Звертаючися до Єгови
1. (а) З якої причини Мойсейове обличчя сяяло, з якими наслідками? (б) Як Павло показав дійсну причину цієї трудности?
“КОЛИ ж вони навернуться до Єгови, тоді покривало здіймається”. Так писав апостол Павло дискусуючи про чудову славу нової угоди у порівнянні з угодою закона, яку Бог зробив із Ізраїлем через Мойсея як посередника. Коли Мойсей зійшов із гори Сінай з двома таблицями Заповіту, то його обличчя дуже сяяло. Тому він мусів заслонити своє обличчя покривалом. Але, так як Павло пояснює, трудність знаходилася з самими ізраїльтянами. Їхні серця та розуми не мали правильного відношення. “Їхні думки засліпилися. . . . Дійсно аж до сьогодні, як читають Мойсея, то на їхніх серцях лежить покривало”. Вони не повернулися до Єгови серцем та розумом у любимій посвяті. Замість цього вони зробили свої серця твердими стаючись самовільними, так як Єгова часто говорив про них: “Вони постійно блудять серцем, і вони не пізнали доріг Моїх”.— 2 Кор. 3:12—16; 2 Мойс. 34:29—35; Жид. 3:10, НС.
2. (а) Чи світ може хвалитися над Ізраїлем у цьому змислі? (б) Як корінну причину клопоту об’являється?
2 Говорячи про світ взагалі, Павло далі говорить тим самим духом, кажучи, що “добра новина, яку ми звіщали дійсно є закрита . . . для тих, хто гине, для невіруючих, яким бог цієї системи речей засліпив розум, щоб світло чудової доброї новини про Христа... не могло засяяти”. (2 Кор. 4:3, 4, НС) Так як Ісая сказав: “Немов ті овечки, ми всі блудили; кожен на власну дорогу, розпорошились”. (Іса. 53:6, НС) І тут знаходиться клопіт. Ми любимо мати все по свойому. Це була головна причина неправильного поводження обох синів у притчі про блудного сина. Молодший син хотів жити за своїм бажанням. Згорда старший син хотів мати все по свойому до такої точки, що він упирався проти бажання свого батька.
3. Як нам обминути ці фальшиві кроки, доводячи до якого питання?
3 Одинока річ, яка збереже нас від такого неправильного поводження де б ми хотіли мати все по свойому є навернутися до Єгови з щирого серця. Зробити так не є легко. Воно значить, що ми мусимо виступити проти духа й звичаїв світа та нашого грішного тіла. Чи в недавніх роках Єгова зробив щось, щоб помогти тим, що дійсно бажають навернутися до Нього, або тим, що помацьки шукають Його?
4. (а) До якої милостивої постачі Малахійове пророцтво керує? (б) Який останній вислів робиться в цьому змислі?
4 Вертаючись назад до Малахійового пророцтва, ви будете пригадувати, що в останніх двох розділах ми бачили докази, що Єгова дійсно постачує потрібну спонуку, щоб помогти тим особам, які мають духовні потреби. Сьогодні можна бачити сповнення цього в посвячених людей, яких Єгова рясно поблагословив, роблячи їх визначними, і яких по цілому світі пізнають бути Його свідками. У нашому перегляді третього й четвертого розділу Малахії, ми ще не застановлялися над останніми словами того пророцтва, де Єгова каже: “Ось, Я пошлю вам пророка Іллю, перед приходом великого та страх-надихаючого дня Єгови. І він мусить навернути серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків; щоб Я не прийшов, і дійсно не вдарив цю землю знищенням”.— Мал. 4:5, 6, НС.
МЕНШЕ СПОВНЕННЯ
5. Які вислови, і ким, дають нам ключ до малого сповнення?
5 Ці слова розказують про роботу навернення сердець, і це годиться з нашим питанням. Але, як нам розуміти їхнє сповнення, і до кого відноситься вислів “пророк Ілля”? Для нашого провідництва, нам насамперед треба побачити чи те пророцтво сповнилося з першим приходом Христа. Так як ми бачили, багато пророцтв уже сповнилися й постачали малий взірець для більшого сповнення в цих днях його другого приходу. Це пророцтво Малахії не є ніяким винятком. Коли ангел Гавриїл, повідомив жидівського священика Захарію про народження його сина, то він передсказав, що “він наверне багато синів із Ізраїля до їхнього Бога. Також, він сам буде йти перед ним в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних — до дійсної мудрости праведних, щоб приготовити людей для Єгови”. Захаріїв син стався Йоаном Хрестителем. Сам Ісус сказав про Йоана: “Це є ‘Ілля, який мав прийти’”. А як Йоан виконував свою роботу навертаючи серця? — Луки 1:16, 17, НС; Мат. 11:14; 17:10—13.
