Найбільший вбивець за ввесь час

ГРИП або інфлюенца, яка шаліла від 1918 до 1919 р. була найбільшою епідемією від усіх часів людської історії. Ця жахлива чума поширилася до людей майже кругом. До кількох тижнів вона вбила більше людей ніж Перша Світова Війна.

Більшість людей померло за кілька місяців в одному році! Сказав один знавець: ‘Якщо б ця епідемія далі поширювалася з математичним темпом прискорення, то цивілізація зникла б з землі за кілька тижнів!

Його початок і поширення

Грип перше вдарив весною 1918 р. На початку він був досить помірний і переважно тривав лише три дні. Але в осени того самого року смертельний грип появився. Було зауважено що ті, які видужали перший “три денний” напад, переважно були відпорні до “вбивця мікроб”.

Деякі казали, що ця чума почалася в Іспанії, а тому її назвали “Іспанський грип”. Цей грип сильно вдарив місто Мадрід, Іспанія, в травні 1918 р. Одначе, ще в березні 1918 р. можна було бачити знаки цього грипу в Китаю і Сполучених Штатах. В дійсності, ніхто не знає докладно де і як він почався.

Кажуть, що в Сполучених Штатах він почався в Бостоні. І за кілька днів дуже скоро поширився до східного берега. Майже одночасно, пошесть ударила військові табори в цілій країні. У Таборі Ґрент, у Рокфорді, Іллінойс, десять тисяч пішло в ліжко. До двадцять чотирьох годин, 115 вояків померло. Те число сходиться з найвищим числом забитих американців у війні за один день.

Пенсільванія потерпіла найгірше, там було більше як одна третя частина мільйона хворих і менше як за два тижня 10.000 осіб померло. У Філядельфії, в трупарню, яка могла помістити лише тридцять шість трупів втиснули двіста. Мертвих складали в три або чотири ряди по коридорах і кімнатах. Більшість із них не було часу бальзамувати, отже в теплих кімнатах був дуже великий сморід. Коли в місті забракнуло трун, то трамвайну ремонтну майстерню вжили як фабрику виробляти труни.

Ця пошесть поширилася по цілому світі. В одній відокремленій околиці Центральної Африки, британський військовий офіцер сказав, що бачив як пошесть вигубила цілі села з 300 до 500 родин. І ці села зараз почали заростати джунглями. Новини з північної Персії показували, що в селі за селом не лишалося живих. Багато ескімоських сел на Алясці були цілком винищені так, що не лишилося ні мужчини, ні дитини. І ця пошесть пішла до островів Тихого Океану. В Тагіті, де до п’ятнадцятьох днів 4.500 осіб померло, трупи- скидали в постійне гаряче похоронне вогнище.

Кажуть, що в світі було лише дві околиці, яких цей всесвітній грип не досягнув: Острів св. Олени, менший від п’ятдесят квадратових миль у Південному Атлантичному океані, і Маурітіус, маленький острів на Індійському океані.

Значення цього

Але, що ця пошесть, яка шаліла п’ятдесят років тому значить для нас? Дуже мало осіб сьогодні знають, що та пошесть у 1918-1919 р. сповнила біблійне пророцтво. Ісус Христос передсказав, що “ознака останніх днів”, яка прийде перед гарними благословенствами під Його царством, буде зазначена безперечними подіями. Між ними будуть поширений голод, землетруси і “помір (пошесть)”. (Луки 21:7, 10, 11) Далі, Ісус пояснив: “Все це — початок терпінь породільних”. (Мат. 24:8) Отже та пошесть від 1918 до 1919 р., була лише початком. Незважаючи на поступ сучасної медичної технології, то рак, серцеві хвороби, як і грип — ще спустошують землю.

Світ ніколи не бачив такої “смертельної пошесті” разом із іншими пророкованими подіями світового маштабу, як це почалося від 1914 р. (Об. 6:3-8) Ці ‘породільні терпіння’ є вже з нами більше як п’ятдесят років і ми мусимо пам’ятати, що Ісус сказав: “Як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько! Поправді кажу вам: Не перейде цей рід, аж усе це станеться”. (Луки 21:31, 32) Отже, для нас це значить, що дуже короткий час лишається перед кінцем цієї лукавої системи.

