Поводьтеся, як діти світла
„ВИ БУЛИ КОЛИСЬ ТЕМРЯВОЮ, ТЕПЕР ЖЕ ВИ СВІТЛО В ГОСПОДІ,— ПОВОДЬТЕСЯ, ЯК ДІТИ СВІТЛА”.— ЕФЕС. 5:8.
1, 2. (а) У зображенні, чому це є істотно (життєво), що чоловік ішов проти вітру? (б) Чому християнин мусить боротися, щоб уникати поводитись так, як народи поводяться?
ЧОЛОВІК боровся проти сильного вітру. Крок за кроком, напружуючи всі свої останні сили він непохитно посувався вперед. Для чого всі ці зусилля? Чому він не обернувся і не йшов просто за вітром? Тому, що в недалекій віддалі ззаду його ледве виднілася глибока темна безодня. Він не мав жодного іншого вибору, якщо хотів залишитися живим. Не дивно, що він вживаючи всі зусилля боровся, щоб іти проти вітру.
2 Сьогодні, подібно лютому вітру, „дух світу,” під керівництвом Сатани, робить намагання змести все людство на шлях, який неминучо провадить до „безодні знищення,” під час виразу Божого гніву. (1 Кор. 2:12; Ефес. 5:6) Щоб уникнути цього гніву вимагається, щоб християнин, так би мовити, „йшов проти вітру”. Він мусить боротися, робити всі зусилля, якщо хоче поводитись, як „дитина світла”, а не як „народи (погани) поводяться”, або керуються собою.— Ефес. 4:17; 5:8.
ВНУТРІШНЯ СИЛА ПОТРІБНА
3. (а) Куди, згідно з Ефесян 3:16, мусять бути спрямовані наші намагання, щоб успішно уникати поводитись так, як поводяться народи? (б) Як ми можемо зміцнити нашу „внутрішню особистість” (чоловіка внутрішнього)?
3 Куди мусить наше зусилля бути спрямоване, щоб ми були переможними в цій боротьбі? Апостол Павло відповідає переконуючи нас „силою зміцнитися через духа Його [Божого] в чоловікові [ми] внутрішньому”. Тут є те, над чим ми мусимо працювати, тобто, „внутрішній чоловік”, те, що ми представляємо собою внутрішньо, „захована людина серця”. Це мусить бути зміцнене. А як? Ключ до цього є в слідуючому вірші: „Щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях . . . в любові”.— Ефес. 3:16, 17; 1 Пет. 3:4.
4. (а) Що є включено в тому, щоб допускати „Христу замешкати в наших серцях?” (б) Яке виявляюче питання ми повинні кожен особисто уважно обдумати?
4 Щоб „Христос замешкав у наших серцях”, перш за все значить, що дух світу мусить бути викинутий, або вигнаний геть. Бо інакше, як може дух Христа насичувати „внутрішнього чоловіка”, коли Сатана, той „дух, що працює тепер у неслухняних”, далі продовжує діяти у нас, або зачинає підкрадатися, щоб влізти назад у наше життя? (Ефес. 2:2) Отже, запитайте самого себе: „Чи в моєму серці я ще далі продовжую втішатися Сатанським духом цієї системи? Чи я розважаюся речами, які відображують цілковиту відсутність морального почуття або розуму? Ми можемо легко представляти нашу зовнішність іншим, коли в дійсності, внутрішньо ми є цілком інакшою особою. Христос замешкає в наших серцях тоді, коли ми будемо дозволяти, щоб Його приклад і наука впливали на наші почуття і дії або вчинки. Наприклад, Ісус сказав, що Його послідовники не повинні дивитися на особу протилежної статі з пожадливістю. Чи ми в наших думках слухаємось цих слів, підкоряємося їм? Чи ми щиро уникаємо речей, які можуть збуджувати такі почуття? Добре обдумайте: Чи Ісуса Христа міг захопити дух розваг, який ми прагнемо? Чи ми маємо Його духа, не лише „любити праведність, але (також) ненавидіти беззаконня?” Якщо так, то тоді ми дозволяємо Христовому духу наповняти нашу внутрішню особистість, а то значить, що ми маємо таку саму „розумову схильність”, або натуру, як Ісус Христос — Мат. 5:27, 28; Євр. 1:9; 1 Пет. 4:1.
