Коли катастрофа вдарить, то що ви будете робити?

МИНУЛОГО СЕРПНЯ ураган Каміль, із силою вітра 218 миль на годину і покриваючи обшир 175 квадратових миль, був “найбільшою бурею, яка коли вдарила залюднену місцевість в Західній півкулі”, так сказав д-р Роберт Г. Сімпсон, директор Народного Центру Ураганів.

Ураган Каміль зірвався з затоки Мексіко вночі 17-го серпня і вдарив своєю могутністю береги Міссісіпі ріки і Луїзіану, тоді прийшов через Алабаму, Вірджінію й Західну Вірджінію, спустошуючи й вбиваючи з великою лютістю. Він розбивав авта й будинки мов маленькі забавки; перекидав великі вагони з кінця в кінець. Викидав великі кораблі на береги. Дерева виривав з коріннями або ламав і розбивав на кусочки, дороги й мости цілком змивав. Хвилі тридцять стіп високі змивали цілі квартали міста. Гори розбурханих морських хвиль били в береги і будинки. До кількох хвилин цілі міста й села були знищені; 41,000 родин знайшли свої доми розбиті або дуже пошкоджені, 25,000 осіб були цілком бездомні. Більше як 300 людей було вбито, на 1,000,000,000 доларів вартости майна було знищено.

Як би ви поводилися, коли б така буря вас ударила? Коли нещастя вдарить, то що ви будете робити? Що ви можете зробити?

Ураган Каміль не прийшов несподівано. Перестороги були дані сорок вісім годин перед тим, як він ударив в затоку. Люди мали досить часу, щоб позабивати дошками вікна і вибратися з низько-положених околиць. Години перед тим як ураган Каміль ударив, крім пересторог від поліції, небо на півдні дуже стемніло даючи дальші перестороги про його напрям.

Хоч коло 200,000 осіб втекли на вище-положені землі, то були і такі, які не хотіли вибратися. “Більшість цих людей вже переживали урагани й ми не мали причини сподіватися, що цей буде такий великий”, сказав мер міста Й. Й. Вітманн із Пас Крищану, Міссісіпі. Люди не хотіли повірити, що ураган може бути такий руїнницький. Отже, більшість із них думали пережити його і що їм не треба вибиратися. Вони купили собі пляшку горілки і посідали відпочивати. Інші збиралися в прибережних апартаментах, щоб забавлятися. В одній такій квартирі зібралося дві дюжини осіб. Поліція переконувала їх вибиратися і шукати безпечного місця, але вони відмовилися. І коли ураган ударив то з них залишилося при житті лише трьох осіб.

У Пас Крищан, село в якому мешкало коло 4,000 осіб, знайшли більше як 100 трупів у болоті. Одна ціла родина з тринадцятьох осіб була забита. Трупи були знайдені в кущах, по деревах і дахах. Ураган потряс байдужість одного такого мешканця. Він сказав: “Відтепер коли будуть перестерігати про ‘ураган’, то я вибируся на північ”. Але для соток інших, не було другої нагоди тому, що вони не хотіли послухати перестороги.

Тi, що пережили, але, які приготовилися до бурі не мали ні газу, ні електрики, ані води для пиття. Більшість доріг буди розбиті, залізниці підмиті; телефонічні дроти порозривані. Смерть смерділа скрізь. Ліків не було. Сотки отруйних гадюк напали на Паскаґулу, Міссісіпі. Грабіжники і спекулянти були додатком до тієї біди. Газоліну або воду до пиття продавали за 1 долара або долара й пів за галон, а буханець хліба за долара, аж поки власті не почали арештувати таких спекулянтів.

По декотрих околицях люди покинули свої модерні доми. Їхні власники не могли забрати багато майна зі собою. Буря дуже понищила багато з цих гарних домів. Передні стіни й вікна були порозбивані, а меблі подерті на кусочки; вітри відривали дахи й виривали дерева. Те, що буря не знищила, то грабіжники часто обкрадали. В одному місці вкрали срібних коштовних речей більше як на 12,000 доларів. Народна Охорона була вислана, щоб пильнувати майно від дальшого крадіжу.

Ті, які вернулися назад спали в автомобілях або мокрих будинках, щоб стерегти майно, яке їм ще лишилося. Зараз почали утворюватися центри допомоги, які наповнялися жертвами, що їли по тимчасових кухнях. Деякі люди навіть жебрали по домах. Вид цього всього представляв жалісну безнадійність.

