День в суді

Від “Пробудись!” кореспондента в Недерландських Антілах

ЧИ ВИ були колись в суді у вашій країні як спостерігач або як учасник? Це дійсно може доказатися дуже виявляючим досвідом, який може поширити ваші погляди і помогти вам оцінити, що система законів є необхідною рисою нашого суспільства.

Багато осіб можливо відчувають, що презентація телевізії або кінофільму вистачає познайомити їх із процедурою у суді. Одначе, треба пам’ятати, що такі інсценовані (вигадані) процедури є переважно драматичніші і швидко-просуваючі ніж правдива процедура дійсного суду. Крім того, цілий день в суді приносить до вияву одну частину акцій, яка є принесена до суду, починаючи від маловажних справ до справ включаючи втрату життя.

Проживши більше як двадцять три роки в Вілемстаді, Курасао, столиця Недерландських Антілах, продовж, якого часу я ніколи не був в суді, я подумав, що це було б цікаво піти й подивитися, що там відбувається. Додатковим зацікавленням є факт, що тут рішаються справи за римським законом, а я виріс у країні де вживали громадський або загальний закон.

Дві системи законів

Закони більшість країн є основані на одній з двох великих систем, на римському або громадському законі. Одначе, ми мусимо стерегтися можливого замішання від різного пристосовування того самого терміну або слова. Наприклад, країни, які вживають римський закон, не називають його “римський закон”, а “цивільне право”. З другої сторони, країни, які наслідують загальний або громадський закон, то вислів “цивільне право” вживається, щоб відрізнити його від “кримінального права”. Отже, тримаймося висловів “римський закон” і “загальний закон”, щоб обминути непорозуміння.

Римський закон є багато старший від загального закону. Перша кодифікація (приводження в систему) римського закону складалася з дванадцятьох таблиць повітані в римській площі форум за наполегливістю непривілейованих осіб приблизно 450 р. перед З.Д. Цей закон був у силі продовж багато століть. Тоді, в шостому столітті З.Д., .імператор Юстіян намагався більшого вияснення й укладання римського закону. Під час так званого “Ренесансу” або “Доби Відродження” римський закон отримав багато додаткового престижу. Тоді у 1804 р. поширена кодифікація римського закону була досягнена у Франції.

Відносно загального закону, можна сказати, що він почався з Великою Хартією Вольностей в тринадцятому столітті З.Д. Цар Едвард 1-ий Англії був для загального закону тим, що Юстіян був для римського закону. Визначна точка у розвиттю загального закону прийшла з появленням видавництва Commentaries on the Laws of England (Коментар Про Закони в Англії) у вісімнадцятому столітті, якого автор був визначний юрист, Вілям Блекстон.

Дослідження цих двох систем виявляє ознаки суперництва. Одначе, тому що жодна з цих систем не є досконала, то можна сподіватися, що кожна має свої гідності і хиби. Одна визначна різниця є така, що під загальним законом особа рахується невинною аж доки не докажеться винною, а під римським законом обвинувачена особа рахується винною аж доки вона може доказати свою невинність.

Суд починається

Перше засідання кримінального суду на 1970 р. у Вілемстаді, Курасао, почалося 7-го січня. Судове переслідування почалося о дев’ятій годині рано над яким головував суддя Ф. С. Флік, голландець середнього віку, з лагідним характером. Середа тут є день відложений для кримінального суду. Порушення законів вуличного руху та інші менші справи є призначені на інші дні тижня. Через моє збуджене зацікавлення такою пригодою, я прийшов до суду рано. Я сів у першу лавку, призначена для спостерігачів.

Так як Верховний Суд Сполучених Штатів будинок суду тут є великий, але судова кімната в суді мала, поміщаючи тільки приблизно п’ятдесят спостерігачів у чотирьох рядах лавок, де кожний ряд є трошки підвищений від переднього. Для трьох суддів є три крісла, як і крісло по правій стороні суддів для позивального адвоката, а одно крісло по лівій стороні для судового писаря і протоколу засідання суду. Судді й адвокати є вбрані в довгі чорні мантії з білими широкими ковмірами, додаючи атмосферу урочистости до сцени.

