Суддів

11 Гілеа́дівець Їфта́х+ був сильним воїном. Він був сином повії; батька його звали Гілеа́д. 2 Дружина* Гілеа́да також народила йому синів. І коли ті попідростали, то прогнали Їфта́ха, кажучи: «Ти не матимеш спадщини в домі нашого батька, бо ти син іншої жінки». 3 Тож Їфта́х утік від своїх братів і оселився у землі Тов. Там до нього зійшлися люди, які залишились без роботи, і стали ходити за ним.

4 Згодом аммонітя́ни рушили війною на Ізра́їль.+ 5 І, коли вони напали на ізраїльтян, старійшини Гілеа́ду відразу пішли, щоб привести Їфта́ха із землі Тов. 6 Вони сказали йому: «Ходи й стань нашим воєначальником, і ми зможемо воювати з аммонітя́нами». 7 Але Їфта́х відповів старійшинам Гілеа́ду: «Хіба ж не ви так сильно зненавиділи мене, що прогнали з батькового дому?+ То чому ви прийшли до мене тепер, коли потрапили в біду?» 8 На це гілеа́дські старійшини сказали: «Тому ми й прийшли до тебе. Якщо ти підеш з нами і воюватимеш проти аммонітя́н, то станеш провідником усіх мешканців Гілеа́ду».+ 9 Тоді Їфта́х промовив до них: «Добре, я піду з вами воювати проти аммонітя́н, але якщо Єгова віддасть їх у мої руки, я таки буду вашим провідником». 10 І відповіли гілеа́дські старійшини: «Єгова буде свідком* між нами, якщо ми не зробимо так, як ти кажеш». 11 Тож Їфта́х пішов з ними, і народ зробив його своїм провідником та воєначальником. Їфта́х повторив усі свої слова перед Єговою в Мı́цпі.+

12 І послав Їфта́х людей до аммонı́тського+ царя з такими словами: «Що ти маєш проти мене*, що прийшов напасти на мій край?» 13 А цар відповів Їфта́ховим посланцям: «Я прийшов, бо ізраїльтяни, вийшовши з Єгипту, забрали мою землю+ від Арно́ну+ до Яббо́ку і аж до Йордану.+ Поверніть її по-доброму». 14 Але Їфта́х знову послав до нього людей, 15 щоб вони сказали:

«Так говорить Їфта́х: “Ізра́їль не забирав земель у моавітя́н+ та аммонітя́н.+ 16 Коли ізраїльтяни після виходу з Єгипту мандрували пустелею аж до Червоного моря+ і прийшли до Каде́шу,+ 17 то послали людей до едо́мського царя,+ кажучи: «Дозволь нам, будь ласка, перейти твоїм краєм», але він їх не послухав. Просили вони і моа́вського+ царя, однак і той не погодився. Тому ізраїльтяни залишилися в Каде́ші.+ 18 Коли вони пішли пустелею, то оминули землі Едо́му+ й Моа́ву. Вони пройшли повз Моа́в зі східного боку+ і отаборилися коло Арно́ну. Ізраїльтяни не заходили на територію Моа́ву,+ оскільки Арно́н був кордоном моа́вського краю.

19 Після того ізраїльтяни послали людей до аморе́йського царя Сиго́на, який царював у Хешбо́ні, і сказали: «Дозволь, будь ласка, перейти твоїм краєм у свою землю».+ 20 Але Сиго́н не дозволив ізраїльтянам перейти через свій край, бо не довіряв їм. Він зібрав увесь свій народ і, отаборившись в Яга́ці, воював з Ізра́їлем.+ 21 Тоді Єгова, Бог Ізра́їля, віддав Сиго́на та весь його народ у руку ізраїльтян, і вони перемогли їх та заволоділи всім краєм аморея́н.+ 22 Так ізраїльтяни здобули увесь край аморея́н від Арно́ну до Яббо́ку і від пустелі аж до Йордану.+

23 Сам Єгова, Бог Ізра́їля, прогнав аморея́н перед своїм народом.+ А тепер ти хочеш прогнати Ізра́їль? 24 Чи ж ти не володієш усім тим, що дає тобі у володіння твій бог Кемо́ш?+ Тож і ми проженемо кожного, кого Єгова, наш Бог, проганяє перед нами.+ 25 Хіба ти ліпший від моа́вського царя Бала́ка,+ сина Ціппо́ра? Чи він колись сперечався або воював з Ізра́їлем? 26 Триста років Ізра́їль жив у Хешбо́ні та залежних від нього* містах,+ в Арое́рі й залежних від нього містах, а також у всіх містах уздовж берегів Арно́ну. Чому ж ви тоді не намагались повернути їх?+ 27 Не згрішив я проти тебе, а ти робиш зло — нападаєш на мене. Нехай Єгова, Суддя,+ розсудить сьогодні народ Ізра́їля та народ Аммо́на”».

28 Але аммонı́тський цар не послухав того, що говорили Їфта́хові посланці.

29 Дух Єгови зійшов на Їфта́ха,+ і той перейшов через Гілеа́д і Манасı́ю та дійшов до гілеа́дської Мı́цпи,+ а звідти рушив на аммонітя́н.

30 Тоді Їфта́х пообіцяв+ Єгові: «Якщо віддаси аммонітя́н у мою руку, 31 то перший, хто вийде мені назустріч з дверей мого дому, коли я повертатимуся з перемогою над аммонітя́нами, буде належати тобі, Єгово,+ і я віддам його як цілопалення».+

32 Тож Їфта́х пішов воювати з аммонітя́нами, і Єгова віддав їх у його руку. 33 Їфта́х завдав аммонітя́нам великої поразки, вигубивши 20 міст від Арое́ра до Міннı́та і А́вель-Керамı́ма. Так аммонітя́ни були підкорені ізраїльтянам.

34 Зрештою Їфта́х повернувся додому в Мı́цпу.+ Аж ось йому назустріч вийшла його дочка, танцюючи і граючи на бубні. Вона була його єдиною дитиною. Крім неї він більше не мав ні сина, ні дочки. 35 Як тільки він її побачив, то роздер свій одяг і вигукнув: «О ні, донечко моя! Ти розбила мені серце*, бо я прирік тебе на вигнання. Я поклявся перед Єговою і не можу забрати своїх слів назад».+

36 Але вона відповіла: «Батьку, якщо ти поклявся перед Єговою, то зроби зі мною те, що пообіцяв,+ бо Єгова помстився за тебе аммонітя́нам, твоїм ворогам». 37 А тоді вона сказала батькові: «Прошу тебе, дай мені два місяці, і я піду в гори з подругами, аби оплакати свою незайманість*».

38 На це Їфта́х сказав: «Іди». Він відпустив її на два місяці, і вона пішла в гори з подругами, аби оплакати свою незайманість. 39 А через два місяці вона повернулася до батька, і він виконав свою обітницю.+ Тож вона ніколи не мала інтимних стосунків з чоловіком. І в Ізра́їлі з’явився такий звичай*: 40 з року в рік — чотири дні на рік — молоді ізраїльтянки ходять хвалити доньку гілеа́дівця Їфта́ха.