“Не забувайте”

“І станеться, коли Господь [Єгова] Бог твій, дасть тобі мир від усіх ворогів твоїх. . . . Не забудь!”— 5 Мойс. 25:19.

1. Яку важну подію Ізраїль мусів пам’ятати?

КОЛИ дванадцять племен Ізраїля вийшли з Єгипту у 1513 р. перед З.Д., з ними стався дуже серйозний випадок. Цей вчинок, якого їм заподіяв народ Амаликів, був незаслужений, неприязний, як і непотрібний. Тому то пророк Мойсей сказав Ізраїлеві: “Пам’ятайте, що робив був тобі Амалик у дорозі, коли ви виходили з Єгипту, що спіткав тебе в дорозі, і повбивав між тобою всіх задніх ослаблених, коли ти був змучений та струджений, а він не боявся Бога. І станеться, коли Господь [Єгова], Бог твій, дасть тобі мир від усіх ворогів твоїх навколо в краї, що Господь [Єгова], Бог твій, дає тобі як спадок, щоб посісти його, то зітреш пам’ять Амалика з-під неба. Не забудь!”— 5 Мойс. 25:17—19.

2. Хто були амаликани, і чому це не дивує нас, що вони ненавиділи Ізраїля?

² А звідки був народ Амалик, який нападав на тих змучених та струджених? Що це були за люди, що не боялися Бога? Амалик був внуком Ісава. Мале диво! Ісав був той чоловік, що продав своє перворідство свойому братові Якові. Отже потомки Амалика постановили собі далі просувати ненависть Ісава проти його брата Якова, навіть більше як троє століть пізніше. З цієї причини вони незаслужено нападали на цих потомків Якова. Через такий підлий вчинок Бог Єгова видав декрет, щоб вони були вигублені цілком, а це значило викорінення всіх потомків Амалика.

3, 4. (а) Що Божий пророк Самуїл наказав цареві Саулові Ізраїля вчинити Амаликові? (б) Що цар Саул дійсно зробив? (в) Хто інший мав до діла з потомками Амалика, і коли нарешті слово Єгови було сповнене на них?

³ У часі суддів над ізраїльським народом потомки Амалика далі ворогували проти Ізраїля й разом із іншими народами нападали на нього. (Суд. 3:12, 13; 6:1—3, 33; 7:12; 10:12) Около чотири століть після того як ізраїльтяни вийшли з Єгипту, Божий пророк Самуїл сказав цареві Саулові: “Так сказав Господь [Єгова] Саваот: ‘Я згадаю, що зробив був Амалик Ізраїлеві, що клав йому перешкоду на дорозі, коли він виходив із Єгипту. Тепер іди, і поб’єш Амалика, і вчиниш закляттям усе, що його, і не змилосердишся над ним. І позабиваєш усе, від чоловіка аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, від вола й аж до штуки дрібної худобини, від верблюда й аж до осла’ ”. (1 Сам. 15:2, 3) Єгова не забув!

⁴ Цар Саул убивав потомків Амалика “від Хавіли аж до . . . Шури”. Але він переступив прикази Єгови й пощадив царя Аґаґа. Історія каже, що “змилосердився Саул і народ над Аґаґом”. Одначе, з Бога не можна насміхатися, бо “Самуїл посік Аґаґа перед Господнім лицем в Ґілґалі”. (1 Сам. 15:2—33) Але це не було цілковите знищення потомків Амалика. За часу Давидового царювання ізраїльтяни далі нападали на Амалика. Аж у пізніших століттях, протягом царювання Єзекії “декотрі сини Симеонові” побили останок потомків Амалика. (1 Пар. 4:42, 43) Нарешті, в п’ятому столітті перед З.Д. Гаман з роду Аґаґового і його родина були вигублені коли він старався викорінити єврея Мордехая та його народ. Цим чином наказ: “Не забувайте” те, що Амалик учинив синам та донькам Якова, цілком сповнилося.

СЛУХАЙТЕ!

5. (а) Чи ізраїльтяни мали не забувати лише заповідь про Амалика? (б) Чи хтось сьогодні може нехтувати накази Єгови й далі втішатися Його благословенством?

