Спустошитель так званого Християнства історично зображений

“Тож, коли ви побачите ту ‘гидоту спустошення’, що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому,— хто читає, нехай розуміє,— тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають”.— Мат. 24:15, 16.

1. (а) Чим світ незабаром дуже здивується так, як він здивувався в 70 р. З.Д.? (б) Що поінформовані особи пізнають це бути, так як показує Ісая 28:21?

ТИСЯЧУ дев’ятсот років тому світ був дуже здивований, коли римське військо знищило місто на середньому сході, Єрусалим, в 70 р. З.Д. Навіть сам завойовник міста, генерал Тита, син імператора Веспасіяна, дивувався як таке сильно укріплене місто впало, кажучи: “Бог був на нашій стороні; це сам Бог принижив жидів із цих твердинь, бо що людські руки або прилади можуть зробити проти таких баштів”.a Але незабаром тепер світ знову буде здивований. В недалекій майбутності, коли сильно вкорінене так зване Християнство, яке вже існує шістнадцять століть буде спустошене, то це здивує навіть сучасний світ. Поінформовані особи признають, що це справді буде ‘дивний вчинок’ і ‘надзвичайне діло’ Бога, так, як його передсказав пророк Ісая.b А хто ж буде спустошителем так званого Християнства? Боже власне пророче Слово показує хто має сповнити ролю спустошителя. Він навіть був зображений.

2. (а) Що вислів так зване Християнство значить? (б) Через те, що воно дійсно є, то що станеться з так званим Християнством, але, що станеться з правдивим Християнством.

² А що саме ми маємо на думці, коли ми вживаємо вислів так зване Християнство? Між поясненнями у Вебстеровому англійському Третьому Новому Міжнародному Словнику є ось оце: “Та частина світу в якій Християнство є поширене, або над якою урядують головно християнські інституції”. Але релігія, яку так зване Християнство практикує по своїх сотках релігійних сектах дуже далеко відступила від Християнства, яке знаходиться в Біблії. Отже його релігія є заявляюче Християнство; і тому так зване Християнство мусить бути та частина світу людства над якою урядують заявляючі або так звані християнські інституції. Отже так зване Християнство неправильно представляє правдиве Християнство. І це тому воно мусить бути цілком спустошене і навіки зникнути. Така заява може бути жахливою для багатьох релігійних осіб, але сповнення тієї заяви буде навіть ще більш жахливим. А що сказати про правдиве Християнство? Незважаючи на багато зусиль знищити його разом із фальшивим Християнством, то правдиве Християнство таки ніколи не буде знищене. Воно буде процвітати і поширюватися на переміненій спокійній землі і буде на славетну честь його Засновникові, Ісусові Христу.

3. (а) Чи Біблія відноситься до так званого Християнства по імені або чи якимось іншим висловом? (б) Які писання пояснюють вживання слова “зразок”?

³ Це правда, що вислів так зване Християнство навіть не знаходиться в Святому Писанні, Святій Біблії. Також, в часі коли Біблія була написана, то ще не було так званого Християнства, бо воно перше появилося в четвертому столітті нашої загальної Доби, за днів імператора Константина Римської Імперії через його релігійний вчинок. Одначе, так зване Християнство має приклад у стародавньому біблійному світі, і воно стоїть зображене в Святій Біблії. Отже в його загальній історії і поводженню так зване Християнство відповідає його стародавньому прикладові, так як відбиток на папері відповідає друкові друкаря. У Святій Біблії, в 1 Коринтян 10:11, НС ми зауважуємо слово “прообраз”: “Усе це трапилось з ними [тобто, трапилося з жидами], як приклади [буквально, як прообрази], і написано на пересторогу нам на яких прийшов кінець ладу”. І так як Біблія показує до Євреїв 8:5, Бог Єгова сказав Своєму пророкові Мойсейові при горі Сінай: “Дивись бо, зроби все за зразком [або прообразом] що тобі на горі був показаний”.

4. (а) Який апостольський писатель уживає слово “прообраз”? (б) Що є прообраз тут, і яке споріднення воно має до зразка?

