Божа Милостива Доброта Та Царство
“Милосердєм стане твердо в пробутку Давидовому престол правди, й засяде на нім в справедливості суддя, що шукати ме правди й до правосуду змагати.”— Ісаї 16:5.
1, 2. (а) Яке запрошення Єгова дав прагнущим та голодним, і також яку обітницю для тих, що приймуть його? (б) Про що там була спрага й голоднеча, і чому та угода сповнилася?
“А НУМО! хто хоче пити, йдіть усі до вод, у кого нема срібла, йдіть, купуйте й споживайте; йдіте, купуйте без срібла, й без плати вино й молоко. Чого вам одважувати срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не насичує? послухайте вважно мене, й їжте добро, а душа ваша нехай розкошує в наїдках масних. Прихиліте ухо ваше й прийдіть до мене; слухайте, а жити ме душа ваша;—і дам вам віковічний заповіт незмірної милості, яку я обіцяв Давидові. Це я дав його свідком народам, проводирем і наставником народів.”— Іса. 55:1—4.
2 Це Бог Єгова кличе, запрошує прагнучих й голодних. За чим же там було прагнути й голодувати? За праведним царем, добрим урядом, у сповнення угоди, яку Бог Єгова зробив з царем Давидом. Ніколи не було угоди більше важної як ця угода, яку самий Бог зробив з чоловіком Давидом. Кожний хто прагнув й був голодний за справедливим урядом, миром й невинністю мусить чекати на Бога, щоб він сповнив ту угоду вповні. Угода не є собі тільки кусок паперу, котрий можна подерти й потоптати у зневагу добровільними насильниками. Угода — вона незламанно вяже. Вона мусить сповнитися й бути сповнена.
3. Кому та угода була предложена, і що надало їй повагу?
3 Воно може здаватись майже неймовірним, щоб Найвищий Бог неба зробив угоду, або урочисту, звязуючу умову з марним чоловіком на землі. Однак самий Бог постачив нам записані записки про свою, угоду з людьми. Він є Той, що предложив угоду з царем Давидом. Упавший, недосконалий чоловік ніколи не міг і припускати представити таку річ. Оскільки та угода була предложена такою високою й сильною особою, як Бог Єгова, то це було щось надто високе для думки чоловіка дати початок. Це не було щось непомітним. Це було щось вельми важне для Бога й корисне для чоловіка. Оце, що возвеличує ту угоду.
4. Що Єгова через свого ангела клявся зробити Авраамові?
4 Уявіть собі, що чоловік чує Бога Єгову, кажучи: “Мною самим клявся я — це Єгови слово — за те, що вчинив єси таку річ, і не пощадив єси сина свого возлюбленого мене ради. Велико благословлю тебе, і намножу твій рід як зорі небесні, і як пісок узкрай моря, і внаслідує потомство твоє царини ворогів своїх. І благословляться в потомстві твойому всі народи землі, тим що послухав єси голосу мого.” (1 Мойс. 22:15—18) Однак це було те, що Авраам чув і як Бог казав через свойого ангела. Він чув як Бог клявся самим собою про угоду, що була проголошена там.
5. Чому ми сьогодні повинні оціняти важність і цінність тієї угоди, і на яке важливе питання ми мусимо відповісти?
5 Зі всіх людей ми сьогодні повинні оціняти важливість тієї угоди. Ми сьогодні повинні видіти, що це дуже потрібно, щоб народи благословили себе, Божим даним средством. Сьогодні всі світові народи, включаючи й республіку Ізраїля, в дійсності проклинають себе матеріалізмом та мілітаризмом. Це не тому, що обітованого насіння або потомка Авраама нема тут для благословення народів. Ні; а радше те, що народи не мають в Божу власну угоду з Авраамом й самолюбно й гордо іґнорують його насінням або потомками. Чисте безглуздя народів є ясним для кожного бачити. Отже питання стається особисто важливим: Хто з між “всіх народів землі” набуде благословення через Боже средство?
6, 7. (а) Якою іншою угодою Авраамова угода була піддержана? (б) Яке питання про царя Давида ця угода відповіла, і на яку чесноту Єгови вона звернула увагу?