Незабаром два поліцаї привели шестеро чоловіків, які мали стати на суд. Вони були добре вбрані й виглядали чисті, і були віком від двадцять до тридцять вісім. Речові докази, які мали вживатися в цій справі були покладені на стіл судді. Жінка-адвокат, також вбрана в довгу чорну мантію увійшла і почала розмовляти з одним відповідачем. Тоді прийшов управитель маєтку (судовий пристав). Побачивши мене, він підійшов і представився мені, кажучи, що він мене знав, хоч я не пам’ятав де ми познайомилися. Коли я запитав його чи було можна записувати нотатки, він запросив мене до пресової ложи. Це було мені до вподоби, бо іначе в’язні стояли б задом до мене, і мені було б тяжко їх чути.

Проблема мови часом ускладнює справи. Офіціяльна мова в суді в Курасао є голландська, але папамєнто є рідна мова жителів того острова. Одначе, у країні є багато людей, які говорять англійською або іспанською мовою, як і своєю рідною мовою. Переважно судовий розгляд особи провадиться в її рідній мові, і тому судовий перекладач є переважно присутній. Сьогоднішній суддя, виявилося, знав декілька мов, і майже зовсім не вживав перекладача. У голландській, папамєнто й англійській мові він давав ніжно пораду відповідачам, так як батько примхливій дитині.

Роблячи порівняння

У цьому суді нема лави для присяжних. Під загальним законом є присяжні особи, які роблять рішення у деяких справах, установлюючи судове рішення. Тут, під римським законом, сам суддя рішає такі справи.

Кажуть, що римський закон є більш заснований на правилах, на тому, що називається “доктрина”, а загальний закон є оснований на принципі і попередній умові. Під загальним законом суддя грає меншу ролю. Він є більше як третейський суддя або рефері керуючи гри або справи згідно з правилами. Під загальним законом адвокати й судді шукають попередніх прикладів або поводження і суддя може стати славним за якесь рішення, яке може вживатися як прецедент або приклад у майбутніх генераціях.

Відношення до відповідача перед тим ніж він стане на суд також є різні під цими двома системами. У деяких частинах світу загальний закон зробив поступ до такого ступня, що навіть поліція не може випитувати арештовану особу, доки вона не буде мати нагоду бути репрезентована адвокатом і доки вона не буде повідомлена, які є її права під законом. Тут у Курасао, по другій стороні, підозріла людина може бути арештована і затримана в тюрмі чотири дні або й довше, в якому то часі справа є досліджена. Користь цього, говорять є, що винуватець не буде мати нагоди заснувати фальшиву алібі під час його суворої ізоляції. Певно, що з цього поліція користає. Під такими випадками злочинець признається скорше про свій злочин.

Ми скоро могли б заключити, що суд з присяжними особами, які є назначені з пересічних людей тієї країни під загальним законом дає найкращий спосіб для справедливого розсудження справ. Але чи це є обов’язково так? Що пересічна особа, яка служить за присяжну у суді, знає про закон? Чи не правда, що хитрий адвокат може більше вживати свій вплив на членів присяжних осіб, аніж емоційно вплинути на суддю або кілька суддів?

Треба ще також розглянути справу відносно часу і видатків. Час, який є вжитий вибирати присяжних осіб часто спричиняє назбирання багато справ у загальних судах і затримує їх. Під римським законом кілька справ можуть бути розсліджені у тому часі, який вживається вибрати лише одного присяжного під загальним законом — а особливо, якщо член є спірного характеру.

Під римським законом справи є розсуджені з меншим затриманням, бо під тією системою не має жодної можливости звільнитися через поручителя або заставу. У Курасао, якщо злочин є поповнений, який має кару чотири або більше років, то особу тримають у в’язниці аж доки вона не стане на суд. Час, який вона перебуває у в’язниці перед розсудженням справи переважно відраховується від засуду. Якщо засуд за злочин є менший від чотирьох років, то суд може дозволити заскарженому вернутися назад додому доки його справа не буде представлена в суді, хоч багато залежить від роду злочину.