⁴ Отже сучасне так зване Християнство знаходить свій прообраз у стародавній організації, яка відповідає тому до чого воно є подібне. Так зване Християнство наслідує приклад того стародавнього взірця, отже тому подібні обставини мусять прийти на нього. Той стародавній взірець називається “прообраз”. Тому що воно є подібне до того стародавнього взірця, так зване Християнство називається “антитип” (зображення). З цієї причини біблійні пророцтва, які сповнилися над тим стародавнім зразком уже сповнилися або ще сповняться над сучасним зображенням, а саме, на так званому Християнстві. Християнський апостол Петро, коли писав свої надхнені листи у грецькі мові у першому столітті вжив слово “антитип”. Тому то в 1 Петра 3:21, НС, ми читаємо: “Те, що відповідає цьому [або, буквально те, що є прообразом] тепер також спасає і вас, а саме, хрещення”. Отже, стародавній зразок показує нам, який сучасний тип є; і те, що сталося з стародавнім зразком показує пророчо, що мусить статися з сучасним прообразом, а саме, так званим Християнством.

5. (а) Які визначні риси характеризують прообраз, так зване Християнство? (б) Хто був його стародавній зразок через які подібності?

⁵ До якої же стародавньої релігійної організації так зване Християнство є подібне? Так зване Християнство визнає себе бути в спорідненню з Богом Творцем, якого Єврейські надхнені Писання називають Єгова або Ягве. (Пс. 83:19, НС) Воно заявляє бути під угодою з Богом Єговою, а саме, під “новою угодою”, і це через одного посередника між Богом а людьми, себто, Ісуса Христа. Тому що надхнені Єврейські Писання передсказали прихід Месії або Христа, то воно приймає ці Єврейські Писання за частину Біблії і вживає їх по своїх церквах. Воно заявляє, що воно чекає на прихід цього Месії або Христа, його другий прихід. Воно заявляє, що воно подорожує через цей світ до “міста живого Бога, небесного Єрусалиму”. (Євр. 12:22) Отже до якої стародавньої релігійної організації так зване Християнство є подібне? Ясно є, що воно є подібне до Єрусалиму й Юдеї, якої то області Єрусалим був столицею дев’ятнадцять століть тому. Єрусалим і Юдея мали надхнене Єврейське Писання, і заявляли бути під угодою з Богом Єговою через пророка Мойсея, як посередника. Вони заявляли, що вони чекали на прихід Месії або Христа.

6. Яке відношення більшість євреїв за першого століття брали до Ісуса Христа, отже, що цей шлях мав з часом стягнути на них?

⁶ У першому столітті нашої Загальної Доби лише останок євреїв у Юдеї і по інших римських областях прийняли Ісуса, спадкоємця царя Давида і патріярха Авраама, як обіцяного Божого Месію. Крім цього останку, Єрусалим і Юдея, як і решта євреїв, порозкидані по цілому світі відкинули його. Їхнє відкинення Ісуса було символізовано коли вони розп’яли його на мученицькому дереві за мурами Єрусалиму в день Пасхи 33 р. З.Д. Але події, які відбулися після його розп’яття додали багато доказу, що він справді був передсказаний Месія або Христос, Син Божий. Отже їхнє відкинення Ісуса мало стягнути шкідливі наслідки на невіруючих євреїв, так як стародавні пророцтва через Даниїла та інших пророків передсказували.— Дан. 9:24—27.

7. Коли Ісус дав своє пророцтво про спустошення Юдеї й Єрусалиму, і які питання апостолів спонукали це пророцтво?

⁷ Три дні перед тією Пасхою, або 11-го нісана 33 р. З.Д., сам Ісус пророкував про надходяче знищення Єрусалиму та його храму і спустошення Юдеї в часі тому поколінні. (Мат. 23:37 до 24:2; Марка 13:1, 2; Луки 21:5, 6; 19:41—44) Пізніше того самого дня чотири з Ісусових апостолів запитали його про це, і правдоподібно інших вісім апостолів приближилися вислухати Ісусової відповіді. Так як записав апостол Матвій (24-ий розділ, 3-ій вірш, НС) вони запитали: “Скажи нам, коли все це станеться, і яка буде ознака твоєї присутности [парусія, по-грецьки] і кінця ладу?” Вони запитали його мов Божого пророка.