⁵ Це є лише одна Біблійна історія показати важливість не забувати те, що Бог сказав. Було багато інших важливих речей, яких Ізраїлеві діти не повинні були забувати, а особливо, що вони були народ Єгови, Його спадок. (Пс. 33:12) З часом вони забули й цілий ізраїльський народ загубив Божу ласку. Маючи на увазі те, що сталося з ізраїльтянами століття тому назад, чи це не є так само важним людям сьогодні не забувати судове рішення та науки Бога, якщо вони хочуть “успадкувати землю”? (Мат. 5:5) Мойсей сказав: “Послухай постанов та законів, що я навчаю вас чинити, щоб жили ви, і ввійшли, й посіли цей край, що Господь [Єгова], Бог батьків ваших, дає вам. Не додавайте до того, що я вам наказую, і не зменшайте з того, щоб виконувати заповіді Господа [Єгови], Бога вашого, що я наказав вам”. (5 Мойс. 4:1, 2) Ніхто, ні ви, ні священики так званого Християнства, не мають права фальшувати Слово Боже, відкидати або додавати до нього, думаючи, що хтось є розумніший та має більше знання від самого Автора Біблії. Якщо ізраїльтяни хотіли жити особисто як народ, то вони мусіли дотримувати накази Єгови їхнього Бога. Християни сьогодні не є інші від них. Коли Бог говорить, то християни повинні слухати! Більшість людей, одначе, хотіли б забути Бога, відкинути Його слова й науку і жити за своїм власним бажанням.

6. Як ми знаємо, що Єгова дуже цікавиться людством?

⁶ Незважаючи на те, що люди думають, великий Бог всесвіту однак дуже цікавиться Своїм сотворенням. По суті, ‘Бог так полюбив людство, що дав Свого однородженого Сина спасти їх (а не знищити), і щоб вони втішалися вічним життям’. (Ів. 3:16) Коли Божий Син, Ісус Христос, прийшов на землю, він студіював Святе Писання. Він наводив із писання доказувати свою науку. Про себе він сказав: “Говорю не від себе”. (Ів. 14:10) Він читав, вірив і говорив з Божого Слова. Єгова старався всилити цю саму річ в ізраїльтянів давно перед тим, ніж Він післав Свого Сина в світ. Але не всі слухали. Тому то Бог сказав: “Тільки стережися, і дуже пильнуй свою душу, щоб не забув ти тих речей, що бачили очі твої, і щоб вони не повиходили з серця твого по всі дні життя твого, а ти подаси їх до відома синам твоїм та синам твоїх синів”.— 5 Мойс. 4:9.

7. (а) Як хтось може доглянути своє власне життя й життя своїх синів? (6) Як ізраїльтяни брали кроки, щоб спасти їхнє життя в Єгипті?

⁷ Якщо хтось буде пильнувати свою душу, то це значить, що він добре доглядає своє життя. Ваша душа є ви. Ніхто з нас не повинен забувати те, що наші очі бачили, і повинні слухати те, що Єгова говорить у Свойому написаному Слові. Роблячи так ми будемо добре доглядати наше життя. Коли будемо слухати й не забувати, ніколи не дозволяючи Божим словам відходити з нашого серця всі дні нашого життя, тоді ми зможемо помогти нашим синам і внукам. Вони також мусять знати, що Бог говорив і робив. А що Бог зробив? Оце: Ізраїльтяни дуже розмножилися. Після смерти Йосипа вони сталися невільниками в Єгипті. Силою Єгови він визволив їх з-під Фараонового гноблення. Але, перед тим ніж ця свобода прийшла, Божі кари прийшли, одна за одною, на Єгипет. Тоді, перед десятою карою, Мойсей наказав усім дітям Ізраїля приготовитися для їхнього визволення й виходу з Єгипту. Щоб набути тієї Богом даної свободи не вимагало багато приготовлення для ізраїльтянів, але від них вимагалося віри. Кожна ізраїльська родина мала вбити ягнятко, взяти його кров і покропити двері свого дому, тоді спекти ягнятко й не виходячи з дому з’їсти його. Це не були тяжкі інструкції для виконення, чи не так? За такий вчинок віри, роблячи точно те, що Єгова наказав їм робити, ангел Єгови минав дітей Ізраїля, але вигубив усіх єгипетських первороджених від чоловіка до скотини. О, що за ніч плачу та зойків це було для єгиптянів! Але, що за ніч радости по домах ізраїльтянів! Вони всі були живими й незабаром почали свою подорож через Червоне море, наслідуючи Мойсея, який вивів їх із єгипетського краю до обіцяної землі. Чи ви думаєте, що цю подію було варто пам’ятати й розповідати їхнім синам та їхнім внукам рід за родом?

8. Як наступні роди синів і правнуків мали знати як Єгова визволив ізраїльтянів із Єгипту, й яке вчасне питання тепер виринає?

⁸ Про цей день визволення з його збудженням родичі мали розказувати своїм дітям і внукам рід за родом. ‘Не забувайте, те, що ваші очі бачили’, сказав Бог. Рік за роком вони мали розповідати про цю велику подію, в день Пасхи, як і по інших часах. Їхнє визволення з неволі не було байкою. Це не була лише якась повість забавляти дітей. Це був учинок Єгови! Він був дійсний! Це є правдива історія! Чоловіки й жінки пережили її, і щоб вони могли стерегти себе й дбати про свої душі, вони не повинні забувати розказувати ці правди своїм синам і внукам. Скільки Біблійних подій ви розказуєте вашим синам?