6. (а) Чому вістка й робота Йоана Хрестителя були потрібні? (б) Якими способами серця наверталися?
6 Вістка Йоана Хрестителя була проста: “Покайтесь, бо царство небесне вже наблизилось”. Це була важна вістка. Тепер прийшов час неминучого суду для того роду, так як Йоан сказав: “Сокира вже лежить коло коріння дерев”. Також, появлення представника царства небесного, Ісуса Христа мало бути оголошене. Людей треба було приготовити. Їм треба було схаменутися. Їхні релігійні провідники “знівечили Боже Слово ради передань” їхніми переказами, і їхні серця були віддалені від нього. Отже, їхні серця треба було привернути назад. Йоан дав їм “практичну мудрість” коли даючи здорову пораду тим, що наслідували його, включаючи й митників та вояків, а навіть і фарисеїв та садукеїв. Він виконував освітню роботу і вона була успішна. Вона постачувала людям потрібної спонуки. Він ‘приготовляв людей для Єгови’, повертаючи їхні серця знову бути синами Бога як духовні ізраїльтяни. Їхні серця також були повернені до їх батьків, патріярхів, приготовляючи їх показувати таку саму віру, яку Авраам мав. Так як Павло сказав, “Ті, що тримаються віри є синами Авраама”.— Мат. 3:2, 7—12; 15:1—9; Луки 3:10—14; Йоана 1:35—40; Гал. 3:7.
ГОЛОВНЕ СПОВНЕННЯ
7. Як ми знаємо, що Йоан не виповнив цього образка?
7 Головне сповнення цього Малахійового пророцтва є тоді коли Господь, Ісус вертається в царській силі й славі. Ісус відносився до цього приходу Сина людського в царській силі, сполучуючи його з своїм переображенням перед Петром, Яковом і Йоаном коли вони були на високій горі. (Марка 9:1—8; Мат. 17:1—9) Ілля явився в тому видінні, показуючи, що в майбутності буде більше сповнення Малахії 4:5, 6. Тому що це видіння було дане по смерті Йоана Хрестителя, то це показує, що Йоан не виповнив це пророцтво у повності.
8. Кого ототожнюється бути сучасним “пророком Ілля”?
8 Отже, хто є цей сучасний “пророк Ілля”, який має давати пересторогу про “великий та страх-надихаючий день Єгови”, а також має виконувати роботу навертати серця? Ісус дав відповідь на це питання в свойому пророцтві про якого ми вже згадували, коли він говорив про “вірного та мудрого раба”, який роздавав духовну “поживу своєчасно”, і якого Господь настановив “над усім своїм маєтком”. (Мат. 24:45—47, НС) Ця вірна ‘раб’ класа, помазаний останок, сьогодні стоїть відмінним. Так як Ілля й Йоан Хреститель, вона відважно звіщала Божий суд проти всього фальшивого почитання аж поки вороги не перервали цю роботу в 1918 р. Але в 1919 р. було відновлення роботи навертати людей назад до Бога й звіщати про наближаюче знищення, перше “Вавилону Великого”, а потім сатанської видимої політичної системи в Армагеддоні.— Одк. 18:21; 19:11—16.
9. Чому тут представляється іншого пророка, і хто він є?
9 Таким чином ця Ілля класа навертала серця людей до Єгови. Ми вже дослідили роботу, яку виконували ради “інших овець” перед 1935 р., включаючи й ту особливу класу “овець”, яку представляв блудний син, яка марнувала свої ранішні нагоди служити Єгові. А що робилося відтоді? Щоб нам оціняти це, то ми мусимо добре переглянути первісний пророчий взірець про Іллю. Це звертає нашу увагу на іншого пророка, але це не тому що Іллі щось бракувало. Коли Бог призначив Іллю помазати декотрих осіб, щоб виконувати Його засуди проти почитання Ваала, то Бог сказав: “Єлисея . . . мусиш помазати на пророка замість себе”. Ілля зараз зробив так і Єлисей покинув свою попередню роботу й “став наслідувати Іллю та почав служити йому”. Таким чином він міг користати з багатьох років навчання під проводом Іллі.— 1 Цар. 19:15—18, 21.
10. Яке було останнє чудо Іллі, з яким наслідком, і як воно сповнилося?
