“Ми вклоняємось тому, що знаємо”
“Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо”.— Ів. 4:22.
1. (а) Кому всі особи мають нахил поклонятися, і як це впливає на когось, що заявляє бути винятком? (б) Відносно поклоніння, які питання хтось може розумно запитати себе?
УСІ особи мають нахил вклонятися комусь або щось, навіть самому собі. А особа, яка знеохочено відповідає: “Я нікому, ані нічому не поклоняюся”, дійсно поклоняється сама собі. Вона робить себе людським богом, але через свій егоїзм не є свідома про цей факт. Вона гордується зухвалим поняттям, що вона не вклоняється нічому живому, ані мертвому. Але це не приносить їй ніякої користі; воно не приносить їй більшої свободи; воно не полегшує її відповідальности. Навпаки, воно шкодить їй, і можливо до її вічного знищення. Вклонятися так, щоб придбати собі тривалої користі, то треба знати, кому людина вклоняється, та вклонятися тому, що хтось знає. Було б розумно нам запитати себе: Чи я вклоняюся тому, що я знаю? Або, чи можна сказати мені і моїм релігійним або нерелігійним товаришам: “Ви вклоняєтеся тому, чого не знаєте”? Тобто, Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте.
2. (а) Проти чого багато осіб стаються дуже образливі, коли вони є поза своїм релігійним будинком? (б) Як самарянська жінка віднеслася і як вона скористала коли їй було сказано, що вона поклонялася тому, чому не знала?
2 Більшість людей є дуже образливі відносно релігії. Поза своїми релігійними будинками, то не лише радикали і комуністи, але церковні члени так званого Християнства соромляться признати, що вони є релігійними особами. Багато придушують яку-небудь дискусію з особою іншої релігії, різко відповідаючи: “Я маю свою власну релігію!” Інші, і цих не бракує, почувши як хтось представляє релігійний доказ, відповідають: “Ваша релігія є правдива для вас, а моя правдива для мене, отже я не маю жодної причини міняти свою релігію”. Але всі з таким відношенням повинні запитати себе: Чи я обурився б якщо б хтось, хто знає про що говорить сказав мені: “Ви вклоняєтесь тому, чого не знаєте”? Жінка до якої такі слова були промовлені особою іншої релігії не обурювалася. І це вийшло їй на добро. Вона взяла цю нагоду дальше випитувати. І таким способом довідалася чому той, що говорив так до неї міг промовити те, що він сказав їй.
3. Коли і де та самарянка зустріла чоловіка, який промовив ці слова до неї?
3 Ця жінка була з Середнього Сходу, член провінціального самарянського гуртка. Одного дня вона зустріла цього добре-поінформованого чоловіка сидячи біля глибокої криниці недалеко міста Сікар. Це було в 30 році нашої Загальної Доби, після того, як самаряни закінчили святкувати свою Пасху недалеко гори Ґарізім, де колись стояв самарянський храм. Там і сьогодні ще живе маленька колонія самарянів, і в своїм храмі вони мають стародавню копію Пентатюк (перших п’ять книг Святої Біблії, яких написав пророк Мойсей), яка то копія вони кажуть є найстарша в світі. Також, недалеко цього храму є глибока криниця, яка вони кажуть є та сама криниця при якій самарянка зустріла цього чоловіка. На ліво від цієї криниці є перегорода на якій стоїть написаний тетраграметон, чотири єврейські букви представляючи ім’я Бога Мойсея, а саме, Єгова або Ягве. Все це тепер знаходиться всередині захисного будинка, якого туристи відвідують.
4, 5. (а) Як це було чудово, що вони почали розмову біля криниці? (б) Слова цього чоловіка довели жінку говорити про яку релігійну проблему?
