Визволитель приходить до Сіону

ЦЮ ПОДІЮ було варто записати у вічну історію, і крім цього, проголосити по найдальших частинах світу. Ця подія постачила дуже велику потіху євреям коли вони були у вавилонській неволі. Це було слово промовлене Богом Єговою, кажучи: “Розкажіте сіонській дочці: Ось приходить спасіння твоє, ось із ним нагорода його, і заплата його перед ним”. (Іса. 62:11) Кілька років після Сіону почалося відбудовання у 537 р. перед З.Д., коли Вавилон упав як третя світова сила і не міг тримати євреїв у неволі, Єгова надхнув Свого пророка Захарію сказати щось подібного слідуючими словами: “Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий й повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці”.— Зах. 9:9.

Євреї розуміли, що це повище згадане пророцтво відносилося до надходячого Месії і чекали на його сповнення. Але, сьогодні є багато євреїв, які не мають тієї віри. Ці потомки Авраама повинні звернути увагу на факт, що Давач того пророцтва перекинув могутню світову силу, щоб звільнити їхніх предків із неволі. Вони повинні дуже серйозно застановитися над обітницею їхнього Бога, що до Сіону прийде передсказаний Месія, той, якого Єгова посвятить Своїм святим духом статися царем у царстві, сидіти навіки на “престолі Єгови”. Ще не запізно дослідити їм чи Месія дійсно прийшов до Сіону і не був розпізнаний ними.

ФАКТИ НАД ЯКИМИ ТРЕБА ЗАСТАНОВИТИСЯ

Ті, що будуть розбирати це питання повинні серйозно застановитися над слідуючими фактами: Це були люди їхньої власної нації, євреї, які перше пізнали, що Ісус був Месією й проголошували його. Правда, що їх було мало й у більшости вони були смирними людьми. Це релігійні провідники відкинули Ісуса й спонукували багатьох людей єврейського народу відкидати його. І чи це не були єврейські провідники, які відкидали пророцтво Ісаї та Єремії й які завели людей у вавилонську неволю у 607 р. перед З.Д.? Вони не вірили тим пророкам, яких Бог посилав передсказати поневолення й причини на нього, як і поворот із неволі у 537 р. перед З.Д. Одначе, ті пророцтва сповнилися до останнього деталю. Коли такі особи відкидають Месію, то це не повинно потрясти нашою вірою, бо Єгова передсказав, що народ буде у вавилонській релігійній неволі коли Месія прийде й що вони відкинуть його. (Іса. 53:3—9, 12) Також, факт над яким треба застановитися є, що євреї за часу Ісуса мали доступ до родоводних і хронологічних записів свого народу й могли доказати тотожність Месії, який то факт не є можливий сьогодні, ані в майбутності. Якщо б хтось прийшов і заявив себе бути Месією, то він не міг би доказати своєї тотожності, бо римляни знищили всі єврейські родовідні й хронологічні записи у 70 р. З.Д.

ДОКАЗИ, ЩО ВИЗВОЛИТЕЛЬ ПРИЙШОВ ДО СІОНУ

На користь тим, що вірять у Бога й які хочуть розбирати цю справу про прихід Месії, Визволителя, до Сіону з неупередженим розумом, ми тут подаємо п’ять різних доказів, що Месія справді прийшов до Сіону в першому столітті нашої Загальної Доби.

(1) Родовідний доказ. Около триста років до приходу Месії, євреї в Александрії, Єгипті, які говорили грецькою мовою, видали переклад надхненого Єврейського Писання називаючись грецький Септуагінт Переклад. У цьому перекладі вживали грецький титул “Христос”, який так, як єврейський титул “Месія”, значить Посвячений. Той, що мав кваліфікації статися Месією або Христом мусів зустрінути деякі вимоги свого родоводу. Він мусів бути сином або потомком патріарха Авраама. Він також мусів бути сином Давида. Це дасть йому природне право або заяву статися царем Сіону, і він міг бути тим обіцяним Насінням Авраама благословити родини землі. (2 Сам. 7:8—17; 1 Мойс. 12:3; 22:18) Ісус виповнив ті вимоги. Апостол Матвій розділює його родовід на три частини, від Авраама до Давида, від Давида до заслання євреїв у Вавилон, і відтоді до Ісуса.— Мат. 1:17.