10 Чи ви пригадуєте собі останнє чудо Іллі? Це було коли він розділив води ріки Йордану вдаривши їх своїм офіціяльним плащем, уможливлюючи йому й Єлисейові перейти на другий беріг. (2 Цар. 2:8) Наслідком цього води почали розділюватися, нижча стікалася в Мертве Море, а вища стримувалася назад. Так само й стається із класою Іллі сьогодні: “Вони... то люди й громади народи, і язики”. (Одк. 17:15, НС) Через багато років передбачували земну класу людей, якої члени почали побільшатися все більше і більше числом, але аж у 1935 р. дійсне розділювання символічних вод і збирання “інших овець” почалося так як ми вже згадали. Ті, що згромаджувалися стримувалися від шляху, що веде до знищення. Єгова вживав Іллю класу почати це розділювання символічних вод. Ця робота дістала добрий початок і Єлисей класа далі продовжала її.
11. (а) Яким чудом ці два пророки розділилися? (б) Як і коли це сповнилося?
11 Чи ви пригадуєте собі перше чудо Єлисея? Воно було подібне до Іллєвого останнього чуда, уживаючи офіціяльний плащ, який упав із Іллі, Єлисей розділив води й перейшов на другий беріг по сухому дні річці. Лише тепер він був сам, крім того, що Єгова попирав його. Між цими двома чудами відбулося ще одно дуже важне чудо, а це, що Ілля зійшов на небо в бурі бувши відділений від Єлисея вогняною колесницею з кіньми. Пророчо це представляло закінчення роботи Іллі класи й продовження тієї самої, лише більше напруженої роботи класою Єлисея. Історичні події, які почали відбуватися рано в воєнному 1942 році, зазначили здійснення цієї зміни. Саме перед тим часом, серед другої світової війни, здавалося, що робота свідкування вже приближалася до свого кінця. Вигляд був дуже непевний. 8-го січня, 1942 р., президент Товариства Вартової Башти, Й. Ф. Рутерфорд, помер. Чи робота закінчилася тоді? — 2 Цар. 2:11—14.
12. Що показує, що Єлисей класа зрозуміла своє доручення?
12 Цілком ні, Єлисей класа, складаючись із останніх членів помазаного останка, зараз почала ту саму роботу розділювати символічні води в буквальний спосіб. Те саме Товариство Вартової Башти було вжите як видавниче агенство, щоб публікувати літературу, але під новим вибраним президентом. В тому самому числі Вартова Башта, яка проголосила смерть президента Ротерфорда, надрукувала головну статтю, “Останнє збирання”, засноване на Єремії 16:16, пишучи про напружене шукання тих, яких ще можливо було вилікувати. При кінці літа 1942 р. Свідки Єгови мали три-денну конвенцію в Клівленді, Охайо, з подібною програмою по багатьох інших країнах. Головна тема цих конвенцій була заснована на 59 і 60 розділах Ісаї, запрошуючи людей “Вставати... і світитися”, і наслідком цього велика громада людей прийшла до світла, “літаючи, як та хмара”. (Іса. 60:1—3, 8; Одк. 7:9) І тут не було ніякого сумніву про це! Єлисей класа зрозуміла своє призначення й не тратила часу!
РОБОТА “ЄЛИСЕЙ КЛАСИ” БУЛА РОБОТОЮ ОСВІТИ
13. (а) Якого роду були чуда Єлисея, і хто користав із них? (б) Яку подібну роботу виконувалося в 1942 р., і як її розвили?
13 У двадцятьох або більше роках після цього, ця сама помазана класа продовжала цю роботу, при помочі побільшаючого числа “інших овець”, включаючи й багато з класи “блудного сина”. Це сталося при помочі духа Єгови так як він спочивав на Єлисейові, який просив в Іллі частину первородного з “двох частин твого духа”. (2 Цар. 2:9) Єлисей дістав дві частини духа, бо історія в Біблії показує, що він виконав шістнадцять чуд, а Ілля виконав лише вісім. Багато з Єлисейових чуд були виліковування й відновлення, ради “синів пророків”, як-от уздоровлення достачі поганої води, також отрутної їжі, і чудове побільшення достачі їжі. Тоді він воскресив сина шунамітянки й очистив Наамана від прокази. (2 Цар. 2:15—6:23) Той гурток вірних пророків процвітав під службою Єлисея. Рівняючись із цим, на слідуючій конвенції в Клівленді у 1942 р., урядники в Бруклині вирішили розпочати школу для вишколення місіонерів, які могли б служити по цілому світі проповідувати та навчати й збирати “інших овець”, включаючи й тих, що були подібні до блудного сина. Ця місіонерська школа почалася 1-го лютого, 1943 р., і відтоді була побільшена, помагаючи місіонерам служити й підкріпляти організацію Свідків Єгови в багатьох країнах, а також розпочинати роботу по нових місцях. Тоді статті, “Блудний Син в Нужді”, й “Поворот Блудного Сина”, у числах Вартової Башти із 1-го й 15-го листопада, 1943 р., об’явили зацікавлення в класі “блудного сина”. Слідуючого року, відбувалася спеціяльна одна-місячна кампанія проповідування по цілому світі в жовтні 1944 р., називаючись “Час Свідоцтва ‘Блудного Сина” ’.
