Тверда основа на довір’я

1. Який є стан людей Єгови відносно зв’язків із цим світом?

ТІ, ЩО вже посвятили себе й охрестилися служити Богові віддали Йому свої душі. Все, що вони мають, усе чим вони є або чим ще будуть, є в Божих руках — їхній теперішній час, їхню майбутність, ціле їхнє життя і надії на життя в Божій майбутній новій системі. В дійсності, вони ніби “спалили мости за собою”, віддаючи всякі “найми” або надії, яких колись покладали на світову систему тепер або на те, що вона могла дати їм у майбутності.

2. Як Павло почувався, навіть хоч світ і декотрі так звані “брати” насміхалися з нього?

² Про це, апостол Господа Ісуса Христа сказав, хоч тоді сам був у в’язниці, що через насмішку та опозицію деякі з його так званих християнських “братів” відвернулися від нього: “З цієї причини й терплю я оце, але не соромлюсь, бо знаю, в Кого ввірував та впевнився, що має Він силу заховати на той день заставу мою”.— 2 Тим. 1:12.

3. Яке довір’я християни можуть мати відносно приходу “дня” Єгови й їхній вхід у Божий “відпочинок”?

³ “Той день” є час на якого християни по цілому світі чекають, коли Бог вичистить землю і виконає Свою волю, “як на небі, так і на землі”. (Мат. 6:10) На це маємо Боже слово. Справді, що це буде час полегшення, відпочинку, для людства. А яка упевненість є, що дійсно будемо втішатися тим днем? Вона є дуже сильна, бо Біблія каже нам, що Бог “відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї”, і обіцяв покірним, що вони можуть увійти в Його відпочинок. (1 Мойс. 2:2; Євр. 4:1, 4, 9) Чи ми дійсно віримо в ту обітницю?

4. Яку нагоду поставилося перед ізраїльтянами, коли вони вийшли з Єгипту, і як вони дивилися на Боже слово відносно цієї нагоди?

⁴ Ізраїльтяни, визволені з Єгипетської неволі, дістали обітницю, що ввійдуть у Божий відпочинок, і під час їхнього життя в Обіцяній Землі, мали відпочивати від колишнього поневолення і пригнічення. Вони мали втішатися життям на тій землі, яку Бог був зберіг немов райський сад. (5 Мойс. 11:11, 12; 1 Мойс. 13:10) Але більшість ізраїльтянів не вірили в те Боже слово. Вони так виявляли свою невірність, що аж хотіли вертатися назад до Єгипту. Вони вважали те слово або обітницю Божу за щось мертве, за мертву обітницю, за щось слабе, яке не могло сповнитися.

ПЕВНІСТЬ БОЖОГО СЛОВА

5, 6. (а) Що доказує, що Боже слово ізраїльтянам не було слабе? (б) Чому ми можемо мати повне довір’я в Боже слово сьогодні, про вхід в Його “відпочинок”?

⁵ У такому зв’язку апостол Павло написав ті відомі слова до Євреїв 4:12: “Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця”.

⁶ Те слово або обітниця ізраїльтянам не була мертва або слаба. По суті, тих кількох, що практикували віру дійсно ввійшли в той земний “відпочинок” Обіцяної Землі. (4 Мойс. 14:5—9, 30; Іс. Нав. 14:6—10) Так само сьогодні, ми маємо Божу дорогоцінну обітницю про життя в праведній новій системі. Ми чули Його “слово”, що покоління, яке житиме в цьому “часі кінця”, буде покоління, яке побачить “велике горе”. (Мат. 24:34) Ми чули Його слово обітниці, що можемо ввійти в Його “відпочинок” тепер, вірою, і що великий натовп Його слуг переживе через те горе, щоб увійти в нову систему. (Об. 7:9—14) Те “слово” є живе і має силу сповнити все, що Єгова має в Свойому намірі; воно не схибне. (Іс. 55:10, 11) А чому ні? Бог, що дав те слово, є живий і постійно виконує деталі, які сповнюють Його Слово. Він не дрімає і не забув ані одної подробиці того “слова”, так як люди деколи роблять. (4 Мойс. 23:19) А як можна сказати це з цілковитим довір’ям?

7, 8. (а) Згадайте про деякі речі, які підкріплять наше довір’я про певність Божого слова. (б) Що Петро сказав про його певність за його часу?

⁷ Чи ж ми не маємо певного доказу? Можна навести сотки доказів. Писання, як і історія є повні випадків у яких Боже слово вже сповнилося.a І чи віра та застосовування Його слова у нашому власному житті, покладаючи нашу надію в Божі розпорядки і віра в Його обітниці, не принесли добрих наслідків у нашому життю, роблячи нас щасливими? Що можна сподіватися коли б ми у майбутності покинули це слово і ходили разом зо світом? — Мат. 16:25, 26.