(2) Народження Ісуса чудом. Пророцтво в Ісаї 7:14 точно передсказало спосіб, яким Месія мав народитися. Матвій пригадує це й записує слідуючі факти: “Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого. . . . А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Єгови, який провіщає: ‘Ось діва в утробі зачне, і сина породить, і назвуть йому ймення Еммануїл’, що в перекладі є ‘З нами Бог’”. (Мат. 1:18—23, НС) Він заслужив ім’я Еммануїл, але ангел наказав Марії назвати його Ісус, тому що він спасе своїх людей від гріхів. Ім’я Ісус значить “Єгова є Спасіння”. З цього останнього ім’я можна бачити, що він не тільки буде представником Бога з Його людьми, але що він також буде великим Визволителем, якого Єгова обіцяв. Йосип, який також походив із Давидової родини, прийняв Ісуса, так як Матвій показує нам. Але Ісус був Сином Божим, а не сином Йосипа.

(3) Місце народження. Божий пророк Михей передсказав точне місце де народиться Той, що буде представляти Єгову. Первосвященики й письменники за Ісусового дня добре знали те пророцтво, бо коли цар Ірод випитував їх де Христос мав народитися, вони відповіли, “У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: ‘І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з’явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський’ ”. Ісус справді народився у Віфлеємі.— Мат. 2:4—6; Мих. 5:2; Луки 2:1—7.

(4) Час появлення Месії. Коли Ісус мав около тридцять років, він прийшов до Івана, щоб охреститися. (Луки 3:23) Після його хрещення у воді він стався посвячений святим духом і Іван Хреститель бачив видимий знак. (Ів. 1:32—34) Цим чином Ісус стався Посвячений, або Месія, Христос. Ця подія відбулася у 29 р. З.Д. Лука дає нам час коли Іван почав свою службу, около шість місяців перед Ісусовим хрещенням, у 3 розділі, у стихах 1, 2: “У п’ятнадцятий рік панування Тиверія кесаря, коли Понтій Пилат панував над Юдеєю, коли в Галілеї тетрархом був Ірод, а Пилип, його брат, був тетрархом Ітуреї й землі Трахонітської, за тетрарха Лісанія в Авіліні, за первосвящеників Анни й Кайяфи було Боже слово в пустині Іванові, сину Захарія”.a

Історія записує ту дату і вона припала у час, так як було передсказано сотки років наперед. Це можна доказати обрахованням 69 тижневих років передсказані у Даниїла 9:25: “Від виходу наказу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месії сім тижнів та шістдесят і два тижні [7 + 62 = 69]. І вернеться народ і відбудований буде майдан і вулиця, і то буде за тяжкого часу”. Відтоді коли це відбудовування зачнеться, у 455 р. перед З.Д., буде 69 х 7 = 483 років, і це приведе нас до 29 р. З.Д. саме коли Ісус був посвячений статися Месією, Провідником.b

(5) Доказ Месії його життям та ділами. Матвій, другий розділ, наводить події, які сповнюють стародавні пророцтва про Ісуса: утеча його родичів до Єгипту і поворот, і зусилля Ірода вбити Ісуса вбиванням усіх дітей два роки віку й менше. Пророцтва, яких ці події сповнили є Осії 11:1 і Єремія 31:15.— Мат. 2:15, 17, 18.

Іван Хреститель був призначений сповнити пророцтво приготовленням людей для Єгови. (Луки 1:13—17) Ісус признав цей факт. Він знав, так як Іван пізніше сказав: “Він має рости, я ж — маліти”. (Ів. 3:30) Ісус пішов до Івана, його передвісника, охреститися в річці Йордані й зараз пішов у Юдейську пустиню де він перебував сам сорок днів і де Сатана Диявол спокушував його. Доказавши свою вірність під цією пробою й набувши перемоги, Ісус вернувся до Івана й Іван представив його до декотрих своїх учнів, кажучи: “Ось Агнець Божий, що відбирає гріхи світу”. (Мат. 4:1—11; Луки 4:1—13; Ів. 1:28, 29, НС) Пророчі драми століття наперед зображали цього жертвуючого Агнця.— 1 Мойс. 22:9—14; 2 Мойс. 12:1—28; 29:38—42; 4 Мойс. 28:1—10; 1 Кор. 5:7.

