“Генерація миру”, або короткотривалий світовий мир?

ВСЕСВІТНІЙ detente, або полегшення від напруженого міжнародного споріднення вже є в процесі. Але, як довго він буде тривати? Чи цей процес принесе “генерацію миру” в “новому світі” так, як деякі передбачують?

Незважаючи на важні причини чому потрібно шукати світового миру, незважаючи на працю, яку вкладають у переговори, незважаючи на всі постанови та бажання світових провідників, і незважаючи на розумові здібности їхніх дорадників, надходячий світовий мир, якого вони витворюють таки буде короткий. А чому?

З двох основних причин, обидві сильні.

Одна причина є, що він не в стані — і фактично не може розв’язати людських клопотів, які розбивають мир. Світові провідники або не добачують або не хочуть бачити цей факт: Війну не починають бомби, воєнні кораблі або кулі. Війну спричиняють люди. Без різниці, який розпорядок зроблять на світовий мир, то він таки не відбере людського самолюбства. І ясно є, що самолюбство є головна причина на роз’єднання, буйні сутички і війни.

Дійсно, надходячий розпорядок на мир сам є заснований головно на самолюбстві. Чи ви не єднаєте мир із спільним довір’ям? Однак, про згоди Сполучених Штатів, а Росії, головний провідник переговорів, д-р Генрі Кісінджер, сказав: “Ми робимо ці згоди не на базі довір’я, але на підставі ясного самозацікавлення обох сторін”. “Ясне самозацікавлення” є лише ввічливий спосіб сказати “хитре самолюбство”.

Підкреслюючи брак спільного довір’я, журнал Тайм (анг. мові), коли говорив про недавній договір обмежити озброєння, сказав: “Сподіваються, що обидві сторони будуть витрачувати багато грошей на супутники стежити один одного”.

Чи ви єднаєте мир з спокоєм та свободою від страху? Але надходячий міжнародний мир покладається на тому, що називають “перевага страху” як головний засіб відвернути війну. Ідея є, що обидві сторони будуть затримувати досить сили, так, що коли б хтось несподівано напав на них, вони зможуть помститися зливою водневих бомб. Це має відвернути зусилля на цілковиту війну.

Але це подібне до двох осіб, що згодилися танцювати разом, а в той самий час кожна особа тримає пістолет до серця іншої — з пальцем на спусковому гачку. Який дійсний мир чи спокій розума можуть існувати під такими обставинами?

Що сказати про ці проблеми?

Дальше, навіть коли б люди і могли забути про можливість атомного знищення — однак, який мир може бути коли великий злочин продовжається? Що з світового миру, коли люди далі будуть боятися виходити на вулицю вночі, або не будуть безпечні в своїх домах із замкненими дверима?

Навіть коли б і великі міжнародні незгоди загоїлися то, що сказати про внутрішній переполох у кожній нації?

Чи політичний світовий мир може вигоїти розлад між релігійними групами, як то є в Ірландії, де війна між католиками, а протестантами вже забила більше як 540 чоловіків, жінок і дітей, нічого вже і не згадуючи про велике знищення майна, на протязі минулих трьох років? (Це обчислення є ще з жовтня 1972 р.). Чи цей мир скасує расове роз’єднання і ненависть, яка існує між арабом і жидом або племінне роз’єднання так, як це є в африканській Бурунді? У Бурунді, через ненависть між Тута, а Гуту племенами, лише за кілька місяців, вирізали коло 120.000 чоловіків, жінок і дітей — і це більше як подвоїло забитого американського війська за одинадцять років В’єтнамської війни!

А що сказати про все зіпсуття, шахрайство і обман політичного і комерційного життя, які вже багато століть разять народи? Що сказати про зловживання сили та влади, які стягають несправедливість, нерівність і дійсне пригноблення? Яка мирна ця земля може бути, коли ці обставини будуть продовжуватися, навіть місцевого масштабу?

Але ми сказали, що є дві сильні причини чому надходячий розпорядок на світовий мир не встоїть. Яка ж це друга причина? І яку надію вона лишає нам?