9. Тому що Ізраїль так скоро забував Божі вчинки, то яка була доля людей зараз після виходу з Єгипту?

⁹ Але як скоро люди забувають! Недовго після цього, коли Ізраїль був у пустині Паран, Мойсей післав дванадцятьох шпигунів в обіцяну землю переглянути її. Десять вернулися перелякані й заохочували: Вертаймося до Єгипту. Там будемо їсти часник і дині. (4 Мойс. 11:5) Двом з цих дванадцятьох шпигунам, Ісусові Навинові і Калеві, сподобалося те, що вони там бачили, й вони радили людям: “Конче ввійдемо” в землю текуча молоком і медом. (4 Мойс. 13:27—30) Але народ послухав тих десятьох боязливих шпигунів, забуваючи про чудове визволення, яке Бог учинив на їхню користь в Єгипті. За брак віри вони блукали сорок довгих років у пустині, аж поки цей старший рід не вимер. Діти нового роду, які чули про визволення своїх родичів або прародичів, вже були готові входити в обіцяну землю під проводом Єгови.

10. Хоч Ізраїль забував, то як Єгова ділав із ними, і чому?

¹⁰ Хоч багато ізраїльських родин скоро забули про спасіння, яке Єгова дав їм, то Бог не забув. “Бо Господь [Єгова], Бог твій, Бог милостивий: Він не залишить тебе й не знищить тебе, і не забуде заповіту батьків твоїх, яким їм присягнув був”. (5 Мойс. 4:31) Століття перед тим Єгова сказав Авраамові, Ісакові й Якові, що Він дасть їм цю землю й що через насіння Авраама всі родини землі будуть благословлені. Той новий рід мав віру, і Єгова дав їм багато успіхів. Але знову Єгова перестерігав їх не забувати.

11. Які благословенства Ізраїль мав зазнати через Божу обітницю, але які клопоти це буде представляти?

¹¹ Бог Єгова привів Ізраїля до землі, яка, Біблія каже, була мов Еденський сад. Там вони мали мешкати в домах, яких вони не будували. Вони могли пити свіжу воду з резервуарів, яких вони не викопували. Вони могли їсти виноград із виноградників та маслину з дерев, яких вони ніколи не садили. А як такий добробут буде впливати на них? Чи цей новий рід, діставши всі ці речі в обіцяній землі, забуде Єгову також. Чи вони стануться задоволені й забудуть Бога?

12. Як Єгова перестерігав Ізраїля про небезпеки обіцяної землі й її добробут?

¹² Послухайте пересторог, яких Єгова дав Ізраїлевим дітям: “І станеться, коли Господь [Єгова] Бог твій, уведе тебе до того краю, якого присягнув був батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову, щоб дати тобі великі та гарні міста, яких ти не будував, та доми, повні всякого добра, яких ти не наповнював, і тесані колодязі, яких ти не тесав, і виноградники та оливки, яких ти не садив, і ти будеш їсти й наситишся,— стережися тоді, щоб ти не забув Господа [Єгову], що вивів тебе, з єгипетського краю, з дому рабства!” (5 Мойс. 6:10—12) Скільки людей забувають так сьогодні? Вони стаються багатими, мають усе, що хочуть матеріяльно, але тратять усю їхню духовність і зацікавлення в Єгову їхнього Бога!

ЛЮДСТВО ЗАБУВАЄ

13. Що багато осіб навіть тепер забувають про Божі провізії?

¹³ Єгова знав, що людство може забути. Тому Він дав пересторогу. Але скільки послухали пересторог Єгови? Багато осіб ніколи й не подумають, що це Бог Єгова постарав сонце світити на добрих, як і злих, і що Він посилає дощ на праведних і неправедних; що це Бог дав нам повітря, яке ми вдихаємо, постачив ярину, яку ми їмо; що Він сотворив землю й море, гори й долини й потоки свіжої води. Усі ці речі вже були тут коли ви народилися, але як часто ви дякуєте Творцеві за них? Ми маємо велику різноманітність їжі, притулків по домах із камня, дерева та іншого матеріялу, який є із землі. Ми маємо одяг із бавовни, вовни й шовку. Нема кінця речей, яких Єгова постачає. Усе це Він дав усьому людству. Чи ви також наїлися й сталися задоволені? То ж уважайте на себе, щоб вам не забути Єгови.

14, 15. Поясніть перше значення слова “забути”, і які питання виринають, тому що люди сьогодні забувають.