6 Певна річ, якщо ми пійдемо за світськими людьми, або їх політичними провідниками й їх економічними й реліґійними порадниками, то ми зайдемо під прокляття замість благословення від Бога через насіння Авраамове. Та угода з Авраамом є підтримана Божою угодою з царем Давидом. Рахуючи від Авраама, Давид був чотирнадцятим мужем з лінії його потомків. Отже він був названий сином Авраама. (Мат. 1:1) Через угоду з Давидом, сином Авраама, Бог запевнив, що угода з Авраамом для благословення всіх народів й родів землі буде сповнена при помочі уряду, теократичне царство. В його часі, Давид був над теократичним народом, старинним Ізраїлем, якого столиця була в Єрусалимі. Цар перед ним був Саул з роду Венямина котрий умер в битві без наслідника до престолу всього Ізраїля. Питання було, чи цар Давид має наслідника на престол в Єрусалимі з його родини? Бог Єгова запевнив про це. Тому що цар Давид показав таку святу ревність до дому Божого почитання, або храму, Бог Єгова увів іншу важливу угоду для всього роду людського. Через свойого пророка Натана він сказав до Давида:
7 “І Єгова звіщає отце тобі, що Єгова збудує тобі дом. А як сповниться твій час, і ти спочнеш з отцями твоїми, то я призначу потомство твоє по тобі, що вийде з тіла твого, наслідником твоїм, і вчиню довговічним царство його. Він збудує дом імені мойому, й я впотужню престол його на віки. Я буду йому отцем, а він буде мені сином, а коли він провинить, покараю його людською лозиною й людськими карами; Милості ж моєї не відійму від нього, як відняв я від Саула, що його відкинув перед очима твоїми. І буде непорушний дом твій й царство твоє передо мною вовіки, й престол твій стояти ме віками.”— 2 Сам. 7:11—16.
ЛОАЛЬНА ЛЮБОВ
8. Чому про ту угоду говориться як “віковічний завіт незмінної милості, яку я обіцяв Давидові”?
8 Що за взнесла угода була це, угода про правительство, царство, що буде тривати через всі часи, престіл, котрий ніколи не буде збурений! Що за невисказаний привілей для вірного чоловіка й його родини бути звязаним угодою про царство! Та угода мала бути виконана Божою милуючою добротою як щось дуже конечне і святочне найвищого вершка у вічно тривалім царстві. В Дійсності, це була милуюча доброта, що спонукала до тієї угоди Божої сторони. З цієї точки погляду ми можемо розуміти чому Єгова, через свойого пророка Ісаїю, говорить про нього як “віковічний завіт незмінної милості, яку я обіцяв Давидові.”— Іса. 55:4.
9. Як та милостива доброта виражує себе, отже яке інше розуміння в анґлійській мові подає Нового Світу Переклад Святого Письма у подібній заввазі про ггесед?
9 Отже багато залежить від милосердя Єгови. Це одна з його визначних рис, й вона відограє важну ролю для нас людських сотворінь. Студія цих слів “милостива доброта” відкриває, що вона значить більше, як бути милостивим з причини мотиви. Це установляє між висказаними милосердям, а приймаючим його. Ця милість з любови тримається предмету милуючої доброти і його лоальности і не відступить від його, аж поки та гідна ціль милуючої доброти не здійсниться. В дійсності, Нового Світу Переклад святих Писань в побічній заввазі подає в Єврейськім тексті інше слово “лоальна любов” на Єврейське слово ггесед: бо це Єврейське слово в множені значить “дія лояльної любови,” “повна милосердя,” або “повна лоальної любови.”
10. Після нового видання словара, то як звучить текст в Ісаїї 55:3, отже ради якої цілі його милуюча доброта не схибне?
10 Недавно виданий Єврейсько-анґлійський словник підгадує, що ті безнастанні докази про милуючу доброту повинні читатися як “все доказана лояльність.” Ось так слова,” і дам вам віковічний завіт незмінної милості, яку я обіцяв Давидові”, повинні звучити, “віковічний завіт відносно все-доказаної невинності, яку я обіцяв Давидові, що є вірний.” Цей повторяючий доказ про Божу лоальність робить його вірним. Отже лоальність Божа до того, що він бере в угоду з собою, є доказана як безхибна. Це розказує про Божу суцільність з тим, хто взятий в угоду. Це помагає угоді стояти цупко без ріжниці, що та інша часть угоди може робити. Це запевняє, що замір милуючої доброти не схибне й не заведе.
