Що ви знаєте про прапори?

ЯКЩО б ви мали нагоду стояти перед будинком Організації Об’єднаних Націй у місті Нью-Йорку, то ви побачили б 128 різнокольорових прапорів, майоріючи на вітрі. Один прапор представляє ООН, а решта 127 різних членів держав цієї міжнародної установи, їхня присутність попереду будинку ООН показує яку важну ролю вони відограють у цьому світі.

Коли прапор держави розвивається над кораблем, будинком або територією, то він символізує присутність нації, репрезентована ним. Коли Велика Британія мала колонії по цілому світі, то її присутність у них предсталяв кольоровий прапор, який називався Union Jack. Він показував, що ті території належали до Великої Британії.

Більш сучасно астронавти поставили прапор Сполучених Штатів на місяці, не показати, що він належить до Америки, але показати, що цей народ мав успіх прилетіти на місяць. Отже прапор став символом народа чи держави, і часто його взірець передає деяке значення. Правдоподібно це саме є правда про державу в якій ви живете.

Багато осіб з сильним націоналістичним почуттям стають збуджено наставлені щодо свого прапора. Журнал Newsweek наводив вислови однієї жінки, що є головою патріотичної організації в Сполучених Штатах, яка казала: “Коли я покладу праву руку на серце, коли попри мене проходить славетний американський прапор, то я почуваю себе дуже близько Бога”. Донька адмірала Роберта Пері каже, що коли він взяв американський прапор на першу подорож до Північного полюса, він уважав, що прапор має “деякий святий символізм”. Виявляючи таку пошану до прапора Сполучених Штатів бачимо збільшаючий попит на прапори, які майоріють над столицею у Вашінґтоні, Д.К. Члени конгресу мають звичай давати такі прапори, як дарунок своїм виборцям. Щоб зустрінути попит за такими прапорами треба було заложити ще троє жердин для піднімання прапорів і найняти чотирьох робітників вішати та знімати їх. Кожний прапор майоріє приблизно десять секунд. Говорячи про це, один журнал з червня 1970 р. сказав: “Досі цього року, було повішено 10.599 прапорів, а потім відіслано горожанам; це пригадує нам медалі, яких Папа благословив”.

Для націоналістичної особи її народний прапор не є лише кусочок сукна з визначним взірцем. Вона вважає його чимось спеціальним, якому треба віддати велику пошану. Зауважте як американський закон про прапори відбиває це почуття: “Прапором не можна нікому салютувати. . . . Прапор ніколи не повинен дотикатися чогось під ним, як то землі, підлоги, води, або якихось речей”.

Історія народних прапорів

Чи ви знаєте, що історичні праці досліджують вживання народних прапорів арміями до таких стародавніх народів, як Єгипет, Персії і Риму? Цей факт зауважує Енциклопедія Американа (анг. мові) у свойому виданні з 1969 р.: “Стародавні вояки збиралися навколо прапорів, які були символами, маючи деяке споріднення з сучасними прапорами”.

Вертаючись так далеко назад, як стародавній Єгипет у досліджуванні історії про прапори, Енциклопедія Британіка, одинадцяте видання, зауважує на 454 сторінці в 10-му томі:

“З їхньої різьби та малюнків, що в додаток підтримують стародавні письменники, виглядає, що кілька частин єгипетського війська мали свої різні прапори. Вони складалися з таких речей, яких є причина вірити, об’єднувалося з почуттям пошани та посвяти. Святі тварини, кораблі, знаки або фіґури, таблиця на якій було написане ім’я царя, і різні символи, підносили на кінці жердини, як прапори, і обов’язок носити їх вважали за великий привілей і честь”.

Про стародавніх персів, ця сама енциклопедія каже у виданні з 1946 р., 9-ий том, сторінка 343:

“Персіяни носили орла на кінці списа, і сонце, як їхнє божество, було також репрезентоване на їхніх прапорах, які виглядає були з якоїсь тканини, а найхоробріші вояки охороняли їх із великою завзятістю”.

Зауважте, що ця енциклопедія каже про римські прапори:

“По римських храмах римляни охороняли свої прапори з релігійною побожністю. Це не було нічого надзвичайного для генерала кинути прапор серед ворогів, щоб додати запалу своїм воякам, здобути назад те, що можливо було найсвятішою річчю у світі”.

З цього можна бачити, що попередники сучасних національних прапорів часто були релігійного походження. І правдоподібно, що почуття, яке дехто має до своїх національних прапорів сьогодні, походить від почуття, яке проявляли ті стародавні народи.

