“Яка велика зміна!”
Від “Пробудись!” кореспондента в Ісландії
ЧИМАЛО є змін у світі. В Ісландії, так як кругом, люди говорять про них. Якщо б старші висказували молодшій генерації свої думки, то розмова могла б бути такою як це:
“Ви, молоді люди, навіть не можете уявити собі, які великі зміни відбулися відколи я народився. Навіть письменник-романіст Жюль Верн, хоч і жив не так дуже давно, не міг уявити собі так багато змін. Чи бачиш той вулкан подібний до Везувія там на кінці півострова? Там почалося його оповідання про ‘подорож до центру землі’, коли він спустив своїх героїв через кратер на подорож, яка взяла їх навколо нашої земної кулі до Стромболі в Італії. Він написав ту фантазію приблизно сто років тому назад. Але від того часу багато дечого змінилося.
“О прошу, розкажіть мені більше: Мене дуже цікавить те, що ви оповідаєте про колишні часи”.
“Деякі молоді люди правдоподібно не повірять, що обставини колись були багато інші від теперішніх, але в цих минулих п’ятьох або шістьох десятиліттях відбулися безприкладні зміни.
Приміщення
Візьмемо приміщення, наприклад. Чи бачиш ті модерні апартаменти? Вони є побудовані з залізобетону і мають стальові або алюмінові рами навколо дверей і вікон. Всередині є дуже гарні килими, електричні кухні, холодильники та інші сучасні прилади. І подивися! Немає димарів — їх огріває гаряча вода з підземних джерел! Дім, в якому я виріс був зовсім інший”.
“Чи ви виросли в одному з тих старомодних фермерських будинків?”
“Так. І якщо ти хочеш побачити такий будинок, то піди до надвірного музею, там на тому пагорбку. Мій дім був такий торфбер, дім побудований з дерну або торфу, стіни, як і дах. Всередині він був підбитий дошками. Причілки були з дерева і лише в них були двері й вікна. А підлога була з звичайної глини.
“Майже кожний фермерський будинок був побудований в такий спосіб, а навіть і доми в місті. У них не було електрики, водопроводної води або інших вигод. В кухні ми мали великий відкритий камін. Крім цього ми не мали ніяких засобів огрівати дім, але ми діставали трохи тепла від стайні. Стайня була прибудована до хати так, що нам не треба було ходити на двір в зимі, щоб годувати і доїти корови. І дійсно, це було дуже вигідно!”
“Але чому вони будували такі хати? Чи вони не могли будувати цілу хату з дерева?”
“Дерева було мало. Його треба було привозити з інших околиць. Люди, що жили недалеко моря часто вживали нанос, яке наносило море. У них не було іншого матеріялу і його треба було збирати для найбільших потреб”.
“Ах, що ж це за дім! Чи ви ніколи не бажали чогось кращого?”
“Ні, ми не знали нічого кращого. І вдаватися до когось або протестувати нічого не помогло б. Люди, молодь, також були покірніші тоді, більш задоволені життям. Вони не робили великого гаміру протестуючи проти цього або того. В той час молодь не мала часу байдикувати. Говорячи про працю, чи бачиш як ті люди працюють у полі?”
“Так, бачу; і здається, що вони дуже тяжко працюють, чи не правда?”
Праця
“За теперішніми рівнями можна сказати, що так. З тим трактором і сучасними приладами вони до вечора повинні закінчити свою роботу. Але в мойому часі, ми косили сіно косою і згрібали його руками. У нашому вогкому кліматі, нам часто потрібно було кілька тижнів, щоб закінчити працю, яку машинами тепер можна зробити за один день. Це направду є велика зміна — майже все є змеханізоване”.
“Але, хіба це не є добра річ, — щоб машини працювали для вас?”