11, 12. (а) Отже як Єгову можна описати, що він є до своїх поклонників? (б) Що довело до першого уживання виразу “милуюча доброта” в Писаннях?
11 Нехай же цей факт останеться на його честь й пошану: Бог Єгова є лоальний. Від першої згадки про це значуче слово в Єврейськім тексті, милуюча доброта великого Бога, котрий схороняє своїх вірних поклонників, росте з потішаючою теплотою. Коли про неї згадано перший раз, тоді племіник патріярха Авраама жив в місті Содомі. Бог Єгова сказав Авраамові, що він замірив знищити те лукаве, неморальне місто. Авраам знав, що його племіник Лот, разом з його женою й двома дочками, жили в тому місті й що їх життя було загрожене — разом чотири особі. Очевидно бажаючи схоронити їх життя через схоронення Содоми, Авраам благав Єгову аж нарешті Єгова обіцяв, що коли буде десять праведних людей в Содомі, то він не знищить його.
12 Два ангели Єгови вирушили в Содому у виді мужів, й Лот прийняв їх в свій дім. Прийнявши їх як своїх гостей, Лот був обовязаний бути лоальним до них. Він доказав себе таким протягом нападу Содомцями на його дім. Вірою він перестеріг своїх будучих зятів про неминуче знищення засудженого міста. Другого ранку, перед сходом сонця, ангели поспішно випровадили Лота й його родину за місто. “У гори втікай, щоб і тобі не згинути!” сказав один із ангелів Єгови. Лот тоді просив дальшої ласки, кажучи: “Що коли знайшов раб твій ласку в очах твоїх, і велику милость твою, що показав до мене, що вирятував душу мою, я ж не здолію рятуватись у горах, щоб не наздогонала мене лиха година, та не вмерти мені!” Розважливо ангел Єгови дозволив йому те чого він просив, й Лот й його дві дочки успішно утікали й схоронилися від горючої Содоми вогнем і сіркою.— 1 Мойс. 18:16 до 19:26.
13. (а) Яка чеснота Божа була звеличина через визволення Лота і його дочок? (б) Чому “інші вівці” сьогодні не потребують боятися, що Бога Єгови милостива доброта не схибне?
13 Ця втеча Лота й його дочок звеличує лоальну любов Єгови, завдяки Лотового дядька Авраама, бо ж це з ним Єгова зробив угоду про благословення всіх родів землі. (1 Мойс. 12:1—3) Це був прообраз нашого часу, що задля людей подібних до овець, котрі збираються під божественну ласку. Вони мусять сполягати важко на те саме милосердя, ту саму лоальну любов Єгови, щоб схоронити їх через вогняне знищення світової орґанізації, що духово названа Содомою. (Одкр. 11:8) Ці “інші вівці” Великого Пастиря не потребують боятися, що це милосердя може схибити. Аж двадцять шість разів Псальма 136 сама повторяє причину на прославу Єгови, кажучи: “Хваліте Єгову! Він бо благий, милість його вічна.” Він визнав імя своє перед Мойсейом на горі Синай, при писанню Десять Заповідей, він описав себе, кажучи: “Єгова! Єгова! Бог, милосердний і ласкавий, нескорий на гнів і щедрий на милость і правду. Що держить милуючу доброту, про тисячі, прощає несправедливість, переступи і гріх, . . . Це я покладаю завіт: . . . Бо не будеш покланятись іншому богу; бо Єгова, на імя Ревнивий, він Бог виключно відданий свойому імені,” (2 Мойс. 34:4—14) Цей Бог, котрий ображається перекрученням правди й котрий вимагає виключної посвяти, властиво зображає себе в подробицях. Отже ми можемо безпечно числити на його лоальність.
ЛОАЛЬНІСТ ДО ЦАРСТВА
14. Від самого початку що те царство вимагало, і чому від такого принципу нам би ніколи не відступати?
14 Від того самого часу, коли Єгова установив завіт з Давидом про віковічне царство, та угода про царство вимагає лоальної підтримки від Бога й чоловіка. Та угода була нероздільно злучена з царем Давидом й з його роду царських наслідників. В дійсності, угода була уособлена в Давидовім царськім домі або династії, так що лоальність до угоди значила лоальність до дому Давидового під Богом Єговою. Чоловіча лоальність мусіла бути справлена до тієї угоди. Аж до цього 1958 року, від цього принципу ми не можемо відхилитися, якщо ми постановили угодити великому Представникові угоди, Богу Єгові. Ми маємо самого Єгову як наш досконалий Приклад лоальности.