⁸ На доказ вірогідности Божого слова, про яку то річ ми тепер дискутуємо,— що деякі, які визнають бути християнами можуть загубити свою віру — було передсказано Ісусом, Павлом і Петром. Це відступлення можна ясно бачити по релігійних системах так званого Християнства. (Мат. 13:38, 39; Дії 20:29, 30; 2 Сол. 2:3; 2 Пет. 2:1—3) Петро також показав християнам за його часу, що він і його співслуги не наслідували хитро видуманих байок, але засвідчення наочних свідків, і що навіть тоді, вони, християни за першого століття, мали щось більшого від пророцтв. Вони мали “слово пророче певніше” перед своїми власними очима, коли бачили дійсні сповнення.— 2 Пет. 1:16—19.

9. Чому це так само є важно для нас, як було для апостолів, зосереджуватися над Божим пророчим словом?

⁹ Скільки більше доказу ми маємо сьогодні, дев’ятнадцять століть пізніше! Петро прийшов до висновку: “І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвиднятися, і світова зірниця засяє у ваших серцях”. (2 Пет. 1:19) Більше як за всякого іншого часу тепер годиться звернути сердечну увагу на слово Боже. Бо, чи ми не бачимо труднощів, яких світ тепер переносить так як Бог був сказав у Свойому пророчому слові? І чи не бачимо поширення доброї новини по цілому світі, як мільйони згромаджуються складаючи той “великий натовп” пережитих через “велике горе”?

ПИЛЬНУЙТЕ, ЩОБ ЗАТРИМАТИ ЗРІВНОВАЖЕНИЙ ПОГЛЯД

10. (а) Що Боже слово відкриває про нас? (б) Які питання ми можемо запитати себе в цьому зв’язку?

¹⁰ Слово Бога Єгови або Його повідомлення є правдиве, коли говорить про наш вхід у Божий відпочинок тепер і що залишимося в ньому через “велике горе”, після якого Христове тисячолітнє царювання перемінить землю в райський сад. Справді, що Боже слово є ‘гостре немов обосічний меч’. Воно виявить чим ми дійсно є, виявляючи наші думки і наміри нашого серця. Чи ми служимо Богові Єгові, тому що любимо Його, надіємось на Нього і твердо віримо в те, що Він каже? Або, чи ми ‘втомилися добродійством’, чекаючи на якусь дату, прагнучи головно полегшення для себе, не дбаючи і не турбуючись життям інших людей? (Гал. 6:9) Чи ми оціняємо всі добрі речі, які дістаємо від Єгови і товаришування з Його людьми? Чи ж те, що ми навчилися не поліпшило наше родинне життя? Чи ми не любимо багато вірних друзів, яких ми маємо тепер через те, що пізнали правду? — Марка 10:29, 30

11. Яку помилку деякі особи могли зробити про їхній християнський шлях?

¹¹ Може бути, що деякі слуги Божі планували своє життя навколо помилкового погляду, того, що мало статися в якійсь даті або в якомусь році. Через це вони можливо нехтували або відкладали те, що повинні були пильнувати. Але вони не зрозуміли значення Біблійних пересторог про кінець цієї системи, думаючи, що Біблійна хронологія відкриває якийсь точний день.

12, 13. Що Ісус не мав на думці в Своїх словах в Луки 21:34—36?

¹² Що Ісусові слова показують про правильне відношення відносно кінця,— щоб чекати на якусь дату, чи що? Він сказав: “Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п’янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано, немов сітка, бо він прийде на всіх, що живуть на поверхні всієї землі. Тож пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином людським”.— Луки 21:34—36.

¹³ Чи Ісус мав на думці, щоб ми розкладали наші фінансові та світські справи так, щоб мати досить грошей лише дожити до якоїсь дати в якій думаємо прийде кінець? Якщо наш дім дуже розпадається, то чи нам дальше занедбувати його, припускаючи, що нам ще треба його лише на кілька місяців? Або, якщо хтось у родині захворів і потребує спеціального медичного догляду, то чи нам казати, ‘Ми відкладемо цю справу, бо кінець цієї системи вже дуже близько’? Ісус не радив такого думання і поводження.

14. (а) Коли Ісус і апостоли говорили про час кінця, то яке відношення вони радили нам? (б) Чи факт, що кінець уже близько значить, що християни повинні робити великі зміни в своєму житті, або що?

