Спомин — Чи ви уповажнені брати співучасть?
“Нехай же чоловік розгледить себе, і так нехай їсть хліб і чашу пє.”— 1 Кор. 11:28, НС.
Кожного року з початку весни в північній части кулі народи свідкували обходження релігійної їжи згідно з певною системою вірування, і які здається, є споріднені. Цього року Жиди їстимуть їх пасху в середу вечером, на 9 квітня, а римо католики і протестанти святкують Великодню Пятницю на 11 квітня, коли ж греко католики відсвяткують її в наступну пятницю, на 18 квітня.
Тисячі зборів Свідків Єгови по цілій землі в 121 краях обходити муть вечерю, як спомин Христової смерти, в четвер вечером на 10 квітня. Причина чому жидівські свята й визнаних христіян свята є так близько щодо часу, є та, що вечеря, як спомин Христової смерти, була установлена в часі пасхальної ночі, зараз потім, як Ісус і Його вірні апостоли взяли участь в пасхальній вечері, бож всі вони були Жидами по природі. Там то Ісус Христос дав інструкції своїм послідовникам, щоб вони святкували щороку в той день роковин. Свідки Єгови точно сповняють Його інструкції, святкуючи вечеру спомину в той день роковин, а іменно, на 14-го жидівського, місяця Нісана, підчас коли католики й протестанти святкують день тижня, Пятницю, що є найближча до 14-го Нісана, тому що Пятниця була днем в який Він був прибитий до дерева на Голготі умерти мученичою смертю.
1, 2. Яке є тут питання, і що Павло каже для нашої поради?
БРАТИ участь або не брати — оце є питання. Будь ви католик або протестант, христіянин або нехристіяни, ви мусите вирішити відповідь на це питання відносно вечері Господнього Спомину. Ось що апостол Павло каже для поради нас усіх:
2 “Я бо прийняв від Господа, що й передав вам, що Господь Ісус тієї ночі, котрої був виданий, прийняв хліб, і, віддавши хвалу, переломив і сказав: Це значить тіло моє, що ламлене за вас; це робіть на мій спомин. Так само і відносно чаші по вечері, сказав: Ця чаша значить новий завіт моєї крови. Це робіть, скільки раз пєте на мій спомин. Скільки бо раз їсте хліб цей і чашу цю пєте, смерть Господню звіщаєте, доки Він прийде. Тиж же, хто їсть хліб цей і пє чашу Господню недостойно, той винуватий буде за тіло й кров Господню. Нехай же чоловік рогзледить себе, і так їсть хліб і чашу пє. Хто їсть і пє недостойно, суд собі їсть і пє, не розсуджуючи про тіло. Того то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволі. Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені. Бувши ж осуджені, від Єгови караємось, щоб із світом не осудились. Тимже, брати мої, зійшовшись їсти, один одного дожидайте. Коли ж хто голодний, в дома нехай їсть, щоб не сходились на суд.”— 1 Кор. 11:23—34, НС.
3, 4. Про яких духово-непорядних людей ми запитуємо, і чому?
3 Чи ви знаходитесь між тими, про яких Павло говорить, що в його часі спали смертю, а знов інші були слабі й недужі духово? Це ми питаємо тому, що сотки міліони сьогодні сповняють бодай форму святковання Господньої вечері або Евхаристії, як це вони називають, а однак який є їх духовий стан? Ті сотки міліони католиків і протестантів так знавого Христіянства є дуже хворі духово, дуже слабі в христіянській вірі й ділах. Многі із них духово мертві, коли їм приходиться відповісти й ожити до славної вістки Божого царства, яку Свідки Єгови проголошують сьогодні по цілому світі. Їх соціяльний, моральний та релігійний стан пасує до опису, який дав апостол Павло оцими словами:
4 “Будуть бо люди самолюбні, сріблолюбні, пишні, горді, зневажливі, непослушні родителям, невдячні, непривітливі, без природного почуття, незгідливі, осудливі, невздержливі, люті, вороги добра, зрадники, напастники, гордувники, що більше люблять розкоші ніж Бога, мають образ благочестя, сили ж його відцуралися. . . . Лукаві ж люди та чарівники дійдуть до гіршого, зводячи та даючи себе зводити.”— 2 Тим. 3:2—5, 13, НС.
5, 6. (а) Що цей погіршаючий стан в псевдо-Христіянстві значить, і який є корінь клопоту? (б) Яке питання ми мусимо розумно вирішити, щоб не стягнути осуду?