Спогади про пошесть

Певна річ, що багато осіб, які будуть читати цю статтю, ще не жили коли та пошесть шаліла від 1918 до 1919 р. Їм можливо буде тяжко зрозуміти, яка велика вона була. Однак, сьогодні ще живуть люди, які пам’ятають її й нам цікаво зауважити, що вони ще пригадують собі. Один, що залишився каже: “Скрізь було все однаково. Хвороба починалася з високою температурою і болями в костях. Гарячка до п’ятьох днів. Якщо не було ніяких ускладнень, то особи досить скоро видужували, хоч деякі особи нарікали, що чулися дуже ослаблені. Інші говорили, що ця хвороба ушкодила серце, нирки або легені. Дуже багато, по чотирьох днях, діставали запалення легенів і вмирали”.

Багато переживших говорять про надзвичайну точку цієї пошесті, — факт, що головно здорові молоді, а переважно мужчини вмирали. Це є протилежне до звичайної пошесті, яка разить старших і слабих. “У нас був дуже великий, здоровий чоловік”, пригадує собі хлібороб із Міннесоти. “Він до трьох днів видужав від поміркованої інфлюенци, але почав передчасно працювати й зараз помер”.

Дуже багато фізично здорових вояків вмирало від цієї пошесті. Д-р Ральф Ц. Вілямс, колишній помічник головного лікаря для Сполучених Штатів, добре пригадує собі ті страшні часи: “Нас завалювали хворі вояки, моряки та берегова варта. Вони падали на вулицях і їх привозили до нас. . . . У нас був сержант морської служби. Його привезли непритомного і до трьох годин він помер. У мить ока. Всі знали, що від 400 до 500 людей вмирало щоденно (в Чікаґо). Люди скорше вмирали ніж було можливо поховати їх. Це була страшна річ”.

Раптовість, якою ця пошесть вдарила несподівано захопила деяких людей. Один чоловік із Бруклину сказав: “Наближання пошесті було дуже незамітне, але дуже болюче. Люди навіть не відчували її величини; вони не знали, що вона поширювалася так далеко. Коли вони зрештою пробудилися до факту, то був великий страх. Людей кинуло в переполох. Вони не знали куди повернутися”.

В Австралії вмирало так багато, що один журналіст розповідав як вони не встигали копати ями для них. Мерців вибирали з домів і кидали в одну велику яму.

Похоронним процесіям не було кінця. По землі поширився дух страху, смутку й пригнічення. “Ми бачили як засмучені люди йшли на похорон родича або приятеля”, сказав один із переживших, “і зараз пішла чутка, що вони самі також померли. Нам страшно подумати”. Другий переживший ось що сказав: “Кожної хвилини смуток облягав людей”.

Один свідок Єгови дуже добре пригадує собі ті дні в Шебойґан, Віскансін. “Ми були цілком приголомшені”, вона сказала. “Як. ми ходили від дому-до-дому в нашій службі, ми майже в кожному домі бачили трупи. Багато осіб не хотіли слухати як ми старалися потішити їх вісткою про Боже царство. Вони були занадто прибиті горем”.

Лікування

Переважно лікарі радили пацієнтам відпочивати в ліжку, огріватися і пити багато рідини.

Лікуючи своїх пацієнтів деякі лікарі вживали нові способи. В Чікаґо один лікар вилічив коло 600 пацієнтів лише овочом цитрусового дерева або як його називають грейпфрут. Кажуть, що лише один пацієнт помер в нього — його власний син, який заскоро встав із ліжка доглядати своє розцвітаюче похоронне підприємство.

“Мій батько, мама і я захворіли в одну ніч”, сказав чоловік із Сінсіннаті, де заслабло приблизно 40.000 людей. “Моя мама мала запалення легенів і ми не сподівалися, що вона видужає. Але один молодий лікар порадив нам насмажити багато цибулі і покласти гарячу припарку їй на груди. Тітка Клара робила це цілу ніч. Моїй матері стало легше. Другого дня ми знали, що вона видужає”.

