Відвага у вічі світового Армагедону

“Вповай на Єгову! Будь потужен, і май одвагу в серці, і дожидай помочі від Єгови.”— Пс. 27:14.

1, 2. (а) При напоминанню, щоб бути відважним, які питання многі люди без надії запитують? (б) Чому вони зайшли в цей стан ума?

“БУДЬ ПОТУЖЕН”— в цих часах? Чому? Яка причина є, щоб бути відважним? Світ є в клопоті, і в найгіршому клопоті, й якщо політики, мілітарні мужі, Великі Торговці й робітничі провідники й релігійні духовники не можуть зробити щось про це, то що ми люди можемо зробити? Коли прийде найгірший клопіт, тоді ми мусимо прийняти його, чи то ми переживемо чи помремо. Отже чому журитись про це тепер? Жиймо тепер — для сьогодні. Коли тут нема будучності для людства в цім розділенім світі, з його атомною зброєю в руках обидвох противних сторін, то чому не наслідувати по старій приповісті: “Пиймо і їджмо, бо завтра помремо”? Чи не є це найкращий напрям?

² Сьогодні много людей прийняли такий стан ума. Цей світ й його вигляд не дає нічого поважного й переконуючого, щоб змінити їх уми. Зі світського погляду вони не мають причини бути відважними щодо будучності. Світ не подає нічого лише фальшиву надію, й вони знають це. Многі боги й ідоли цього світу не приносять полегшення, не відповідають на молитви, не розвязують нічого, й цим доказують, що вони ніяки боги; отже атеїзм зростає, а традиційна релігія розпадається.

3. Отже, хто сміє напоминати нам бути відважними, і де?

³ Отже, хто може сказати: “Будь потужен”? Тільки живучий й правдивий Бог може сказати так. Його вість потужності він схоронив для нас у написаній формі й у вічній Книзі, яку можна набути сьогодні сотками міліонів копій, Святій Біблії. В ній цей Всемогучий Бог всесвіту дає нам здорові причини, щоб бути потужними. Ця його книжка надихає в нас відвагу потрібну під цей час. Ця відвага дає нам радість серцю, радість якої навіть вид Армагедону і клопоти на світі не можуть усунути або зменшити.

4. Чому Бог зустрічає Армагедон з відвагою, і в що він перетворить той найбільший переполох для лукавих людей?

⁴ Правда, що надходячий Армагедон покажесь бути чимось більшим як цей світ зможе витривати, але тут є радість в знанню, що це є нічим надто великим для Всемогучого Бога справитись з ним. Це не буде проблєма для нього. Він зустрічає це із відвагою. В тій універсальній битві він буде Господом Войовником. Він вийде Побідником, хоч та битва буде зудар між ним і всіма ворожими силами справленими проти нього в небі й на землі. Це зазначить великий день для Нього. Задля цієї причини це пророчо названо “битва великого дня Бога Вседержителя.” (Одкр. 16:14, 16) Він не турбується про наслідки тієї битви, незважаючи на факт, що ворожі народи мають на складі запальні зброї й хемікали, бактеріологічні й радіологічні зброї, що могли б вигубити цілий рід людський. Він зруйнує всіх тих, котрі сучасно руйнують землю. Він може й схоронить частину з людства при життю через Армагедон в праведний, мирний, здоровий новий світ райської красоти. Отже те, що буде найбільшим нещастям для лукавих людей, він переробить в найбільшу користь й полегшення для всіх любимців правдивої праведності. З цим радісним виглядом перед Ним, він приступає до Армагедону з відвагою.

5. (а) Щоб мати нехибну відвагу в цей час, то чого потрібно нам? (б) Щодо відваги, якою книжкою Біблія є?

⁵ З таким Богом як він, то чому не мати всякої причини бути відважними, й послушними до поради в його написанім Слові? Якщо ми маємо нехибну потугу в цих днях, котрі випробовують всяке іство чоловіче, то ми повинні знати й Його Слово. Без ріжниці на фальшиве враження, дане Христіянством, котре розносить копії Біблії, Боже написане Слово не є книжка боягузів. Це не є книжка кволих-колін, безхребетних мужів базікання, компромісових релігійних людей, котрі задоволяють своїх, і не ображають нікого, бояться стати по стороні Божих принципів й навіть вмерти за них. Боже написане Слово було видане Богом — надхненими мужами відваги. Для нашого заохочення, воно дає безперервний звіт про мужів незламаної відваги, мужів котрі мають славну будучність перед нами в Божім новім світі правдивих принципів.

