Примітка

a Понтіфікат Максімус, Юліюс Кесар, збільшив число понтіфікатів у колегії до шістнадцять. Каже Енциклопедія Британіка (анг.), одинадцяте видання, Том 22, сторінка 66б, під заголовком ПОНТІФІКАТ: “Ясно є, що це ім’я походить від pons [міст] і facere [робити], але чи це значення показує якогось спеціяльного споріднення з святим мостом через Тібер ріку (Pons Sublicius), або яке було перше значення тих слів, тепер неможливо вирішити. Колегія існувала під царем [Риму], в якому правдоподібно було троє осіб; можна сказати, що вони були законні порадники для rex [царя] в усіх релігійних справах. Під республікою [Риму] вони виринули з великою славою під назвою понтіфікат максімус [найбільший мостобудівник], який перебрав обов’язок царя й стався головою релігійного закону, . . . Вони всі тримали цю посаду на життя. Величезну власть колегії посідав понтіфікат максімус, а інші понтіфікати були його consilium, або порадники. Його робота була частково жертівна або обрядова, але найменшої важности; його дійсна сила знаходилася в урядуванню jus divinum [божественні права], . . . Ясно, що священство, що мало таку велику силу як це, і посідало посаду на ціле життя, мусіло бути дуже сильне в державі, і за перших трьох століть республіки є можливо, що понтіфікат максімус був найсильніший член. . . . Юліюс Кесар був понтіфікат максімусом останніх двадцять років свого життя, а Августус перебрав цю посаду після смерти Лепідуса у 12 р. перед Хр., і після цього було неможливо відлучити його від посади царюючого імператора. З занепадом [римської] імперії то ця назва натурально припала до папів, якого урядування релігійним законом дуже сходилося до стародавнього римського священства, і з цього маємо сучасне вживання ‘понтіфікат’ і ‘понтіфікальний’ ”.