14, 15. (а) Яку дальшу програму почали в 1942 р., і як вона розвивалася? (б) В 1959 р., яке нове тренування розпочали?
14 Додатково, у кожному соборі Свідків Єгови по цілому світі в 1942 р., розпочали програму постачити тренування в нашій християнській службі. В 1943 р., на конвенції “Поклик до Роботи” плани були оголошені установити Теократичну Школу в кожному соборі. Усіх запрошували приходити до цієї школи, щоб статися більше кваліфікованими вісниками, хоч на початку лише брати давали промови. Але у 1958 р. зробили розпорядки, щоб всі студенти, брали участь, брати й сестри. Але сестри не давали промов, вони лише показували як представляти вістку царства під різними обставинами.— 1 Тим. 2:11, 12.
15 У 1959 р. розпочали ще одну свіжу точку роботи Єлисея. Тоді почали чотири-тижневу школу тренувати надзирателів соборів, яка то школа мала відбуватися по всіх країнах де Товариство Вартової Башти має свої засновані відділи. Надзирателів запрошували приходити до цієї школи безплатно.
16. (а) Як “блудний син” класа могла користати з цієї роботи? (б) Як Вартова Башта із 1-го травня, 1937 р., показала, що декотрі не працювали ревно, щоб поліпшити їхню службу?
16 Тут ми лише вкоротці навели освітню роботу, яку Свідки Єгови провадили, але нам треба пам’ятати, що хоч це було великим благословенством самим Свідкам Єгови, то однак робота не кінчилася тут. Певно, що ні. Це вишколення було лише способом досягнути мети. Таке приготовлення помагає всім виконувати багато більше корисну службу на користь тим у потребі, включаючи й класу “блудного сина”. А щодо самих Свідків Єгови, то вони можуть й повинні показувати оцінення використовуючи цю поміч, щоб поліпшити свою службу. Чи воно не було б сором коли б декотрі з якоїсь негідної причини, не хотіли користати з цієї помочі й цим дозволили б собі розвиття духа образи, так як сталося з старшим сином в Ісусовій притчі? (Луки 15:25—30) Коли ми будемо щиро й покірно робити таке зусилля вживати цю поміч, то ми тоді зможемо показувати правдиву любов до ближнього не виключаючи й класу “блудного сина”. Ми не можемо показувати “брак запопадливости” й потерпіти такі самі наслідки про яких описувалося на стороні 130 журнала Вартової Башти із 1-го травня, 1937 р., під заголовком “Слуга Собору”, де було сказано: “Проголошення царської вістки є найважнішою роботою тепер. Це є обов’язок помазаних голосувати й вибирати слугу собору, але ‘рубачі дров і носії води’ (Іс. Нав. 9:21—27) також можуть служити. (5 Мойс. 16:12—15; 29:11) Коли в соборі нема нікого здібного, щоб заповнити посаду слуги собору або комітету, а є Йонадави, які мають здібність і запопадливість, то нехай вони будуть призначені до комітету й їм треба дати нагоду служити. Робота не повинна припинятися, тому що декотрим у соборі бракує запопадливості. Тепер треба проголосити євангелію.— Мат. 24:14.
17. (а) Яку помилку могли декотрі з останка або інших овець поповнити? (б) Але, як багато з них показали правдиве покаяння?