Ісус прийняв своїх перших учнів із між тих, що були Івановими учнями й історія далі каже: “Наступного дня стояв знову Іван та два з учнів його. І, поглянувши на Ісуса, що приходив, він сказав: ‘Ото Агнець Божий!’ І почули два учні, як він говорив, та й пішли за Ісусом. А Ісус обернувся й побачив, що вони йшли за ним, та й каже до них: ‘Чого ви шукаєте?’ А вони відказали йому: ‘Равві перекладене це визначає: ‘Учителю’ де ти живеш?’ Він говорить до них: ‘Ходіть і побачте!’ Ті пішли та й побачили, де він жив, і в нього той день перебули. Було ж коло години десятої [четверта година пополудню]. А один із тих двох, що чули від Івана та йшли вслід за ним, був Андрій, брат Симона Петра. Він знайшов перше Симона, брата свого, та й говорить до нього: ‘Знайшли ми Месію, що визначає: Христос’. І привів він його до Ісуса. На нього ж споглянувши, промовив Ісус: ‘Ти — Симон, син Йонин: будеш званий ти Кифа, що визначає скеля’ ”. (Ів. 1:35—42) Пізніше, у Галілеї, Петро й Андрій почали постійно наслідувати Ісуса.

Весною наступного року, 30 р. З.Д., в часі святкування Пасхи в Єрусалимі, Ісус вичистив храм і тих, що перемінювали поклоніння Бога в торгівлю. Це сповнило пророцтво Давида у Псалмі 69:10, так як пояснює апостол Іван: “Тоді учні його згадали, що написано: ‘Ревність до дому Твого з’їдає мене!’ ”— Ів. 2:13—17.

ПРИЗНАЧЕННЯ ВИЗВОЛИТЕЛЯ

Коли Іван був арештований й взятий до в’язниці, Ісус вийшов із Юдеї й пішов на північ через Самарію в Галілею. Історія каже нам, що в Назареті, де він був вихований, “звичаєм своїм він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати. І подали йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж він книгу, знайшов місце, де було так написано: ‘На мені дух Єгови, бо мене Він намазав, щоб добру новину звіщати вбогим. Послав Він мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік змилування Єгови’. . . . І почав він до них говорити: ‘Сьогодні збулося Писання, яке ви почули’ ”.— Луки 4:16—21, НС.

Тут була нагода євреям пізнати, що Визволитель, якого Єгова післав до них, дійсно був між ними. Але назаряни не приписували силі святого духа від Бога Єгови здібність цього попереднього тесляра, Ісуса, проповідувати.

Зауважте, що пророцтво з якого Ісус читав (Іса. 61:1—3) далі говорить про цього посвяченого, і каже, що він буде потішати всіх сумуючих. Воно показує над чим вони будуть сумувати, кажучи: “Призначити до тих, що сумують над Сіоном”. Це писання перше відноситься до сімдесятилітнього вигнання або спустошення Сіону або Єрусалиму. Під час їхньої неволі в Вавилоні, євреї сумували над спустошенням Сіону й Божого храму. Ісус наводячи це пророцтво й прикладаючи його до себе, ясно показав євреям, що це був час доброї новини для них, бо Визволитель уже прийшов визволити їх з-під вавилонського релігійного поневолення, в якому вони знаходилися немов у спустошеному духовному стані.— Мат. 9:36.

РЕЛІГІЙНІ ПРОВІДНИКИ ОБВИНУВАЧЕНІ

Релігійні провідники відкинули Ісуса й звели багато людей за собою проти їхнього власного добра. Але це не стримало Ісуса від виконування його роботи сцілення тих, що справді були розбиті серцем, і потішати сумуючих. Ісус, одначе, не потішав вавилонських релігійних провідників. Сміла промова, якою він присудив їх, справді доказувала, що він був тим Посвяченим. Його проповідування було подібне до його передвісника Івана, але більш суворіше. Він пригадав їм пророцтва, яких їхня впертість сповнила. Він сказав: “Горе вам, законникам, бо взяли ви ключа розуміння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, боронили”. (Луки 11:52) Отже Ісус публічно виявляв тих релігійних гнобителів, щоб ті, яких вони засліплювали й які дуже терпіли під їхнім релігійним поневоленням, могли статися вільними. Він доказався бути Більшим Кіром, маючи власть і призначення від Бога визволяти тих євреїв, які сумували у вавилонській релігійній неволі. Він перестерігав своїх власних учнів про релігійних провідників: “Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть”.— Мат. 15:14, 1—9; Іса. 29:13, 14.