4 Так сталося, що цей чоловік походив з раси з якою самаряни не мали нічого до діла, однак, він почав розмову з цією самарянкою, і це захопило її увагу. Цей брак расового упередження зробило на неї деяке враження. Дуже відповідно, коло тої криниці, яку кажуть викопав патріях Яків, прапрадід Мойсея, цей чоловік почав говорити до неї про нову річ, “живу воду”, від якої ніхто більше ніколи не буде спраглий. Він відкрив факти про її особисте життя. Це довело її запитати про релігійну проблему того дня. Вона сказала:
5 “Пане, я бачу, що Ти є пророк. Наші предки вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де повиннося вклонятись”.— Ів. 4:1—20, НС.
6. Що цей чоловік сказав про поклоніння її людей і поклоніння його власного народа, і що про майбутнє поклоніння?
6 Чоловік відповів на її питання в цей спосіб: “Повір мені, жінко, що надходить година, що ні на горі цій, ані в Єрусалимі ви не будете вклонятись Отцеві. Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте; ми вклоняємось тому, що ми знаємо, бо спасіння почалося з юдеями. Але наступає година, і тепер вона є, коли правдиві поклонники вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі шукає таких, щоб служили Йому. Бог є Дух, і ті, що вклоняються Йому, повинні в дусі та в правді вклонятися”.— Ів. 4:21—24, НС.
7, 8. (а) Ким той чоловік коло криниці доказався бути, і як жінка довідалася про це? (б) До якого заключення про цього чоловіка, Ісуса, прийшли мешканці Сікару, і чому це заключення було правильне?
7 А хто цей чоловік, що так владно говорив до цієї самарянки? Ця жінка показала, що вона вірила в Месію, якого ті грецькі юдеї називали Христос, і вона чекала приходу такого Месії або Христа, який залагодив би всі питання про поклоніння. Отже вона сказала: “Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос,— як Він прийде, то все розповість нам”. Але питання про місце й спосіб, яким малося вклонятись Божественному Отцю вже було явно відкрито цій самарянці, бо цей чоловік сказав їй: “Це Я, що розмовляю з тобою”. Якщо та жінка ще жила три роки після цього, то вона бачила дальші факти, які безперечно доказали, що цей чоловік справді був Месія, довго-обітований Помазаний Богом. Але на землі його особисте ім’я було Ісус, що значить “Спасіння від Єгови”. Отже він називався Ісус Христос.— Ів. 4:25, 26.
8 Справді це була новина! І, оскільки до цього чоловіка тепер приступили його дванадцятеро друзів із їдою на обід, то самарянка лишила своє відро коло криниці, вернулася до Сікару і розповіла мешканцям новину: “Ходіть но, побачте того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи він не Христос?” Самаряни вийшли, подивитися й послухати. І вони погостили цього чоловіка два дні. А до якого заключення вони прийшли? Що цей чоловік був Месіянський Спаситель не лише юдеїв, які не мали нічого до діла з самарянами, але вони сказали жінці: “Не за слово твоє ми вже віруємо,— самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу”. (Ів. 4:28—30, 39—42) Три роки пізніше постачилося історичні факти доказати, що ті самаряни не зробили помилки: Ісус Христос є Спаситель усього людства. Він знав про що говорив тій самарянці.
“ЧИ Я ЗНАЮ?” Є ПИТАННЯ
9. З ким Ісус, якщо б був на землі сьогодні, включав би нас — з тими, що знають, чи з тими, які не знають, що вони поклоняються, і чому воно є дуже важно вирішити це питання?
9 Як би Ісус Христос був на землі сьогодні і сказав деякій релігійній групі: “Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що ми знаємо”. Чи ми б були враховані у цих словах: “Ми вклоняємось тому, що знаємо”? Або, чи ми б були враховані в тій релігійній групі, яка не знала, кому вона вклоняється? Відповіді до цих питань є дуже важні, тому що сьогодні ми маємо потребу зробити інтелігентне рішення відносно того кому або чому ми вклоняємось. Особа може обманути себе, кажучи з впертою гордістю і надіючись на себе: “Я нікому і нічому не вклоняюся! Я не боюся ні Бога, ані людини”. Але з часом виявляються зрадницькі факти показати чому або кому особа вклоняється.