5, 6. (а) Чому особисті студії і роздумування є життєві у зміцненні „чоловіка внутрішнього?” (б) Чи розумове знання є повна відповідь; якщо ні, то що крім цього ще потрібно?
5 Життєвим, тоді, є особисті студії і роздумування над Біблією, якщо ми маємо бути „закорінені й основані в любові”, щоб [ми] „змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина” правди Божого Слова, а спеціально те, що стосуєтся прикладу любови, якого поставив Ісус Христос Своїм життям і наукою. Те, що є глибоко вкорінене, не може бути легко вирване; те, що засноване на міцному фундаменті не може бути легко зрушене з місця і забране геть. Отже, ми мусимо тримати наш духовний „корінь і фундамент міцними, дозволяючи знанню про Христа глибоко текти всередину, насичувати нашу особистість „чоловіка внутрішнього”.— Ефес. 3:17, 18.
6 Проте, ніколи не думайте, що мати Христа замешкалого у вашому серці просто значить при допомозі студій старанно нагромаджувати кількість Біблійних фактів. Апостол Павло добре знав небезпеку відносно віри побудованої винятково на розумовому знанні тому то він далі говорить: „І пізнати Христову любов, яка перевищує знання, щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою”. Тоді з цього ясно є, що тут потрібно більше чогось ніж звичайне „високе вчення”. Це правда, що чим більше ви буваєте в товаристві з якоюсь особою, то тим більше ви розумієте, що така особа думає. Проте, щиро оцінити почуття цієї особи ви не зможете, аж поки не почнете наслідувати спосіб поведінки цієї особи з іншими або не почнете наслідувати її спосіб життя. Отже, також, не лише через читання книжки хтось може збагнути або зрозуміти любов Христа, але коли така особа робиться подібна Христу, тоді співчутливим досвідом вона може знати, що є та любов, яка „перевищує знання”.— Ефес. 3:19.
7. Правильно чи помилково? — Тому, що Христос був досконалий, чи то не є забагато сподіватися, щоб ми були подібні до Нього? Яка є Біблійна підстава на вашу відповідь?
7 Яка піднесена мета! Який високий приклад для досягнення! Правда, це може виглядати, як величезний задум, але при допомозі Божій він може бути досягнений, всупереч наших недосконалих здібностей, бо апостол Павло каже, що Бог є здібний „зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо”. Отже питання є, чи ми з нашої сторони робимо те, що залежить від нас? — Ефес. 3:20; побачте також 1 Петра 2:21 і 1 Коринтян 11:1.
„СКИНЬТЕ З СЕБЕ СТАРУ ОСОБИСТІСТЬ З її ОБЛУДНИМИ БАЖАННЯМИ”
8. (а) Згідно з апостолом Павлом, які бажання можуть баритися і залишатися з „старою особистістю?” (б) Як дехто оправдує їхній вибір понижуючих форм розваг, і чи така підстава є здорова згідно Божим Словом?
