Чи напруги є перебільшені?

ЧИ СЬОГОДНІШНІ напруги є перебільшені?

“Так”, деякі можуть відповідати. Вони кажуть, що війни, злочин, убогість, і незадоволення з існуючими обставинами завжди існували.

Крім цього, вони питають: Чи не правда, що навіть у великих містах, математична правдоподібність, що хтось буде вбитий або стане жертвою насильства є лише один випадок на кілька тисяч людей? Чи наркомани не становлять лише маленьку частину населення? Чи можна заперечити, що багато країн сьогодні втішаються матеріальним добробутом, де робітники мають багато матеріального майна?

Також, хоч війна розбиває деякі околиці, то чи більшість країн не живуть спокійно? І, незважаючи на багато пересторог про забруднення, чи не ясно, що люди не ‘вмирають так, як мухи’, але далі живуть? ‘Припустім, що треба буде покинути їсти отруєну забрудненням рибу’, вони кажуть, ‘то подивіться скільки інших харчів можна споживати?’

Усе це є правда.

Однак, тут недобачується деякі важні факти? А що це є за факти?

Хоч тих, що є прямо ушкоджені або яким деякі з цих проблем видимо шкодять є меншість, то факт є, що одним способом або другим вони впливають на нас усіх.

І правдоподібність, що ми опинимося серед тих на яких ці обставини будуть безпосередньо впливати росте з кожним надходячим днем.

Чому напруги відчуваються

Щоб нам відчути шкідливий тиск, то небезпека не мусить бути близько. Не всі живуть в тих околицях де є багато злочину. Правдоподібно ви можете ходити на прогулянку вночі і на вас ніхто не нападе. Але лише знання, що такі напади щороку збільшуються може дещо тривожити вас.

Дальше, величезні кошти злочину і кошти поборювати його (60.000.000.000 доларів на рік у Сполучених Штатах) вливає на пересічного горожанина у формі вищих цін і більших податків. Дійсно, ніхто не може цілком втекти від тисків, без різниці де він живе.

Наркоманія постійно глибше просікає людське суспільство. Але хоч тих, що вживають “сильні наркотики” може бути досить мало, то факт є, що багато з населення світу розвиває “культуру орієнтуватися про наркотики”. Мільйони мужчин і жінок звертаються до заспокоюючих наркотиків, пілюль для спання, пілюль для підсилення енергії та інших так званих “безпечних” наркотиків, щоб дістати полегшення або збудження. Чим більший тиск, то тим більший напрям вживати ці наркотики — або приступати до сильніших наркотиків.

Клопоти “білих” і “синіх” ковнірів

Ви можете мати добру працю, заробляючи багато грошей. Компанія для якої ви працюєте можливо виглядає стійка, яку неможливо потрясти. Одначе, все більше і більше осіб, які посідають такі позиції сьогодні почувають себе непевні, журяться. Чому?

Журнал Сьогоднішнє Здоров’я (видане американським Медичним Товариством) недавно помістив статтю “Темні Дні Для Білих Ковнірів”. Там було показано, що в Сполучених Штатах “норма безробіття між фаховими та технічними робітниками збільшилася на 27 процентів від 1969 р. Приблизно 1.213.000 робітників з білими ковнірами тепер знаходяться між безробітними”, багато з яких дістають громадську допомогу.

А що сказати про тих, які не загубили свою працю? Вони досі відчувають напруги від непевности, бачучи як несподівано навіть великі комерційні підприємства можуть розвити глибокий клопіт, навіть збанкрутувати.

Дійсно, праця від якої є великий дохід, як то бути якимось урядником, часто приносить свої власні клопоти. Між ними трапляється більше випадків осіб з високим тиском крові. І медична наука тепер відкриває, що навіть малий тиск крові може спонукати атак серця або параліч.

А що ж відносно інших з другої категорії працюючих? Чи образ є ясніший?

Під заголовком “Безнадійність Серед Робітників Синіх Ковнірів”, журнал Newswek з 17-го травня 1971 р., сказав: Беручи все до уваги, американський робітник синього ковніра, хоч заробляє більше грошей (щодо сили купувати) за менше годин попросто сказати не є щасливий”. А чому ні?

Причини, яких подають на це включають “смертельна монотонність (нудність)” на роботі по фабриках, бо сучасну фабрику порівнюють до “золотом-покритої копальні солі”, де робітник загубив “гордість в своїй праці й свою ролю як батько-постачальник”. Також відчувають, що керівники більше цікавляться машинами ніж робітниками, які працюють при них.

Згідно з Вілям Карпом, спеціаліст промислового споріднення, то кожний робітник відчуває “непевність, що він далі зможе заробляти на життя”. Цю непевність головно спричиняє збільшаюче вживання машин, які повільно забирають працю від людей.

І подібний стан є по інших заможних країнах. Згідно з Спільною Депешою з 13-го червня 1971 р., головний психіатр великої лікарні у Токіо обчисляє, що приблизно одна третя частина японських робітників є в перших ступнях неврозії.

І стан також є подібний щодо війни, забруднення, погіршення по містах і інших клопотів, які спричиняють напругу. То не є безпосередня небезпека, але факт, що ці обставини показують такий малий знак розв’язання, або якого-небудь поліпшення — це витворює розстроєння і безнадійну майбутність.

Тому що сьогоднішні напруги відчувають заможні, як і убогі, люди в усіх сусідствах, у всіх країнах, то де нам дивитися за полегшенням? До якого джерела багато звертаються за полегшенням сьогодні?