10. Якого Бога багато визнають поклонятися сьогодні, і хто вони заявляють є Богом Біблії?
10 Багато заявляють, що вони вклоняються, ні Будді, ані одному з 330.000.000 богам гіндусів, ані Аллі магометанів, ані Богові сучасних євреїв, але якомусь іншому Богові, який не має ні ім’я, ні зв’язків із якоюсь расою або народом. Кожен може вклонятися цьому Богові, без расових або народних зв’язків, щоб спотикнути його. Багато сьогодні заявляють, що цей безіменний Бог є Богом Святої Біблії.
11, 12. (а) Чому ті, що поклоняються так як Ісус, будуть знати кому вони поклоняються? (б) Чому самаряни не знали, кому вони поклонялися, і як це є, що спасіння почалося з юдеями?
11 Ясно ж є, тоді, що питання на які кожний мусить відповісти є: Чи я вклоняюся тому, чого не знаю, так як робили самаряни дев’ятнадцять століть тому? Або: Чи я, так як Месія, вклоняюся тому, що я знаю? Якщо ми вклоняємось тому, що Месія знав, коли він був на землі, то це буде значити наше спасіння тому, що сам Месія потвердив цей факт. Він знав небесного Отця про якого він говорив тій самарянці. На доказ цього він сказав: “І Отця ніхто не знає, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити”. (Мат. 11:27, НС) “Як Отець мене знає, так і Отця я знаю”.— Ів. 10:15.
12 Коли він промовив ті слова, то народ, який вклонявся у храмі в Єрусалимі був під урочистою угодою з Богом Єговою через Його посередника, пророка Мойсея. Бог не робив народної угоди з самарянами, хоч вони й трималися перших п’ятьох книг Біблії, яких Мойсей написав. Тому, що вони відкидали решта надхненого Святого Писання, то вони не вклонялися на правильній горі і не знали Бога Єгови, Який виявляв Себе через усі ті надхнені писання. Правильно, Ісус міг, тоді, сказати тим самаритянам: “Ви вклоняєтесь тому, що ви не знаєте”. Але говорячи про себе і народ, якого він був земним членом, Ісус міг сказати: “Ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння почалося з юдеями”. (Ів. 4:22, НС) І це була правда, тому що Ісус Христос, коли був чоловіком на землі, був обрізаним євреєм, і так як самі самаритяни з Сікару сказали про нього: “Ми знаємо, що цей чоловік справді є Спаситель світу”.— Ів. 4:42, НС.
13. Як расово-упереджені особи могли б відноситися до Ісусових слів, отже, яке питання вони можуть запитати?
13 Багато упереджених осіб сьогодні можуть спотикнутися над Ісусовими словами: “Спасіння почалося з юдеями”. Вони можливо будуть питати: ‘Чи це значить, що ми мусимо прийняти юдаїзм, обрізуватися і ходити до юдейської синагоги та робити подорожі до Єрусалиму, якщо ми хочемо вклонятись правдивому Богові?’
14. Які слова Ісуса до самарянки відповідають на те питання?
14 Але, що ми довідуємося з того, що Месія Ісус сказав тій самарянці? Послухайте: “Повір мені, жінко, що надходить година, що ні на горі цій [Ґарізім], ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві ви не будете. . . . Але, наступає година, і тепер вона є, коли правдиві поклонники вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі шукає таких, щоб служили Йому. Бог є Дух, і ті, що вклоняються Йому повинні в дусі та в правді вклонятись”.— Ів. 4:21—24, НС.
15. (а) Що Ісусові слова показують мало відбутися, і як це сталося до нашого власного дня? (б) Отже, що є важно для правдивих поклонників?
