Христіянство поступає вперед у Північній Родесії та Етіопії

Продовження рапорту з африканської подорожи президента Товариства Вартової Башти, Н. Г. Кнора. і його секретара

ВІД 17-го листопада, коли ми оставили Ню Йорк, ми відвідали Сієрра Леон, Ліберію, Полудневу Африку, Ниасаланд, Полудневу Родесію, а тепер на 24 грудня ми прибули до Лусака, столиці Північної Родеси. Цей мітінґ був призначений для європейських братів, яких було сімнацять присутних того вечора. Це значне збільшення в порівнанні із послідним, пять років тому, коли тільки один Европеєць виявив був заінтересовання. Вранці на 26-го, ми відлетіли з Лусаку до Ндоли, і тоді їхали сорок миль до Кітве, що є область копальні міди Північної Родеси, де мала відбутися все-народна асамблея від 26 до 28 грудня.

Одна спілка копальнів віддала безплатно велику кемпу за містом, Нкана, для розміщення Товариства. Тому що воно було неможливим примістити в приватних домах ті майбутні прибувші гості, отже брати збудували сімнацять захистків, декотрі з них були по 700 ступнів довгі. Чим асамблея наближалась ближче, тоді ставало ясним, що й це приміщення не буде вистачальним. А що там не було більше трави на покриття крівлів, отже створено “другий поверх”, що складався із бамбу столів в трьох захістах, котрі то столи простягалися через цілу довжину. В цей спосіб в тих крівлях приміщено 8,004 осіб і подібне число було приміщене в домах братів і публики. Сім приміщень для спання були як велитні сприхи колеса з сидінням, а арена як ступиця.

В арені стільці з бамбу мали примістити 18,000 осіб із прохідниками на півокруглім стилі. Прекрасна плятформа була збудована через зрівнання великого залишеного мурашника і збудувано травою-накритий сховок. На заді плятформи виставлено 1953 річний текст Свідків Єгови, “Прославляйте Єгову у святім строї,” в Сібемба мові. Побудовано також дім на приміщення ріжних відділів асамблеї.

Для такого обширного будування потрібно було зо 30,000 вязок трави, 3,500 великих слупів і 16 повних троків бамбу слупів. Опріч цього привезено 60 повних троків стовпців у формі вилок на будову стільців. Багато матеріялу привезено також братами на бициклях а сестрами на їх головах. Зрубаний братами в поблизькім лісі, кошта матеріялу були незначні. Вся ця робота була вельми винагороджена, бо асамблея вказалась бути найщасливішою, яку коли мали люди Єгови в Північній Родесії. Направду, то була найбільша яка коли відбулась в Полудневій Африці.

Брати прибули пішки бициклями, троками, бусами, і потягом. Деякі подорожували по два тижні бициклями з північної части території більше як 500 миль далеко; брати везли своїх жінок і дітей на бициклях, по поганій дорозі і через “кущ”. Із полудневого-сходу деякі йшли чотири дні через простір повний дикого звіря, і тоді подорожували ще два дні первісним бусом, щоб прибути на асамблею. З південного заходу вони прибули почасти човном по Зембезі ріці а далі потягом: пять днева подорож. Брати з племя Мачуса в Танґаніїка продавали свої корови, щоб набути 7 фунтів штирлінґів на подорож в обидві стороні, яка взяла по одному тижневі в обидві стороні. Знаючи, що ця асамблея була приготована орґанізацією Єгови, брати постановили дістатись до неї. Ніщо не могло здержати їх. Всі дороги провадили до теократичної асамблеї.

АСАМБЛЕЯ В КІТВІ

Та й що за благословенства ожидали на тих братів, коли вони прибули на асамблею! Їдучи проміж деревами, людина несподівано наїзджає на асамблею, і тут являється перед нею незабутий вид! Засівши під голим небом, ця велика товпа африканських Свідків, із розмаїтими колірованими капелюхами сестер, пригадували город з цвітами розмаїтого коліру. Вони поводились порядно, слухаючи вважно промов, стараючись не пропустити ані слова. Бо ж чи не прибули вони много миль тільки ради цієї цілі?