¹⁴ То що ж тоді, Ісус і апостоли мали на думці, коли наказували нам пильнувати відносно знака кінця, або щоб “чекати і пам’ятати присутність дня Єгови”? Вони мали на думці, щоб ми були цілком переконані, що той день не прийде ані хвилинку пізніше від тієї в якій Єгова має в Своєму намірі. Петро сказав, що все це повинно заохочувати нас до “святого поводження і побожних вчинків”, старатися жити за Біблійними принципами і займатися проголошенням вістки Царства переконувати людей про важливість навертатися до Бога. (2 Пет. 3:11, 12) Всі ми можемо поліпшити наше поклоніння Богові, розвивати ближче споріднення з Ним. Може бути, що до цього часу ми старалися, як могли, і робили поступ. Але, чи факт, що кінець уже дуже близько значить, що ми повинні робити великі зміни в житті і службі Богові? Не обов’язково. Однак, може бути велике поліпшення, якого Біблія вимагає, щоб ми зробили. Також, коли у житті можна ‘викупити’ час від марних погонів цієї системи, то ми повинні зробити так. Таким чином, багато продовжали зазнавати радість повночасного “піонерування”. Всі ми можемо переглянути себе і побачити, що можемо зробити у цьому відношенні.— Ефес. 5:15, 16.

15. Якщо хтось регулював своє життя за поглядом, що кінець прийде в якомусь певному часі, то що він тепер повинен робити?

¹⁵ Але нас не радиться надіятись чи звертати увагу на якусь дату і занедбувати такі щоденні справи, як родинні потреби про які християни повинні дбати. Ми не повинні забувати, що коли той “день” прийде, то він не змінить принципа християнського догляду всіх своїх відповідальностей. Якщо хтось розчарувався, тому що думав в такий спосіб, то тепер повинен поправити свій погляд і зрозуміти, що то не слово Боже схибило або обмануло його і принесло таке розчаровання, але його власне розуміння, засноване на неправильних висновках.

16. Якщо ви самі дуже сильно надіялися на якусь дату, то яку потіху можете набирати з цього стану?

¹⁶ Проте, скажім, що ви є один із тих, які дуже надіялися на ту дату, і так як належиться, звертали більшу увагу на нагальність часів та потребу повідомляти людей. І скажім, що тепер ви є тимчасово дещо розчаровані; то чи ви дійсно втратили щось? Чи це дійсно пошкодило вам? Ми є певні, що ви скористали з такого сумлінного змагу. Також, ви набули більш дозрілого, більш розсудливого погляду.— Ефес. 5:1—17.

17. Як ми знаємо, що нам не дасться точної дати на “прихід” Христа судити?

¹⁷ Писання повторно говорять нам, що кінець цього світу прийде цілком несподівано для світу. Про це апостол говорив, кажучи: “Бо самі ви докладно те знаєте, що прийде день (суду) Господній [Єгови] так, як злодій вночі”. (1 Сол. 5:2) Щоб не захопити правдивих християнів, “як злодіїв”, то Ісус сказав Своїм тодішнім учням, як і нам сьогодні: “Тож пильнуйте, бо не знаєте котрого дня прийде Господь ваш”. Потім Він далі сказав: “Тому будьте готові й ви, бо прийде Син людський тієї години, коли ви не думаєте”. (Мат. 24:42—44) Ці ясні вислови показують, що Божим слугам ніколи не дасться дати Христового “приходу” для суду, аж поки той день не здійснеться. По суті, він прийде в часі, що буде виглядати ‘неправдоподібний’.— Луки 12:39, 40.

НЕ ОБМАНІТЬСЯ, КОЛИ НАРОДИ ‘ПЕРЕЖИВУТЬ’ КРИЗУ

18. Чому ми не повинні сподіватися, що всі народи будуть майже в стані великого голоду перед тим ніж “велике горе” вибухне?

¹⁸ Але, зауважте про що Ісус дійсно перестерігав нас. Його слова не показують, що, як “велике горе” буде наближатися, то стан світу стане такий, що всі люди, всюди, будуть голодувати. Коли б так сталося, то як Ісусові учні могли б “обтяжуватися нажерством та п’янством” під такими обставинами? Пам’ятайте, також, що Ісус ужив за приклад дні Ноя перед потопом і час Лота перед знищенням Содоми і Гомори. Він показав, що тодішній стан людського життя виглядав нормальний. Вони ‘їли, пили, дружилися, виходили заміж, купували, продавали, садили і будували’, до самого дня в якому були раптом знищені.— Луки 17:26—30.

19. Що ми повинні пам’ятати, хоч буде виглядати, що народи вже “залагодили” справи і зможуть продовжувати систему?