8 Так переконуючи умовляє апостол Павло в листі до Ефесян 4:22, НС. Ні, не підправити стару особистість, але „скинути з себе”, відкинути її геть і втікати від неї. (Кол. 3:9) А чому? Тому, що „облудні бажання”, які баряться або залишаються в нашому „зрадницькому”, лукавому серці, можуть „псувати”, або робити нашу особистість ще гіршою. (Єрем. 17:9) Щоб оправдувати їхній захист явних понижаючих розваг, деякі християни розсуджують так: „Якщо це не турбує моє сумління, то що є злого?” Чи можливо, що це їхнє сумління є неправильне, помилкове і бажання їхнього серця обманює їх? Лише той факт, що наше сумління не турбує нас, сам собою не запевняє, що наш напрямок, наше поводження і розуміння справи є правильні. Навіть так як апостол Павло признав: „Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не виправдуюсь; Той же, Хто судить мене, то Господь Єгова, анг. НС”. (1 Кор. 4:4) Сумління багатьох ранніх християнських зборів ставало до того нечутливе, що вони поблажливо відносилися до неморальности, яка була серед них, допускали її, а навіть хвасталися, або величалися нею. Яке введене в оману, занечищене сумління! — 1 Кор. 5:1, 2, 6; Тита 1:15; 1 Тим. 4:2.
9. Що турбуючий рапорт показує, як сумління може поступово змінитися?
9 Це є дуже легко допустити, щоб наше сумління поступово ставало опоганене, зіпсуте „облудними бажаннями”. З бюра європейського відділу Свідків Єгови прийшов слідуючий турбуючий рапорт:
„Це є упевнено, що приблизно 10 років тому, наші брати не дивилися б на більшість фільмів, яких тепер показують, тому що їхні почуття пристойності були цілком змінені. Тепер без сумніву, що тенденція (стремління) цього світу має мірку впливу на деяких наших братів”.
10. (а) Як було спритно досягнено приймання змагань гладіаторів у першому сторіччі? (б) Що ми можемо навчитись від цього?
10 Дуже поступово Сатана робить намагання, щоб його розбещені стандарти були прийняті. Коли змагання (ігри) гладіаторів були перше представлені в Палестині, вони початково були прийняті з „жахом” особами, які „не бачили таких видовищ”, згідно з першого сторіччя істориком Лівая, який додає:
„Тоді, через часте повторне відвідування, за якийсь час, допускаючи себе дивитися на тих, що билися, лише так далеко, як вони ранили один одного . . . він спостерігав це видовище, як щось звичайне, навіть із захопленням, і він був збуджений багатьма молодими чоловіками, які знаходили радість в зброї”.
Крок за кроком, поступово їхній жах пом’якшувався. За якийсь час вони вже більше не жахалися і не обурювалися, але ставали радісними учасниками. Методи Сатани рідко міняються; отже, будьте пильними, щоб ваші християнські „почуття пристойности” поступово не змінилися. Застановіться і подумайте: Як далеко ваше сумління дозволяє вам іти? Чи не задалеко? Відносно розваг, чи ваша поведінка хоч трохи різниться від тих осіб, які є „поза всі моральні почуття” (не мають жодних моральних почувань)?
ДОПЕВНЯЙТЕСЯ (БУДЬТЕ ПЕВНИМИ), ЩО Є ПРИЄМНЕ ДЛЯ ГОСПОДА
11, 12. (а) Чому порада в листі до Ефесян 5:10 і 17 є така життєва тепер, і як вона може бути застосована? (б) Чи той факт, що зіпсуті розваги можуть мати деякі корисні риси робить їх такими, щоб їх приймали християни?
11 Багато того, що є морально зіпсоване і гниле, виставляється на показ перед нами так, як ніби це було щось доброго, досконалого і не зіпсованого. Тому-то, з цієї причини ми повинні „допевнятися, що є приємне для Господа”. „Через це [тому, що дні є лукаві] не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля Господня” (Єгови, анг. НС).— Ефес. 5:10, 17.