Одначе, там було щось, що зробило навіть ще більше враження на прибувших на цю асамблею — спів! Під проводом цей хор із 1,010 співаків на цій асамблеї спричиняв щось, що посилало дрощ по спині і витискало сльози з очей — так був чудово прекрасний! Музикальних інструментів не потрібно було; бо справді вони були б там не на місці. На сигнал деріґента вони почали співати, і те, що здавалось бути трудною частю співу, було виконане неймовірно легко. Гармонія була чудова, зпершу голос наче шелест дерев підносився на крилях вітру до найвищої точки і лунав гейби з тисячей сопілок. Хоч вони складають багато музики самі, і деякі слова походять від них (на підставі текстів), їх пісні всі кружать довколо правдивого почитання Бога Єгови, так як пісні Свідків Єгови в других частях світа.

Асамблея отворилась майже із 14,000 присутних, в пятницю, на 26-го грудня. В цей день 1,185 прийняли через занурення, щоб чинити волю Єгови. До суботи рано було 16,000 присутних, і коли прийшов час на публичний виклад, 20,000 осіб набили вчерть арену, а надмірна перевижка розсілась на поблизькій площі. Завдяки допомозі місцевих Европейців вставлено голосники, і та велика товпа могла чути кожне слово публичної лєкції: “Прийшов Час Розглянути Божі Дороги.”

Брати прибули на асамблею, щоб навчитись про чисте почитання і як жити разом як члени товариства нового-світу. Вони відкинули багато забобонів зі старого світу. Наприклад: В деяких дістріктах, коли чоловік умре, його братам невільно вмиватися протягом трьох місяців. В інших місцях в часі смерти ціле село сидить цілу ніч і люди бють в бубни і ляментують, щоб вигнати геть злих духів. В іншій місцевості, коли староста села умре, всьо село вибирається до другого місця, лишають свої доми і городи, щоб мовляв дух помершого старости не прийшов назад клопотати їх. Інші забобони вимагають поставити певну медицину на вищу губу в новонародженої дитини, щоб верхній зуб виріс скорше; інакше дитина загрожена перекинутись в крокодиля! Отже, Свідки Єгови залишили ці обряди, бо ж вони бачуть, що це дурнота і бісовство.

Асамблея для европейськіх братів відбулась також в Кітві. Це спричинило приємну несподіванку, бо коли ми відвідували ту країну передніще, пять років тому, то для Европейців не було асамблеї, задля простої причини, що там не було європейського собору Свідків Єгови в Північній Родесії. Цей раз на публичнім зібранні було 145 присутніх, а найвище число було 92 в інших сесіях асамблеї. Сім Европейців прийняло хрещення.

На обох асамблеях звільнено друге видання “Нехай Бог Буде Правдивий”, на велику радість братів. Вони не отримали першого видання, задля заборони, отже не могли спровадити цієї книжки.

Гідне уваги відносно цієї асамблеї була кооперація ріжних урядників, з якими мусіла бути стичність — велика зміна від пять років тому, коли на згадку імя “Свідки Єгови” стала ворожнеча із сторони більшости з них.

Там є тисячі людей в Північній Родесії, що хочуть статись Свідками Єгови, але ми не позволимо їм називати себе так, аж доки ми перше не розслідимо їх і станемо певні, що вони знають навчення Христове і наміри Бога Єгови. Потім, як вони символічно обявлять їх посвячення чинити волю Єгови через занурення у воді, ми позволимо їм казати, що вони Свідки Єгови.

Свідки Єгови, тепер найбільше обєднане тіло в Північній Родесії, є одної думки, і те чого вони хочуть і що навчають, є царство Боже, як єдину надію для світа. Ріжні політичні чинники і інші ґрупи бажають, щоб Свідки Єгови прилучились до їх руху, і піддержували їх. Деякі впливові люди таких великих орґанізацій вчащали на африканську асамблею, щоб почути, що там говориться і видіти, як ми справляємось з нашими справами. Вони були абсолютно здивовані побачивши такий порядок і спокій хоч люди були з ріжних частей Північної Родесії і представляли всі племена. Божий дух робить чуда, але світ не прийме цієї відповіди. Вони думають, що там є щось інше позаду того, що спричиняє цю єдність акції. Свідки Єгови мають духа Єгови, тому вони досліджують Його Слово, вони вірують в нього і проповідують його.

