Як би ви поводилися з послом

В СУЧАСНИХ часах ми часто чуємо про напади на посольства, навіть про викрадіж або забиття посла, тому що люди були незадоволені тією країною або її політикою. Але в минулих часах коли було трохи миру між народами, то назагал з послами чи амбасадорами поводилися досить добре.

Одначе, маємо приклад за стародавніх часів, коли з царськими “вісниками” або послами миролюбного народу поводилися ганебно. Цар Давид Ізраїля з дружньої спонуки відіслав офіціальних представників до царя Ханун з Аммону. Але Ханун показав велику неповагу до Давида, коли дуже зневажив його послів. Через такий зрадницький вчинок вибухла війна в якій аммонітяни були майже цілком знищені.— 1 Хрон. 19:1—20:3.

Багато століть пізніше, маємо ще більш очевидний приклад поводження до Сина Бога Єгови, якого Він післав був як вираз Його незаслуженої ласки до жидівського народу. (Ів. 8:18, 19, 49) Їхні провідники дуже жорстоко знущалися над Ним і нарешті забили Його. Через це Бог відкинув жидівський народ, коли римське військо знищило їхнє місто Єрусалим з його храмом у 70 р. З.Д.

Але їхнє поводження до Ісуса Христа не задовольняло тих ворожо настроєних жидів. Перед знищенням Єрусалиму, вони також огидно знущалися над тими, яких Христос післав був за послів, Його помазаними учнями, вбиваючи багатьох із Ним. (2 Кор. 5:20) Хоч жидівські релігійні провідники підбурили людей брати участь у таких жорстокостях, то це юдейські релігійні провідники були головно винні, тому що свідомо і навмисно тримали людей в незнанню Бога. Ісус сказав до них: “Взяли ви ключа розуміння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, боронили”. (Луки 11:52) Ті провідники самолюбно боялися, що втратять свою позицію і силу. Вони говорили між собою: “Якщо так позоставимо Його [Ісуса], то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ”.— Ів. 11:48.

ЧОМУ ЗНЕНАВИДІЛИ ХРИСТОВИХ ПОСЛІВ

Жидівські противники переслідували Христових послів за першого століття, не через якусь особисту ненависть. Вони переслідували їх, тому що вони звіщали і пояснювали людям Боже царство. Вони показували жидам, які думали, що те царство буде земне, що воно є небесний уряд, який знищить усі людські уряди і встановить “нову землю”, праведне людське суспільство. Вони показували, що ті, які хотіли життя, мусіли змінити свої особистості згідно Божими принципами, які знаходяться в Біблії. Вони мусіли виявити любов до своїх ближніх без упередження і не робити різниці між ними. Це виявляло самолюбних релігійних провідників і тому вони ненавиділи послів Царства.— 2 Пет. 3:7, 12, 13; Ефес. 4:22—24.

Сьогодні, помазані посли царства Божого також мусять проповідувати такі самі правди. Це є добра новина для людей чесного серця, але стягає ненависть багатьох релігійних провідників. Через пропаганду проти цих послів, багато людей або противляться їм або не звертають уваги на їхнє проголошення. У багатьох випадках послів Царства переслідують, насміхаються з них або негостинно поводяться з ними.

Одначе, якби ви знали, що особа дійсно є посол царства Божого, то як би ви поводилися з нею? Чи ви помагали б їй в якийсь більший спосіб крім лише якогось добродійства? Чи б ви не віддали їй спеціальну пошану і увагу, добре вислуховуючи те, що вона говорить? Ісус сказав був Своїм учням: “І коли хто напоїть вас кухлем води в Ім’я Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу вам, той не згубить своєї нагороди”. (Марка 9:41) Протилежно цьому, Він сказав, що деякі будуть чинити зло Його учням через Його ім’я.— Мат. 24:9; Ів. 15:20, 21.

ЯК ОСОБИ ПОДІБНІ ДО КОЗЛІВ ВИЯВЛЯЮТЬ СЕБЕ

У попередньому числі цього журнала ми розбирали Ісусову притчу про вівці і козли, звертаючи увагу на “вівці” і нагороду вічного життя, яке вони дістануть тому, що чинять добро і є гостинні до Христових послів. Але хто є ті “козли” й яку нагороду вони дістають і чому? — Мат. 25:31—46.

Ісус показує, що “козли”, це є ті люди з “народів”, які не є гостинні як любі “вівці”; вони не хочуть прийняти або помагати Христовим послам. У притчі Ісус говорить, що вони є “прокляті”. Вони відповідають Ісусовому осудженню їхнього негостинного відношення, кажучи: “Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в’язниці,— і не послужили Тобі?”— Мат. 25:44.

Так, вони кличуть його “Господь”, але в лицемірний спосіб немов Він є їхній Господь. Бо якби вони справді любили Його, то любили б і правди про Нього і хотіли б, щоб Його царство прийшло. (Мат. 6:10) Їхні оправдання не мають жодної вартости, тому що їхні вчинки не справджують їхньої заяви. Особа не мусить бачити когось особисто, щоб рішити чи помагати їй чи ні. Питання є: Як хтось особисто поводиться з видимим представником Христа, який показує, що він справді репрезентує Христа?

Це є питання Ісус розвиває в Своїй притчі, коли цар відповідає самовиправдуючимся “козлам” по Його лівій руці неласки: “Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили”.— Мат. 25:45.