15. Після отримання сприятливої угоди, в яке беззаконня цар Давид попався?
15 По довшому часі після того, як цар Давид був так вельми поблагословенний тією угодою, він був поконаний кількома страшними гріхами, чорними злочинами супроти Десяти Заповідей. Він пожадливо присвоїв собі жену іншого чоловіка і поповнив чужоложство з нею, з женою свого власного вірного офіцера, на імя Гетія Урій. Коли жінка завагоніла, духово збочений Давид старався схоронити себе. Отже він так покермував, що його поставив в небезпечну позицію в битві, і там оставлено його, щоб він згинув. Після того, як відважний, лоальний Урій був так забитий, Давид прийняв Урія жінку до свого дому і вона сталась одною з його многих жінок. За такі злочинства, чи цей нечистий, кривавий Давид не повинен був бути засудженим на смерть і угоду з ним скасувати?
16. Як Давид був покараний за це, і хто потерпів смерть?
16 Через того самого пророка Натана, через якого Єгова оголосив царську угоду з Давидом, Єгова післав свою вість страшного осуду, показуючи як підло Давид поступив. Як кара за це, меч ніколи не мав відступати від Давидового особистого дому; лихо мало виринати з його дому, і деякі його жінки мали бути насилувані явно. Давид побачив як він зневажив Єгову і повівся нікчемно до Бога угоди. Зі смутком він признався до свого гріха проти Єгови. Він боявся про своє життя. “Ти не вмреш,” сказав йому Натан; проте та неправого ложа дитина з його жадібного чуложства мала умерти. Ніщо не відвернуло Єгову від цього присуду. Та неправого ложа дитина жила лише сім день і умерла.
17. (а) Що ж сталося з Давидовою угодою про царство? (б) Як глибина Єгової милостивої доброти показалась відносно Давидового наслідника?
17 Але ж що сталося з угодою про царство з Давидом? Єгова не скасував її. Він був лоальним до неї. Він був милостивим до тієї угоди, щоби довести її до успішного кінця. Давида знову поставлено в ласці Єгови і затримано його на “престолі Єгови” в Єрусалимі; але всі ті виповіджені кари зазначені у вироку Єгови проти Давида сповнилися з бігом часу. Глибина молости або лоальности Єгови була дальше показана в тому, що другий син Давида від бувшої жени Юрія, вже тепер законний син, був вибраний Богом бути наслідником пристолу і продовжати далі угоду про царство. Отже після Давидової смерти в ласці Божій. “І засів Соломон на престолі Єгови, яко Царь, замість Давида, отця свого, І щастилось йому, і ввесь Ізраїль корився йому.” (1 Паралип. 29:23; 2 Сам. 11:1 до 12:25) Ось так милость Єгови згідно з угодою про царство показалась бути средством спасення. Це чудове!
18. Отже Як Давид висловився про це у псальмі, і що його син Соломон доречно сказав в молитві при посвяченню храму?
18 Ось чому цар Давид міг був сказати у своїй псальмі: “Тим то я, О Єгово, буду між народами тебе прославляти, і твойому імені псальми співати. Ти бо цареві свойому підмогу даєш, і помазаникові, Давидові і його насінню по віки милость указуєш.” (2 Сам. 22:50, 51) Коли його син і наслідник, Соломон, посвячував преславний храм, для якого Давид зробив так багато приготування, тоді цар Соломон міг був сказати зі сердечним оціненням в прилюдній молитві до Бога: “О Єгово, Боже Ізраїля, Нема бога, щоб бути тобі рівний, ні на небі вгорі, ні на землі внизу. Ти хорониш заповіт і милость слугам твоїм, що ходять перед тобою з усьго серця. Ти й слузі твоєму, панотцеві мойому Давидові, додержав те, що обітував йому, що ти виповів устами твоїми, те сьогодні рукою твоєю довершив єси. Тепер же, Єгово, Боже Ізраїля, додержи рабові твойому, мойому панотцеві, Дивидові, все що обітував єси словами: не переведеться у тебе передо мною сидючий на претолі Ізраїлевому, аби тільки сини твої дбали на дорозі своїй про те, щоб ходили передо мною тим робом, яким ходив ти. Справди ж, Боже Ізраїлів, обітницю твою, що дав єси рабові твойому Давидові, отцеві мойому.”— 1 Цар. 8:22—26.
