Зростаюча нафтова криза

НАФТА це “кров життя” кожної індустріальної держави. Без нафти багато домів було б без огрівання. Не було б газоліни для автомобілів, ваговозів і тракторів, або для літаків.

Без нафти неможливо було б уживати багато електричних приладів. Були б вилучені світла, печі, машини для прання, холодильники, телевізії й багато інших приладів. А чому? Тому, що багато з сьогоднішньої електрики в світі походить від генераторів, яких порушується нафтою.

Більшість машин залежить від мастила зроблені з нафти. Також, без нафти дуже багато продукцій або виробів не можна буде виробляти. Такі речі включають фарби, пластики фіброві тканини, гуму, добрива та інші речі. Щоб виробити ці речі вимагається нафти.

Справді, як би не стало нафти, то економії індустріальних держав розпалися б за кілька місяців! Навіть коли б лише забракло нафти, то країни потерплять, так як можна бачити з того, що сталося коли арабські держави зменшили вивіз нафти до інших країн.

А які індустріальні країни найбільше є пошкоджені цим браком? Один американський начальник каже: “Найбільша криза енергії сьогодні захопила ввесь світ. Вона найбільше вдарила поступові індустріальні країни, які є залежні від Середнього Сходу, як головного джерела нафти, а серед тих країн є Сполучені Штати, Японія і країни західної Європи.

Але чому така криза? Крім того, що арабські країни зменшили вивіз, то чи в світі бракує нафти? Чому ця криза так впливає на Західні країни й Японію, а не на комуністичні?

Чи запас нафти вже вичерпується?

По-перше, чи всі запаси нафти вже вичерпалися в світі? Ні, на цій планеті ще не бракує нафти. Правда, якщо будеться вживати нафту за теперішньою нормою, то її колись забракне. Але справа не є така тепер, тому що запаси нафти ще є достатні для індустріальних народів на досить багато років.

Проте, нафтова криза справді існує. Одна причина зосереджується на досяжності нафти. По деяких місцях уживається більше нафти ніж можна її викачувати з землі й очищати її в різні вироби. Яка-небудь нація, яка вживає більше нафти ніж продукує попаде в клопіт. І світ уживає так багато нафти, що часами не є можливо постачити досить нафти з різних досяжних джерел. Журнал Тайм сказав: “ Споживання нафти у світі збільшується 8 процентів кожного року, а в Сполучених Штатах, що вживають майже 40 процент всієї нафти, збільшення є 8.7 процентів.

Це доводить до більш основної проблеми: найбільші споживачі нафти часто є ті, що мусять довозити нафту. Часто в їхній землі немає досить нафти. Країни західної Європи мають дуже мало нафти. І в Японії є дуже мало. А в Сполучених Штатах не вистачає нафти, тому що там уже виснажують нафтові джерела через багато років надмірного вживання.

Отже під землею ще є достатня кількість нафти для таких великих країн як західної Європи, Японії і Сполучених Штатів на декілька десятиліть. Але тому, що вони і споживають так скоро і багато нафти і тому, що в їхніх кордонах бракує нафти, то вони мусять купувати її від інших країн. Це не завжди є легко.

Інші джерела енергії?

Проте, чи немає інших джерел енергії, яку індустріальні країни Західного Світу й Японія можуть уживати замість нафти? Чому ж не вживати атомну енергію, природний газ, вугілля, воду, або навіть енергію від сонця?

Енергію з цих різних джерел уже вживають або розвивають. Але жодна з них не буде готова задоволити потребам ще за принаймні десять або п’ятнадцять років. Попит на енергію так скоро збільшується, що ці інші джерела не зможуть задоволити теперішнім потребам. Вони лише можуть додати до енергії, а не замінити нафтове джерело.

Наприклад, казали, що атомна енергія колись буде головним джерелом енергії. Але цього джерела ще не використовують. І науковці кажуть, що ще потрібно буде принаймні десять або двадцять років, щоб розвити її. Також, атомну енергію головно вживають як паливо порушувати генератори виробляти електрику. Але, чи ця сила зможе рухати автомобілі, трактори, літаки? Не в близькій майбутності. Отже, хоч атомну енергію можна вживати виробляти електрику, і її вже вживають в малій кількості тепер то вона таки не розв’яже сьогоднішньої проблеми енергії, яка погіршиться у кількох наступних роках. Також, зустрічають клопіт із забрудненням із випромінювання радіацією і це може обмежити її вживання.

