АЛЫХЬЫМ И ПСАЛЪЭМ ИТ ХЪУГЪУЭФІЫГЪУЭХЭР | ИСХОД 23, 24
«ЦІыху нэхъыбэм ящІэр умыщІэж»
«ЦІыху нэхъыбэм ящІэр умыщІэж» жыхуиІэ Иеговэ и унафэр хьэкум щащІым деж ягъэзэщІэн хуейт: хеящІэхэм захуагъэ зыхэлъ унафэ къащтэн хуейт, щыхьэту увхэми пцІы яупс хъунутэкъым. Мы унафэм лъабжьэ хуэхъу принципыр гъащІэм и нэгъуэщІ лъэныкъуэхэми къыщыбгъэсэбэп хъунущ. Мы дунейм Хьисэ и лъэужь ирикІуэхэм сыт щыгъуи къатрекъузэ цІыхухэм я дуней тетыкІэмрэ я гупсысэкІэмрэ къаригъэщтэн щхьэкІэ (Рм 12:2).
ЦІыху нэхъыбэм ящІэр пщІэжыным Іущагъ щІыхэмылъыр сыт:
зи пэжыпІэр дымыщІэ хъыбар гуэр щызэхэтхым деж?
ди нэгу зэрызедгъэужьыну, зэрызытхуэпэну, ди щхьэцыр зэрытщІыну щІыкІэр къыщыхэтхым деж?
лъэпкъ къызыхэкІам, зыщІапІыкІа хабзэм икІи бгъэдэлъ мылъкум емылъытауэ цІыхум дызэрыхущытын хуейм теухуауэ?