19. В старшому віку Соломона як виринула потреба для Єгови указувати милостиву доброту, і з якої причини Абіягові дозволено було наслідити престол по Регобоамові?
19 У сумнім порівнанню з його отцем Давидом, цар Соломон у старому віку відпав від Єгови. Тут знову Єгова з конечности указав свою милуючу доброту ради віковічної угоди про царство. Та угода не була вичеркнута. Через те Соломонів син Регобоам засів на престолі Єгови в Єрусалимі, але вже не як цар дванацяти поколін Ізраїля. Як приписану кару від Єгови, десять поколінь Ізраїля відлучилися від держави царів Давидового дому. Отже Регобоам царював тільки над двома вірними поколіннями, якими були Юда і Венямин. (1 Цар. 11:1—13; 12:19—24) Регобоам умер як злий цар. Все ж таки його син Абіяг вступив на престол царства Юдиного. Чому? Богом надхнена відповідь є така: “Та тільки задля Давида зробив його Єгова, Бог Його, світильником в Єрусалимі, поставивши по йому сина його та утвердивши Єрусалим. Давид бо чинив те, що було Єгові до вподоби, і нічого не занедбував, що він заповідав йому, по віку його, опріч поступку з Гітєм Урією.”— 1 Цар. 15:4, 5.
20. Яку відозву цар Абіяг зробив до ворожої армії ізраїльської, і для кого Єгова дав побіду?
20 Коли цар Абіяг виступив війною проти збунтованих десять поколінь Ізраїля, то він перше зробив відозву до них з верху гори слідуючими словами: “Хіба ви не знаєте, що Єгова, Бог Ізраїлів, дав царство Давидові над Ізраїлем навіки, йому і синам його, через угоду солі? . . . Та й тепер ви гадаєте встояти проти царства Єгови, що в руці синів Давидових, через те, що у вас дуже много, та що у вас золоті телята, які Еробаам поробив вам за богів. . . . Оце нами провадить правдивий Бог з його священиками, і з трубами голосними, щоб греміли проти вас. О сини Ізраїлеві! не воюйте проти Єгови, Бога батьків ваших, бо не мати мете успіху.” (2 Паралип. 13:3—12) Одначе та угода про царство і лоальне стояння при Єгові як Богові Угоди не мали ніякого симпатичного співчуття для тих збунтованих Ізраїльтянів. Єгова дав побіду тим, що стояли лоально при угоді до їх угоди про царство з Давидом.
21, 22. Хто є прикладом для нас сьогодні, що ради почитання Бога і його царства вони відложили націоналізм, отже яку історію вони витворили для себе?
21 Розділення дванацяти поколінь Ізраїля на двоє царств виставило Ізраїльтянів на велику пробу відносно лоальности до угоди про царство. Але були там Ізраїльтяни, котрі ставили почитання Бога і його угоду про царство вище націоналізму. Вони були прикладом для нас сьогодні. Наприклад, возьмім священиків і Левітів, що служили при храмі Єгови в Єрусалимі, але котрих доми знаходилися в сорок вісьмох містах, що були розкинуті по всіх дванацяти поколіннях Ізраїля. (4 Мойс. 35:6—8; Ісуса Навина 21:1—41) Історія про них говорить як слідує:
22 Зібрались до (сина царя Соломонового) його священики та Левіти, які були по всій землі Ізраїлській, з усіх кінців. Бо покидали Левіти свої городські передмістя і свої посілості, і поприходили в Юдею та в Юрусалим, бо Еробоам і сини його відставили їх від священицької служби Єгові. . . . А слідом за ними (за Левітами) приходили в Єрусалим з усіх поколінь Ізраїлевих такі, що справили серце своє, щоб шукати Єгову, Бога Ізраїлевого, щоб тут приносити жертви Єгові, Богові батьків своїх. І зміцнили вони царство Юдине, і піддержували Робоама, сина Соломонового.”— 2 Паралип. 11:13—17.
23. Згідно з тією історію, то як Ізраїльтяни поступили, що жили тимчасово в Юдеї?