17 Багато осіб, навіть між останком Христових співспадкоємців, як і з-між “інших овець” класи, деколи в свойому житті взяли такий самий шлях як блудний син. Посвятивши себе Єгові, вони пізніше покинули дім свого Отця й декотрі навіть поповняли вчинки за які їх треба було виключити з собору. Вони були виключені, але відтоді вони показали правдивого духа покаяння й вернулися назад до собору Бога Єгови признаючи свою помилку перед собором і перед їхнім небесним Отцем. Вони покаялися й змінили своє життя. Декотрі з них могли жити у перелюбстві або порушили подружню вірність, але тепер вони об’явили духа подібного до того, якого мав блудний син коли він вернувся додому свого отця; вони об’явили правильний стан серця, молилися до свого небесного Отця, щоб Він простив їм, і вернулися назад просячись статися рабами в організації Єгови. Ті, що справді покаялися, так як блудний син, знову радіють, тому що їх прийняли назад до собору. Тепер вони показують покірну натуру й разом із тими, що зосталися в домі свого Отця, вони знову проголошують добру новину про Боже царство.
18. Коли особа докаже себе бути вірною та без догани, після її виключення та прийому, то які нагоди служби є можливі для такої особи?
18 Ті, яким небесний Отець простив провини й які покірно доказалися бути добрими рабами коли вони вернулися від своєї нечистоти або виключеного стану, можуть з часом доказати себе бути здібними слугами в домі Отця свого. Досить довгий час вони можуть провадити докірливе життя, сором, який вони на себе стягнули, з поганим враженням на людей поза собором. Якщо, через її чисте поводження після прийому назад до собору, собор буде уважати, що вона є добрим прикладом, і коли така особа, яка колись була виключена, тепер вертається й показує правдиву покірність, доказуючи свою любов до Слова Єгови й працюючи десять років після її прийому, то воно буде в гармонії з притчою про блудного сина дозволити такій особі провадити студію підручника в соборі й давати публічні промови. Пізніше вона може дістати більших привілеїв служби в організації Бога Єгови. Коли, після її прийому вона докаже себе бути добрим прикладом Божому стадові через десять років вірної служби, і коли комітет побачить, що такій людині можна дати більший привілей, то чому стримувати його від неї? Коли вона покаже, що вона буде перебувати в домі Отця її й коли вона є вірною в своїй посвяті, то виглядає, що їй можна безпечно доручити більшу відповідальність в соборі людей Бога Єгови.
19, 20. (а) Яку участь Боже слово й дух мають у нашій службі? (б) Які дві точки воно є важним оціняти?
19 Сьогодні, як ніколи раніше, Боже Слово є найвищою точкою освітньої програми, яка обіймає всі поля про яких ми вже згадували. Більше від усього іншого, Боже Слово є спосіб, яким можна привернути серця. Павло мав це на думці, коли він говорив про вищі користі нової угоди й її службу. Проголошуючи умови тієї нової угоди, Єгова сказав: “Я положу Мій закон у них, і напишу його на їхньому серці”. (Єрем. 31:33, НС) Подібно, Павло сказав тим у Коринті: “Ви є показані бути листом Христа написаний нами як вісники, не чорнилом, але духом живого Бога, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях”. Так, “Єгова є Дух”, і коли ми звернемося до Нього й дозволимо, щоб Його дух наповняв наші серця тримаючись близько Його Слова, тоді ми зможемо, “з незаслоненим обличчям, як дзеркало, відбивати славу Єгови”. Таким чином Він може вживати нас й дати нам гарний привілей помагати іншим прилучитися або вернутися до Нього. І не забувайте, що “той, хто грішника наверне від його помилки, той спасе душу його від смерти й покриє безліч гріхів”.— 2 Кор. 3:3, 17, 18; Якова 5:20, НС.
20 На закінчення, застановімся на хвилину над зображенням, яке показує, що серця ще можуть змінитися й навернутися до Єгови, і що Він Сам має велике серце повне любови до всіх тих, які справді є Його дітьми й які звертаються до Нього.
ЗОБРАЖЕННЯ
21. Як і чому Йосифові десять братів показували погане відношення?
21 Наше зображення знаходиться в тій добре знаній історії про Якова й його дванадцять синів, яке є записане в 1 Мойсея у 37 до 45 розділах. Двоє з його синів, Йосиф і Веніямин, були дуже дорогі в Якова, бувши сини його любої дружини Рахіль. Тому що Яків більше любив Йосифа, а також тому що Бог зсилав йому сни, то цих десять братів дуже зненавиділи його й були дуже заздрісними, а навіть шукали забити його. Проте, вони лише продали його в неволю до Єгипту. Ці брати взяли його довгий одяг, намочили в кров і показали його їхньому батькові, який прийшов до висновку, що дикий звір мусів роздерти його сина. Вони справді дуже погано відносилися до Йосифа, свого батька.— 1 Мойс. 37:2—36.