А що сказати про вугілля? В багатьох дільницях вугілля не бракує. Його також можна вживати за паливо, щоб крутити генератори, які виробляють електрику. Ним можна огрівати доми й вживати в різні способи. Але, щоб вугілля можна було вживати для автомобілів, то його перше треба перемінювати в рідке паливо. А цей процес є дуже коштовний. Нафта є дешева. Також вугілля є “брудне” паливо і гірше забруднює від “чистої” нафти. З цих причин в деяких місцевостях де стараються припинити забруднення не дозволяють уживати вугілля.

Але, чи в західних Сполучених Штатах немає нафтових скелів (під назвою глинястий сланець)? Також, що сказати про піски в Канаді в яких є нафта? Кажуть, що в цих скелях та пісках є замкнено більйони бочок нафти. Правда, але кошт перемінювати їх у нафту, є багато вищий ніж лише викочувати її просто з землі. Треба розвинути цілком нові індустрії, щоб задоволити теперішнім потребам. І не є правдоподібно, що це можна або дійсно зроблять на час, щоб зустріти зростаючий попит.

А що сказати про силу води? Будуванням загат на річках можна використати могутню силу води. Але воду головно вживається виробляти електрику. Спадаюча вода крутить генератори, які виробляють електрику. Але таке джерело енергії є обмежене. Ним не можна наповнити автомобілі. Це не може постачати мастила для машин в індустрії. Також, багато країн не мають досить річок, щоб уживати їх для цієї цілі. Тому, то вода лише додає малу частину до цілої енергії, яку виробляється сьогодні. У недалекій майбутності вона буде ще менше додавати як попит збільшиться.

Природний газ також є бажане джерело енергії. Але країни західної Європи та Японія не мають багато газу. Правдоподібно, що продукція газу в Сполучених Штатах не збільшиться тому, що нові джерела є все трудніше і трудніше знайти. І в цих державах попит на енергію дуже скоро збільшується.

Чи енергія від сонця може постачити відповідь? Колись — можливо. Але певно не своєчасно, щоб зустріти теперішню зростаючу кризу.

Отже, повторюємо — глинястий сланець, пісок, вода, природний газ, вугілля, енергія від сонця, навіть дерево — однак жодні з цих джерел енергії не зможуть заступити нафту на час, щоб відвернути теперішню кризу. Індустріальні держави вже так пристосувалися до нафти, що ніяк неможливо зробити швидкої та коштовної зміни до другого джерела енергії в наступних десятьох чи п’ятнадцятьох роках.

Утруднення

Одначе, коли у деяких частинах землі не бракує нафти, то чи держави не можуть скорше викачувати її, щоб задоволити теперішнім потребам? Не має запевнення на це, що вони можуть. А чому ні? Тому, що держави, а особливо західної Європи, Японія та Сполучені Штати не мають контролі над такою нафтою. Тут маємо дійсну проблему.

Так як ми вже вище зауважили, Японія продукує дуже мало нафти. Західна Європа також виробляє дуже мало, хоч нові джерела на Північному Морі поможуть трохи. Виглядає, що до десятьох роках ті джерела постачуть лише частину потреб. Сполучені Штати вже видають стільки нафти скільки можуть. І нафту споживають скорше ніж можна знайти нові свердловини. Навіть нові свердловини на Алясці не зроблять багато різниці в 1970-му десятиріччі. Зростаючий попит буде багато більший ніж те, що Аляска зможе продукувати.

Отже, одна головна компанія нафтового промислу каже: “СШ. . . . зустрічає дуже критичну проблему з нафтою і газоліном від тепер до коло 1985 р”. І додає: “То не тільки ми знайдемо себе в такому критичному стані в наступних 12 до 15 роках. Європа й Японія зустрічають подібну проблему”. Часопис Нью-Йорк Таймс також каже:

“У 1970-му десятиріччі нова небезпека загрожує індустріальним країнам Західної Європи, Північній Америці і Японії. . . .

“Уже загально говорять про нафтову кризу по великих індустріальних столицях. . . .

“Комітет європейського парламенту перестерігав, що світла можуть загаснути до 1980 р., якщо негайно не візьметься рішучих кроків, щоб з’єднати джерела енергії”.