6. (а) Якого роду людей Слово Боже витворює? (б) Слухаючи Ісусових слів в Йоана 16:33, які наслідки це приносить його наслідникам сьогодні?

⁶ Слово Боже, коли не є мильно тлумачене й мильно пристосоване, народжує мужів відваги, здатних побідити вплив цього світу. Найбільший муж в історії сказав до свойого малого гуртка послідовників: “Це кажу я вам, щоб у мені впокій мали. У світі горе мати мете, тільки ж бодріться: я побідив світ.” (Йоана 16:33) До цього дня ці правдиві послідовники слухають цих сильних слів й чуються скріплені. Помимо клопоту накопиченого на них, вони таки знають мир через нього.

7, 8. (а) Яку відвагу виявив хлопець Давид? (б) Яка тайна відваги пастушка виявилась?

⁷ Чи хто з наших читачів має відвагу зустрінути дикого лева або ведмідя, полюючи здобич, й забити цього мародерця тільки інструментом Палестинського пастуха? Чи хто з наших читачів має відвагу станути проти переможця-борця девять ступнів й пядь висотою, одягненого в повну зброю й цілковито здібного до поєдинку, щоб забити його тільки пряжжю? Так, Давид син Ессея з малого міста Вефлеєму мав таку чудову відвагу, й через неї він здобув побіду над диким звірям й схожого до звіря великана. (1 Сам. 17:34—44, 48—51) Яка ж була тайна відвага цього пастуха хлопця в порівнянню з убивцем й хвальком Филістієм Голіятом? Пастух Давид носив тайну в його словах до велетня, котрий проклинав Давида всіма фальшивими богами Филистійськими:

⁸ “Ти йдеш на мене з мечем, списом і щитом, я ж йду на тебе в імя Єгови Саваота, в імя Бога війск Ізраїлських, що ти зневажав. У цей день оддасть тебе Єгова мені в руки, і я вбю тебе й відсічу тобі голову, і передам ще сьогодні трупа твого й трупа филистійського війська птаству під небесами, і звірям земним, і зрозуміє вся земля, що є Бог в Ізраїлі. І взнає ввесь цей збір, що не мечем та списом спасає Єгова, бо це війна Єгови, і він оддасть вас нам у руки.”— 1 Сам. 17:45—47.

9. (а) Отже що тоді надихнуло Давида до побідоносної відваги? (б) Чому Давид ніколи не втратив відваги?

⁹ Здавалось, що це був поєдинок між людськими борцями двох противних армій. Та в дійсності, це була битва між фальшивими богами й одним живучим Богом, котрого імя пастух хлопець Давид не соромився визнати, Єгова. Давид знав свого Бога. Це завдяки тому, що він був вірним поклонником цього Бога й вповні вірував в Нього, Давид був надхнений побідоносною відвагою. В цім він був добрим прикладом для нас. До кінця його життя, він ніколи не втратив своєї відваги. Чому? Тому, що він ніколи не відступив від свойого Бога. Це на його честь Єгова говорить про нього “як мій раб Давид, що пильнував заповідей моїх і з усього серця ходив слідом за мною, чинячи тільки те, що мені до вподоби.”— 2 Царів 14:8.

10. Чому Давид міг висказати свої відважні слова Псальма 27:1?

¹⁰ Задля цієї причини Єгова підтримував Давида, й Давид знав, що він може сполягати на підтримання Єгови його Бога. Це усунуло страх до усіх сотворінь від Давида, й тому він міг сказати в Псальмі 27:1: “Єгова світло моє і спасення моє; кого мені боятись? Єгова твердиння життя мого; перед ким мені лякатись?” Отже Давид не боявся велетня або Голиятових богів. Давид не був розчарований з його власного Бога, бо Єгова виграв битву проти фальшивих богів. Давидове покладання на Бога у вічі такої переваги було тайною його відваги.

“МОЄ СВІТЛО, МОЄ СПАСЕННЯ”

11. Чому любимець світла й життя не потребує ходити в темряві й пропасти зі світом в темряву у котру він пійде?