22, 23. Як це відношення серця було випробоване, і з яким наслідком?
22 Роки минали дуже швидко. Під Божим орудуванням, Йосиф стався управителем їжі в Єгипті. Коли зайшов передсказаний великий голод, то два рази Яків посилав своїх синів до Єгипту купувати їжу. Йосиф пізнав своїх братів, але вони не пізнали його. На першій подорожі сталося, що цих десять братів виявили стурбоване сумління перед Йосифом. Але чи це була дійсна зміна серця? Другого разу Йосиф постарався випробувати своїх братів дуже великою пробою. Виглядало, що Веніямин украв Йосифову святу, срібну чашу! Йосиф, якого вони до цього разу не пізнали, страшно вимагав, щоб затримати Веніямина за свого слугу. Решта братів могли вертатися додому. У цьому випадку, Юда, певно під спонукою своїх братів, зробив дуже хвилюючу просьбу, і пам’ятайте, що це було перед ніби то дуже ворожим слухачем! Юда мав велику трудність пояснити, який дорогий Веніямин був у свого батька. Він заключив, кажучи, що він сам станеться слугою Йосифа, але, щоб він відпустив молодого Веніямина вернутися додому з його братами. Тоді він висловив свою ревну просьбу, з цілого свого серця: “Бо як я прийду до батька свого без хлопця, щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька”.— 1 Мойс. 44:34, НС.
23 Тут не було ніякого сумніву про їхню зміну серця! Це дуже зворушило Йосифа й він плакав наголос коли він об’являв себе своїм братам. Але тепер подивімся на другу сторону цієї історії, де Яків чекав вдома.
24. Як Яків відносився до новинок про Йосифа, і що це доказало з його сторони?
24 Ми можемо уявити собі як цей старий батько стривожено чекав на синів із переходом днів та тижнів. Чи він коли побачить свого улюбленого Веніямина? Чи він загубить його так як сталося з Йосифом? Нарешті Якова повідомили, що його сини наближалися додому. Він чекав на них у наметі. Ми можемо уявити собі цю сцену. Він привітує кожного сина по черзі, тримаючи молодого Веніямина коло себе. Але, що це вони кажуть? Той чоловік в Єгипті був сам Йосиф? Неможливо! та ж коли б це було правда, то Йосиф дав би йому знати. Так він розсуджував собі. Але сини заохочували його прийти й побачити, що вони принесли зі собою. Він згодився зробити цю річ. З тяжким серцем він вийшов і став переглядати всю їжу й інші запаси нічого й не згадуючи про срібло та одяг, якого Веніямин дістав. Але, коли він побачив віз, якого Йосиф спеціяльно вислав привезти його до Єгипту, то це зовсім переконало його. Він був такий розкішний та вигідний. Саме те, що він хотів! Цей віз не був лише видимою сполукою, але також видимим способом перевезення його до свого довго-загубленого Йосифа. Тримаючись за бік воза й зворушений переконанням та глибоким почуттям, він сказав: “Це досить! Йосиф, мій син ще живий! Піду ж та побачу його, поки помру!”— 1 Мойс. 45:25—28.
25. (а) Що цих троє речей відкривають про Єгову? (б) Як ми можемо показати, що ми справді є Його дітьми? (ц) Який шлях ще є можливий для тих, що заблудили?
25 Яків чувся так само як батько в Ісусовій притчі, який радів своїм сином, що був “мертвий — і ожив, був загублений, але знайшовся”. (Луки 15:32, НС) Йосиф не заблудив так як блудний син, але тут підкреслюється глибоку любов, яку батько виявив у кожному випадкові. Певно, що Той, який спричинив ці події й потім постарався, щоб записати їх у Свойому Слові, то Його серце мусить бути повне багато більшої та глибшої любови від тих, що служать лише за образок! Коли ми справді є Його дітьми, то ми схочемо “відбивати — славу Єгови”, і показувати ці самі прикмети любови й терпіння та милосердя й вживати кожну нагоду наслідувати нашого Отця на небі. (2 Кор. 3:18) Але коли ми заблудили, то певно, що ми можемо вернутися до Нього, і відгукнутися до Його поклику та спонуки, яких Він так ласкаво постачив! Чи ви не годитеся з цим? Чи воно не було б гарно коли б про вас можна було сказати, так як Петро писав, що “ви були як ті вівці заблукані; але тепер ви повернулися до пастиря й надзирателя ваших душ”.— 1 Пет. 2:25, НС.