Християни в Коринті ,спростовують справи’
АПОСТОЛ Павло, пишучи до свого друга Тимофія, сказав, що надхнені Писання є корисні „до докору, до направи, до виховання в праведності”. (2 Тим. 3:16) Його перший надхнений лист до збору в Коринті, написаний з Ефесу приблизно в 55 р. З.Д., напевно ,спростував справи’, як і докоряв та дисциплінував тих християнів у Коринті.
Коло п’ять років перед цим, десь у 50 р. З.Д., Павло сам заснував цей збір під час своєї другої місіонерської подорожі. Так як часто є, його проповідування негайно зворушило опозицію. Але одного разу Господь Ісус з’явився перед ним у нічнім видінні і запевнив йому охорону та успіх, бо так, як він сказав: „Я маю в цьому місті багато людей”. (Дії 18:5—11) І так сталося, Павло залишився в Коринті й був там вісімнадцять місяців. Тому то він міг сказати тим коринтянам: „Я став вашим батьком через добру новину”.— 1 Кор. 4:15, НС.
Павлів перший лист наповнений важною інформацією, яка дуже гарно служила християнам на протязі минулих дев’ятнадцять століть. У ньому він відповідає на кілька питань, яких коринтянські християни були піднесли. Він також бориться з їхніми проблемами, про які отримував рапорти.
Одна річ, вони питали Павла про неодруження, подружжя і розлучення в подружжі. У відповідь Павло показав, що хоч неодруження було найкраще, то однак через існування багато статевої неморальности, подружжя було краще; краще дружитися ніж бути збудженим пристрастю і розпалятися. Одружені християни повинні віддавати один одному подружнє задоволення і не повинні розлучатися від невіруючих чоловіків або дружин, які хочуть далі жити з християнами. Ті, що дружаться, повинні дружитися лише з співвіруючими.— 1 Кор. 7:1—40.
Коринтянські християни також питали про м’ясо, яке жертвувалося ідолам. Павло запевнив їх, що ідоли були ніщо, отже не будуть впливати на їжу. Але коли б їдження такого м’яса спотикнуло б слабшого брата, то було б краще не їсти, бо ми повинні шукати, не тільки наших власних вигод, але вигод інших. Так, ,чи їмо, чи п’ємо, то робімо все на Божу славу’. (1 Кор. 8:1—13; 10:18—33) Павлова порада про головування, про ролю жінки в зборі, про говорення різними мовами, про зборові зібрання також правдоподібно були відповідями на їхні питання. Проте, там були ще інші справи, які Павло казав можуть зачекати аж поки він не відвідає їх.— 1 Кор. 11:34.
ВАЖНІШІ СПРАВИ
Це є дійсно іронічно — однак вона стосується до людської натури,— що вищезгадані справи про яких вони випитували Павла не були такі важні, як ті про яких він діставав рапорти, бо ці дійсно турбували його. Правдива людська натура? Так, бо напрям є більш цікавитися формою і зовнішнім ніж сутністю або дійсністю і внутрішнім.— Мат. 23:23.
Павло дуже турбувався, бо між ними були розділення, тому що вони прославляли особи. Наслідком цього, ,Христос стався розділений’ між ними! Але це Христос, а не якийсь з їхніх вчителів, помер за них! Це Бог робить, щоб речі росли; Павло й Аполлос лише могли посіяти і підливати! Продовжуючи, Павло підкреслює, що мудрість цього світу є дурниця перед Богом і що ніхто не має жодної причини хвалитися. А чому ні? Тому що, що б то людина не мала, то вона отримала те. Через їхнє тілесне мислення вони навіть почали царювати, як царі! — Розділи 1 до 4.
Павло також дуже турбувався великою неморальністю між ними. Він сказав їм дуже виразно. „Що мала розчина все тісто заквашує”, отже вони повинні „вилучити лукавого з-поміж себе самих!” (1 Кор. 5:1—13) Павло також чув, що вони брали один одного до світського суду. Певно, що між ними були здібні чоловіки, які могли розсуджувати такі справи, а особливо, тому що святі будуть навіть ангелів судити. Крім цього, чи не було б краще потерпіти братові ніж брати його на суд? (1 Кор. 6:1—8) Тому що такі обставини існували в їхніх зборах, то не дивно, що Павло мусів докорити їм про те, як вони обходили спомини Господньої Вечері. Деякі навіть приходили на це зібрання їсти і пити перед святкуванням Спомину, так, що навіть не розуміли значення Господньої Вечері.— 1 Кор. 11:17—34.
Факт, що деякі говорили „немає воскресення мертвих”, то Павло дуже докладно роз’яснив їм цю науку, за яке роз’яснення пізніші християни були дуже вдячні. Він доказав, що Ісус воскрес із мертвих, доказуючи цим, що буде воскресення. Тоді Павло показав, яка важна була надія на воскресення і дав їм більше подробиць про те, коли і як воскресення відбудеться. Дуже придатно він закінчив своє гарне вияснення закликом до праці: „Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна в Господі!”— 1 Кор. 15:1—58.
ЗДЕРЖЛИВІСТЬ І ЛЮБОВ
Крім вищезгаданого, Павлів Перший лист до християнів у Коринті містить у собі багато інших дорогоцінностей допомогти їм і всім християнам краще наслідувати Павла, навіть так, як він наслідував Христа. (1 Кор. 11:1) Тому він пише: „Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним”. (1 Кор. 9:27) Ясно він каже їм: „Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники... не вспадкують [царства]. . . . І такими були дехто з вас”. (1 Кор. 6:9—11) І згадавши про деякі погані речі, яких ізраїльтяни чинили в пустині, Павло говорить їм, що „усе це трапилось з ними, як приклади, і написане нам на науку. . . . Тому то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти”.— 1 Кор. 10:1—12.
І які гарні речі Павло пише їм про любов: „Любов же будує (підкріпляє)!” (1 Кор. 8:1) Крім цього: „Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає”. Який гарний рівень для нас старатися досягнути! — 1 Кор. 13:4—8.
Справді, що Божий святий дух надхнув Павла дати коринтянським християнам за його дня, і християнам відтоді, гарної поради, щоб вони всі могли „встояти” і щоб не „впали”.— 1 Кор. 10:12.