8. У відповідь, що Ісус перше передсказав, і як він тоді поклясував “всі ці речі”?

⁸ У відповідь до цього потрійного питання, Ісус передсказав появлення фальшивих Месій або Христів, вибухи війн між народами і царствами, голоди або брак харчів, пошесті і землетруси. Ці мали відбуватися в протязі часу відколи він дав це пророцтво до надходячого спустошення Єрусалиму й Юдеї. Про значність цих подій Ісус сказав: “Все це початок терпінь горя”. (Мат. 24:3—8, НС) “Не лякайтесь, бо все це мусить статися, але кінець ще не прийде відразу”.— Луки 21:9, НС.

9. (а) Коли ті речі відбулися, то яку роботу виконували Христові учні? (б) Що показує чи Ісус дозволив їм замало часу докінчити цю роботу?

⁹ Коли такі світові події відбувалися, то що Христові апостоли мали робити? Вони мали виконувати роботу, яку він поставив перед ними, кажучи: “Ця добра новина Царства буде проповідуватися по всій залюдненій землі, на свідоцтво всім народам; а тоді прийде кінець”. Вони мали виконувати таке проповідування незважаючи на релігійне переслідування і збільшення беззаконня та прохолодження любови у більшости релігійних людей. (Мат. 24:9—14; Марка 13:9—13) “По всіх народах перше мусить бути проповідувана добра новина”. (Марка 13:10, НС) Відносно цього Ісус не приділив замало часу своїм апостолам і учням, щоб дати таке велике свідоцтво про Боже царство. Уже в 60 або 61-му році З.Д., коли апостол Павло був у римській тюрмі за те, що проповідував Боже Царство, він міг був написати до християнів у Колосії, Малій Азії і сказати: “Надія тієї доброї новини, що ви чули її, яка була проповідувана всьому створінню під небом. Цієї доброї новини, я, Павло, є вісником”.— Кол. 1:23, НС.

10. Це проповідування дало кому нагоду почути і взяти який шлях безпечности?

¹⁰ Апостол Павло міг сказати це п’ять або шість років перед тим як євреї в Юдеї й Єрусалимі збунтувалися проти римської імперії, так як сталося в 66 р. З.Д., три і пів років перед спустошенням Єрусалиму та його храма. Це дало нагоду принести добру новину про Боже Месіянське царство не лише поганським народам, але також обрізаним євреям, які були порозкидані по цілій землі, перед знищенням їхньої релігійної столиці, Єрусалим, римлянами у 70 р. З.Д. Цим способом вони могли обминути знищення Єрусалиму, коли не залишилися в ньому, коли не входили в Єрусалим на його релігійні свята кожного року. Вони не були здивовані коли “кінець” на єврейський Єрусалим прийшов.

ІСУС ОТОТОЖНЮЄ ТИПІЧНУ “ОГИДНУ РІЧ”

11, 12. (а) Коли проповідування закінчилося, то що вже могло прийти на Єрусалим? (б) Які Ісусові слова в Марка 13:14—20, показують чи “початок горя” мав послужити за останню ознаку, що кінець Єрусалиму вже був дуже близько?