¹¹ Спасення провадить до світла; й очі знаходять це солодким й добрим бачити світло соняшного дня. (Еккл. 11:7) Сьогодні міжнародня система лежить в силі лукавого бога, Сатани Диявола, й наближається к своєму знищенню. Але чому мав би любимець світла й життя йти в темряву знищення цього старого світу? Ніхто сьогодні не потребує ходити в темряві цього світа в непевності й заколоті, без надії на спасення людським средством. Будучи в темряві відносно наслідку надходячої універсальної битви Армагедону,— це спричиняє, що люди чуються в небезпеці. Це надихає страхом, а страх спричиняє кволість. О, коли б люди тільки звернулись до Бога псальміста Давида, Єгови! Тоді Бог стався б тим чим він був Давидові, “світлом”, щоб показати дорогу й усунути всякий страх про будучність, і, “спасенням” яке визволить нас від знищення з цим світом. Те спасення приходить через царство Божого дорогого Сина, Ісуса Христа, на котрого Давид був прообразом, але котрий стався небесним Царем більшим від Давида.

12. Для кого Єгова є твердинею, й як?

¹² Бог Єгова є всесильний й є Джерелом всякої снаги. Він буде твердинею нашого життя, так як він був Давидові, якщо тільки ми возьмемо прибіжище в йому а не в засудженій організації людській. Із Всесильним Єговою, як нашою обороною й Спасителем, ми не можемо програти; ми не можемо зайти в темряву поразки. Він може тримати нас у спасеннім стані тепер й може дати нам остаточну побіду над всіма, що є проти нас в цім світі. В ньому, як нашому прибіжищі, наше життя в будучині є запевнене й ми зможемо витримати аж до кінця в нашій пробі невинності в цім світі. Знаючи непобориму позицію нашої божественної твердині, ми не потребуємо бути в страсі перед якимбудь ворогом, або лукавою особою, або перед нещасливим кінцем, який ожидає цей лукавий світ.

13. (а) Чому це вимагає відваги визнати Боже імя й взяти його на себе? (б) Як певні христіяни виявили таку відвагу в 1931 році й опісля в їх роботі проповідування?

¹³ Наші читачі вже знають, що релігійний світ, а навіть Христіянство, й науковий світ, зробили імя “живого й правдивого Бога,” Єгови, непопулярним. Отже це вимагає відваги, щоб визнати те святе імя й взяти його на себе або бути названим ним. Тому це вимагало відваги від тих посвячених, охрещених, студіюючих Біблію христіян під час їх міжнародньої конвенції в Колумбус, Огайо, на 26 липня, 1931 року, прийняти імя свідки Єгови як властиве відзначення себе. Це вимагало відваги від них, щоб проповідувати від дому до дому й представляти себе як свідки Єгови. В многих случаях вони подавали доморядникові видруковану картку, яка звучала:

ВАЖНЕ

УВЕСЬ СВІТ Є В ПЕРЕПОЛОСІ й ви дивуєтесь чому й що має прийти в близькій будучності. Це є мій привілей, як один із свідків Єгови й в послушенстві до його приказу, щоб доручувати людям цю вість. Ось так я проповідую євангелию. Я маю тут буклет, що містить вість. . . . Ви не можете занедбати її змісту . . . .— вересень, 1931, для представлення буклету Царство, Надія Світу.

14. (а) Що показує чи насмішка й переслідування знижили їх число? (б) Як Давид зміцнив себе Єговою, своїм Богом, й що цей напрям приніс для свідків Єгови сьогодні?

¹⁴ За прийняття божественного імя й служення як свідок його небесного наслідника, вони терпіли насмішки й переслідування. Але чи це зменшило їх число? Ні! Від меньше ніж пятьдесять тисяч в 1931 році вони зросли до більше як девятьсот тисяч тепер, котрі активно проповідують в 185 краях про царство Боже через Христа як єдину певну, дійсну надію для людства, якому тепер загрожує знищення. Ті свідки вповають на Єгову як їх Світло, їх Спасення, їх Твердиню. Вони зробили те, що Давид зробив коли він був знущаний і загрожений навіть каменованням. Давид звернувся до Бога як до своєї твердині. Як? “Однак Давид укріпивсь у Єгові, Бозі свойому.” (1 Сам. 30:6) Це він робив через вишукання й вивчання того, що була божественна воля для виконування. Знаючи тепер із виш, що він мав робити, він чувся сильним й почав виконувати Божі прикази для нього. За це він був нагороджений ласкою й успіхом. Так само було й зі свідками Єгови. Вони процвітали помимо часів Мусуліні, помимо Гітлерової ери, помимо шість років Світової Війни II.

15. Що підбадьорує їх наводити Псалом 27:2, 3, відносно себе?