5 Такі обставини погіршаються в так званім Христіянстві кожного року. Що це значить? Це значить, що прийшли “послідні часи” для псевдо-Христіянства і для цього світа. Так, і всі ті, що остануться в цім низькім стані духовім зустрінуть знищення у всесвітній війні Армаґедон, якою ця світова система закінчиться. Бо апостол зробив уступ до повищого опису такими словами: “Це ж відай, що в послідні дні настануть прикрі часи, з якими трудно буде справитись.” Більшість із тих реліґіоністів із формою побожної посвяти стараються бодай раз у році в їх Велику Пятницю брати, що вони називають “святе причастя”. Отже що є відповідальне за їх небезпечно бідне духове здоровля? Той самий апостол розпізнає корінь їх клопоту і каже в своїй дискусії про Господню вечеру: “Перше нехай чоловік розгледить себе, і так нехай їсть хліб і чашу пє. Бо хто їсть і пє не розважуючи про тіло, той суд собі їсть і пє.” Тут і клопіт! “Того то між вами многі недужі й слабі, і заснуло сном смерти доволі.”— 1 Кор. 11:28—30, НС.
6 Вони не розуміють значіння символів вечері Спомину, яких Ісус ужив. Вони не оціняють ані не беруть справи поважно щодо їх відповідальности бути учасниками тих символів, навіть в удаванні. Тим то вони показуються бути ложними до сили дійсної побожности в їх життю і є недужі й слабі в тім згляді, а може і заснули сном смерти. День роковин Господньої вечері вже наближається. Її муситься обходити “аж Він прийде”. Чи ви будете брати участь і чи ви достойні брати участь у Спомині з Христовими послідовниками? Чи ви зобовязані Господнью заповіддю брати участь або чи ви є виключені від цього? Оце питання кожний мусить вирішити для себе по розгляненню. Співучасники мусять бути живі, щоб бачити Господне тіло і мусять розуміти, що брання символів Спомину значить для них. Інакше вони беруть собі осуд.
РІЖНИЦЯ В ЗРОЗУМІННЮ
7, 8. Які наслідки з відмінного вирозуміння показують слабий духовий стан, і над якими словами є великий спір?
7 Ріжниця в зрозумінню, що символи Спомину значать, спричинила великі релігійні розколи, непорозуміння, а навіть релігійні войни і переслідування в яких багато людської крови пролилося й страшні нехристіянські жорстокости поповнено. Все це доказує про дуже бідний стан духового здоровля ізза непаду розуміти Господнє тіло. Великий спір над значінням тих слів допровадило до всякої безбожности. Щоб ми мали історію Ісусових слів і привилею, яким Він наділив своїх послідовників, ми тут наводимо звіт з Його впровадження вечері Спомину для Його правдивих учеників:
8 “І зробили ученики, як повелів їм Ісус; і приготовили пасху. Як же настав вечір, сів Він за столом із дванацятьма учениками. . . . Як же вони їли, Ісус узявши хліб і віддавши хвалу, ламав, і давав ученикам і сказав: Прийміть, їжте: це значить тіло моє. І, взявши чашу, віддавши хвалу, подав їм, кажучи: Пийте з неї всі, бо це значить моя “кров завіту”, що за многих проливається на оставлення гріхів. Кажу ж вам: Що не питиму від нині з цього плоду винограднього аж до дня того, коли його питиму новим з вами у царстві Отця мого.”— Маттея 26:19—29, НС: Марка 14:22—25, Мо.
9. Чому многі спротивляться проти повищого перекладу, і що вони вперто твердять?
9 Многі напевно спротивляться повище наведеному перекладові. Чому? Тому що він звучить, “Це значить моє тіло,” “Це значить моя кров.” Це, помимо Мофатового перекладу, який звучить, “Це значить моє тіло”, і “Це значить моя кров”; і помимо того, що Карло Б. Вілямс переложив, “Це представляє моє тіло,” і “Це представляє мою кров”. (Побач також побічну заввагу в перекладі Веймота цих слів у Маттея 26:26.) Спротивники будуть казати, що це є товмачення або вияснення, а не переклад. Вони вперто стоять при перекладі католицької Версії Дуя, або протестанської Версії Короля Якова або Версії Лютера, всі вони звучать: “Це є тіло моє,” “Це є кров моя.” Вони кажуть, що через виповідження цих слів Ісус створив зміну матеріяльну або в сутті в опрісноках і вині, що Він посідав тоді.
10. Що духовенство твердить про трансубстанцію, і що цим вони вдають, що вони творять і жертвують?
