Чому такі зміни в світових урядах після 1914 року?

СЬОГОДНІ настав час де твердо засновані інституції падають або змінюють свої принципи та будову, щоб обминути цілковитий занепад. Завважте зіпсуття колоніяльного уряду й нестійкости та неспокою, яких витворюють повстаючі хвилі соціялізму та комунізму. Ревні спостерегачі історії й світових подій зауважують, що поворотна точка в людських справах, а головно в урядах, почалася з 1914 р. Висловиa як-от “поворотна точка нашого часу”, “роздільна лінія в історії”, “від ‘Золотого віку’ в буйну добу”, “останній цілком нормальний рік в історії був 1913 рік”. “Ще від 1914 р. світ спотикається до знищення”, все це є наведження від таких осіб про 1914 рік.

У цих словах було б дуже мало потіхи, коли б Єгова, який є Богом цілковитої потіхи, не дав би нам докладної відповіді на всі питання, які виринають про причину цих змін, чи позаді них є якийсь намір, про їхній наслідок. Він не зберіг історію про юдейське царство з його сумним закінченням лише ради історії. Він беріг її, щоб ми могли дістати правильну відповідь до цих питань і мати певного та вірогідного провідника в часі коли все інше є таке непевне.

Божі діла з Юдеєю представляли те, що мало статися пізніше, але на багато більший масштаб. Він заснував престол Давида в Єрусалимі й назвав його “престолом Єгови”. Але той престол був лише прообразом, бо ніякий земний престол не міг дійсно бути престолом суверенного Провідника всесвіту, самого Бога. Він показав, що прийде Один, багато більший від Давида, який повіки засяде престол світового панування. Сам Давид, говорячи пророчо про те надходяче царство, доказав це.— Пс. 110:1, 2; Луки 20:41—44; Дії 2:32—36.

Бог Єгова тримав світовий суверенітет або світове владіння в Своїх руках. Так довго як юдейські царі були вірні, то ніякий світовий уряд не міг перекинути їх, але прийшов час коли Єгова передсказав перекинення Юдеї, тому що вона сталася лукава так само як поганські народи й вже не відбивала праведних прикмет Його суверенітету. Певно, що це стягало докір на Боже ім’я й дало народам ніби то причину знеславлювати Його. (Єзек. 36:20) Ті, що дійсно бажали жити під Божим праведним урядом були прибиті серцем, тому що Бог дозволив Вавилонові забрати Юдею в неволю й це стягнуло докір на них. Псалмоспівець чутливо говорив про цей стан:

“Над ріками Вавилонськими,— там ми сиділи. Ми також плакали коли згадували про Сіона. На вербах у ньому повісили ми свої арфи. Бо там, ті, що тримали нас у неволі просили від нас пісні, і ті, що насміхалися з нас — веселощів: ‘Заспівайте но нам одну з Сіонських пісень’. Як же зможемо ми співати пісню Єгови на чужій землі? Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя. Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам’ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу, свою. . . . О Вавилонськая донко, що маєш і ти ограбована бути, щасливий, той, хто заплатить тобі твоїм власним чином, що ти нам заподіяла. Щасливий, той, хто ухопить твої немовлята та порозбиває їх об скелю”.— Пс. 137:1—9, НС.

МАРШ СВІТОВИХ СИЛ

Ці жиди знали з пророцтва Ісаї та Єремії, що Вавилон буде перекинений. (Іса. 47:1—3; Єрем. 51:1—4) Даниїлові пророцтва були більше докладні. Даниїл був один із молодих жидівських невільників, яких цар Єгояким забрав у неволю в 617 р. перед З.Д. Даниїл із своїми трьома приятелями, після трьох років спеціяльного тренування, були добре кваліфіковані, коли їх привели перед царем Навуходоносором, служити за порадників. (Дан. 1:1—21) Це сталося дванадцятого року Навуходоносорового царювання, або в 614 р. перед З.Д. Другого року після знищення Єрусалиму Навуходоносором у 607 р. перед З.Д., і в двадцятому році його царювання над Вавилоном, але другого року його світового панування, він мав сон, який дійсно був пророцтвом від Бога. (Дан. 2:1) В тому сні він бачив великого боввана з золотою головою, якого груди та руки були зо срібла, жевіт та стегна з міді, голінки з заліза, а ноги частинно з заліза, а частинно з глини. Даниїл пояснюючи цей сон, сказав, що ця золота голова представляла Навуходоносора (яка буде включати його ряд царів) у позиції світового панування, але він також сказав, “А по тобі постане інше царство, нижче від тебе”. (Дан. 2:37—39, НС) З цього було ясно, що Вавилон упаде, але не від царства Божого, яке мало вдарити боввана в його ноги й розбити його. Вавилон мав упасти від світової сили, яку представляли груди та руки боввана, яка мала статися світовою силою на місце Вавилону. Всі ці світові сили, яких було чотири по Вавилоні, не встоять, але за ними мало прийти постійне царство засноване Богом на небі.b Даниїл сказав:

“А за днів тих царів небесний Бог поставить царство, що повіки не зруйнується. І те царство не буде віддане іншому народові. Воно покрушить і покінчить усі ті царства, а само буде стояти до часу необмеженого; бо так як ти бачив, що камінь з гори відрівався, не руками, і потовк залізо, мідь, глину, срібло та золото. Великий Бог об’явив цареві те, що має статися після цього. А сон цей певний, і тлумачення його правдиве”.— Дан. 2:44, 45, НС.

Чи суверенний Бог, який управляє цими часами та подіями дав нам якесь повідомлення, щоб ми могли пізнати коли ця світо-потрясаюча зміна має статися? Так, дякувати Богові потіхи, ми маємо ясне й точне одкриття, яке приносить студентам Біблії велику потіху. Той самий пророк Даниїл записав ще інший сон Навуходоносора в якому він бачив величезне дерево, якого ангел із неба наказав зрубати. Тоді його пень обвели залізом і міддю й він мав лишитися закованим аж поки не перейде “сім часів”. “Нехай його людське серце зміниться, і нехай йому дадуть серце звірине, і нехай перейдуть сім часів над ним”. А для якого наміру це? “Щоб люди живучі могли знати, що Всевишній є провідником над людським царством, і кому схоче, дає його”.— Дан. 4:1—18, НС.

ЄГОВА КОНТРОЛЮЄ СВІТОВИМ СУВЕРЕНІТЕТОМ

Кого це дерево представляло? Воно представляло Навуходоносора! Так як Даниїл сказав: “Це ти царю, той, що став великий та потужний, і твоя великість побільшилася, і сягнула аж до небес, а володіння твоє — до кінців землі”. В той час коли Навуходоносор дістав сон, він мав світову владу й служив за знаряд Єгови або як “чаша” суду. Отже дерево, яке представлялося цим царем тієї Третьої Світової Сили, представляло світовий суверенітет або панування. Підтримуючи це пояснення, Даниїла 4:26, НС, каже: “А тому що сказали позоставити пня кореня дерева, то твоє царство позостанеться тобі”. Його мали вигнати з царського престола їсти траву як бик. Але, так як корінь дерева, його царство мало затриматися йому аж поки не перейде “сім часів”. Тоді він прийде до свого розуму й буде під обов’язком признати, що Всевишній Бог володіє й дає людське царство кому Він хоче.

Це передсказування дійсно сповнилося над царем Навуходоносором один рік пізніше. Саме тоді коли Навуходоносор хвалився своїм досягненням у Вавилоні, голос з неба проголосив, що тепер має сповнитися на ньому сон про дерево. Він збожеволів так як стається з зараженими хворобою ліконтропії (божевільна особа, яка уявляє себе бути вовком). Замість сидіти на свойому престолі, він пішов у поле їсти траву. Ніяка особа не присвоювала його престола, але Божа сила затримувала його аж поки не перейшло “сім часів”, або сім буквальних років. Коли він знову засів свій престол, він признав Бога бути Всесвітнім Сувереном і сказав: “Його володіння є володінням до часу необмеженого, а Його царство є від покоління до покоління. І всіх мешканців землі уважається за ніщо, і Він чинить за Своєю волею серед небесного війська та мешканців землі. І немає нікого, хто стримав би руки Його, або сказав би Йому, ‘Що Ти робиш?’” Він дальше каже: “А тих, хто ходить у гордощах, Він може понизити”.— Дан. 4:19—37, НС.

Цей поворот до царювання не значило, що царство Боже було засноване, бо Навуходоносор ніколи не був поклонником правдивого Бога, але почитав вавилонських ідолів, так як було показано його зусиллям примусити Даниїлових трьох вірних приятелів Шадраха, Мешеха та Авед-Неґа почитати великого золотого боввана, якого він виставив на степі Дура. Тому, що вони підтримували суверенітет Єгови та не хотіли припадати перед ідолом, він кинув їх у страшно розпечену піч, але довідався, що Єгова був вищий від нього, бо Він зберіг цих трьох вірних поклонників правдивого Бога. (Даниїла, 3-ий розділ) Навуходоносор ніколи не збудував храма для Бога Єгови навіть після його видужання по сімох роках божевілля, але він збудував п’ятдесят чотири храмів у Вавилоні для почитання фальшивих богів, які то боги лише представляли прикмети бога Бел та його сина Мардука, або Меродаха. Він також будував великі публічні будівлі. Він зробив Вавилон чудовим містом стародавнього світу, і щоб задовольнити своїй мідянській цариці, яка тужила за своєю батьківщиною, він збудував славні Висячі Городи у Вавилоні, яких уважали бути одно із сімох див стародавнього світу.