¹⁹ Отже ми не будемо сподіватися, що системи цього світу майже перестануть діяти і що їхній розпад попередить “велике горе”. Ми не повинні обманутися коли буде виглядати, що вони нібито ‘подолають’ великі кризи, ніби таке видужання відложить день Божого суду. Ми не будемо ‘відбудовувати’ разом зі світом, ніби ця система буде навіки продовжуватися. Надхнені слова апостола Павла в 1 Солунян 5:3 показують, що люди світу цього дійсно будуть проголошувати “мир і безпечність!” саме перед “раптовим знищенням, яке прийде на них немов породільні муки на вагітну жінку”, і вони ніяк не втечуть від цього знищення.

20, 21. (а) Що ми хочемо уникати відносно їдження і пиття, будування, і так далі так, як люди робили перед Потопом? (б) Як слова апостола Павла в 1 Солунян 5:4—6 перестерігають нас утікати від надходячої небезпеки того “дня”? (в) Як Павло показує в Римлян 13:11—14, що це значить залишатися пробудженими?

²⁰ Немає нічого злого їсти і пити, або коли хтось дружиться і виховує родину, купує, продає, садить або будує. Але зло є в тому, що люди робили за днів Ноя і Лота — дозволяючи таким речам так захопити нам увагу, що забуваємо про Божі наміри та Його праведні рівні і кладемо тілесні справи на перше місце в нашому житті. Зробити так значить заснути духовно. Протилежно такому напрямку, апостол Павло каже: “А ви, браття, не в темряві, щоб той день захопив вас, як злодій. Бо ви всі сини світла й сини дня. Не належимо ми ночі, ні темряві. Тож не будемо спати, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезі”.— 1 Сол. 5:4—6.

²¹ Показуючи, що це дійсно значить бути пробудженими і доказатися “синами дня” замість темряви, Павло каже, в листі до Римлян 13:11—14: “І це тому, що знаєте час, що пора нам уже пробудитись від сну. Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували. Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла. Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п’янстві, не в перелюбі та розпусті, не в сварні та заздрощах, але зодягніться Господом Ісусом Христом, а догодження тілу не обертайте на пожадливість”.

22. Чи тому, що ми не знаємо коли той “день” прийде ми повинні ставати менш обережні?

²² Ясно, тоді факт, що ми не знаємо точно коли “велике горе” має вибухнути, або коли почнеться тисячолітнє царювання Божого Сина, не зменшує потреби бути насторожені сьогодні. Цей факт дуже збільшує й підсилює потребу залишатися пробудженими, пильнувати і бути готовим. Якщо б ми знали точний час, то ми могли б сповільнятися відчуваючи, що коли той час буде зближатися, тоді будемо більше приготовлятися. Але тому, що ми не знаємо точного часу, то повинні бути завжди готові. Увесь склад Біблії, Божого Слова, а головно порада Його Сина, звертає увагу на цей факт.

23. Який шлях Павло каже нам вибирати коли чекаємо того “дня”?

²³ Отже до нас стосується порада апостола, коли він каже: “Утішайте тому один одного, і збудовуйте один одного, як і чините ви”. (1 Сол. 5:11) Ми будемо використовувати кожну нагоду помагати людям, не лише нашим братам, але також людям поза збором, вибирати шлях, яким вони зможуть “уникнути всього того, що має відбутись”. (Луки 21:36) Як родичі, ми будемо старатися поставити нашим дітям гарний приклад духовного оцінення і пильности, щоб вони разом з нами також могли залишатися пробуджені й пильні.

ІДУЧИ ВПЕРЕД З БІЛЬШИМ ДОВІР’ЯМ

24. Яку користь має хронологія відносно близькости того кінця?

²⁴ Хронологія в Біблії служить гарній цілі. Та хронологія показує, що ми вже живемо при закінченні шости тисяч років людської історії. Хоч вона не виявляє дня в якому Божий суд цієї лукавої системи має початися, то цей хронологічний факт додає ще один доказ до багато, багато інших доказів, які ми вже маємо, що час, який залишився є дуже короткий. Хронологія підтримує ці докази і закладає здорову основу на довір’я в Боже Слово, що воно є живе та сильне і заведе нас у праведну нову систему.

25. З здоровою основою на довір’я, яке ми будемо мати відношення?

²⁵ Отже, ради любови до Бога, любови до Його Сина, любови до правди і праведности, так, ради самого життя — залишаймося пробуджені, докажім себе бути духовно живими і дієвими, сьогодні і кожного дня, і тоді зможемо уникнути все те, що має відбутись. Бог Єгова, Бог правди, дав нам Своє урочисте “слово”, і “кожен, хто вірує в Нього не буде розчарований”. (Рим. 10:11, НС) Нехай Він і Його Син сильно благословлять вас, а ви служіть Йому вірно, тепер і у майбутньому часі.

[Примітки]