¹⁵ Наші минулі досвідчення, як Єгова справляєся з нашими ворогами й ненависниками, дає нам довіря на будучність. Ми підбадьорені навести Псалом 27:2, 3, і сказати: “Як здогонили мене злюки, щоб пожерти тіло моє; напасники мої і вороги мої,— вони спіткнулись, і наложили головами. Коли військо облогою проти мене стане, не боїться серце моє; як вдарять боєм на мене, я й тоді вповаю.”

16. Як повелось противникам Богом-даного права іноді в їх зусиллю пожерти свідків Єгови?

¹⁶ Один за одним диктатори й гнобителі Богом-даного права людям, що пробували пожерти свідків Єгови, самі спотикнулися й впали із сили й в смерть,— у вічне знищення за те, що воювали проти Бога. Вони не схотіли послухати поради в Діяннях 5:38, 39: “Відступіться від людей цих і оставте їх; бо коли від людей рада ця або діло це, то обернеться в ніщо; коли ж від Бога, то не здолієте його знівечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам.” Ми не забули Адольфа Гітлєра відповідь до його Внутрішнього Міністра Фріка на 7 жовтня, 1934, коли др. Фрік показав Гітлєрові телеграми протесту проти релігійного переслідування й сказав: “Якщо Студенти Біблії зараз не стануть в лінію, то ми будемо діяти проти них, вживаючи найсильніщих мір.” Гітлєр підскочив й затиснув кулаки й кричав: “Ця зграя буде винищена в Німеччині.”a Ради тієї цілі він несамовито виснажував свої вязниці й ненависні плінні табори до 1945 року. Але хто є винищений сьогодні — Гітлєр чи Студенти-Біблії, свідки Єгови?

17. (а) Помимо світового страху, кого в дійсності Сатана Змій замірує пожерти? (б) Але як вони дальше показують відвагу?

¹⁷ Сьогодні цілий поінформований світ знаходиться у страсі, що він буде винищений атомною бомбою у світовій війні. Але ми, студіюючи Біблійні пророцтва, знаємо, хто є ті дійсні одиниці, на знищення котрих Сатана Диявол націлився, хоч би це значило, що він мусить знищити також цілу людську расу. Хто це вони? Це ті духові діти Божої організації, котрі ще осталися на землі, але котрі є покликані царювати з Ісусом Христом в його небеснім царстві для схоронення й благословення роду людського. Зображаючи Сатану Диявола, як вогнянного-колору змія, Одкриття 12:17 каже: “І розлютився змій на жінку, і пішов провадити війну з іншими насіннями її, що хоронять заповіді Божі, і мають свідчення Ісуса Христа.” Цей останок з свідків Царства ще терпить війну, яку символічний змій справляє на них через всіх видимих агентів змія, але останок дальше сповняє Божі прикази хоч навіть це значить непідкоренняся диктаторським мужам. Вони дальше виконують їх роботу несучи свідоцтво про Ісуса як небесного Царя, котрого Єгова Бог установив в активнім уряді в небі в 1914 року.

18. Що повинні ми сподіватися від Змія за шанування Божих приказів, а однак, що сотки тисяч зробили під цей час?

¹⁸ Будьте певні одної речі: що для нас сповняти Божі заповіді як вони зазначені в Біблії значить зробити себе метою для війни Сатани Диявола. Цього оминути не можливо; ми мусимо сподіватися цього: Однак сотки тисяч з благородних людей видять як малий останок робить небувалу виставу відваги у виконанню Божих приказів й в свідкуванню про Ісуса Христа, як його інтронізованого Царя. Отже і вони набирають відваги із вірним помазаним останком у війні проти Сатани. Це ставить їх на Божий бік війни; й на якій більше славній стороні вони можуть бути?

19, 20. (а) В чім битва Змія досягне свойого найгарячіщого стану? (б) Як той змій був ототожнений в 1953?

¹⁹ Ця битва символічного вогнянного-колору змія має сягнути свого найгарячішого стану при посліднім і цілковитім атаку з руки Сатани Диявола з усіма його силами й снагою в небі й на землі.

²⁰ Це в 1953 році побачилось, що цей змій, або Сатана Диявол, уводив лукаву ролю того колишнього таємничого Гога з Магог землі. В тому році була дана вість під заголовком “Товариство Нового Світу Атаковане з Далекої Півночі”. Цю вість уживали святі Писання, щоб прочистити таємницю й ототожнити предсказаного Гога в Магог землі, що він був Сатана Диявол колись скинутий з Божого святого неба вдолину на землю.— Одкр. 12:7—13; Езекиїла, розділ 38, 39.

21. Про що ця вість перестерігає, отже що свідки Єгови робитимуть, коли перестережена річ повстане проти них?