ЧЕРЕЗ КЕНІЮ ДО ЕТІОПІЇ

В понелідок, 29-го грудня, ми від’їхали до Ндола, щоб злапати літак до Етіопії. В дорозі ми зупинились наніч в Наіробі, де ми мали зробити сполучення до етіопійської повітряної лінії. Ми були прийняті в домі одного із Свідків Єгови, і від 6:45 ввечорі аж до 12:30 рано, ми мали мітінґ з вісьмома братами і сестрами, двоє з котрих подорожували сотки миль трудними дорогами, щоб бути з братами в Наіробі на цім мітінґу. Ми відповіли на їх многі питання і дали їм інтересні інформації про роботу Єгови і орґанізацію, і що ми думали повинно робитися в Кенії і Юґанда.

Досвідку другого ранку ми від’їхали до Наіробі і вскорі перелітали понад Горою Кенія, яких 17,000 ступнів у воздусі. Далеко внизу знаходилась рівня і пуща Кенії. Ми також бачили багато озерів між Наіробі, столицею Кенії, і Аддіс Абаба, столицею Етіопії. Африка направду містить багато прекрасних картин з повітря.

В Аддіс Абаба нас зустрінули брати на летнищі і ми мали гарну подорож до середини міста. Воно має населення около 300,000 і лежить 8,000 ступнів на височині. В нім ми знайшли модерну цивілізацію, що будується біля старої, також много будинків започаткованих Італіянами, коли вони забрали край, і котрі були недокінчені задя їх несподіваного відходу.

Етіопія лежить на східній части Африки, а полуднева часть знаходиться тільки 250 миль на північ від екватора. Більше з містів і селів є поміщені на високім плоскогірю, що постачає постійну весну тим мешканцям. Перші місіонарі Вартової Башти приїхали до Етіопії в вересні 1950 р. Тепер там є одинацять в околиці і три собори установлено. Тому що уряд вимагає від місіонарів дати поміч освіти їх громадянам, Товариство тепер оперує дві початкові школі, в Гарар і Діре Дава, і нічну школу в Аддіс Абаба.

Їх рідна мова, Амгарік, спричиняє велику проблєму. Це є дуже старинна мова і в деяких відношеннях схожа на європейську. Її азбука має 276 характерів, кожний з особливим звуком. Деякі є дивні вибухові висказання, а знов інші є звуки кудкудакання.

Асамблея була розложена на чотири дні і студенти були запрошені прийти, бо школу звільнено в часі доки асамблея відбудеться. Коли асамблея отворилась, місіонарі, що були на околиці, пять з половиною місяців, були раді бачити одного з їх числа як предсідника і він дав захоплюючу промову привітання. І особливо Амгарік брати були дуже раді.

Того вечора брат Геншел промовляв до шістьдесять одного присутних через тлумача на тему “Непорочність”. Він від’їхав в суботу, на 3-го січня, щоб доручити промови призначені йому в Кайро, а я лишився до понеділка і промовляв до братів кілька разів в суботу і в неділю. Вершкам асамблеї було хрещення, яке відбулось у малій річці затамованій дещо, щоб вода була глибша для занурення. Шість прийняло символ їх посвячення через занурення.

ЕТІОПІЙЦІ ВИЯВИЛИ ВЕЛИКЕ ЗАІНТЕРЕСОВАНИЙ

Ті місіонарі висказали деякі дуже інтересні досвідчення. Вкоротці потім, як ті призначені до Діре Дава прибули там, то кожного дня люди доброї волі приходили до їх дому ґрупами по пятьнацять осіб і просили їх, щоб студіювати Біблію з ними. На початку це зросло до такої точки, що було неможливо студіювати зі всіма ними. Отже місіонарі обернули їх студії у лєкції, даючи різні публичні лєкції кожної ночі через один місяць.

Гієни є так численні в цій околиці, що багато людей бояться вийти на двір в ночі. Тому мало студій відбувається ввечорі. Ті що відважуються йти в ночі носять великі палиці з собою задля оборони.