¹⁴ Але хтось може сказати: ‘Та, ми тимчасово забуваємо’, але, чи це є основне значення слова “забути”? Згідно з Вебстеровим Словником, то перше значення слова “забути” є: “Втратити пам’ять; відпустити від пам’яті; неспроможність думати або пригадати; . . . Загубити силу або вживання її; перестати чинити”. Таке є значення “забути”, яке вживається в повище наведжених писаннях, а саме, цілком виключити з розума або пам’яті те, що колись так ясно було в пам’яті.

¹⁵ Скільки людей ви думаєте забули Бога сьогодні, які не можуть пригадати Його, хто Він є, що Він учинив? Скільки людей ви думаєте дійсно поклоняються великому Богові всесвіту, Давачеві всякого доброго й досконалого дара? Скільки людей ви думаєте дійсно вірять, що Бог так полюбив людство, що післав Свого однородженого Сина у світ, щоб людство дістало вічне життя? Чи ви думаєте, що більшість людей так званого Християнства забули Бога, Його закони й те, що Він наказав християнам чинити? Чи ви самі забули Бога?

16. (а) Дайте друге, менш серйозне, значення слова “забути”. (б) Яке є споріднення між статтею в часописі Нью-Йорк Таймс а забутливістю?

¹⁶ Певна річ, що слово “забути” має друге значення, а це, “пропустити або ігнорувати ненавмисно; нехтувати”, не брати, приносити, говорити або зауважувати. Кожного дня ми знаходимо, що люди вдома забувають у такий спосіб. Дружина може просити чоловіка свого: ‘Коли будеш йти додому з роботи, то прошу принеси зі собою буханець хліба’. Чоловік забуває. Він не робить це навмисно, бо коли прийде додому, то або мусить іти до склепу або бути без хліба. Ми деколи забуваємо такі маленькі речі в життю, але ми можемо й дійсно часто поправляємо їх. Але, що ви робите про правдиву релігію? Чи з вами сталося так як появилося на першій сторінці часопису Нью-Йорк Таймс із неділі 15-го вересня 1968 р.? Заголовок із чотирьох колон був: “Публічна Байдужість Витворює Крізу в Англіканській Церкві”. Цей звіт написав Едвард В. Фіск і стаття почалася ось як: “ЛОНДОН — Церква сталася ніби публічним домом. Ви прийдете до міста й ось вона там, і ви може зайдете до неї, а може ні. Особисто, я не йду до церкви. Промовець був Яків Кавено”. Трошки дальше в статті пан Фіск сказав: “Присутніх у церкві впало до такої низької точки, що лише вісім із кожних 100 хрещених осіб поклоняються на Великдень”. Чи б ви казали, що 92 процент людей тієї країни забули Бога? А що сказати про решта так званого Християнства? Чи їхні релігійні центри є переповнені? Ви добре знаєте, що відповідь є Ні, і це тому що люди забули Бога! Вони відпустили від своєї пам’яті те, що навчилися, чули або читали про Нього протягом свого життя. По суті, багатьох навчають, що Бог є мертвий, а майже всіх інших навчали, що те, що є написане в Святому Писанню, в Біблії є міфи. Вони не дістають ніякого заохочення або помочі від священиків або від своїх старших пам’ятати. Тому то люди забувають Бога.

17. (а) До кого або до чого поклоніння багатьох повернулося? (б) На які питання треба дати відповіді приймаючи до уваги людське перекручене поклоніння?

¹⁷ Релігія, якась форма поклоніння, є одна річ у якій всі люди в світі беруть участь. Природний звичай людини є поклонятися: Люди, яких ми називаємо “поганами” мають свої боги, яким вони поклоняються. Декотрі люди обожають гроші, артистів фільмів, політиканів, провідників, навіть самих себе. Вони можуть поклонятися ідолові або щось такому обманному, як нірвані. Але, говорячи про цю тему, то звернім ще раз увагу на так зване Християнство, й серйозно запитаймо: Що релігії так званого Християнства зробили для людства? Чи вони зробили народів й їхніх людей кращими морально, духовно? Чи вони зробили їх більш мирними? Чи вони більше люблять одні одних тепер ніж п’ятдесят або п’ятсот років тому назад? Чи так зване Християнство привело “славу . . . Богові й на землі мир між людьми доброї волі”? (Луки 2:14) А чому ні? Тому, що людство з його релігійними священиками та духовниками забуло Бога, відкинуло Його Слово й царство Єгови через Його Сина Ісуса Христа. Ісус попросту сказав: “Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене. Та однак даремно шанують Мене, навчаючи наук — людських заповідей”. (Мат. 15:8, 9) Фальшиві релігії не навчають вас Божого Слова, але вони навчають вас своїх власних наук. Послухайте Бога, бо Він тепер каже до вас: “Вийдіть із нього, люди Мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його”. (Об. 18:4) Так зване Християнство й ціла світова імперія фальшивої релігії є присуджені на знищення!