15 Ці слова показували, що велика зміна мала настати. Сорок років пізніше римське військо під генералом Титом знищило місто Єрусалим, і його храм для поклоніння Бога Єгови, який до цього дня не був відбудований. Місто, яке поганські римляни збудували на його місці в слідуючих століттях із часом сталося “християнське” місто до якого люди так званого християнства робили подорожі. Пізніше воно сталося магометанське місто, де мусульмани вклонялися в каплиці побудована на тому самому місці де колись стояв юдейський храм. Та мечеть стоїть до цього дня і ввесь Єрусалим уже прийшов під юдейську владу складаючи Ізраїльську Республіку. Але все це не робить ніякої різниці для “правдивих поклонників”. Вони не мусять вклонятися Богові Єгові в земному Єрусалимі або в якому-небудь іншому земному місті, якого різні релігійні прихильники вважають бути святим, не виключаючи міста Ватикан. Жодне спеціяльне місце на землі не є важним для них. Те, що вони мусять робити, так як Ісус сказав тій самарянці, є, вклонятися небесному Отцеві, в дусі та в правді. Він є духовна істота, Дух, не прикутий до якогось місця на землі.
16. З чим Ісус сказав треба поклонятися небесному Отцеві, і чому це є потрібно?
16 Щоб поклонятися небесному Отцеві, який є духовний, не треба мати фізичного, тілесного дотику з Ним. Замість уповати на присутність і вживання видимих або матеріяльних речей та на географічні місця, правдивий поклонник мусить мати правильне відношення, яке походить від віри замість зору та дотику; він мусить бути нахилений та спонуканий до правдивого поклоніння незважаючи на місце або речі навколо нього. Він мусить показувати не лише щирість та сердечність у свойому поклонінні, але також мусить мати правду. Небесний Отець шукає таких, що шукають правду від Нього й які вклоняються Йому згідно з тією правдою, а не за суперницькими науками та переказами соток релігій так званого Християнства або якихось інших релігійних ладів. Без правди як хтось може знати Бога, якому він вклоняється? Поняття про Бога можуть різнитися в мільйони різні способи!
17. (а) Щоб поклонятися Богові правди вимагає чого відносно правди? (б) Як Ісуса власний народ показав, що вони не годилися з ним у тім, що він знав?
17 Правда про Бога є поступова, і правдиві поклонники мусять показати любов до правди тримаючись разом із її поступом. А, що сказати про власний народ Ісуса по тілу? Чи він міг далі сказати про той народ: “Ми вклоняємось тому, що знаємо”? Як він міг би сказати це? Чувши як він три роки проповідував вістку, “Царство Боже вже наближилося!” релігійні провідники того народу показали, що вони мали інше поняття про Бога від нього. Вони вибрали триматися своїх релігійних традицій та людських наук замість того, що він показував їм із надхненого Святого Писання. Вони обвинувачували його богохульством і старалися шалено вбити його. Нарешті їхній Найвищий Суд в Єрусалимі засудив його на смерть як богохульника. Вони навіть сказали римському губернаторові, Понтійському Пилатові, що згідно з їхнім власним законом, Ісус мусів умерти за блюзнірство. Але, щоб спонукати римського губернатора в Єрусалимі вжити його владу і вбити Ісуса, вони почали обвинувачувати його політичним підбурюванням. І зараз після цього Ісуса розп’яли на мученицькому дереві. Отже вони не були по стороні Ісуса в поклонінні тому, чого він знав!
18. Кого Бог відкинув, Ісуса чи єврейський народ, і як це було показано?
18 Чи ми можемо погодитися з тим стародавнім народом і з тим, що він зробив? Ми не можемо зробити цього якщо ми хочемо поклонятися тому самому Богові, якому Ісус поклонявся, Бога, якого він знав. До цього дня потомки того народу не змінили свій стан, якого вони взяли проти Месії Ісуса. Вони відкинули Ісусову вістку і доказ, який він постачив бути тим довго-обітованим Месією, але вони були примушені прийняти сповнення Ісусового передсказування, що те “святе місто” Єрусалим та його славний храм будуть знищені, ніколи вже не відбудовані євреями. І так як Ісус сказав, страшне знищення Єрусалиму та його храма прийшло в тому “поколінні”, у 70 р. З.Д. (Мат. 24:1—34) Таким чином, хоч юдеї фанатично старалися змінити це, то Єрусалим таки перестав бути місцем для поклоніння єдиного живого і правдивого Бога. Сьогодні там навіть нема юдейського храма показати, що те місто з’єднано поклоняється Знаному Богові. Але правдивість про Ісуса, як дійсний месійський пророк цього Знаного Бога, стоїть заснована невитертими фактами історії. Отже Знаний Бог відкинув, не Ісуса, але народ, який відкинув Його.