Найвище число присутних на студії одного пополудня було пядесять. Це були зацікавлені студенти з шведської місії котрі прийшли до цього дому питати питання. Критичні з першу, вони були захоплені готовою відповідю, яку вони отримали, так що вони вскорі позволили місіонарам далі говорити про новий світ. Занім лєкція закінчилась, насмішка зменшилась на смирність і покірність. Чоловік котрий взяв провід, запитав чи він може мати реґулярну біблійну студію.

Коли він прибув другий раз раньше, він почив вкоротці переказ з попередньої лєкції показуючи що трійці нема. В здивованні він викликнув: “Чи ви розумієте, що Ісус не був Богом?” Дальше пояснення було дане і потім він пішов назад до своєї місії сказав їм, що Біблія не навчає про трійцю. Єдину відповідь він отримав, що Свідки Єгови були фальшиві пророки і що він не повинен слухати їх. Не задоволяючись тією відповідю, він продовжав свої студії і тепер почувається, що він бажає бути правдивим міністром, одним із Свідків Єгови.

Другий приклад в іншій території був, що молодий чоловік вчився на священика. Він не вмів говорити ані слова по анґлійськи. Знов цей місіонар в той час не міг говорити по Амгарік, отже їх перша дискусія була при помочи тлумача. Коли спірна точка виринула студент-священик вдавався до старинної Біблії в Ґііз мові. Це є мертва мова не вживана людьми, але тільки тими, що студіюють бути священиками. На цю версію Біблії глядять, як на авторітетну. Цей переклад доказувавсь бути дуже добрий, бо не містив того олюбленого тексту про трітеїзм, 1 Йоана 5:7: “Бо три їх, що свідкують на землі: Отець, Слово і святий Дух; і ці три — одно,” ті тексти знаходяться в Короля Якова Версії в анґлійській мові. Отже цьому студентові священику дано доказ дуже скоро, що ціла доктрина про трійцю була ложна. Багато інших точок в дискусії доказано з Ґііз Біблії і це не взяло довго, що студент-священик змінив свої погляди. Він приходив на студії три або чотири рази, на тиждень, приводив інших з собою. Він залишив семінарію де він вчився, і перенісся до етіопського брата. Вони говорили про правду годинами.

На другий ранок шкільний клерк семінарії прийшов до місії з поліцманом і забрали студента священика геть. Це був гарячковий день, йдучи від одного офісу до другого, до головного секретаря, шкільних офіціялів, поліції, і здавалось, що ніхто не знав, що вони мають робити з тим чоловіком тепер. Місіонарі були замішані в цім також, тому що тут був чоловік, що змінив своє вірування, перестав вірувати в державну церкву. Місіонарам сказано розказати їх історію, і вони вказували, що цей священик приходив до їх місії добровільно, хотів студіювати. Він мав повне позволення від настоятеля знайти, що Свідки Єгови вірують. Брати стояли при цім молодці і обороняли його перед його винувателями.

Пізніще його замкнули в семинарії на чотири дні. Одначе він зміг вислати нотатку місіонарам, кажучи їм, щоб вони не жалували за ним. Він радувався, що він був увязнений за імя Єгови. “Не думайте, що я піду з ними,” він сказав. ‘Жодний чоловік, що положив руку свою на рало, не оглядається назад.’

На пятий день увязнення він впросив приватних сторожів, щоб взяли його до місії, і він сказав братам, що він буде відосланий до Аддіс Абаба. Так і сталось, але скоро по його прибутті в Аддіс Абаба його випустили на волю. Він учащав на мітінґи братів в Аддіс Абаба. Він прийшов на асамблею і був охрещений з іншими братами. Він є дуже ревний і охочий проповідувати євангелию.

Багато інших досвідчень можна б розповідати, показуючи запал зі сторони людей навчитись правди. Приготування Біблійної студії, є легка справа. Всі місіонарі мають далеко більше Біблійних студій, як вони можуть їх перепроваджувати. Ми сподіємось великого збільшення в цім краї, хоч брати мусять вчити школу в додатку, що мають вчити правди відносно Божого царства. Це була радість бути з ними.