Релігійність сучасних прапорів можна легко бачити на британському прапорі. На ньому є три релігійних хрести — хрест св. Юрія, хрест св. Андрія і хрест св. Патріка. Це були святі патрони Англії, Шотландії й Ірландії, і з’єднання цих трьох царств у царство Великої Британії, представляється з’єднанням цих трьох релігійних хрестів на прапорі.

Показуючи як народний прапор часто отримує велику пошану, книжка Прапори Світу (анг. мові), якої автор є Г. Едвард Гулм, робить наступне цікаве порівнення на третій сторінці:

“Римляни стерегли свої прапори з релігійною побожністю по храмах метрополиту і головних міст в Імперії, і сучасні практики наслідують ті стародавні приклади. . . . Коли прапор дається війську, то урочиста молитовна служба похвали відбувається, а коли цей прапор вертається повний дірок із переможної боротьби, то його негайно кладуть у монастир, катедру або в парафіяльну церкву, спокійно спочивати в домі Божому, аж поки перехід років не покрутить його в нерозрізненний порох”.

Чи прапорам поклоняються сьогодні?

Ми бачили як стародавні народи віддавали своїм прапорам, які є попередники сучасних прапорів, релігійні служби. Чи ви думаєте, що сьогодні люди роблять те саме? Є такі, які щиро вірять, що тепер відбувається те саме.

Книжка Статті про Націоналізм (анг. мові), якої автор є Карлтон Й. Г. Гейс зауважує на сторінці 107:

“Головний символ віри і центральний предмет поклоніння націоналізму є прапор, з вигаданими різними літургічними формами, ‘салютувати’ до прапора, ‘салютувати’ прапором, ‘знімати’ і ‘вивішувати’ прапор. Люди знімають капелюхи коли несуть прапор; і на похвалу прапорові поети складають ліричні вірші, а діти співають народні пісні. В Америці дітей і юнаків ставлять у ряди і вимагають, щоб вони щоденно, з побожним тоном і церемонійним жестом, деклямували містичний обряд. . . .”

Тоді цей автор наводить присягу вірности. Отже він вірить, що такі церемонії є формою поклоніння. Такого самого переконання є шотландський професор Деніс Броґан із Кеймбрідж Університету, який каже на сторінці 359 у книжці Релігійний Стан: 1968 р. (анг. мові):

“Громадська релігія має свої власні обряди. Їх не бракує, але один із них . . . є обряд поклонятися прапорові”.

На цю саму тему фінляндський автор Арво Віклунд каже про фінляндський прапор:

“Коли ми розуміємо, які цінності наш власний прапор із синім хрестом заховує в своїх складках, тоді наше неприхильне відношення до нього також мусить змінитися, щоб обернутися в поклоніння прапора, який справляє свій святий гнів на всіх тих, які відважуться недооцінювати або ображати найдорожчий символ нашого народу”.

Деякі можливо думають, що такі автори беруть крайній погляд. Особисто вони не думають, що вони беруть участь у поклонінні прапора. Але якщо б житель амазонських джунглів побачив як вони відбувають свої церемонії то, що ви думаєте, яке заключення він винесе? Чи не було б ясно йому, що люди, які стоять струнко з обличчями піднесеними до прапора, з простертими руками до нього або з рукою на серці, деклямуючи якісь заучені напам’ять слова, не поклоняються прапорові?

Послух до сумління

За колоніальних часів в Америці пуритани противилися британському прапорові тому, що на ньому був червоний хрест св. Юрія. Так як каже Енциклопедія Британіка (анг. мові), вони противилися, “не з невірности до батьківщини, але через сумлінне заперечення вважаючи такий прапор ідольним символом”.

Сьогодні є християни, які також мають подібне почуття до народних прапорів. Вони є Свідки Єгови. Їхній стан є однаковий в цілому світі. Знаючи біблійний наказ “утікайте від служіння ідолам”, вони не беруть жодної участи в церемоніях поклоніння прапорам.— 1 Кор. 10:14.

Їхній стан є подібний до стану, якого брали християни за першого століття нашої Загальної Доби. Через сумління, ті перші християни не хотіли палити ладан перед кесарем, який, для римлян, був не лише провідником, але богом. Зауважте, що кажеться про це на сторінці 137 першого тома книжки Історія Цивілізації (анг.), яку написали Брітон, Кристофер і Вулф:

“Щоб затримати вірність різних народів, їм дали якийсь національний прапор, як символ цієї єдности, обожуючи імператора. . . . До місцевих релігій і місцевих обрядів додали прості обряди, які жертвувалися йому. . . . Але християни, так як жиди поклонялися одному Богові; вони не могли жертвувати імператорові так, як жиди не могли жертвувати Ваалові. . . . Правдивий християнин не може робити те, що комусь є лише простий жест, як то підносити капелюх, коли під час паради несуть прапор”.