²¹ Та вість перестерегла все товариство Нового Світа зі свідків Єгови відносно надходячого “атаку Гога з Магог,” так от сказати, через скинутого змія, Сатану Диявола, й цим підбудувати їх відвагу щоб зустрінути її. Цей сатанський атак на товариство Нового Світу принесе на лад цього старого Світу битву Армагедон, що принесе цілковите знищення цієї лукавої системи й кине у безодню Сатану Диявола й всіх миронарушників демонів. Бог Єгова самий буде воювати того символічного Гога з Магог землі й подужає його. В цей спосіб Єгова освятить своє імя й визволить товариство Нового Світу із тих, що шанували його заповіді й котрі роблять роботу свідоцтва для Ісуса, як нашого Відкупителя й Царя. Отже коли та остання фаза битви змія, Сатани Диявола, повстане проти них, тоді останок й їх Бога-боячіся співтовариші будуть робити так, як робив псальміст Давид,— вповати на Єгову як на їх Світло й їх Спасителя.”b

“ОДНА ВЕЛИКА РІЧ” ПРО ЯКУ МОЛИТЬСЯ

22. Як це висказав псальміст Давид, то яка це “одна велика річ” про яку ми просимо й виглядаємо, що є дійсно позаді нашої молитви ради визволення від лукавого?

²² Якщо ми молимось Господню Молитву як це Ісус навчав, то ми молимось так: “Визволи нас від лукавого.” Правда, що коли ми молимось так, ми просимо про спасіння від спокус та війни Сатани Диявола. Але є ще інша річ про котру просимо та яку бажаємо щоб нам була дана, котра примусить нас просити про таке визволення від лукавого, Диявола. Та інша річ, всезахоплююча річ, про яку згадується в першій частині Господньої Молитви є: “Отче наш що на небі! Нехай святиться імя Твоє.” (Мат. 6:9, 13) Ця всепереважаюча річ є добре висловлена Давидом в цих гарних словах: “Одну річ прошу від Єгови — буду жадати того, щоб я міг перебувати в домі Єгови по всі дні свойого життя, щоб оглядати приємність Єгови і глядіти з оціненням на його храм.”— Пс. 27:4.

23, 24. (а) Чому те, що Давид бажав бачити, названо “приємність Єгови”? (б) Як Ісус описав який приємний Єгова є?

²³ Ця “одна річ” уміщала серце або суть всієї Давидової молитви. В цьому не було нічого політичного або матеріалістичного або тілесного. Це було щось духовне. Він бажав мати пряму, особисту стичність з храмом почитання Єгови. Це тому, що він захоплювався Єговою як своїм живим Богом. Його особисте знайомство з Єговою при помочі читання Святого Писання й через його досвідчення із поступованням порушили його до почитання. Особливше в храмі Давид чувся близько свого Бога, бо це там священики Єгови й левіти жертвували жертви й співали псальми хвалення Єгові й проводили молитви до Нього й читали вголос часті з його написаного Слова. В храмі Давид відчував братерство з усіма його співпоклонниками.

²⁴ Ось там він бачив “красоту Єгови.” Для нього Єгова не був потворним богом, як от гротескні гаргульї на Римо Католицькій катедрі, або як жахливі жорстокого-вигляду ідоли при вході до поганських храмів або внутрі їх. Який приємний Єгова є, то це описано для нас Сином Давида, іменно, Ісусом Христом Сином Божим, коли він сказав: “Так бо полюбив Бог світ, що Сина свого єдинороднього дав, щоб кожен, віруючий в Нього, не погиб, а мав життя вічне.” (Йоана 3:16) Бог, котрий віддав свойого власного олюбленого Сина в жертву за нас грішників, мусить бути справді приємний.

25. В який спосіб Давид “глядів з оціненням” на храм Єгови?

²⁵ Дивлячись на Єгову, як на такого приємного Бога, Давид міг також “глядіти з оціненням на його храм.” В його очах храм не був тільки матеріальна будівля іншого вигляду від поганських храмів. Ріжні риси того храму мали значення для Давида — його жертівник, його вмивальня, його Святая зі свічником, стіл з святим хлібом й його золотим жертівником з пахощами, й його Святая Святих з золотим ковчегом завіту на кришці якого було два херувими з розпростераючими крилами. Пророчі церемонії які священики сповняли також мали якесь значення для Давида. Чим більше він учащав на зібрання для почитання в храмі, тим більше він заглиблював своє оцінення того на що він глядів.— Порівнай Псалом 84:1—4, 10.

