Стародавня Греція, дім філософії
СТАРОДАВНІ греки, а головно ті, що мешкали в Атенах, прикладали філософії велику важливість. Вони старалися розв’язувати головні питання життя і всесвіту вживаючи логіку і здогад. Вони бенкетували, коли дискутували над чимось новим. Лікар з першого століття З.Д. каже: “А всі атеняни та захожі чужинці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове говорити чи слухати”.— Дії 17:21.
Філософії стародавніх греків не годилися з вісткою, яку християни проголошували. Коли апостол Павло був в Атенах, “дехто з філософів епікуреїв та стоїків сперечалися з ним. Одні говорили: ‘Що то хоче сказати цей пустомов?’ “ (Дії 17:18) Вони думали, що Павло був собі пустий базікало, що лише вибирав кусочки знання і повторяв його без жодного порядку. Але, чи ті філософи мали щось корисного? Ану подумайте:
Епікуреї і стоїки
Філософи епікуреї пропагували спосіб життя з якого можна зазнавати найбільше приємностей, однак, роблячи це помірно, щоб відвернути неприємність, яка приходить з ненажирства. Вони звертали особливу увагу не на фізичні приємності, але на приємності для розуму.
Непотрібні бажання треба було придушити. Філософія знеохочувала мішатися в те, що спонукає бажання, які трудно задоволити. Вони шукали знання, щоб позбутися релігійних страхів та забобонів. Два головних страхи, яких вони старалися викорінити були страх богів і смерти.
Ця філософія не ‘радила’ ламати закони, лише тому, що цим стягається сором і кару. Жити в страху, що хтось виявить вас або страх кари відверне від приємностей.
Для епікуреїв, чеснота і моральність самі в собі не мали ніякої вартости. Лише коли їх уживалося, щоб набути щастя, то тоді їх уважалося корисними. Дружба, також, спочивала на самолюбній основі, а це, ‘приємність, яка приходила до власника’.
Епікуреї вірили в богів, але думали, що вони були задалеко від землі, щоб цікавитися людиною. Отже це нічого не помагало молитися до них або приносити їм жертви. Епікуреї не вірили, що боги створили всесвіт. І вони не вірили, що боги карали або благословляли. Згідно з цією філософією, боги не могли нікому помогти набути щастя. Вони вірили, що життя почалося випадково в механічному всесвіті. Смерть кінчала все і звільняла особу від страхіття життя. Епікуреї вірили, що людина мала душу, що складається з атомів, яка розходилася коли тіло вмирало.
З таким наголосом на приємності, чи філософія епікуреїв давала ціль життю? Чи вона постачала здорову надію? Ні, бо сам засновник цієї філософії, Епікурус, назвав життя “гіркий дар”.
Чи стоїки мали щось кращого для пропонування? Ні, бо так як епікуреї вони не мали особистого споріднення з Богом. Стоїки навіть не вірили в Бога, як особу. Вони вірили, що все було частиною неособистого божества, з якої людська душа походила. Вони вірили, що душа переживала смерть тіла. Деякі стоїки вірили, що з часом вона буде знищена разом із всесвітом.
Стоїки твердили, щоб набути найвищу мету, щастя, то людина мусить уживати свій розсудок, щоб зрозуміти і з’єднатися до природних законів, які управляли всесвітом. Для них, провадити чесне життя значило “наслідувати природу”. Правдива розумна людина, за їхньою думкою, не відчувала ні болі, ні приємності. Вони вірили, що доля керувала людськими справами. Коли проблеми ставали завеликі для них, то стоїки не противилися самогубству.
Стоїки, так як епікуреї старалися набути щастя у свій власний спосіб. Але їм не вдалося досягнути своєї мети. А чому ні? Тому що вони не навчилися, що джерело правдивої мудрости є Бог Єгова і що без Нього не може бути правдивого щастя. Століття перед народженням філософії епікуреїв та стоїків була признана ця надхнена заява: “Страх Єгови — початок мудрости, і знання Святого — це розуміння”.— Прип. 9:10, НС.
Щось більшого від грецької філософії
Вістка, яку проголошував апостол Павло була та, що епікуреї і стоїки потребували. Вона відкрила, що щастя походило від розвиття властивого споріднення з Творцем. Він не був якийсь неособистий Бог і не був віддалений від людства. Апостол Павло сказав:
“Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в храмах, рукою збудованих, і Він не вимагає служіння рук людських, ніби в чомусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все. І ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх, щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас”.— Дії 17:24-27.
Хоч філософія епікуреїв і стоїків не могла дати потішаючої надії померлим, то Павло дав таку надію засновану на вірогідному доказі, кажучи: ‘Бо Він визначив день, коли хоче судити поправді увесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши”. (Дії 17:31) Коли Павло промовив ті слова, то більшість із тих коло п’ятсот осіб, яким воскреслий Господь Ісус Христос появився, ще були живі посвідчити про цей факт. (1 Кор. 15:6) Отже Божа гарантія відносно воскресення і майбутній суд була добре заснована.
Деякі, що вислухала Павла, включаючи й суддю Ареопагу, почали оціняти, що філософія стоїків і епікуреїв нічого не подавала. Отже вони прийняли Християнство і охрестилися.— Дії 17:33, 34.
Подібно, десятки тисяч осіб сьогодні почали бачити, що філософія “їжмо, пиймо, бо завтра помремо” лишає життя порожнє і без наміру. (1 Кор. 15:32) Вони знайшли, що признаючи Боже існування і корячись Його законові дало корисний провід для їхнього життя. Це тому, що той закон, не так як стародавні грецькі філософії, є заснований на любові до Бога, і на несамолюбному зацікавленню співближніми. (Рим. 13:10; 1 Кор. 10:24; 1 Ів. 5:3) Отже Свідки Єгови запрошують людей всюди переглянути Боже Слово і переконатися чи воно не подає найкращий спосіб життя для людей навіть у цьому двадцятому столітті.