Потреба величезного імпорту

Все це значить, що ці індустріальні країни будуть змушені довозити багато нафти. А в недалекій майбутності вони будуть змушені імпортувати ще більше. Так як U.S. News & World Report каже: “Лише імпортована нафта світить наші світла і порушує наші машини”.

Наприклад, Японія вживає коло 5.000.000 бочок нафти кожного дня. І вона мусить привозити майже всю цю нафту від інших країн! Вона купує коло 90 процентів від Середнього Сходу. Підраховують, що до 1980 р. Японія може вживати так багато як 13.000.000 бочок на день. І більшість тієї нафти також треба буде привозити від Середнього Сходу.

Західна Європа вживає приблизно 15.000.000 бочок на день. Майже всю цю нафту треба купувати. Близько 80 процентів цього імпорту є з Середнього Сходу і Північної Африки. Якщо потреба нафти в цих країнах далі буде збільшатися, то спеціалісти кажуть, що до 1980 р. західна Європа буде вживати 26.000.000 бочок на день, більшість із цього треба привозити з інших країн. Навіть коли б розвили свердловини Північного Моря, то так як деякі обчисляють, вони будуть видавати лише 3.000.000 бочок на день до 1980 р. А решту треба буде привозити головно з Середнього Сходу і Північної Африки.

Сполучені Штати продукували менше як 11.000.000 бочок на день у 1973 р. Але споживали більше як 17.000.000 кожного дня! Отже щоденно треба було привозити більше як 6.000.000 бочок. Таким чином в 1973 р. Сполучені Штати купували коло 35 процентів своєї нафти. І сподіваються, що домашня продукція зменшиться в майбутньому тому, що свердловини вже ‘висихають’ через надмірне вживання.

Для Сполучених Штатів, цей стан, якщо б продовжувався, буде багато гірший при кінці 1970-го десятиріччя. До 1980 р., деякі спеціалісти кажуть, що Сполучені Штати будуть уживати коло 27.000.000 бочок денно. З цих, приблизно 15.000.000 треба буде купувати — більше як 55 процентів! Кажуть, що до 1980 р., продукція в ‘нижчих 48’ штатах зменшиться до коло 10.000.000 бочок на день. Приблизно 2.000.000 бочок денно буде приходити з Аляски, лишаючи брак 15.000.000 бочок. Більшість із цієї нафти мусить походити з Середнього Сходу і Північної Африки.

У зимі 1972 до 1973 р., американцям забракнуло нафти огрівати доми. В наслідок цього деякі фабрики, навіть школи мусіли закритися тимчасово. Також, у літі 1973 р., деякі мали проблему дістати газоліни для своїх автомобілів. Європейці переносили подібні клопоти. Тож навіть ще перед тим як Арабія відрізала Сполучені Штати від своєї нафти, то стан був так як звітує часопис в Лос Анжелос Herald-Examiner: “С.Ш., через свою неощадність того, що продукують, чим раз більше стають залежні від чужинецької нафти”. І часопис Нью-Йорк Таймс додає:

“Взагалі промисловці погоджуються з урядом, що джерела нафти Західної Півкулі не зможуть збільшити вивіз до Сполучених Штатів і що більшість із майбутнього збільшення імпорту сирової нафти мусить походити з джерел Середнього Сходу і Африки”.

Канада від якої Сполучені Штати купують більшість своєї нафти, також має клопоти. Отже незабаром Канада можливо також буде змушена обмежити вивіз нафти і газоліни. Журнал Торонто Стар оповідає:

“Канада зустрічає поворот до доби коня та вагонетки і брудних вугільних пічів, якщо тепер не будемо хоронити наші запаси [нафти] проти швидкого виснаження спраглими Сполученими Штатами, перестерігає геофізик Й. Тузо Білсон, з Торонта, один із найславніших науковців у світі.

“До 10-ьох років попит та зменшаючі запаси нафти і природного газу можуть кинути цівілізацію Північної Америки у велику кризу, він каже. . . .

‘Попит за газом і нафтою є такий ненаситний і так скоро збільшується, що стається ясно, що запаси нафти в Арктиці не постачать відповіді на проблеми з достачою енергії’, пише Вілсон”.

Чи вони люблять це, чи ні, то Північна Америка, західна Європа й Японія таки будуть мусіли імпортувати (привозити) все більше і більше нафти з інших країн. Це витворює кілька величезних проблем. Одна з цих є, що єдині величезні свердловини нафти знаходяться в двох місцях, які переважно не є дружні з цими країнами.