ЦАРСТВО НІКОЛИ НЕ БУЛО ВІДНОВЛЕНЕ В ЮДЕЇ

Відтоді коли Бог зробив царську згоду з Давидом і його родиною, то той, що царював за правом Єгови сидів на престолі в Єрусалимі, і юдейське царство служило за перепону поганським світовим силам, які хотіли запанувати над цілим світом. Але коли Юдею знищили й людей її забрали в неволю в 607 р. перед З.Д., тоді володіння світу як представлялося юдейським царством перейшло в руки поганських провідників починаючись із Навуходоносором. Але юдейське царство не було відновлене при кінці тих сімох років, і воно також не було відновлене в часі їхнього звільнення та повороту від Вавилону роки пізніше в 537 р. перед З.Д., бо цей поворот виконувався під владою іншої поганської сили, Персії, що сталося наступником Вавилону, яко світова сила й яку представляли груди та руки боввана, в 2-му розділі Даниїла. Самі жиди признали це, 152 років після того коли вавилонці знищили Єрусалим, а саме в 455 р. перед З.Д. Левіти сказали в публічній молитві до Бога Єгови перед людьми, що були зібрані в відбудованому храмі:

“Нарешті Ти передав їх у руку народів цих країв. І через велике Своє милосердя Ти не знищив їх і не покинув їх; бо Ти Бог ласкавий та милосердний. . . . Ось! Ми сьогодні невільники! А земля, яку Ти дав нашим батькам, щоб їсти плід її та добро її, ось! Ми невільники на ній, і вона множить свій урожай царям, яких Ти настановив над нами за наші гріхи, і над тілами нашими вони царюють і над нашими свійськими звірятами, за своїм уподобанням, і ми переносимо велике горе”.— Неем. 9:4, 5, 30—37, НС.

Той довгий час поганського панування називається “призначені часи народів” в Писаннях. Більше як п’ятсот років після того коли жидів відпустили з Вавилону до Єрусалиму, Ісус сказав: “Народи будуть топтати Єрусалим, аж поки не сповняться призначені часи народів”. (Луки 21:24, НС) Хоч Єрусалим тоді ще стояв, то царство в руках царів Давидової родини не було відновлене. Жиди знаходилися під пригнічаючою рукою Шостої Світової Сили, а саме Римської Імперії, яка то світова сила пізніше знищила їхній народ у 70 р. З.Д. З певністю можна сказати, що народи топтали те право царювати, якого Єрусалим представляв, і жидівський народ був під руками поганських провідників.

Навуходоносор, бувши поганином ніколи не почитав Бога Єгови, він не був важний, і хоч після сімох років божевілля, його царство було повернене йому, то це зображення не було на його користь. Також Юдея лише була прообразом царства й вона також ніколи не була відновлена. Отже, тоді мусить бути велике і головне сповнення. Це значить, що тих “сім часів” мають більше та ширше значення, при кінці, яких то “часів” царство Боже, в руках Шіло, буде засноване. А який довгий є той символічний “час” і тих “сім часів?”

ДОВЖИНА ПРИЗНАЧЕНИХ ЧАСІВ ПОГАН

Рік на вавилонському та жидівському календарі був із різної довжини від 354 до 385 днів. Але в біблійнім символічнім або пророчім “часі”, або році, завжди є 360 днів. Сім таких років буде 7 × 360 = 2,520 днів. Це доказується в Одкритті 12:6, 14, де говориться про “час, і часи і пів часу”, або три й пів часів, які рівняються до 1,260 днів. Коли ми поділемо 1,260 на три й пів (3.5), то це виходить на триста й шістдесят (360) днів на один “час”, або рік.

Щоб показати скільки часу цих 2,520 днів представляють, ми знаходимо правило “день на рік” в пророцтві Єзекіїля, який пророкував в той самий час як Даниїл, і який також згадував про “пута” в його пророцтві. Студенти Біблії признають, що те саме правило вживається вираховувати час першого приходу Месії, а саме пророцтво про “сімдесят тижнів”.— Єзек. 4:6; Дан. 9:24, 25. Також побачте 4 Мойсея 14:34, де говориться про час кари або непохвалу.

Отже, в сповненні цього пророцтва, тих 2,520 днів будуть представляти 2,520 років. У сповненні ці роки не будуть складатися лише з 360 днів, але будуть повні роки за нашим календарьом. Бо нам треба пам’ятати, що жидівський календар усе пристосовували, щоб зрівняти місячний рік із сонячним. Його можна назвати, “солі-лунар” або “призначений рік”. Вони все додавали дні або місяці, щоб сонячний рік був такої самої довжини як місячний, між якими було около одинадцять днів різниці. Цим чином пори роки припадали завжди в тому самому часі на календарі.c Отже, їхній календар був майже такий самий як грегорський календар, якого тепер уживають. Тому то тих 2,520 років треба рахувати як сонячні роки.

