приносить зі собою обов’язки? Довідайтеся причину, дозвольте йому говорити.
Приклади є важний спосіб переконування. Зображення якоїсь точки помагає нам бачити й відчути. Вони збуджують нас емоційно.
Деякі значні приклади
Ми емоційно ображаємося коли хтось виявляє наші помилки і якщо ми маємо владу над ним, то він ставить себе в небезпеку, коли старається поправляти нас. У такому стані був пророк Натан коли мусів повідомити царя Давида про його гріх, коли він взяв собі дружину іншого чоловіка. Отже він ужив притчу. Заможний чоловік мав багато овець. А бідний мав лише одну. Але коли заможний хотів ягнятка на бенкет, то не брав свого, але взяв ягнятко у бідного.
Цар Давид дуже розлютився! І “сильно запалав Давидів гнів на того чоловіка”, каже історія, “і він сказав до Натана: ‘Як живий Господь [Єгова], вартий смерти той чоловік, що чинить таке!’ ” Натан відповів: “Ти той чоловік!” Цар міг мати багато жінок, але узяв собі Вірсавію, єдину дружину Урії. Давид, пригнічено признався: “Згрішив я перед Господом [Єговою]”. (2 Сам. 12:1—14) Притчою Натан так збудив Давидове хвилювання (емоційність), що цей сам себе осудив!
У Санта Барбара, Каліфорнії, одна жінка спеціалістка від оточення, дуже лютувала проти Union Oil Company кілька років тому, коли нафта розлилася і забруднила океан, але коли місто пропонувало ухвалити закон вимагаючи, щоб усі човни для приємностей закладали хімікальні туалети, вона та інші власники човнів дуже протестували, кажучи: “То трохи, що ми викидаємо в море нічого не значить!” Пізніше проходжуючись по вулиці з знайомими вона побачила папірець на землі. Піднявши папірець жінка стала гірко нарікати проти розкидачів. “Та що ж такого”, відповіла її подруга, “це є така мала річ, що нічого не значить”. Після гострого докору за таке недбале відношення, подруга відповіла: “Я тільки наводила твої власні слова про забруднення океанів власними відпадками”. Її власна емоція була вжита проти неї.
Цих двоє попередніх прикладів показують як можна змінити суб’єктивні почуття людини спонукати її подивитися на себе об’єктивно, так як вона дивиться на когось іншого. Але частіше, переконування вимагає замінення перешкоджаючих емоцій іншим почуттям. Один правдивий випадок із науковцем показує це.
Науковці, яких часто вважають як зразок логіки та об’єктивности, відкидають розсудок так, як решта з нас, коли емоції перешкоджають їм. Більшість із них вірять в еволюцію, хоч немає ніяких фактів підтримати її. Цій теорії бракує раптового початку життя, добрих мутацій, викопних, і всяких інших важних доказів. Отже чому вони вірять у неї? Щоб погоджуватися з співнауковцями? Щоб виглядати мудрими? Щоб принижувати Біблію? Обминати обов’язки до їхнього Творця? Щоб хвалитися?
Без різниці котрі з цих перешкоджають їм, то чи можна витворити іншу емоцію, щоб заступити їх? Один науковець в ділянці дослідження просторів, знав добре астрономію і дивувався величністю всесвіту в порівнянні з його власною незначністю. Як життя може мати якесь значення? Це людська потреба відчути, що життя має ціль, має намір. Коли цьому науковцеві було пояснено, що Єгова створив людину доглядати землю, то його потреба такого значення була задоволена. Це задовольняюче почуття цілком замінило його попередню емоцію через яку він вірив в еволюцію.
Їдці солодощів і курці
Що тепер сказати про питання, яке ми на початку поставили: Чи дитину, яка хоче більше цукерок можна переконати обмежити їхнє вживання? Вона піде до цирку і бачить як акробат висить з трапеції догориногами тримаючись лише зубами за ремінець. Жінка тримає другий кінець ремінця в своїх зубах і крутиться дуже скоро під проміннями кольорових світел від прожекторів спрямованих на них. Хлопчина не може стриматися! Він також хоче бути акробатом.
“Для цього треба дуже здорових зубів”. Його батько сумнівно киває головою.
“Мої є сильні!” Хлопчина сяє очима.
Батько подумав на хвилинку. “Молоко будує здорові зуби! Я певний, що той чоловік і жінка пили багато молока за свого дитинства”. Батько дивиться на хлопчину і каже: “Я не знаю . . . ти любиш солодощі . . . не п’єш багато молока”.
Більше нічого не було сказано, але відтоді хлопчина почав пити багато молока і дуже рідко коли вимагав цукерок або солодощів.
А що сказати про курців? Чи їх можна переконати, щоб вони покинули курити? Декотрих можна; інших неможливо. Деякі вибирають здоров’я і перестають курити. Мільйони вибирають тютюн і прямують до рака легень або недуги серця. Але є інші спонуки через які можна покинути курити. Підліток хоче бути найкращим бігуном у школі і більше прагне цієї слави ніж куріння. П’ятдесятилітній чоловік тішиться повільною ходьбою більше ніж курінням. Інший дбає про членів родини та знайомих, які не курять. Інші відповідають на виклик: Чи він може покинути? Він докаже, що може!
Але інші, десятки тисяч, мають навіть більшу причину через яку покинули куріння. Більше всього, вони прагнуть задоволити свого Бога, бути “рабами Бога”, а не рабами тютюну. (Рим. 6:16, 22) Для них це є більш переконлива причина покинути тютюн від усіх інших доводів про небезпеки, які приходять від куріння.
[Ілюстрація на сторінці 6]
ПЕРЕКОНАННЯ
РОЗУМ
СЕРЦЕ