12 Отже, коли приходить справа відносно розваг, яких постачає світ, вибір є ключ. Пояснюючи це, одна особа сказала: „Більша частина кінофільму є досить добра, але багато є статевих сцен, якщо ви хочете бачити решта фільму, ви мусите дивитися на статеві покази”. Але чи дивитися на більшість „досить добрих фільмів” є варта моральної шкоди, яку можна дістати від фільмів, які показують „статеві сцени?” Такі сцени зображуючи те, що робиться в секреті, тепер явно показують перед глядачами. Якщо апостол Павло сказав: „Бо соромно навіть казати про те, що роблять вони (народи) потаємно”, то яке повинно бути наше ставлення до того, щоб дивитися на будь-яку частину таких форм розваг? (Ефес. 5:12) Краще ніж брати до уваги список законів в Єврейському Талмуді, християнин мусить вживати свою „силу розуміння” і „перестати робитися нерозсудливим [грецьке: „нечутливим, маючи брак морального розуму”.] (Євр. 5:14) Це можливо значить для нас, щоб ми цілком уникали деякі кінофільми, або програми на телебаченні, які можуть в інших відношеннях мати в собі деякі дуже розвагові риси. Один письменник з другого сторіччя, який визнавав себе християнином, чудово підкреслив це у своєму творі Вистави (анг.):
„Припускаємо, що ви маєте там [на виставах] речі, що є приємні, речі відповідні й невинні в собі; навіть деякі речі, що є чудові. Ніхто не розводить отруту з жовчем [гірка речовина] . . . огидні речі вміло приправлені мають солодкий смак”.— Тертуліан.
13. Як хтось може допомогти особі, яка з „марнотними словами” зневажає пораду Біблії?
13 Як добре це є, коли ми можемо особисто заохочувати один одного наслідувати шлях, який є „приємний для Господа!” Справді похвально висловилася одна молода особа: „Я думаю, що це є дуже велике зусилля (з добрими наслідками) серед духовно дозрілих підлітків, не дивитися на неморальні фільми, а також заохочувати інших стояти осторонь від них”. Проте, апостол Павло дав пересторогу зборам, що хтось упевнений може зневажливо відноситись до щирих порад Слова Божого, коли він сказав: „Нехай вас не зводить ніхто словами марнотними, через вищезгадані речі [розпуста, нечість, безсоромна мова і таке інше], бо гнів Божий приходить за них на неслухняних”. (Ефес. 5:6, НС анг.) „Марнословці” можуть мати дуже поганий вплив на інших. Відносно осіб, які стало поводяться непорядно, апостол Павло рекомендує:
„Коли ж хто не послухає нашого слова . . . зауважте того, і не майте з ним зносин, щоб він був посоромлений. Та не майте його за неприятеля, а навчайте, як брата”.— 2 Сол. 3:14, 15.
Правильно, не вважати його за ворога, але перестати мати стосунки з ним суспільно (товаришувати з ним) згідно з його рівнів поводження. Можливо, що він сам прийде до зрозуміння про потребу переупорядкувати своє думання і свідомість.
ВИБІР ДЛЯ ДІТЕЙ СВІТЛА
14, 15. (а) У першому сторіччі, що люди з народів (поганів) робили, щоб постачити в їхньому житті відсвіження або збудження? (б) Який вибір відсвіження є згаданий в листі до Ефесян 5:18, 19, і який погляд на це мали ті люди з народів?
14 Всі особи, молоді й старі прагнуть деяких збудників, якогось відсвіження, зміни темпу, щоб піднести свій дух вище щоденної рутини, відпружитись і відпочити від щоденного заведеного порядку. Загальною річчю для світових людей першого сторіччя, щоб мати збудження або „відсвіження” було пити алкогольні напої. Те, що вони збиралися громадою, часто ставало справжнім „питтєвим змаганням” (хто більше вип’є). Як відмінно це було з християнами і як різнилося воно! Вони мали чудове джерело відсвіження. А що це було? Апостол Павло говорить нам: „І не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще наповнюйтесь духом”. Вплив Божого духа буде виробляти найбільшу втіху для християн. Отже, їхні громадські збирання разом не будуть відображувати „розпусти” або „дике життя” (переклад Бека) невіруючих. Тому, що Божий святий дух наповнював їхні серця, то те, що виходило з їхніх уст, дуже відрізнялося від крику осіб „наповнених вином”. Краще як віддаватися співанню брудних пісень, які часто були в супроводі непристойних танців, якими народи (погани) славилися, християни наслідували здорову пораду апостола Павла: „Продовжуйте . . . розмовляти поміж собою псалмами, і гімнами на хвалу Божу, і піснями духовними, співаючи й граючи в серці своєму Єгові”. Це буде відсвіжувати внутрішньо.— Ефес. 5:18, 19; 1 Пет. 4:3 (НС анг.).