По багатьох містах не було можливо дістати лікарської допомоги. У Філадельфії, наприклад, більше як третя частина лікарів захворіла.

Обережності

Люди вживали кожну обережність, щоб лише відвернути пошесть. “Вбирайте чистий нічний одяг” радили деякі. Іншим наказували “нікому не подавайте руки як витаєтеся”. “Пийте рицинову олію”. “Не подорожуйте підземками”.

По багатьох місцевостях люди вдягали на обличчя маски. В Ан Арбор, Мічманському Університеті студентам наказали носити на обличчях маски, під карою виключення. У Сан-Франціско, мер дав публічний розказ, щоб усі носили маски, або заплатять 100 доларів кари, або підуть до в’язниці на десять днів. У Сіятелі, пасажирам не дозволяли їхати трамваями якщо їхні обличчя не були замасковані.

Публічна Бібліотека в Нью-Йорку зупинила давати книжки додому. У багатьох містах перукарам заборонили голити людей тому, що вони мусять мати близький дотик із клієнтами. У Доблині змивали вулиці з дезинфектами. У Бостоні, церкви були закриті по неділях; по багатьох містах, публічні зібрання були заборонені. Школи, театри і корчми або бари були замкнені.

У Нью-Йорку тих, які пчихали і не закривали рот карали ув’язненням. У Чікаґо, поліція наказували “арештувати тисячі, якщо потрібно, знеохочувати людей пчихати прилюдно”. Багато таких пересторог правдоподібно допомогли припинити поширення пошесті. Так як показують медичні дослідники в Британії лише одно чхання може видати більше як 85.000.000 мікробів. А дослідники в Сполучених Штатах віднайшли, що одно чхання може кинути в повітря 4.600 мікробів з швидкістю 152 футів на секунду. Часто ці частинки розкидуються дванадцять футів далеко. А ті частинки, які лишаються в повітрі близько пів години після чхання, не є собі звичайні нешкідливі краплі води. Віднайшли, що з одної такої краплі розмножилося 19.000 колоній бактерій. Не дивно, що канадійський часопис Торонто Telegram писав, що тепер знають, що “забагато пчихання в часі пошесті у 1918 р., помогло зробити її таким великим жахом, яким вона була”.

Жертви

Пошесть лишила після себе від 20.000.000 до 27.000.000 мертвих. Д-р Едвін Оукс Джордан, добре знаний американський бактеріолог, у його творі Epidemic Influenza, з 1927 р. каже, що від пошесті померло 21.642.283 осіб. З цих майже 16.000.000 померло в Азії, більше як 2.000.000 в Європі, більше як 1.300.000 в Африці і більше як 1.000.000 в Північній Америці. Кажуть, що в Південній Америці вмерло 327,000. В Австралії і на морських островах померло 1.000.000.

Через пошесть приблизно 500.000.000 осіб були хворими. Головно вагітні жінки були в небезпеці. Отже, в мільйонах домах, була подвійна трагедія.

Ці смертельні мікроби зникли майже так швидко, як вони появилися. Лікарі й до цього дня не знають, що з ними сталося. Тому що ніхто не бачив мікробів іспанського грипу під мікроскопом, то науковці сьогодні не знають чи вони відрізнюються виглядом від мікробів азіятського грипу сучасних часів.

Доглядачі публічного здоров’я признали, що жодне людське зусилля не могло стримати цієї пошесті, і найкращі лікарі в світі не могли вкоротити її.

Для багатьох осіб, які тоді жили, можливо здавалося, що цілковитий кінець цієї системи, яку Ісус Христос передсказав, уже був близько. Але ті події були лише ‘початком породільних терпінь’. Однак, так як Ісус пояснив: “Не перейде цей рід, аж усе оце станеться”. Той рід людей, які жили протягом і зараз після Першої Світової Війни вже кінчається. Цей факт, разом із іншими подіями нашого дня, дає сильний доказ, що кінець цієї системи вже справді дуже близько. Але по якій стороні ви будете, коли той кінець прийде? Це залежить від того, що ви тепер робитимете, щоб набути доброго стану з Богом.— Мат. 24:3, 8, 34.