¹¹ Коли передсказане проповідування про Боже царство закінчиться по цілому світі, тоді можна було сподіватися “кінця” Єрусалиму та його храму. Отже, після того як проповідування закінчиться і після того, як деякі події відбудуться, які мали бути “початком горя”, то чи буде якась “ознака”, що “кінець” Єрусалиму й його храму вже близько? Так, Ісус передсказав, яка ця ознака буде і що християни в околиці небезпеки мали зараз зробити. Так як є записано в Марка 13:14—20, Ісус сказав:

¹² “Коли ж ви побачите ту гидоту спустошення (огидну річ, яка спричиняє спустошення) що про неї звіщав пророк Даниїл — що вона залягла де не слід (хто читає, нехай розуміє), тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають. І хто на покрівлі (дахові), нехай той не сходить, і нехай не входить узяти щось із дому свого. І хто на полі,— хай назад не вертається взяти одежу свою. Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми, у ті дні! Моліться ж, щоб не трапилося це зимою! Будуть бо ті дні такою скорботою (горя), що її не було з первопочину світу, що його Бог створив, аж досі, і не буде. І коли б Господь (Єгова) не вкоротив був тих днів,— не спаслася б ніяка людина; але ради вибраних, кого вибрав, укоротив Він ті дні”.

13. (а) Так як показує історія в Марка і Матвія, що мало прийти на Юдею й Єрусалим? (б) Так як показує історія в Луки, чия помста мала бути вилита й чий гнів?

¹³ З огляду того пророцтва можна бачити, що Юдея, включаючи її релігійну столицю Єрусалим, мала перенести горе, якого ще досі не було і якого вже більше ніколи не буде. У записі Ісусового пророцтва в Матвія 24:21, 22 його називається “велика скорбота”. Так як є записано в Луки 21:22, 23, Ісус сказав: “Бо то будуть дні помсти, щоб виконалося все написане. . . . Бо буде велика нужда на землі та гнів над людом”. Ті “дні” будуть дні заслуженої “великої скорботи” або горя. Вони будуть дні “помсти” від Бога. Це на мешканців Юдеї виллється “гнів” Божий. Тут Ісус Христос сповняв пророцтво Ісаї 61:1, 2 проголошенням “дня помсти для нашого Бога”.— Побачте Kingdom Interlinear Переклад Луки 21:22 (анг.).

14. Щоб не бути знищеними разом із Єрусалимом, що єврейські християни в Юдеї і в Єрусалимі мали робити, і коли?

¹⁴ Щоб не бути знищеними в цьому “великому горі”, то єврейські християни в Юдеї й Єрусалимі мали зараз утікати. А коли? Відразу як побачать стан навколо Єрусалиму по якім вони пізнають, “що до нього наблизилося спустошення”. (Луки 21:20) Але хто ж буде “спустошувати” Єрусалим? Очевидно ті “війська”, які “обляжуть” місто. У Марка 13:14 Ісус назвав спустошителя “гидоту спустошення”, кажучи: “Коли ж ви побачите ту гидоту спустошення; (спричиняючи спустошення) — що про неї звіщав пророк Даниїл,— що вона залягла, де не слід, хто читає, нехай розуміє, тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають”.

15, 16. (а) Що є те місце де “огидна річ” мала стояти? (б) Яке місто було Єрусалим так, як дехто вважав його бути, і чи цей стан зберіг його від знищення?

¹⁵ Але, що ж це за місце на якому “гидота спустошення” не повинна стояти? Гидота не має права стояти на тому місці, якого вважається бути святим; і так то Матвія 24:15, 16 називає це місце, кажучи: “Тож, коли ви побачите ту ‘гидоту спустошення’ (яка спричиняє спустошення), що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому,— хто читає, нехай розуміє, тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають”. Те святе місце було Єрусалим і його найближчі околиці.

¹⁶ Наприклад, Матвія 4:5 і 27:53 говорить про Єрусалим як “святе місто”. Після того як євреї збунтувалися у 66 р. З.Д. і вигнали римське військо під генералом Сестіусом Ґалусом, євреї в Єрусалимі скарбували або виробили нові срібні шекелі (монети) на яких, на одному боці, були слова “Святий Єрусалим”. Але святий стан, яким Єрусалим утішався до розп’яття Ісуса Христа за його мурами не спас його від спустошення в 70 р. З.Д., ані навіть його храма, якого головно вважали бути святим. (Дії 21:28) Те, що Бог уживав виконати “помсту” була та “гидота спустошення”.