Тому, що Свідки Єгови не нарушують своє релігійне сумління відносно цієї справи, то часто в кількох країнах їх дуже переслідували. У Сполучених Штатах вони мусіли віддати справу до Найвищого Суду заки дістали рішення, яке охороняє їхнє право до релігійної свободи.

Перша справа включала місто Майнерсвил, Пенсільванія, і його шкільну раду, яка виключила кількох дітей Свідків Єгови тому, що вони не хотіли брати участи в церемоніях поклонятися прапорові. У цій справі Найвищий Суд виступив проти Свідків. Про неї професор Деніс Броґан каже:

“Безглузде і ненависне рішення шкільної ради в Майнерсвил значило, що вони карали дітей Свідків Єгови за те, що вони не хотіли виконувати вчинку, якого не лише їхні родичі, але й жиди за часу Макабеїв і християни за часу Траян, також вважали як ідолопоклонство”.

Три роки пізніше, в 1943 р., Найвищий Суд завернув своє рішення в другій справі прапора, що включала Свідків Єгови. Суддя Джексон, коли читав рішення суду, сказав:

“Свідки є товариство, яке навчає, що обов’язки накинені Божим законом є вищі від законів світських урядів. Їхня релігійна віра включає буквальне розуміння з Другої книги Мойсея, 20-ий розділ, вірші 4 і 5, де є сказано: ‘Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм’. Вони вірять, що прапор є ‘подоба’ в цьому наказі. Тому то вони відмовляються салютувати йому. . . .

“Але відмова цих осіб брати участь у такій церемонії не перешкоджає, ані заперечує правам інших виконувати її. І в цій справі немає жодного сумніву, що їхнє поводження є миролюбне і в межах порядку. . . . Вірити, що патріотизм не буде процвітати коли патріотичні церемонії будуть добровільні замість примусові обряди, значить недогідливо оцінювати заклик наших інституцій до вільної думки. . . .

“Ми віримо, що акція місцевої влади примушувати салютування прапорові й присягу перевищує конституційні межі своєї сили і нападає на поле розуму і духа, яких то ціль Першої Поправки до нашої Конституції є зберігати від офіціальної контролі”.

Якщо країна має конституцію, яка запевняє свободу поклоніння, то та свобода не є лише для більшости, але також для меншости, яких сумління не дозволяє їм брати участи у популярних церемоніях. Конституційні запоруки не мають жодної вартости якщо вони хоронять лише тих, які приймають погляди більшости або тих, що є в силі.

Судді Блек і Доґлас написали спільне рішення додатком до рішення більшости у Вищому Суді, кажучи:

“Слова вимовлені під натиском доказують вірність лише до самолюбства. . . . Ні наш домашній мир ні наше військове зусилля в часі війни, не залежать від змушення маленьких дітей брати участь у церемонії, що кінчиться ні чим іншим для них, як страхом духовного присудження”.

Про судову боротьбу Свідків Єгови за свободу поклоніння, книжка Основні Свободи Вільних Людей (анг. мові), яку написав Мілтон Конвітц, зауважує на сторінці 110: “То ми їм є задовжені за рішення Найвищого Суду, що висловлення віри або почуття не може бути примусове”.

Хоч сумління деяких осіб ніколи не турбувало їх, коли вони брали участь у салютуванні прапорові, то чи вони повинні відчувати нетерпимість проти когось, якого сумління не дозволяє йому брати участи в такій церемонії? Коли чийсь прапор представляє релігійну свободу, то чому не дати іншим тієї свободи? Чому не шанувати їхнє сумління, замість підозріло дивитися на них немов вони є невірні?

Деякі прапори в Організації Об’єднаних Націй представляють країни, яких провідники не вірять давати свободу своїм людям, і переслідують осіб, яких релігійне сумління не дозволяє їм погоджуватися з більшістю людей в патріотичних церемоніях. Може бути, що особа, яка сильно ненавидить такий уряд є горда, що її прапор представляє вільну країну. Чи ж вона не повинна бути охоча дати релігійну свободу людям, які з релігійних причин, не можуть салютувати прапорові? Чи ж нетерпимість із її сторони не зробить її подібною до тих народів, яких провідників вона ненавидить?

Отже коли другий раз ви подивитеся на народний прапор подумайте про його кольорову історію. Подумайте, що він представляє і як деякі особи дивляться на церемонії, які є сполучені з ним. Шануйте їхнє сумління, так як ви хочете, щоб інші шанували ваше.