19. (а) Якщо не з єврейським народом, то з ким ми мусимо ставати учасниками так як тоді було? (б) Через який шлях спасіння прийшло до поган, і коли?
19 Отже факт, що Ісус сказав, “Спасіння починається з юдеями”, не значить, що вічне спасіння приходить через той народ сьогодні і що ми мусимо ставати обрізаними нововірцями або членами того народу. Ми мусимо товаришувати, не з народом, який відкинув Месію, але з юдейським “останком” складаючись із кількох тисяч природних юдеїв, які прийняли Месію Ісуса, в 33 р. З.Д., і які стали його вірними послідовниками. (Рим. 11:1—7) Після того як Ісус воскрес із мертвих і перед його вознесенням на небо, він зібрав перших членів цього юдейського “останка” віруючих. На свято П’ятдесятницю (6-го сівана, 33 р. З.Д.) Бог через Ісуса Христа послав з неба святого духа на тих перших членів юдейського “останка”. Таким чином вони могли поклонятися Богові, не лише “в дусі” правдивого поклоніння, але також при помочі Божого святого духа і також “в правді”, яку святий дух відкрив для них. (Дії 2:1—47) Пізніше, в 36 р. З.Д., цей юдейський останок передав Божу вістку спасіння поганам або не-єврейським народам. (Дії 10:1 до 11:18) Отже вони були шляхом через який спасіння прийшло до поган.
20. (а) У критичному часі перед знищенням Єрусалиму, що єврейські християни робили, і чи вони були позбавлені місця поклонятися Знаному Богові? (б) По чиїй стороні ми мусимо стати, якщо хочемо мати спасіння від Бога через Христа?
20 Пізніше, перед знищенням Єрусалиму так, як Ісус був передсказав, члени того юдейського останка не вернулися назад до Єрусалиму, щоб святкувати якесь свято і лишитися там. Навпаки вони втікли з Єрусалиму та Юдеї, так як Ісус, правдивий пророк, наказував їм робити. У той спосіб вони не були знищені з Єрусалимом і його храмом у тому 70 р. З.Д. (Мат. 24:15—22; Луки 21:20—24) Але вони не були позбавлені правдивого місця в якому вони могли поклонятися Богові. Ні, вони продовжали поклонятися Йому у правдивому храмі, який не був людського виробу, і який ніколи не може бути знищений. (Євр. 8:1, 2) То про цей єврейський “останок” Ісус Христос міг промовити після П’ятдесятниці 33 р. З.Д., слова до самарянки: “Ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння почалося з юдеями”. (Ів. 4:22, НС) Не по стороні відкиненого народа, але по стороні єврейського “останка”, ніби він є ще живий, ми повинні стати сьогодні, якщо ми хочемо мати спасіння від Бога через Його Месію, Ісуса.
ЯК НАМ ЗНАТИ, ЩО МИ ВКЛОНЯЄМОСЬ
21. (а) Щодо поклоніння того, що ми знаємо, то до якої міри ми мусимо мати знання, і чому це так? (б) Яку помилку самаряни робили в цьому відношенні?