Цих 2,520 років почали числити від 607 р. перед З.Д. коли Бог відпустив світове правління, яке було представлено типовим царством Божим на землі. Це сталося тоді коли Єгова вжив Навуходоносора знищити Єрусалим і його храм, вигнав царя Седекію з “престола Єгови” і забрав його в неволю, після якого страх халдейців примусів бідних людей втікати до Єгипту, лишаючи околицю спустошену, без губернатора або втручення Юдеї. Отже цим чином Навуходоносор “зрубав дерево”, яке представляло світове правління, яке тепер перейшло у вавилонські руки. Це спустошення здійснилося в сьомому місячному місяці того 607 року перед З.Д. Тоді перший раз народи почали топтати Єрусалим, який представляв Боже царство й так почалися поганські часи або “призначені часи поганам”. Тепер погани, без ніякого втручання від Божого царства, володіли землею. Більше цього, світові сили жахливо поводилися так як Навуходоносор протягом “сім часів” свого божевілля.

Рахуючи від сьомого місячного місяця (тишрі) 607 р. перед З.Д., то тих 2,520 років кінчилися серед місяця тишрі (або около 1-го жовтня), 1914 р. З.Д. Це є дуже пам’ятний рік, бо в ньому почалася Перша Світова Війна й відтоді поганський лад ніколи не був той самий.

В сні про дерево, то пень лишився в землі, показуючи, що Єгова не покинув Свою угоду про царство з Давидовою родиною й не відпустив Свого всесвітнього правління. Сильні мідяні та залізні пута, якими обв’язали пень представляли стримуючу силу Єгови, Його здержування в тім, що Він не відбирав всесвітнього панування й не поставив Свого царя на престол протягом тих “сім часів” коли Він дозволяв поганським народам царювати. У 1914 р. прийшов час скинути ті пута, щоб символічний пень знову міг рости коли Єгова показав Свій суверенітет всесвітнього правління установивши Своє теократичне царство.— Одк. 11:15—18; Луки 21:24.

УКОРОНОВАННЯ ШІЛА ПОТРЯСЛО НАРОДАМИ

Коли Навуходоносор вернувся до свого престола, то Бог не прийняв Свого всесвітнього панування, але Навуходоносор признав, що Бог Єгова є Всевишнім і мав право царювати над людством. Але в 1914 р. уряд, який тоді був установлений не був тимчасовий або зображальний уряд, він був дійсним царством у руках Шіла, до якого воно належало. Він був Давидовим царським спадкоємцем, який мав законне право до царства згідно з угодою Єгови, яку Він зробив із царем Давидом про вічне царство. Від 1914 р. Шіло, так як зробив цар Навуходоносор, публічно признав, що Єгова є “Царем небес”. Але на землі, поганські сили далі продовжали свої огидні вчинки й сталися більше руїницькі за всіх часів.— 1 Мойс. 49:10; Єзек. 21:27.

Коли цей Шіло, Ісус Христос, воскрес 1900 років тому, то Єгова запросив його сісти по правиці в Нього на небі аж поки не прийде час положити його ворогів за підніжок ногам його. Ставшись вкоронований в 1914 р. і прийнявши своє владіння світу він тепер царює серед своїх ворогів. (Пс. 110:1, 2) Вороги, які постановили підтримувати своє власне політичне правління й які старалися далі панувати світом, не хочуть піддатися без битви. Але вони є вже страшно потрясені. Під Христовим провідництвом по цілому світі проголошується вістка, що Бог Єгова знову прийняв Свій суверенітет і що Його царство вже є засноване. Він закликає всіх визнавати це царство, бо воно є вирізане з гори, “не руками”, і вже падає на того великого боввана світових урядів, щоб знищити та спустошити їх в Армагеддоні. Це цілком знищить всяку можливість поганам знову володіти. Правління Божого суверенітету через Його царство відбере всю огидність пригнічаючих світових урядів і предбає вічну розсудливість в уряді й благословенства вічного життя та спокій. Це є велика потіха любимцям праведности мати таке ясне одкриття про значення світових подій й бачити, що теперішній заколот світу значить, що Бог уживає Свій суверенітет через засноване царство під Хрисгом і що політичне володіння грішними людьми зже кінчається. А щодо пророцтв, які дадуть більшого запевнення, що Бог має цілковите володіння над пануванням світу в Свойому власному призначеному часі, то просимо прочитати кілька наступних чисел цього журнала.

[Примітки]