Не робить різниці, який неважливий з погляду світових людей хтось з Христових духом-породжених помазаних “братів” може бути. В дійсності, жоден із Христових “братів” не є славний в політиці або в релігіях так званого Християнства, тому що Христові правдиві “брати”, Його посли, не є частиною цього світу, так як Сам Христос ніколи не був частиною цього світу. (1 Кор. 1:26—31; Ів. 15:19; 17:14, 16) “Козлам” не треба переслідувати цих послів, хоч деяких з них вони викрадали, вбивали і брали до в’язниці. Коли вони не хочуть помагати або бути гостинні до них, коли ігнорують їх, відмовляються помагати їм проголошувати добру новину про Царство, то “козли” роблять це обдумано і свідомо. В дійсності, у своїм серці вони виступають проти Божого Месіянського царства, якого посли проголошують, і тому виступають проти Христа, так як їхнє відношення і їхні вчинки показують.— Порівняйте Матвія 7:21—23.

НАГОРОДА “КОЗЛАМ”

Отже, яку нагороду ці “козли” дістають? Христос каже їм: “Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що Дияволові та його посланцям приготований”.— Мат. 25:41.

А що є цей “огонь, що Дияволові та його посланцям приготовлений”? Чи це значить вічні свідомі муки в огні якоїсь невидимої сфери? Дехто може казати, певно, що так, бо Об’явлення 20:10 говорить: “А Диявол, що зводив їх, був укинений в озеро огняне та сірчане, де звірина й пророк неправдивий. І мучені будуть вони день і ніч на вічні віки”.

Проте, коли б звернути більшу увагу на цей вірш в Об’явленні, то можна бачити, що це є символічна мова. А як? Там є сказано, що дика “звірина” і “пророк неправдивий” кидається в “озеро огняне”. Ясно є, що це не є буквальна звірина або якийсь один чоловік, але представляє організації. (Об. 17:8—14) Крім цього, Біблія сама пояснює: “Смерть же та Гадес були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, озеро огняне”. (Об. 20:14, НС) Смерть і гадес (звичайний гріб людства) — це є абстрактна річ, яка показує, що “озеро огняне” є символічне. Воно представляє цілковите знищення, “другу смерть”, з якої немає воскресення.

Крім цього, Христос говорить, що “козли” підуть у вічне “відрізання”. (Мат. 25:46, НС) У буквальному розумінні грецьке слово, яке тут уживається, значить “підрізувати”. Ці козли , коли потерплять вічну смерть, другу смерть”, є на вічність відрізані від життя в будь-якій сфері.

РІШЕННЯ, ЯКЕ МИ ВСІ ЗУСТРІЧАЄМО

Без жодного сумніву, що Христос має послів на землі сьогодні. Рішення, яке ми всі мусимо робити є: Хто є ці посланці? Хто приносить нам добру новину про Царство, оповідаючи нам про його близькість і благословенства, яких воно зробить на землі по знищенню лукавства? І кожний з нас може запитати: Що я роблю, щоб поширювати знання про Бога? Чи я сам служу, як представник Христа словом і праведними вчинками? Якщо ні, то ми мусимо пізнати хто робить так. Ми мусимо бути гостинні до них так, як до послів шановного царя. Ми не можемо ‘кульгати’ на двох поглядах.— 1 Цар. 18:21.

Ви прийняли б такого посла до вашого дому. Ви б дуже цікавилися його вісткою, яку він приносить від свого царя або уряду. Ви шанували б його. Посли Христа не приносять якусь собі звичайну вістку. Це є вістка від Творця всесвіту та Його Царя, Ісуса Христа. Отже, це є дуже важно застановитися над тим, що посли кажуть, бо тут є щось більшого від звичайної пошани. Тут відбивається ваше відношення до самого Бога і Христа, і тому значить життя або смерть для вас.

Тепер сотки тисяч осіб добре відносяться до цих посланців, і не лише дають їм матеріальну допомогу, але також помагають цим послам, коли вороги знущаються над ними. (2 Кор. 1:6, 7; Фил. 4:14; Євр. 10:33) Крім цього, вони прилучаються до послів, щоб допомогти їм звіщати цю добру новину по цілому світі. (Зах. 8:23) Роблячи так, ці покірні самі стали представниками, друзями Царя, Ісуса Христа. (Пс. 45:14, 15) Чи ви вже пізнали хто є ті правдиві посли та їхні друзя посли, і чи ви шануєте їх, знаючи, що скільки чините це найменшому з Христових братів, і їхнім любим покірним друзям, то чините це Христові?

[Запитання для вивчення]

1. Чи погане відношення до послів або знищення посольств спонукує ненависть до самих послів, чи що?

2. Дайте стародавній приклад де над офіціальним представником або послом народу знущалися, і про його наслідки.

3. Як Божий Син був прийнятий жидівським народом, з яким наслідком?

4. Як поводилися до Христових послів за першого століття; головно хто був винний за це, і чому?

5. Чому Христових послів ненавиділи за першого століття?

6. Який є стан відносно Христових помазаних послів сьогодні?

7. Які питання кожний з нас повинен запитати себе, і які Ісусові слова показують, що гостинність до Його послів вимагає більше від лише добродійного духа?

8, 9. Хто є “козли” в притчі про вівці і козли, і як вони стараються оправдуватися тим, що не показували гостинність Христовим послам?

10. Чому оправдання “козлів” не є корисне?

11, 12. (а) Чому Христос говорить про негостинність “козлів” до “цих найменших”? (б) Чи “вівці” мусять переслідувати Христові посли, щоб стягнути на себе Христів засуд?

13, 14. Яку нагороду дістають “козли”, і що деякі вірять це значить?

15. Що є той “вічний огонь” в якого “козли” підуть?

16. Які дальші слова Христа показують, що “козли” не ідуть в якісь дійсні муки в огні?

17. Яке рішення ми мусимо зробити, і які питання кожний з нас повинен поставити собі?

18. Чому трактування Христових послів є багато важніше від трактування послів земних царів?

19. Яку гостинність Христовим помазаним послам показують сотки тисяч осіб у теперішньому часі?