“Певно, що так, нічого злого нема в тому. Але і робота нікому не шкодить. Ми за молодого віку вчилися як працювати на різних роботах. В господі мого батька ми навчилися як все це робити. І тому що в нас не було досить доходу з господарки, щоб забезпечити нас усіх, то ми ловили багато риби. Кілька рільників мали човен, якого ми вживали ловити рибу. Ми також вживали човен плавати до міста і перевозити вантаж додому.
“Тоді було лише кілька човнів із парусами. І вони були дуже небезпечні під час бурі. Бувало багато випадків коли човни переверталися або розбивалися і всі топилися. Маленькі громади могли загубити всіх своїх придатних мужчин у такому випадку. Я пам’ятаю як один такий човен затопився, мені здається, що це було в 1911 р. Тоді втопилося двадцять сім чоловіків. Разом із дружинами вони лишили позаді коло вісімдесят п’ять утриманців. Отже можеш бачити, яке велике нещастя це дійсно було!”
“Справді, що так. Я не думаю, що я хотів би плавати морем, але якщо б мусів, то я волів би вживати такого сучасного корабля як там бачимо в пристані. Чи це правда, що вони є майже невтопливі, тому що вони мають радар й інші модерні охоронні урядження?
“Навіть на сьогодні “невтопливий” є досить сильне слово. Пам’ятаєш корабель Андрія Дорія? Це був величезний морський корабель, але він затопився після колізії. Але це є правда, що стальовий тисячотонний корабель може витримати майже кожну бурю. Крім цього, він є багато придатніший до риболовства. Але, я також волію жити на землі, наприклад, на фермі. Займатися сільським господарством є приємніше, будучи самозабезпеченим. Це є маленький світ сам в собі. Ми не сідали до авта і не їхали до найближчої крамниці за харчами. А так як і інші речі ми виробляли більшість харчових продуктів вдома і дуже любили нашу роботу”.
Харч і одяг
“Але як це було можливо? Скільки я собі пригадую, земля в Ісландії ніколи не була дуже родюча. Чи у вас не росте майже скрізь сама трава?”
“У більшости, так, але це не було все. Травою ми могли харчувати більшість наших домашніх тварин. І цим забезпечували багато наших потреб”.
“Я не розумію як це може бути. Від тварин ви діставали м’ясо і молоко. Хіба це постачало усіх ваших потреб?”
“Не обов’язково. Маючи різноманітність м’яса з овець, коров, а навіть коней і коров’яче молоко, то це задовольняло наші основні потреби. Ми мали свою сметану, сир, і сироватку, щоб консервувати спеціяльним способом м’ясо коли бракувало солі. У нас було трохи городини — карпопля, бруква, капуста, і таке інше, — але не було зерна або каші. Через наше коротке літо не було можливо вирощувати такі жнива. Ми купували збіжжя мішками в місті, разом із таким як ще тепер називають “колоніяльним товаром”, як цукор і кава, також цв’яхи, дерево і багато інших речей.
“Переважно ми платили за нього вовною, сиром, сухою рибою і риб’ячим жиром або гагачим пухом і олією. Ми часто торгувалися, щоб дістати найкращу ціну. І маючи подостатком вовни з наших овець, ми шили, пряли і в’язали більшість нашого одягу. Панчохи, светри, а навіть спідній одяг з вовни є найкращий для нашого клімату”.
“Це значить, що ви жили лише на фермі і самі виробляли все для ваших потреб?”
“Так. Ми мали свій власний харч, і часами також у нас була свіжа риба, пташині яйця, а крім того лишайник або ісландська буравлина або якісь інші дикі ягоди. І маючи харч, одяг і дах над нашими головами, то чого нам ще було потрібно?”
Розвага і транспортація
“А що ви робили на розвагу?”