15 О, як це виглядало нудним для тих людей з народів (поганів)! Але ці ранні „діти світла” були радісні, тому що вони дійсно мали зовсім іншого духа. Вони поводилися між собою, як одна тепла родина, „домашні Божі”, і кожен з них вживав свого „дара” на збудовання зборової родини.— Ефес. 2:19; 4:7.
16. (а) Який вплив має на збір теплий „родинний” дух, і чому потрібно пам’ятати пораду в Якова 1:27? (б) Яка одна можлива небезпека, яку повинні уникати, є на громадських зборах? (в) Що повинно відзначувати і яка ціль повинна бути відпочинкових активностей християнів, коли вони збираються разом?
16 Так само сьогодні, де теплий родинний дух буде існувати в зборах, то буде натуральне бажання збиратися разом на зборах, як рівнож збиратися громадою спільно для взаємного підбудовування. Щира любов буде спонукувати добровільну невимушену турботу про всіх, молодих і старих, а особливо про тих, що є „вдовиці і сироти”. (Як. 1:27) Проте, таке громадське збирання не повинно допускатися до зіпсуття або згрішення, як це сталося в слідуючому прикладі:
„Це була чудова шлюбна церемонія, з гарно Біблійною порадою від слуги, який дав шлюбну промову. Тоді молода пара з парою соток весільних гостей пішли до залу, який був недалеко і де мало відбутися прийняття. Але яка інакша там була атмосфера! Професійна оркестра була володарем цілої підлоги, дико граючи хтиву музику так голосно, що декілька гостей відмовилися продовжувати брати участь. Збуджуючі алкогольні напої лилися без стримання. Танці відображували дух дикої розбещености. Багато гостей питали, чому псувати щасливий теократичний шлюб, впроваджуючи його у світ, щоб він обгорнув його?”
Що може бути зроблене, коли є нагода для християнина відпочивати або розважатися? Багато підбудовуючих речей! Суть є в тому, що все, що ми робимо повинно відображувати, що ми є „діти світла”, і є під впливом Божого духа, а не під впливом „духа світу”.— 1 Кор. 2:12.
ВСІ ВЖИВАЙТЕ ВПЛИВ ДЛЯ ДОБРОГО
17. Як можуть старі та інші з „духовними якостями” допомогти тим, які можливо зробили „помилковий крок” на полі розваг?
17 Із зростанням тиску від світу, пильність є дуже потрібна, щоб перешкоджати цьому духу пролазити в збори. Вплив старших повинен сприяти течії Божого святого духа. Час від часу можливо вимагатиметься, щоб „наново упорядкувати” думання декого, який вийшов з рівноваги. Турбуючись відносно просочування світського духа в збір, один старший написав: „Як старші ми мусимо частинно брати на себе вину тому, що дехто з нас виявляє себе слабим, коли з’являється потреба дати пораду і не стоїть твердо на тому, що є правильним”. Проте, не лише старші, але всі, хто має духовні якості [„духовні”, Царський Міжрядовий Переклад], повинні бути охочими „виправляти такого [хто зробив „помилковий крок”] духом лагідности”. Така лагідна порада може відвернути „помилковий крок” такого від продовжування примхливого напрямку, який провадить до нещастя.— Ефес. 4:11—14; Гал. 6:1.
18. Чому рівновага є потрібна?