Перше місце є в Арабії та мусульманських країнах Середнього Сходу і Північної Африки. Друге найбільше доказане джерело нафти, знаходиться в Радянському Союзі. Це значить, що комуністичні і арабо-мусульманські країни контролюють найбільші джерела нафти у світі. І ми вже бачили, що може статися з цими джерелами після недавньої війни між арабами, а Ізраїлем.

Однак, місце положення цих запасів ставить не лише політичні клопоти, але також великі фінансові для країн, які мусять купувати нафту. А як це?

Величезний кошт

Кошт привозити нафту до Сполучених Штатів, західної Європи й Японії вже є дуже великий. Країни вже платять більйони доларів за нафту кожного року, а головно країнам Середнього Сходу і Північної Африки.

Навіть якби ціна нафти і не змінилася, то через більші попити індустріальні країни таки будуть змушені понести великий кошт. Але ціна нафти не залишилася однакова! Кошт дуже гостро збільшався, майже подвоївся від кількох років тому. І всі сподіваються, що він буде ще вищий, тому що попит на нафту буде дуже зростати.

Тому то влади кажуть, що не робить різниці, що станеться, то ціна енергії, а особливо нафти, мусить піти вгору. Дні дешевої нафти, або газоліни для автомобілів уже минули.

Через багато вищий кошт і зростаючу потребу імпортувати, то споживаючі країни, мусять все більше і більше платити за нафту. Це погіршує недобір у їхньому балансі зовнішньої торгівлі з іншими країнами. Іншими словами вони витрачують більше ніж вони можуть заробити. Це більше витрачення таких величезних сум напевно погіршить уже погане знецінення (інфляцію) по цих країнах. Тоді кошт багатьох інших речей, а не лише нафти, також піде вгору. Це тому, що люди, які вживають продукції нафти будуть вимагати вищої платні. Через вищу платню фабриканти підносять ціну свого товару. Отже збідьшаючий кошт нафти підвіває вогні вже-поганого знецінення.

Сполучені Штати, основа економії Західного світу, вже мають дуже великі клопоти сплачувати баланс (перевагу) зовнішньої торгівлі. Продовж багатьох років та країна витрачувала більше грошей ніж заробляла поза морем, і заходила глибше і глибше в борг із іншими країнами. А більший кошт, якого тепер треба платити за нафту лише погіршить цей стан.

Наприклад: у 1973 р. кажуть, що Сполучені Штати витратили коло 7 більйонів доларів на імпортовану нафту. Економісти кажуть, що до 1975 р., той кошт підскочить до 15 більйонів. До 1980 р., каже Яків Екінс, американський амбасадор до Савді Араби, кошт нафти “буде більше як 40 більйонів доларів на рік”. Справді, що тоді буде дуже трудно сплачувати такий великий кошт. Дуже мало спеціалістів вірять, що Сполучені Штати зможуть продати досить товару, щоб покрити такий кошт. Отже ясно є чому клопіт із нафтою називають кризою.

Стан не є дуже інший для Канади, західної Європи та Японії. Усім цим країнам буде трудно зустріти високий кошт привозити нафту в майбутніх роках.

А що коли б ці країни не змогли платити за нафту, або з якихось причин запас зменшився б? Тоді індустріальний спосіб життя Північної Америки, західної Європи та Японії, так як ми знаємо його сьогодні, мусить дуже змінитися.

Тому що Радянський Союз має великі запаси нафти, то його не зустрічають такі недостатки. Він, разом із меншими копальнями у Румунії, можуть постачати нафту комуністичним країнам східної Європи. Отже Радянський Союз з своїми сателитами є в доброму положенні. Також арабські і мусульманські країни Середнього Сходу і Північної Африки з їхніми приятелями є в доброму положенні.

Але не так з Північною Америкою, західною Європою й Японією. Вони вже мають клопіт постачати подостатком нафти, і в кількох наступних роках клопіт лише може погіршити. Це значить, що такий стан буде впливати на спосіб життя кожної особи по таких країнах. Кошт речей, цілий спосіб життя по тих країнах, ніколи вже не буде такий, як колись.

[Ілюстрація на сторінці 5]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ПРОДУКЦІЯ НАФТИ І ВЖИВАННЯ

Мільйони бочок нафти на день

продукція

вживання

продукція

вживання

продукція

вживання

ЗАХІДНА ЄВРОПА

ЯПОНІЯ

С.Ш.А.