17, 18. (а) Який пророк передсказав цю “огидну річ”, і де в Єврейському Писанні? (б) Де цей вислів також знаходиться в грецькому Септуагінт Перекладі?

¹⁷ Воно є важно зауважити, що “гидота спустошення”, яка спричиняє спустошення є та сама про яку говорилося “через пророка Даниїла”. (Мат. 24:15) Нема сумніву, що апостоли Ісуса Христа знали, що було передсказано в Єврейському Писанні в Даниїла 11:31 і 12:11 про ту “гидоту спустошення”, яка спричиняє спустошення. І тому що історія про Ісусове життя, так як вона знаходиться в Матвія і Марка, була написана грецькою мовою, то їхнє згадування про ту “гидоту спустошення”, яка спричиняє спустошення, також буде включати грецький Септуагінт Переклад Даниїла 9:27, де знаходиться подібний грецький вислів і де ми читаємо:

¹⁸ “Тепер один тиждень потвердить заповіта для багатьох і за пів тижня Моя жертва і хлібна жертва буде відібрана. І на храм (святиню) прийде гидота спустошення, і в часі кінця, прийде кінець тому спустошенню”.— Септуагінт Біблія, Чарлса Сомсона; також побачте Беґстерів переклад.

19. (а) Таким чином “огидна річ” мала зв’язок з чим, отже чому воно було придатно для Ісуса згадати його? (б) Що єврейський переклад Даниїла 9:27 каже?

¹⁹ Це Даниїлове пророцтво, яке було дане йому при кінці сімдесятилітнього спустошення Єрусалиму, головно відносилося до міста Єрусалиму і приходу Месії. Тому то це було дуже придатно, щоб Ісус Христос стосувався до цього особливого пророцтва в Матвія 24:15. Отже, це Даниїлове пророцтво мало щось до діла з відбудованим храмом в Єрусалимі, так як знаходимо в Даниїловому пророцтві в грецькому Септуагінт перекладі. Воно показує, що “гидота спустошення” або “огидна річ, яка спричиняє спустошення”, мала щось до діла з храмом в Єрусалимі, в якому Месія мав представити себе. Єврейський переклад Даниїлового пророцтва, так як він знаходиться в перекладі Мазоретів, є трошки інший. При кінці Даниїла 9:27 є сказано: “І на крилі гидоти [крило спустошення, переклад Йонґа] буде той, який спричинить спустошення; поки викорінення і вирішена річ не виллється також на спустошеного”.

20. Хто це, пророцтво Даниїла 9:26 показує, “огидна річ, яка спричиняє спустошення”, є?

²⁰ “Той, що спричиняє спустошення” мав прийти на “крилі огидної речі [або, гидоті]”. Такий спустошитель буде “огидна річ, яка спричиняє спустошення” або “гидота спустошення”. (Септуагінт) Ця “річ” спустошила Єрусалим і його храм. Про це пророкувалося при кінці попереднього вірша (26) в Даниїловому пророцтві, де є сказано: “А це місто й святиню знищить народ володаря, що прийде, а кінець його — у повідді. І аж до кінця буде війна, гострі спустошення”. (Дан. 9:26) Це пророцтво показує, що та “гидота спустошення” або “огидна річ, яка спричиняє спустошення” є “володар, що прийде” разом із “народом”, якого він веде.

21. Хто історія показує є “народ” і “володар”, який стягнув спустошення так, як показує Луки 21:20, 21?

²¹ А хто, історія показує, є той “народ володаря, що прийде”, народ, який прийшов після помазання Ісуса на “Месію Провідника” в 29-му році З.Д., і який знищив та спустошив те святе місце й його храм? Це був військовий “народ” під “володарем” генералом Титом, син римського імператора Веспасіяна. Цей факт сходиться з Ісусовими словами до його допитливих апостолів: “А коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення. Тоді ті, що в Юдеї, нехай у гори втікають”.— Луки 21:20, 21.

22. (а) “Війська” навколо Єрусалиму були чиї війська? (б) Отже, які речі згадані в Даниїловому і Ісусовому пророцтві показуються бути одна і та сама річ?