18 Всі повинні добре розуміти, що смак у виборі розваг різниться. Краще чим бути надмірно критичним, можливо навіть бути занадто праведним, заохочуйте те, що є бажане. Вживайте стандарти, які знаходяться в Біблії. Допустіть силі Божого Слова доторкнути серця тих, які взяли „хибні кроки”.— Еккл. 7:16.
19. Як родичі можуть вживати їхній вплив для добра їхніх дітей?
19 Родичі є особливо в доброму становищі допомагати своїм дітям. Апостол Павло наказує батькам: „Не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому (в дисципліні Єгови, анг. НС). Грецьке оригінальне слово перекладене на „виховуйте” має на думці тепле, сердечне ставлення до дітей, бо корінь слова може стосуватися до „годувальниці (матері), яка доглядає”, або любовно виховує своїх дітей.— Ефес. 6:4; 1 Сол. 2:7.
20. (а) Чому тут є потрібно дисципліни? (б) Згідно зауваженням одної молодої особи, що повинні родичі робити, і чи їхні діти будуть оцінювати це пізніше?
20 Така щира турбота буде охороняти батьків від байдужости до вибору розваг їхніми дітьми. Глибока любов до своїх дітей буде примушувати родичів бути часом непохитними, „виховуючи дітей в дисципліні”. Особливо тому, що через натиски дітей їхнього віку, вони може будуть противитись деяким обмеженням родичів, можливо на полі розваг. Одна 21-річна повночасна проповідниця, яка була вихована побожними батьками, пригадуючи свої неповнолітні роки, говорить:
„Лише роки пізніше я добре зрозуміла, що виховання, яке я дістала, було на мою користь, незважаючи на те, що були моменти, коли я думала, що я загубила все. В становищі родичів, вони може думають, що через свою тверду постанову, вони гублять свою дитину. Вони не гублять її. Вони повинні дивитися на речі з поглядом майбутності своєї дитини. Ви знаєте, що родичі мусять бути занепокоєні, коли їхня дитина говорить: ,О, Мама, Сузана може робити це і вона є далі в Правді, то що спонукало тебе думати, що я покидаю Правду?’ Це мусить бути дуже тяжко для родичів сказати: „Ні”. Але це лише після того, коли стаєте старшими, багато років пізніше, коли ви подивитесь назад, то тоді з оціненням можете сказати: „Дякую Тобі Єгово, що мої родичі мали відважність бути непохитними в їхньому вихованні”.
21. Яке любовне споріднення повинні родичі допомагати дітям будувати своїм вихованням? І чому?
21 Але фізична сила дисципліни не є повна відповідь. Апостол Павло говорив про „розумове регулювання Єгови”. Дослівно цей оригінальний вислів значить, вкласти розум Єгови у внутрішність, всередину, як контролюючий або регулюючий вплив! Працювати, щоб допомогти вашій дитині будувати споріднення з Богом і таким чином вона буде розуміти, що треба відкидати всі принижуючі злі форми розваг, як рівнож всі злі поводження. Як один юнак, який розвив таке споріднення сказав: „Це не так багато між мною, а моїми батьками, але багато між мною і Богом Єговою, що є важне”.
22. Продовжуючи поводитись, як діти світла, яку надію ми можемо плекати і нею розважатися?
22 Це так і з нами всіма, це є між нами, а Богом Єговою. Отже нехай ніхто з людей Бога Єгови не забуває, хто вони є, тобто „діти світла”. Продовжуймо поводитись, як світло тепер, щасливо втішаючись і задовольняючись життям, і плекаючи та розважаючи надією в нову систему вічного щастя спонукуючої моральної блискучости, яка незабаром здійсниться.
[Ілюстрація на сторінці 9]
ЩОБ „ХРИСТОС ЗАМЕШКАВ У НАШИХ СЕРЦЯХ”, ПЕРШ ЗА ВСЕ ЗНАЧИТЬ, ЩО ДУХ СВІТУ МУСИТЬ БУТИ ВИКИНУТИЙ АБО ВИГНАНИЙ ГЕТЬ.