26. В який спосіб Давид міг домувати в домі Єгови по всі дні його життя, й як він показав, що він шукав за цим привілеєм?

²⁶ Самий Давид не бажав жити в домі Єгови всі дні його життя і статись священиком. Він знав, що він цього зробити не міг, тому що він не був Левітом з дому Аарона. Отже, що Давид бажав робити? Як він міг робити це? Як він глядів за “одною реччю” якої він просив в Бога? Тим чином, що він шукав і старався при кожній нагоді бути в храмі, щоб прилучитися зі своїми спів-Ізраїльтянами в почитанню Єгови, приємного Бога. Отже це було найболючіше, коли невірний цар Саул Ізраїля унезаконив Давида й перешкодив йому брати участь в регулярних щорічних празниках й інших оказіях почитання й пожертв у храмі.— 1 Сам. 21:1—10.

27. В гармонії з побутом в домі Єгови, як Давид, як цар, показав своє оцінення до храму?

²⁷ О, як радий Давид був коли він став царем всього Ізраїля й міг свобідно приходити на всі святкування та виконувати всі зобов’язання в храмі Єгови спільно з Його людьми! Потім як Давид зробив Єрусалим своєю царською столицею, то він умістив ковчег Божого завіту, який був відокремлений від Святая Святих, у відповіднім наметі близько його царського мешкання на Горі Сион. Пізніше він чувся, що це було нерівним станом для нього мешкати в сильному нерухомому палаці підчас коли символ присутності Єгови, його ковчег завіту, не був. Отже він постановив збудувати такий палац або храм, але Бог Єгова сказав, Ні! Привілей будувати такий чудовий храм мав дістати його син і наступник, котрий показавсь бути Соломон. Однак з оцінення до такого храму цар Давид пожертвував багато грошей й зібрав й приготовив багато матеріалу для свого сина Соломона, для вживання при будуванню храму. Єгова навіть надихнув Давида вирисувати плян будинка для уповажненого храму.

28. Які зміцняючі слова Давид дав Соломонові відносно храму, й з часом що повстало?

²⁸ При кінці свого царювання він передав свому заступникові Соломонові ті матеріали. Соломон був молодим чоловіком, й делікатним, а діло храму було великим проектом. Все це вимагало відваги й благородної посвяти, щоб це підприняти. Отже цар Давид сказав до нього: “І ти, Соломоне, сину мій, знай Бога — отця твого, й служи йому щирим серцем і всією душею, бо Єгова вивідує всі серця й знає усі ворушення думок. Коли шукати меш його, то знайдеш його, а коли покинеш його, то й він відкине тебе на завсіди. Гляди ж: коли Єгова вибрав тебе, щоб збудував дом святинний, то будь постійний й роби.” (1 Пар. 28:9, 10) Маючи це запевнення, що Всесильний Бог вибрав його будувати храм, цар Соломон набрав відваги. Він робив, й ось найбільший храм, який колись збудував чоловік, постав для почитання Бога Єгови.

29. (а) Чому тепер потрібно заохочення, щоб бути зайнятим в чистій релігії? (б) Через якого чинника це чисте почитання тепер мутись бути виконане?

²⁹ В цих часах популярної але фальшивої релігії (популярна бо фальшива), коли предсказані фальшиві релігійні обставини настали, коли то люди маючи “образ благочесття сили ж його відцурались,” ми мусимо мати сильну відвагу щоб мати “віру чисту й неопоганену перед Богом і Отцем.” (2 Тим. 3:1—5; Якова 1:27) Ми вже не можемо йти до матеріального храму Єгови на Горі Морія в Єрусалимі, бо він був знищений римськими воїнами в 70 році нашої ери. А однак чисте почитання Єгови є дальше в дусі й правді, як Ісус Христос самий предсказав. (Йоана 4:21—24) Єгова має щось куди краще замість тлінного пропадаючого храму в Єрусалимі. Він має свій духовний храм, котрий буде вічно в небі. Цього храму його само-жертвуючий Син Ісус Христос є Основним і Угольним каменем, й всі правдиві послідовники помазані Божим духом є найвищою будівлею на нім, щоб сформувати живий дім у котрім Бог може домувати через Його духа. (Ефес. 2:20—22) Це при помочі служіння цього живого духовного храму, увесь рід людський мусить відтепер приносити прийнятне поклонення Богу. Будівничий цього храму із цих живих камінів є хтось більший як цар Соломон. Це Пан панів й Цар царів, Ісус Христос.— 1 Петра 2:5; Одкр. 17:14; 1 Тим. 6:14, 15.