Три дні перед тим коли первосвященики Анас та Каїфа з іншими релігійними провідниками завдали йому смерть, він виганьбив їх найгіршим доносом перед людьми, кажучи:

“Вони ж в’яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх порушити. . . . Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди; . . . Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте царство небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте . . . . що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистоти! Так і ви, назовні здається людям за праведних, а всередині повні лицемірства та беззаконня. . . . Тим самим на себе свідкуєте, що сини ви убивців пророків. Доповніть і ви міру провини ваших батьків!

“О змії, о роде гадючий, як ви втечете від засуду до Геєнни? І ось тому посилаю до вас я пророків, і мудрих, і книжників, частину їх ви повбиваєте та розіпнете, а частину їх ви бичуватимете в синагогах своїх, і будете гнати з міста до міста. Щоб спала на вас уся праведна кров, що пролита була на землі, від крови Авеля праведного, аж до крови Захарія, Варахіїного сина, що ви замордували його між храмом і жертівником. Поправді кажу вам: Оце все спаде на рід цей”.— Мат. 23:4—36.

Ісус зараз показав розмір їхнього релігійного поневолення, кажучи: “Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли! Ось ваш дім залишається порожній для вас! Говорю бо я вам! ‘Відтепер ви мене не побачите, аж поки не скажете: ‘Благословенний, хто йде в Ім’я Єгови’”. (Мат. 23:37—39, EC; Пс. 118:26) Це показувало, що вони були в такому страшному вавилонському стані, що Бог покине їх дім поклоніння, так як Він покинув попередній храм, якого Соломон збудував.

БАГАТО ДІСТАЛИ ВИЗВОЛЕННЯ

Не всі люди мали таке саме відношення як ті єврейські релігійні провідники, і не всі наслідували їх. Вони наслідували Більшого Кіра, який так як був стародавній Кір, служив за пастуха Єгови й визволив багато євреїв. Останок вірних євреїв дістав дійсну свободу, яку Єгова Бог постачив для тих, які серйозно застановлялися над Його Словом і які порівнювали пророцтва стародавніх єврейських пророків із подіями навколо Ісуса та його діл. Вони пізнали Ісуса бути тим гарним Пастирьом і наслідували його набираючи від нього свободи, яка, так як він сам сказав, ‘була дійсна свобода’, не лише від фальшивої релігії з її поневоленням, але також від сили гріха та його кари смерти.— Ів. 8:31—36.

Чи ви належите до єврейської релігії чи до якоїсь релігії так званого Християнства, то серйозно запитайте себе, “Яку свободу дали мені релігійні провідники?” Єврейська релігія як і релігії так званого Християнства є поділені на багато сект. Самі провідники цих релігій признають, що вони є збентежені, і що клопоти про злочин, моральне зіпсуття, світовий страх та загроза від війни все більше і більше збільшуються. Вони не мають жодної корисної поради для людей. Вони не надіються на Бога Єгову, щоб Він придбав визволення, але звертаються до людей, до народних урядів країни в якій вони живуть від одної невдалої політичної схеми до другої. А особливо, вони звертають надію людей до організації Об’єднаних Націй. Роблячи це, вони дійсно є подібні до писарів та фарисеїв за Ісусового дня, відвертаючи людей від правдивого Визволителя, Месії, тримаючи їх у неволі до тієї великої світової релігійної імперії Вавилону Великого. Отже, незважаючи на пишність та церемонії релігійних ладів Вавилону Великого, і навіть хоч їхні провідники мають великий вплив та велику силу над урядами та урядують зарозуміло над своїми релігійними стадами, то чесні люди сьогодні будуть так як були покірні богобоязливі євреї за часу Месії й докажуть самі собі, що Месія, Визволитель справді прийшов до Сіону більше як дев’ятнадцять століть тому. Крім цього, тепер, яко Син Божий й царюючий небесний Цар, він, Більший Кір, може визволити їх з Вавилону Великого.

[Примітки]