“У нас не було дуже багато вільного часу. Ми мусіли також вечорами працювати. Часто вечором ми пряли й в’язали, чоловіки, як і жінки. Це направду було відсвіжаюче і радісно провести довгий вечір в товаристві цілої родини після довгого дня праці. Ми також по черзі читали вголос староскандінавські оповідання, поезію або Біблію — і це при світлі свічки або світильника в якому палився риб’ячий жир. Часами сусіди приходили погоститися, розказуючи нам оповідання або деклямуючи поезії про події з стародавніх часів”.
“Це можливо давало вам задоволення, але чи ви ніколи ніде не ходили?”
“Так, часами. Кожної неділі ми їхали до церкви, і по дорозі часто відвідували наших сусідів. Деякі навіть виїздили в суботу, щоб мати більше часу погоститися.
“Хоч ви можливо не дуже любите таке життя, то не думайте, що воно було нудне і нецікаве. Воно дійсно було дуже повне життя. Я далі волів би його замість поспішного і марнотратного життя сьогоднішнього світу. У нас було більше часу. Ми могли задумуватися над творами нашого Творця. Ніхто не спішив автомобілями і літаками; ми їхали кіньми, а багато ходили пішки, бо не мали за що купити коня. І часами вони ходили багато миль по овечих і конячих стежках поміж каміннями. Можливо ви, молоді, не будете розуміти цього, але ми дуже любили таке життя”.
“О, яка величезна зміна! Я думаю, щоб найкраще зрозуміти це життя — і зміни, яких ти сам бачив, то дійсно треба б жити і бачити все своїми власними очима”.
Найбільша зміна — люди!
“Але знаєш, найбільша зміна не приходить із того, що наука і сучасна техніка вже зробила. Це зміна, яка впливає на думки й серця людей”.
“Що ви розумієте під цим?”
“Люди дуже змінилися; можна сказати, що вони зруйнували всі перепони. Нічого вже не стоїть на перепоні для більшости людей сьогодні; нічого не стримує їх. Назагал тепер не має пошани до авторитету, до права інших або їхнього майна. Тепер нікому не можна довіряти. Люди не почувають себе безпечними. Колись не було так. За моєї молодості людина була людиною, а слово було словом, але тепер не так. Тепер нечесність, різного роду підкуп і крадіж дуже поширюються. Але для християн такий новий беззаконний напрям не є нічого дивного. Про розумові відношення більшости людей сьогодні говорилося давно тому наперед, у біблійному пророцтві. Чи пам’ятаєш, що є сказано в 2 Тимофія 3:1-5?”
“Так, пам’ятаю. Там Павло сказав, що прийде час, коли люди будуть ‘самолюбні, грошолюбні . . . [і] любителі розкошів, аніж Бога’ ”.
“Так, це воно. Павло також сказав, що в ‘останніх днях’ прийдуть ‘тяжкі часи’; а це через загальний моральний упадок між людьми. У тому часі, перед 1914 р., ми також не були досконалі. Одначе, люди не принижувалися до такого низького рівня про який описує апостол Павло. Люди були простіші, щиріші й не такі розбещені. Сьогодні чимало називали б їх простаками або наївними. Але тоді життя не було поспішне, було щасливіше ніж у цій добі напружених думок і тіла. Зміна в людському відношенні є така велика, як і уся матеріяльна зміна, і я вірю, що навіть і ти сам також можеш бачити різницю, чи не так?”
“Так, і коли подумаю про ваші слова і про те, що ви розказали мені раніше, то я прагну більше зрозуміти те, що Біблія каже про Божий новий порядок”.
“От це є правильно думати молодому юнакові, як і старшим, бо знання про Єгову і Його наміри є дуже важне тепер. Чи пригадуєш собі зміст з євангелії ап. Івана 17:3?”
“Та чому ж ні, це там де Ісус каже: ‘Це значить життя вічне, щоб пізнали Тебе, єдиного правдивого Бога, та Ісуса Христа, що послав Ти Його’ ”.
“Правильно. І знання, яке ти тепер маєш про зміни у світі після 1914 р., помагає тобі бачити, що це є справді ті передсказані ‘останні дні’ ”.