30. Чому Будівничий цього духовного храму мусів мати відвагу більшу ніж Соломон в часі будування храму?

³⁰ Храм асоціюється з жертвою; і щоб положити основу для цього живого духового храму, Ісус Христос мав постачити щось незмінно більше цінне, як всі цінні металі, каміння й дерево, які цар Давид зібрав й пожертвував для будування Соломонового храму. Це була жертва його власного безгрішного, досконалого людського життя. Щоб зробити це, Ісус мав побідити ввесь світ, бо “володар світу цього,” Сатана Диявол, був проти нього й його досконалої жертви на Божім правдивім жертівнику. Це вимагало куди більшої відваги як того молодого царя Соломона.

31. Як, нарешті, Ісус показав таку відвагу, й в цім случаї, що він сказав до своїх апостолів перед його смертю?

³¹ Ісус відмовився просити свого небесного Отця, щоб більше дванадцяти легіонів ангелів визволили його. Він добровільно підкорився смерті з рук Дияволських зброєносців. Це доказало що те, що він сказав своїм вірним апостолам тієї ночі перед його насильною смертю, було правдою, що він побідив світ Диявола. В обявленню його примірної відваги, Ісус сказав до них: “Та я не сам, бо Отець зо мною. Це кажу я вам, щоб у мені впокій мали. У світі горе мати мете, тільки ж бодріться: я побідив світ.”— Йоана 16:32, 33; Мат. 26:53.

32. Як може христіянин зустрінути вимоги відваги, і що він мусить побідити?

³² Щоб бути правдивим христіянином, це вимагає відваги. Але дивлячись на Основний Угольний Камінь духовного храму, Ісуса Христа, ми можемо бути відважними і також побідити цей світ й його дияволського бога. Отже щоб статися “живим каменем” в духовнім храмі Єгови, то він мусить наслідувати Будівничого Храму більшого чим Соломон й робити так, як Він робив й казав своїм апостолам робити, “бодріться!” Як Побідитель Світа, Він більший від Соломона і може помогти своїм послідовникам побідити й статись гідними бути “живим камінням” в небесному храмі. Його небесні обітниці є затримані для тих, що побідять. (Одкр. 2:7, 11, 26; 3:5, 12, 21) Це завоювання муситься доконати вірою, яка спочиває на Божім написанім Слові, Біблії. “І ця побіда, побідивши світ, віра наша. Хто це, що побіджає світ, як не той, хто вірує, що Ісус Син Божий?” (1 Йоана 5:4, 5) В духовнім храмі де Ісус служить як Божий Первосвященик, правдивий христіянин мусить вживати віри. Така віра основана на Біблії робить відважними виконувати Божу волю й побіджати світ фальшивого бога.

33. В якій часті храму сотки тисяч тепер виходять зі всіх народів, що не можуть втішатися, й однак де вони мусять також домувати?

³³ Так як Давид, бувши Юдейом, не міг статися Левітським священиком в храмі Єгови, так сотки тисячі, котрі вийшли зі всіх народів, поколінь й людей до духовного храму, щоб почитати Бога Єгову, не можуть статись “живими каміннями” в тім небеснім храмі. Вічно вони будуть почитати його на землі, котру царство Боже перетворить у вічний рай. (Іса. 2:2—4) Як Давид, вони мусять доказати ту “одну річ” якої вони просили від Єгови, а це домувати в його домі по всі дні їх життя тепер перед Армагедоном й вічно на землі після Армагедону.

34. Як це зазначено в Даниїловім случаї в Псальмі 40:7—9, як вони мусять показати, що це та річ якої вони шукають?

³⁴ Як же вони докажуть, що це є та “одна річ” якої вони виглядають або шукають? Як вони упевняться про привілей, дивитись на приємності Єгови й виглядати з оціненням на Його храм? Давид раз сказав був пророчо: “Ось я приходжу; в змісті книги написано про мене. Чинити волю твою, мій Боже, моя радість: і закон твій в глибині серця мого. Я звістив про справедливість у великому зборі; уст моїх не спиняв я — Єгово, ти про це знаєш.” (Пс. 40:7—9) Ісус Син Божий взяв ті слова Давида до серця й відважно виконав їх. (Жид. 10:5—10) Всі ті, що сталися “живими каміннями” із ним в духовнім храмі, повинні робити так само. Всі інші мусять робити те саме, якщо вони бажають почитати в храмі, якщо вони не мають надії статися “живими каміннями” в ньому. Вони мусять посвятити себе Єгові, прийти до нього через його Первосвященика Ісуса Христа і чинити Єгови волю оскільки та воля є записана в “звої книги,” Біблії.