10 Католицьке духовенство навчає доктрини про трансубстанцію, себто, що хліб і вино були буквально перемінені в сутті й сталися Ісусовим тілом і кровю, коли Він виповів ті слова. Православні або греко католики також називають це переміненням. Але вони твердять, що це святий дух перемінює хліб і вино в Ісусове буквальне тіло й кров, а не православний піп, який посвячує той хліб і вино для ужиття. Священик молиться над цими річами, щоб святий дух виконав цієї чудотворної зміни. Римо католицьке духовенство твердить, що це відправляючий священик, що чудотворною силою перемінює оплаток і вино в людське тіло й кров через виповідження слів, які Ісус виповів, коли Він предложив ті символи своїм вірним апостолам. І так силою їх вірування в трійцю, вони кажуть, що Ісус є Всемогучий Бог, що священик кличе Бога з неба тут на вівтар богослуження і творить з Його жертву. І так Бог є їх творивом, і цей раз вони справляють Йому жертвенну смерть, а не римські воїни, які на приказ Понтійського Пилата й на спонукання жидівських священиків і письменників та Сінандріону зробили це девятьнацять століть тому.
11. Яка є доктрина про “літурґію”, і як вона робить Бога підчиненим а людей залежними?
11 В своїм виясненню “літурґії” Народний Католицький Калєндар з 1948 року каже: “Літурґія — це безкровне пожертвовання Нашого Господа на хресті.” Питання 365 в Катехізмі Христіянської Доктрини (Поправлене видання балтеморського катехізму), що був виданий в 1949 р., запитує: “Хто відправив першу літурґію?” Він відповідає: “Наш божественний Спаситель відправив першу Літурґію, при Послідній Вечері, в ночі перед Його смертю.” Сьогодні римо католицька церква предложує загальним людям тільки хліб літурґії. Щоб оправдитись за це предложення тільки хліба для них, цей Катехізм дає слідуючу відповідь на питання 366: “(б) Це непотрібне, щоб ми приймали тіло й кров нашого Господа під видом хліба й вина. Христос є цілковито присутний під видом хліба, і також цілковито присутний під видом вина. Отже ми приймаємо Його цілого під видом тільки хліба або під видом тільки вина. (ц) В деяких східних церквах вірні приймають святе причастя під видом хліба і вина. В західній церкві вірні приймають причасти тільки під видом хліба.” Тому що така доктрина ограничує силу зробити таку переміну тільки релігійнім священикам, то це звеличує їх як таких, що вони мають самого Бога в їх силі. Це робить збір з світських людей цілком залежним від священиків, так що коли нема священика, тоді люди не можуть обходити Господньої вечері.
12. Що це є консубстанція, і що указує, що вона і трансубстанція не є розсудженням Господнього тіла?
12 Многі протестанти вірують в так звану консубстанцію. Після цього вірування, то хліб і вино остаються такими в дійсности, але з причини їх посвячення через служебного духовника, то людина, що приймає їх, приймає дійсне тіло й кров Ісуса Христа разом із (кон) хлібом і вином. Як і трансубстанція, все це вимагає великої віри, бож учасник далі бачить і відчуває смаком тільки буквальний хліб і вино. Чи це в дійсности значить ’розсуджувати про тіло Господне’? Всі такі співучасники, яким приписано консубстанція або трансубстанція, кажуть є наділені великою ласкою. Коли ж вони властиво розсуджують Господне тіло, то чому з ними та божественна ласка не перебуває? Чому духовий стан людей так званого Христіянства є так слабий, недужий, а то є мертвий? Дійсний стан релігійних сект так званого Христіянства заперечує, що вони дійсно розсуджують Господне тіло, бо та многонадійна ласка, що мала б бути наслідком цього, є страшенно відсутна. Якщо б ті сотки міліони співучасників в так званім Христіянстві розсуджували про Господне тіло і жили в гармонії із ним, тоді дві світові війні впродовж одної генерації не були б скарали так зване Христіянство, опріч всіх інших кровавих войнів, які відбулися впродовж століть в самім серці так званого Христіянства. Що трансубстанція і консубстанція над якими войни точилися не є ні апостольські, отже ні христіянські, то це стане ясно, коли ми розглянемо їх у світлі Святих Писань.
ЧИ БУВ НАТЯК НА ЯКУБУДЬ ЗМІНУ СУТТІ?
13. Які слова показують, що хліб не стається жертвенним мясом і що вино є далі вином?