Любляче відношення

Одначе, в цій околиці можна було бачити ще іншу сцену. Там можна було бачити вчинки любови, глибокого співчуття й особисті жертви. Наприклад, надзиратель збору Свідків Єгови пише з Галфпорту, Міссісіпі: ‘Коли ми почули, що буря йшла в нашу сторону, ми зараз звернулися до наших християнських братів і сестер, щоб вони помогли нам повідомити кожного в зборі. Ми приготовили їм кілька питань, щоб вони знали, що питати осіб, як-от таке: “Куди ви підете, якщо б ураган ударив на вас? Чи вам буде потрібно транспортації? Якої допомоги вам буде потрібно? Накупіть досить запасу їжі. Купіть їжу, яку буде непотрібно варити. Купіть висушену або вже приготовлену їжу. Також наберіть води і візьміть її зі собою. Напевно повідоміть вашого слугу групи куди ви йдете або якої допомоги вам буде потрібно. Якщо ви змінете ваші плани, то зараз повідомте нас, щоб ми могли дати вам допомогу або, щоб ви могли помогти іншим”. Ми звернулися до інших зборів взнати чи вони чули пересторогу і що вони будуть робити. До вечора ми знали місця перебування всіх наших християнських братів. Нічого не залишилося в небезпеці. Ми також молилися до Бога Єгови, щоб Він дав нам помочі’.

Таку саму любов можна було бачити міжСвідками Єгови в інших місцях і вона була дуже оцінена. У Мобіль, Алабамі, телефон пробудив одного Свідка. “Один Свідок телефонував, щоб повідомити нас, що ураган Каміль йшов в наш напрям, він каже. То не взяло багато часу слузі дати нам пересторогу також. Надзиратель уже був повідомив його. Дізнавшись, що наші християнські брати так піклувалися нами, дуже потішало мене”. Багато інших мали подібні досвіди.

Боже Слово, сила на добро

Така тепла братерська любов має своє коріння глибоко в любові до Бога й в правдивому християнському тренованні. Один лист від Теодори, Алабами, каже: “Ми приготовлялися вибиратися і таким чином корилися закону Кесаря, так як Боже Слово, Біблія, наказує нам робити. Деякі з наших сусідів не послухали його. Вони опинилися на горішньому поверсі з п’ятьма футами води під собою”.

По Залах Царства, як і по домах, ховали Біблії й Біблійну літературу в непромокальних скриньках. Один Свідок із Ґалфпорту, говорячи про біблійну літературу, сказав: “Це було моє найдорожче майно”. Інший свідок сказав подібне про його майно: “Так як бувало під час кожного урагану, якого я переживав, я перше цікавився томами Вартової Башти й Пробудись! Я робив усе можливе, щоб зберегти їх. Я спаковував мою найновішу літературу з конвенції й Біблію в авто”. Ще один Свідок ось що сказав: “Знання про Біблію й обітниці Єгови показують дійсне значення в таких випадках. У нас був такий спокій, що сусіди думали, що ми вже переживали ураган раніше”.

Підтримка від молитви

У Ґалфпорті, коло тридцять Свідків, включаючи й надзирателя збору, пішли до Залу Царства. Свідок, який пережив бурю в ній, писав: “Декілька дерев були повалені на землю, але вітер так бушував, що ми й не чули як вони попадали. Деколи вітер був такий сильний, що було таке враження ніби навантажений потяг переїхав по даху залу. [У Повітряній станції в Білоксі, Міссісіпі, нарахували сорок сім сильних ураганів, які спускалися до землі в тій околиці]. Ми молилися. Буря пригадала мені про потребу завжди молитися. Ранком ми скрізь бачили велике спустошення, але Зала Царства не була пошкоджена. Які вдячні ми всі були, що покорилися розумному напрямку нашого надзирателя й під час бурі знаходилися в домі Єгови”.

Ще один сказав: “Ми були запрошені піти до дому Свідка сім миль на північ. Нас було сімнадцять там. Кожний розважував іншого. Буря була дуже страшна. Вітер зірвав частину даха з хати. Мій син пробудився. ‘Мамо’, він сказав, ‘Єгова не допустить ураганові пошкодити нам’. Я помолилася з моїм сином. Коли прийшов ранок і коли ми побачили спустошення навколо нас, ми знали, що Єгова охоронив нас”.

Подорожуючий вісник писав: “Ми сиділи в темряві крім світла від свічки в двох поверховому будинку. Вода почала підходити. Холодильник почав плавати разом із іншими меблями, яких ми не забрали на другий поверх. Все це мало страшний вигляд. Дев’ятеро з нас молилися потихо до Єгови. О третій годині, вода почала спадати. Небезпека вже минула. Ми всі подякували Єгові молитвою”.