35. (а) Чого вимагаєся, щоб зробити таке посвячення й виконати його в цім світі, й чому? (б) Отже для кого є Божий новий світ?

³⁵ Згідно з цим посвяченням, вони повинні познайомитися із законом Єгови й взяти його до серця, і радісно виконувати його. Сьогодні, коли ввесь світ, а навіть і Христіянство, не є обречене або посвячене чинити Божу волю, але беззаконня побільшається як предсказано (Мат. 24:12), то треба відваги, щоб зробити таке посвячення й чинити волю Єгови. Цілий світ встає проти людини, котра бере такий крок, а це значить, що у світі вона матиме горе. Це буде вимагати від неї побідити світ, але це вона може зробити з нашим Побідником світа Володарем Ісусом Христом. Нема причини бути знеохоченим у вічі горя й непевності. “Будьте потужні,” якщо ви бажаєте ходити стежкою, що провадить до вічного життя в Божім новім світі. Його новий світ праведності не є для боягузів; його ніколи не осягнуть “боягузи й безвірні.”— Одкр. 21:7, 8.

36. (а) Як Давид був устним проповідником для Єгови? (б) Як Ісус Христос був також таким, й тому, що його послідовники повинні робити?

³⁶ В цих часах коли імя Єгови є непопулярне, то треба відваги, щоб бути устним служителем Бога Єгови, таким як Давид був, хоч він не був Левітом священиком. Давид казав, що “Я звістив про праведність у великому зборі.” Єгова самий знав, що Давид не стримував своїх уст від розказування доброї новини про Божу справедливість. Тому Давид міг сказати Богу Єгові самий: “Не заховав я в середині мого серця твою справедливість; не затаїв я розказувати про вірність твою і спасення твоє, не затаїв доброти і правди твоєї перед великим збором.” (Пс. 40:9, 10) Ісус Христос як Син Давида, не був меншим проповідником Слова Єгови, як його царський прабатько був. Він говорив і не пропустив зібрання в храмі Єгови, навіть коли його життя було в загрозі. (Луки 8:1; Діян. 10:38, 39; Йоана 7:1—10) Як Ісус, всі його посвячені послідовники мусять робити так само. Кожний правдиво посвячений христіянин мусить бути устним проповідником Слова Божого й не тримати Слово Боже для себе, закритого в своїм серцю. Він повинен ходити на соборні зібрання.

37. (а) Щоб показати, що він просив про цю одну велику річ, то що він буде робити? (б) В гармонії зі сповненням якого пророцтва він буде так робити?

³⁷ Щоб показати, що він просив в Єгови про одну велику річ, то є, про домування в домі Єгови по всі дні його життя, то він буде шукати всіх нагод, щоб спілкувати з собором Єгови в їх почитанню в Його духовім храмі. Він розпорядить, щоб ходити на всі зібрання соборні які були призначені й на котрі він є щиро запрошений. Він старатися ме привести й інших на зібрання. Отже він буде йти від дверей до дверей й від дому до дому, проповідуючи Слово Боже людям в їх домах як Ісус й його дванадцять апостолів робили. (Мат. 10:5—13; Діян. 20:20) Ось так він буде робити у сповнення Ісаїї 2:3: “І прийдуть многі народи і скажуть: Ходіть, вийдемо на гору Єгови, в дом Бога Якова, а він покаже нам свої дороги, й будемо ходити стежками його.” Це потрібно так робити тепер зогляду на Армагедон.

38. За виконування того, що він побачить, як він зустрічатиме Армагедон?

³⁸ Задля всього цього, такий проповідник доброї новини Божого Слова буде бачити “приємність Єгови”; він буде знати й чути, що він є приємний Бог, Бог доброї волі. В цім часі божественного гніву проти лукавих народів, він буде вживати Божої доброї волі й зачислить себе між Божими “людьми доброї волі.” Остаточно він буде втішатися миром з Богом й його Сином Ісусом Христом. (Луки 2:13, 14) Із чим раз більшим оціненням речей в Божім храмі або організації, він буде глядіти на Божий духовий храм вірою й буде старатись бути з Його собором при всяких можливих оказіях. Це сповнить його більшою відвагою, щоб бути Божим проповідником навіть у вічі Армагедону.

[Примітки]