Що є ваша душа?
ДЛЯ многих не-христіянських людей в країні Малая людська душа, так навчають, є маленький невидимий чоловік величини, як от великий палець, який схожий в формі, пропорції й вигляді на чоловіка в якого тілі вона мешкає. Душа товстого чоловіка кажуть має бути товста, й душа худого чоловіка — худа. Інші первісні люди думали про неї як про птицю, як от тінь або як відображення. Звичайно ці люди вірять, що душа полишає тіло через рот або ніздра, коли чоловік спить й повертає коли він пробуджується. Для деяких людей в місті Бамбей уважалось за злочин малювати лице сплячого чоловіка тому, що вони думають, що його душа не пізнає його, коли вона поверне, й не увійде в його тіло, отже це спричинить йому смерть.
На острові Целебес був звичай прикріпити риболовний гачок до носа хворого і пупа й ніг так, що його душа може злапатись, якщо вона пробує утекти. Знову на острові Борнео думають, що душа це собі маленька пташка й коли чоловік є ушкоджений і його жена або родичка піде там, де він був ранений й пробуватиме зловити його душу назад через розкинення рижу на землю й кликати його душу, тоді вона збираючи зерна рижу, несе їх домів й посипає їх на голову ушкодженого чоловіка, й знову кличе душу, як от людина кличе птицю.
Правдоподібно, що ви не задивляєтесь на душу в такий самий спосіб як ті люди. Замість думати, що вона як маленький чоловік або птиця внутрі, котра любить виходити через ваші ноздри або губу й вандрувати, то ви можливо розуміли її, як щось маленьке й невидиме, що останеться у вашім тілі аж до смерти, у котрім то часі вона лишає тіло щоб дальше продовжати ваше притомне існування десь інде.
Римо-Католицьке видання під заголовком “Запитуюча Скринка” окреслює душу в цей спосіб: “Душа це основний принцип нашого особистого життя, принцип через котрий ми відчуваємо, думаємо й діємо. . . . Душа є проста суть, тобто, вона не складається з окремих частей; вона є також духовою суттю, тобто, її існування є незалежне від речовини.” Це визначення, основно, є поняттям про душу загально по цілому Христіянстві. Це є дещо схоже до погляду про душу висказане філософом старинної Греції й Риму. Цісеро, наприклад, сказав: “Оскільки натура душі не є складнича, ані вона не має в собі жодної домішки, що не є однорідня й схожа, то я заключаю, що вона є невидима, й якщо нероздільна, то й не може умерти.”
ЩО ПИСАННЯ КАЖУТЬ?
Радше ніж звертатись до новочасних або старинних філософів за поясненням про те, що ваша душа є, найкраще звернутись до написаного Слова Того, що сотворив людську душу. Небесний Отець напевно знає більше про цей предмет ніж чоловік знає.
Оскільки ви досліджуєте його написане Слово, ви можливо здивуєтесь, що там нічого не сказано, що чоловікові дано безсмертну душу, котра замешкує в мяснім тілі й полишає його при смерти. Ви можливо укажете на уступ котрий каже, “І вернеться персть, у землю чим вона й була; а дух вернеться до Бога, що дав його,” і тоді запитаєте чи це не підтверджує існування безсмертної душі в чоловіці. Але погляньте на те писання знову. Воно нічого не каже про душу й нічого про безсмертність. Якщо ви бажаєте застановитися над словами “дух”, як значення душі, то ви будете мусіли прийняти віру поганського грецького філософа Питагораса, котрий навчав, що душа має перед-існування, бо писання кажуть, що дух “повертає до Бога.”— Еккл. 12:7.
Слово “дух”, як воно вжите тут, має те саме значення, що в 1 Мойсея 6:17, котре говорить про знищення живих сотворінь у великім Потопі. “Я ж оце наведу потоп, воду на землю, щоб вигубити всяке тіло, що є в її живий дух попід небесами, і все, що є на землі повиздихає.” (Ро) Нового Світу Переклад каже: “привести до знищення всяке тіло в котрім сила життя є активна.”
Радше ніж відноситись до відчутного чогось в людськім тілі, що полишає його при смерти й дальше існує притомно в другім царстві, то слово “дух” тільки значить сила життя котра прийшла від Бога і котра оживляє всі живі речі. Це є вжите в цім сенсі в Екклезіяста 3:19, котре каже: “Доля бо людська й доля звіряча однака; як ці вмірають, так і ті вмірають, і одно дихання у всіх.” Або це можна сказати, що вони всі мають те саме дихання, бо дихання є нерозлучне зі силою життя сотворінь.
Взагалі Біблія вживає слова “душа”, щоб віднестись до самого живого сотворіння. Воно є вжите в цей спосіб в 1 Мойсея 2:7, котре каже: “І создав Єгова Бог чоловіка з землі польової, і вдихнув йому в ноздрі живе дихання. І став чоловік душею живою.” Ось так душа повстала в наслідок злучення з тілом, сотворена з земних елементів, з диханням життя, яке прийшло від Бога. Тому й Біблія також називає звірята душами. “І каже Бог: Заграйте води, душами живими.”— 1 Мойсея 1:20; 4 Мойсея 31:28.
Маючи на умі, що душа є живим сотворінням радше ніж щось внутрі живого сотворіння, ви зможете зрозуміти чому Біблія говорить про душі що були повбивані, й попадали в яму, були викуплені й годовані мясом.— Езек. 13:19; Йова 33:18; Пс. 7:2; 3 Мойсея 22:11; 5 Мойсея 12:20.
Що Елія сказав, коли він воскресив мертву дитину, то це не переіначує погляду й не дає допомоги вірі, що чоловік має безсмертну душу, котра полишає тіло. Кажучи: “Єгово, Боже мій! дай же бо так, щоб душа цього чоловіка вернулась у його. Елія не думав так як первісні люди вірили, що душа полишає тіло й вандрує. Про що Елія молився, то це не було про повернення відсутної безсмертної душі, але про приверненням дитячого життя. Деякі перекладачі Біблії, такі як Американський Переклад й Емфатична Біблія Ротергама, ужили слова “життя” тут замість “душа”. Це є один зі случаїв де “душа” є вжита, щоб віднестись до життя, як сотворіння. Другий случай де Ісус сказав: “І не лякайтесь тих, що вбивають тіло, душі ж не здоліють убити; а лякайтесь того, хто зможе погубити і душу й тіло в Геєнні.” Це показує не тільки, що душа не є безсмертна й може бути знищена, але також, що Бог може привернути до життя чоловіка, котрий був забитий лукавими людьми.— 1 Царів 17:21; Маттея 10:28.
Отже, воскресення це надія на будуче життя тих, що в Божій памяті. Замість полишити душу на віки, коли ваша життєва сила полишає вас, тут Писання дає надію, що Бог приверне життєву силу, щоб ви могли бути живою душею знову. Це є воскресення до безмертности, як духових сотворінь для декого, а знову надія про вічне життя, як людські душі, для більшости. Тому, замість мати душу, котра може відлучитися від тіла, то ви самі є душа.