Спостерігаючи процедуру

Чи ви цікаві знати, яка корисна або ефективна є система під якою рішення лишається лише для одної людини, судді? В кожній справі, яка була представлена того дня в суді, суддя завжди уважно нагадував заскарженому, що він мав чотирнадцять днів апелювати це рішення. Це тоді візьме справу до вищого суду в якому є три судді. Якщо ще не задоволений, то заскаржений може взяти свою справу до ще вищого суду в Голландії. З чотирнадцятьох справ, які я спостеріг того дня, то ні одна не була апельована. Якщо виглядало, що суддя робив помилку в своїх рішеннях, то це було на сторону милосердя.

Може ви думаєте, що це був собі лише муніципальний суд де тільки маленькі справи або випадки включаючи вуличний рух є розсуджені. Ні, це був дійсний кримінальний суд. Наприклад, третій заскаржений або відповідач, який став на суд того дня був високий, добре-вбраний та вихований чоловік тридцять вісім років віку. В його манерах не було нічого натякнути, що він лише кілька місяців перед тим поповнив навмисне або обмірковане вбивство.

Факти, які були виявлені в суді показали, що він облив свого роботодавця бензиною, а тоді запалив його вогнем. Хоч він був врятований поліцією, то він вже був так сильно попечений, що помер у лікарні два дні пізніше. А чому він учинив такий злочин? Виглядає, що цей чоловік вже давно затаював злобу проти свого роботодавця і часто думав помститися. Це тому, що роботодавець принижував його і насміхався з нього. А цей чоловік був занадто встидливий, щоб переговорити справу з роботодавцем; він просто дозволив цьому почуттю образи підбудуватися до вибухового ступня.

На суді позивальний адвокат вимагав кару чотирнадцять років ув’язнення. Чи це здається для вас легка кара за такий злочин? Це нагадує нам, що від свого самого початку римський закон завжди надавав меншу цінність людському життю. Наприклад, у стародавньому Римі, слуга, який не доглядав свої обов’язки до свого пана, був сильно покараний, а якщо б він убив свого рівня, то його лише називали б “людина, яка нічого не варта” і він отримав би в порівнянні дуже малу кару.

Інші справи, які були вислухані в цьому суді того дня були менш серйозні. Більшість включали крадіж, підкуп, биття, і протест арештовання. Одна справа відносно моралів була розсуджена приватно поза закритими дверми. Суддя питав кожного відповідача такі питання як: Чи ви були під впливом алкоголю коли вчинили цей злочин? Чи ви жонаті? Скільки дітей ви маєте? Чи ви працюєте, або чи ви загубили свою роботу через цей клопіт? Він був такий як батько, показуючи особисте зацікавлення ними, наказуючи їм, щоб вони навчилися контролювати свої вибухові характери. Він показував як нерозумно було противитися арештованиню, бо поліцай мусить виконувати свою роботу і не працює для задоволення.

Такі злочинці, які порушують закони вуличного руху, часто повторюють той самий злочин, і це такі були дійсною проблемою для судді. Особам, які порушували закони перший раз він давав пораду поправитися, і засуджував дуже легкою карою. Повторників він карав більш суворо.

Тут у Курасао відбивається вплив загального морального занепаду по цілому світі. Крадіж збільшується. І це крадіж про який раніше не чулося — крадіж з церковних скринь для датків! Це пригадує мені один випадок на острові Барбадос де злодій вкрав скриню з грішми з Залі Царства Свідків Єгови під час молитви.

День у суді, особливо як спостерігач, справді є науковий. З нього можна навчитися як думати ясно й логічно; дивитися на справу з більше як одної сторони; оцінити права відповідача в суді. З цього можна бачити знаки, що ми живемо в тих предсказаних “останніх днях”, коли злочин і злочинці розмножуются. (2 Тим. 3:1-4) Понад усе, людина може дістати глибше оцінення факту, що тільки один Всемогутній Бог може полагодити всі справи і привести досконалий закон у життя, який заведе мир й вічне щасливе життя для тих, які дотримуються Його вимог.