²² “Військо”, яке облягло Єрусалим у 66 р. З.Д., і “військо”, яке облягло його в 70 р. З.Д., в обох випадках, було військо Шостої Світової Сили, себто Риму. Війська, які облягли його в 66 р. З.Д., були війська з Сирії під проводом генерала Сестіуса Ґалуса. Коли цей військовий “народ” під генералом Ґалусом несподівано відступив, то християнські євреї в Єрусалимі й Юдеї послухали Ісусової поради і почали “втікати в гори”, такі навернені євреї бувши між помазаними “вибраними”. “Війська, які облягли Єрусалим в 70 р. З.Д. були чотири римські легіони під генералом Титом, дванадцятий легіон на заході, п’ятий й п’ятнадцятий на півночі, а десятий на сході. Нарешті ці війська були підкріплені муром, якого римляни збудували навколо міста, щоб виморити євреїв, голодом, які не хотіли піддатися. Отже римські “війська” про яких згадується в Луки 21:20 і “гидота спустошення” про яку згадує Даниїла 9:27 (Септуагінт переклад) і “огидна річ, яка спричиняє спустошення” про яку згадується в Матвія 24:15 і Марка 13:14 є одна і та сама річ.

23. Як можна показати чи Римська Імперія сама була “огидна річ” чи ні?

²³ Отже можна бачити, що Римська Імперія як Шоста Світова Сила не була “огидна річ, яка спричиняє спустошення”. Римська Імперія вже була забрала Юдею ще від часу генерала Помпея в 63 р. перед З.Д. (крім від 40 до 37 р. перед З.Д.) і мала свої війська в Єрусалимі, до часу коли старалися вбити християнського апостола Павла коло 56 р. З.Д. і до збунтування євреїв у 66 р. З.Д. (Дії Апостолів 21:31 до 23:31) Продовж тих кількох років, що євреї в Юдеї втішалися незалежністю після їхнього бунту, то в Єрусалимі й навколо нього не було римського війська.

24. (а) Отже, хто доповнив ролю “огидної речі”? (б) Чи це принесло Божу ласку спустошителеві?

²⁴ Певно, що в 70 р. З.Д. “війська” під генералом Титом були чинники Римської Імперії і представляли ту імперію, Шосту Світову Силу. Але ті “війська”, тому що спустошили “святе” місто з яким Боже ім’я й Його поклоніння були зв’язані, були “огидна річ, яка спричиняє спустошення”. Хоч вони сповняли пророцтва Єговових пророків, то це не дало їм ніякої ласки перед Ним. Вони таки були поганські війська, носячи римські військові прапори, яким вояки поклонялися як богам.

25. Що можна сказати чи римські війська сьогодні є та сучасна “огидна річ, що спричиняє спустошення”, чи ні?

²⁵ Сьогодні, в цьому двадцятому столітті нашої Загальної Доби, Рим далі стоїть як місто, але римські війська цілком або частинно не становлять сучасної “гидоти спустошення”, або “огидну річ, яка спричиняє спустошення”. Це не тому, що Рим заявляв бути “християнський” ще від часу імператора Константина за четвертого століття. Римська Імперія вже давно перестала існувати. На її місці є Сьома Світова Сила, Англо-Американська подвійна світова сила.

26. Яке питання виринає відносно Сьомої Світової Сили, а головно з пророцтв у Даниїла 11:31 і 12:1?

²⁶ Чи війська цієї Сьомої Світової Сили докажуться бути сучасною “огидною річчю, яка спричиняє спустошення”, хоч ця Сьома Світова Сила визнає себе бути християнською? Так як показує божественне пророцтво (Даниїла 11:31 і 12:11), ця “огидна річ, яка спричиняє спустошення” мала грати велику ролю в цьому двадцятому столітті. Яку ж ролю, і чи вона докажеться бути тим передсказаним спустошителем релігійного так званого Християнства? Ми мусимо дальше заглянути, щоб узнати.

[Примітки]