23 Ізраїльтяни, які жили тимчасово в Юдеї не бунтувалися ані викликали громадської війни, але підкорялись лоально цареві, котрий представляв угоду про царство Єгови з Давидом. Про це історія каже: “Тільки над синами Ізраїлевими, що жили в містах Юдиних, зістався царем Робоам.”— 2 Паралип. 10:17.
24. В часі царювання царів Юдейських, то хто втікав до Юдеї, і кого Аса зібрав в Єрусалимі, із якою угодою?
24 Впродовж царювання кількох царів Юдеї, вірні Ізраїльтяни залишали свої місця й переходили в Юдею і в Єрусалим, тому що тут цар втішався милуючою добротою і лоальною любовю Єгови. За часу Регобоамового правнука, царя Аса, він “зібрав усього Юду і Венямина та живучих із ними виселенців із Ефраїма і Манасії, й Симеона, бо багато Ізраїльтянів попереходило до його, як побачили, що Єгова, Бог його, з ним. І зібрались в Єрусалим. . . І відновили завіт, щоб шукати Єгову, Бога батьків своїх із усього серця свого і з усієї душі своєї.” Вони шукали за ним заки могли знайти його і поки “він дозволив їм знайти себе.”— 2 Паралип. 15:9—15.
25, 26. (а) Яке чудове указання лоальности до угоди про царство настало при смерти царя Агази в Єрусалимі? (б) Як єдиний наслідник до угоди про царство був нарешті помазаний на царя?
25 Цар Агаза був восьмий цар Єрусалимський з ліній царя Давида. При його смерті настало чимале оживлення лоальности до угоди про царство, як це її символічно представляв царський дім Давида. Його мати Аталія, внучка лукавого царя Омрія збунтованих десять поколінь, захопила престол Єрусалимський. Цей престол належав тільки до мужів згідно з угодою про царство Єгови. Щоб затримати себе на престолі, Аталія (Готалія) “вигубила увесь царський рід дому Юдиного,” всіх опріч маленького хлопця, Йоаса. Його тітка Йосавета, одружилась була із левітом первосвящеником Йодая. Постановивши схоронити царський дім з роду царя Давида живим в гармонії з угодою, що Давидові не хибне мужа на його престолі, тітка Йосавета кратькома забрала дитину Йоаса і сховала його. Вона схоронила його і мамку в спальні дому Єгови.
26 О, як намісці це було, що храм Бога Єгови стався охоронним сховком для єдиного наслідника Його царської угоди! У семому році цього підпільного існування, де виростав Йоас, лоальний первосвященик Йодай випровадив його і помазав його на царя при жертівні храму. Нарешті убійниця Аталія почула галас радісних викриків. “Зрада! Зрада!” вона заголосила, коли вона вийшла й побачила що сталося. Із вірности до правильного царя Єгови, первосвяшеник Йодай випровадив її на вон і забив її при воротах палати. (2 Паралип. 22:10 до 23:15; 2 Цар. 11:1—16) Із своєї милостивої доброти, при помочі своїх лоальних поклонників, Єгова показавсь бути правдивим до своєї угоди зробленої з його слугою царем Давидом.
27. Що Йоаса допровадило до нелоальности, і що піддержувало угоду про царство в діянню?
27 Втрата оцінки провадить до невірности. Навіть Йоас дав приклад цього. Так довго як персвосвяшеник Йодай (або Єгояда) жив і був його духовим дорадником, то цар Йоас ходив правильно. Коли ж Йодай помер, Йоас прихилився до ідолопоклонних князів Юдейських. Син Йодая пересвяшеника, Захарій, докорив йому, кажучи: “Коли ви покинули Єгову, то й він покине.” Нарешті, на приказ самого царя Йоаса, люди змовилися проти свяшеника Захарії і вкаменували його на смерть на самому подвірю храму Єгови! Що за підла невдячність! Написано є в 2 Паралипоминон 24:22: “І непамятав цар Йоас добродійств, які вчинив йому Йодай, (Захарії) батько, і вбив сина його. І як він умірав, то сказав: Нехай бачить Єгова і нехай відплатить.” Це Єгова й зробив. Історія каже нам, що Йоас умер: “Слуги його вчинили змову проти його за кров сина Йодаєвого, священика, й вбили його на постілі його, і він умер.” (2 Паралип. 24:25) Після нього на “престолі Єгови” сів син його Амасія. Ось так з милуючої доброти Єгова підтримував угоду про царство.