21 Щоб “вклонятися тому, що знаємо” значить поклонятися Богові, Якого ми знаємо. Він не є якийсь уявний Бог. Якщо ми поклоняємося якомусь уявленому Богові, тоді Ісус міг би сказати до нас: “Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте”. А якщо ми приймаємо часткові факти про правдивого Бога, але пізніше відмовляємося прийняти повну відкриту правду про Нього, тоді що? Тоді ми будемо мати тільки неповне розуміння Бога. По суті, через це ми дістаємо спотворене поняття про Бога, і те, що ми поклоняємося не буде дійсно правдивому Богові. Ми вклоняємось тому, що не знаємо; ми вклоняємось тому, що не існує. Це був клопіт з тими самарянами за першого століття З.Д. Вони прийняли надхнені писання через пророка Мойсея. Але вперто відкидали дальше відкриття від Бога Єгови, яке було в решта тридцять чотирьох книгах надхненого Єврейського Писання. Отже їхнє поняття про Бога Єгову не лише було недокладне, але також неправильне. Тому вони не ходили до Єрусалиму поклонятися в храмі, але поклонялися при горі Ґарізім. Вони відкидали сучасні історичні факти про Божі діла й правду.
22. Що подібного сталося з народом, якого Ісус був природним членом?
22 Те саме сталося з народом, якого Ісус Христос був природним членом. Вони казали, що приймали всі надхнені Єврейські Писання до того часу, себто, Закон, Пророки і Псалми, але так, як Ісус Христос показав їм, через свої традиції й науки ненадхнених людей вони робили Божі заповіді недійсними. (Мат. 15:1—9; Луки 24:44, 45) Дальше, вони не хотіли пізнати й признати сповнення надхненого єврейського пророцтва так, як вони сповнялися в Ісусі Христі. Вони не приймали його за Біблієюпередсказаного Месію. Разом із цим вони не приставали до єврейського “останку” віруючих, які дістали святого духа від Бога на день П’ятдесятниці. Крім того, вони не хотіли прийняти останню частину Святого Писання, а саме, надхнене писання у грецькій мові через вірних апостолів та учнів Месії Ісуса. Для тих невіруючих євреїв божественне надхнення й відкриття правди перестало з книгами Малахії та Хроніки так, що вони не приймали книги від Матвія до Об’явлення бути надхненим додатком до Єврейського Писання.
23, 24. Через їхній вибраний шлях, як Бог їхнього поклоніння не оправдує надії краще Знаного Бога?
23 А яких наслідків це принесло народові, якого місто Єрусалим і храм були знищені в 70 р. З.Д., і який то рік закінчив їхнє священство? З цього вони набрали неправильного поняття про Бога. Вони поклоняються Богові який не дотримав свої обітниці і пророцтва до цього часу. Вони поклоняються Богові, який не післав Свого обіцяного Месію в особі Ісуса Христа, “сина Давида, сина Авраама”. (Мат. 1:1) Вони поклоняються Богові, який не воскресив Свого Месію з мертвих і не поставив його по правиці Себе на небі як “Господь і Христос”. (Дії 2:22—36) Вони поклоняються Богові, який не зробив “нового заповіту” з новим “святим народом”, “Ізраїлем Божим”, а саме духовний, через більшого посередника від Мойсея, себто Месію Ісуса.— Єрем. 31:31—34; 5 Мойс. 18:15—18; Дії 3:20—24; Євр. 8:7—13; 1 Тим. 2:5, 6.
24 Отже, вони поклоняються Богові, Якого Месія не мусить прийти другий раз, щоб заснувати над цілою землею своє Месіянське царство на благословенство всього людства з урядом вічного миру та праведности. (2 Сам. 7:4—17; Іс. 9:6, 7; Дан. 2:44; 7:13, 14) Наслідком цього, єврейський народ не поклоняється правдивому Богові, хоч його вірні предки поклонялися Йому.
25. Що апостол Павло сказав про ревність його народа до Бога, отже, кому вони сьогодні поклоняються?