Ще одна жінка Свідок, за порадою свого чоловіка пішла з дітьми до недалеко розташованої публічної школи. Вона каже: “Постійна молитва до Єгови була нашою потіхою. Коли буря заспокоїлася ми пішли від кляси до центру будинка. Саме тоді в тій кімнаті з якої ми вийшли завалився дах. Кімната була цілком знищена. Єгова гарно поблагословив нас і ми пережили. Я буду дякувати Єгові ціле моє життя, бо я знаю, що ми пережили лише через Його ласку”.

Любов показана ділами

Проба правдивої християнської любови почала проявляти себе, коли християнські Свідки почали помагати своїм братам. Від Мос Пойнту, Міссісіпі, прийшов такий звіт: “Наше місто було розбите . . . страхіття. На обличчях людей можна було бачити жах. Почуття було безпомічне, пригнічуюче, але для Свідків ніколи не безнадійне. Ми дякували Єгові, що були живі і що ніхто з нашого збору не був поранений”.

“Як тільки можна було вийти на зовню, ми поспішилися, щоб побачити як нашим християнським братам повелося”, сказав один звіт із Ґалфпорту. “Декотрих було не легко досягнути, але незадовго ми довідалися, що всі були безпечні”.

Надзиратель у Ґалфпорті пише: “Коли наші християнські брати почали приходити, щоб побачити як нам поводилося, вони принесли зі собою харч і вбрання. Свідки зі всіх кінців світу помагали нам лише як могли. Дійсно, вони того самого дня відповіли на наші потреби. Від Нового Орлену прийшло чотири вантажних авт. З Джексонвил, Флоріди, вислали велике вантажне авто — пульман, повне їжі, вбрання, води й газу. Ми пережили ураган, але наші християнські брати майже затопили нас своєю любов’ю. Вони висилали вантажне авто за автом, так що ми мусіли просити їх стриматись. Вони висилали фанеру, дерево, смолений папір, відра з смолою, блоки з цементу, щоб поставити будинки назад на їхні фундаменти, цвяхи, газоліну для авт, газ для ліхтарів і генератори для електрики. Вони достачили нам усе те, що ми потребували”.

Ще один звіт каже, що Свідки приїжджали з усіх сторін в окрузі 300 миль, щоб помогти вичищувати, направляти, тощо. Вони зорганізували робітників. Деякі ходили від дому до дому Свідків і ремонтували дахи або деколи й будували нові. Наочний Свідок сказав: “На одному даху я нарахував п’ятнадцять робітників, які прибивали дранки. За дві і пів години, вони направили дах. Вони чистили мокрі будинки, робили дезинфекцію і вичищували подвір’я. На це було любо дивитися”.

Також давали грошову допомогу потребуючим. Гроші клали до банку й назвали банковий рахунок “Запас на Допомогу Свідкам Єгови”. Над цим наглядали троє Свідків.

Свідки прислали так багато їжі й вбрання до Ґалфпорту, що надзиратель запрошував сусідів, які загубили все своє майно приходити до Зали Царства й користати з цих запасів. Багато приходили. Це був перший раз, що більшість із них були в Залі Царства.

Деякі чоловіки, які противилися своїм дружинам тому, що вони студіювали Біблію зі свідками Єгови дуже тішилися, коли побачили таку теплу любов і співпрацю між свідками Єгови. Один невіруючий чоловік сказав своєму сусідові: “Кажи собі, що хочеш, свідки Єгови були перші, які відвідали нас, щоб довідатися чи все було добре”. Декілька спостерегачів, які ненавидять чорних дуже дивувалися, коли бачили як білі Свідки винищували болото й сміття з домів їхніх чорних християнських братів.

Але і свідки Єгови, разом із іншими, потерпіли багато шкоди. Кілька Залів Царства були дуже розбиті. Багато домів були розбиті або і цілком знищені. Але Свідки Єгови були дуже вдячні Єгові за те, що ані один Свідок не загубив свого життя.

Деякі бачили в цьому досвіді цінність теократичного знання і тренування. Інші відчували “захищаючу руку Єгови”. “У маленькому досвіді ми бачили як Єгова може охоронити нас під час Армагеддону”, сказав один. Ще інші відчули любе зацікавлення своїх християнських пастерів, і велику любов, яку показували ділом, як і дарами їхні християнські брати. “Ніде інше, лише в організації Єгови, можна знайти таку правдиву любов”. “Ми дуже тішимося, що належимо до такої гарної організації Бога Єгови”, вони казали. Без сумніву, що така буря пригадала свідкам Єгови про присутність Божої видимої організації, про силу молитви й зв’язуючу силу християнської любови. Вони дуже тішилися, що були свідками Єгови.— Ів. 13:34, 35.