25 Про них, християнський апостол, який сам колись переслідував єврейський християнський останок, писав: “Браття, бажання мого серця і молитва до Бога за Ізраїля на спасіння. Бо я свідчу їм, що вони мають ревність про Бога, але не за докладним знанням; бо, не розуміючи праведности Божої, але шукаючи заснувати свою власну праведність, вони не покорились праведності Божій. Бо Христос [Месія] є кінець Закону, щоб кожен, хто вірує міг мати праведність”. (Рим. 10:1—4; 1 Тим. 1:12—16; Гал. 1:13, 14) Отже, що нам сказати про народ, який колись мав Божу ласку, але відкинув Бога Месії? Їхня релігійна ревність не є “за докладним знанням”, отже вони самі поклоняються тому, що не знають. Вони не поклоняються Богові надхненого Християнського Грецького Писання, Який є той самий Бог надхненого Єврейського Писання.
26, 27. Чи так зване Християнство, що є прихильником науки Трійці знає, кому воно поклоняється, і як нам взнати правдиву відповідь?
26 Ну то, чи так зване Християнство, як поклонник так званого троїстого Бога знає, кому воно поклоняється? Чи воно поклоняється тому, чому не знає? Як ми можемо знати? Коли дослідимо надхнене Єврейське, як і надхнене Християнське Грецьке Писання, бо ці всі становлять одну надхнену Книгу.
27 У жодній частині тієї Книги шукач не знайде слова “Троїстий Бог”, або “Трійця”, і в Писанню нема жодного доказу на так званого “Бога в трьох особах”, себто, Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух. Навпаки, на відповідь до питання: “Котра заповідь перша з усіх?” Ісус Христос відповів: “Перша: ‘Слухай, Ізраїлю, Єгова Бог наш єдиний Єгова, і мусиш любити Єгову, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї”. Ту відповідь Ісус наводив із 5-ої книги Мойсея 6:4, 5. (Марка 12:28—30, НС) Але так зване Християнство не слухає тієї “першої” заповіді поклонятися одному Богові, Якого ім’я є Єгова.
28. Яке різноманітне є поняття так званого Християнства про Бога, и чи спасіння приходить через нього?
28 Отже, як це можливо так званому Християнстві поклонятися правильно? Хоч воно не хоче признати цього, то воно таки поклоняється поганському поняттю про Бога, трійці. Його поняття про Бога різниться так як сотки релігій на яких воно є поділене. Хто може заперечити, що так зване Християнство не знає, кому воно поклоняється? У ньому нема спасіння!
29. Божа воля є, щоб усі люди прийшли до якого знання, отже через кого ми є проваджені поклонятися тому що ми знаємо?
29 Спасіння до вічного життя в щасті приходить через поклоніння того, що Ісус і його правдиві послідовники знали був правдивий Бог. Один із таких послідовників, апостол Павло, писав під надхненням від Бога і сказав: “Бо це добре й приємне Спасителеві нашому Богові, що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди. Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус, що дав Самого Себе на викуп за всіх”. (1 Тим. 2:3—6) “Але посередник не є для одного, Бог же один”. (Гал. 3:20) Отже Бог є одна партія до Своєї “нової угоди”, а люди, які приходять під ту нову угоду складають другу партію, або сторону того розпорядка; і такі люди можуть прийти до “докладного знання правди” через “одного посередника між Богом та людьми”. Той посередник колись був чоловіком тут на землі, досконалий чоловік, який через свою людську досконалість і безгрішність міг дати себе на “викуп за всіх”. Той Посередник є Месія Ісус, або Христос Ісус. Тому що він є посередником для Бога, якого він знає, то він веде нас “поклонятися тому, що ми знаємо”, а саме, Богові.
[Ілюстрація на сторінці 180]
Христос сказав жінці коло криниці в Самарії, що вона поклонялася тому, чому вона не знала. Чи ви поклоняєтеся тому, чому ви не знаєте? Або, чи ви дійсно поклоняєтеся тому, що знаєте?
[Ілюстрація на сторінці 183]
Коли люди поклоняються їхньому Богові як Трійці, яка вони признають є “таємниця”, то як це можливо казати, що вони ‘поклоняються тому, що знають?