13 Застановімся над самими словами Ісуса. В католицькій Версії Дуя читаємо: “І взявши хліб, віддав хвалу, і ламлючи подав їм, і сказав: “Це є тіло моє, що дається за вас. Чиніть це на спомин мій.” (Луки 22:19, Дя) Коли б Він був розумів, що той хліб перемінився в Його тіло, тоді Він був би властиво сказав: “Робіть це в пожертву мене.” Замість того Він сказав: “Робіть це на спомин мій,” цим указуючи, що хліб був далі хлібом і був тільки символом Його тіла. Ми бачимо, що те саме сталося з вином. В Маттея 26:27—29 (Дуя) читаємо: “І взявши чашу, віддавши хвалу, і подав їм, кажучи: Пийте з неї всі. Бо це є моя кров нового завіту, яка БУДЕ пролита за многих на оставлення гріхів. І кажу вам, що не питиму від плоду виноградиного аж до того дня, коли його питиму з вами новим у царстві мого Отця.” (Марка 14:23—25, Дуя) Завважте, що Ісус тут указав, що плин у чаші був далі буквальним вином, бо Він сказав: “Не питиму від плоду виноградиного”, а не питиму цю кров.
14. Який інший факт показує, що вино не сталося Ісусовою кровю?
14 Ще інший факт, який указує, що це не була Його кров, Ісус сказав: “Це є моя кров нового завіту, що БУДЕ пролита.” Це ясно показує, що Його кров не була там пролита через трансубстанцію і що Його апостоли виливали її у свої уста. Не тільки Дуя Версія каже тут, “буде пролита”, але також і оригінальній латинській Вульґат з якого робили переклади, то і він звучить так. Монсіньор Р. А. Кнокс в своїм перекладі з 1943 р., сказав: “має бути пролита”. І в Луки 22:19 Кнокс переложив: “Це є тіло моє, що має бути дане за вас.” Нового Світа Переклад також так звучить “має бути пролита”, і “має бути дане”, указуючи на будучий час, іменно, коли Ісус висів на дереві тортур на Голготі. Отже Ісусові слова не значили, що хліб і вино були його власне тіло і кров, не більше чим апостол Павло розумів, що Ісус був буквальною скалою по значінню Його слів: “Бо пили з духовної скелі, що йшла за ними, скеля ж була Христос.” (1 Кор. 10:4, Дя) Скеля з якої Ізраїльтяни пили тільки представляла або була символом на Христа. В той самий спосіб і символи Спомину є тільки символами або представляли Христове тіло й кров.
15. Коли б і перемінилося те вино, то якою кровю вона мусіла б бути? Чому?
15 Щоб вино в чаші могло бути кровю, то це мусіла б бути штучна кров, так само як Ісус перемінив воду в вино на весіллю в Кані, але це було штучне вино, бо воно не прийшло прямо з виноградини. Ісус сказав, що вино в чаші Спомину було овочом виноградини. Воно прийшло з виноградини, а не з Ісусових жил. Отже чудом воно могло статися тільки штучною кровю, бож Ісус тоді мав іще свою міру крови в тілі. Коли ми подумаємо про ті тисячі церковних будинків в яких відправляються літурґії щодня кожного року, то більше “крови” витворується чим нормальна людина може дати або більше чим з неї можна б узяти для медичної трансфузії крови. По теорії тієї літурґії, то Ісус мусів би бути великим збірником крови, з якого б можна черпати для трансфузії причастників крізь чашу для причастя. Це є дуже нерозумне. Це пояснює чому духовенство називає це тайною, себто, тайною, як така річ може бути правдою.
16. Проти чого духовенетво своєю літурґією роблять себе винуватили, і чому безкровна жертва не може очистити гріхи?
16 Вже самою їх теорією духовенство робить себе винуватими за пролиття Христової крови на ново. Деякі католики є настрашені, щоб спробувати чи тіло в їх устах є дійсне тіло, через дану їм пересторогу, що коли б вони не проковтнули а задержали в своїх устах і вийняли з уст за церквою і тоді прокололи шпилькою, тоді вийшла б кров. А однак католики поясняють, що така літурґія — це “безкровне поновлення жертви” Христа. Якщо вона є безкровна, тоді як вона може, як вони твердять, відпустити людські гріхи? Апостол каже: “А мало не все кровю очищається по закону, і без пролиття крови не буває оставлення [гріхів].”— Жид. 9:22, Дя, Кнокса.
ПРОТИ ВИКУПУ
17, 18. Чому перемінений хліб і вино не можуть статися Ісусовою жертвою і дати викуп і оставлення гріхів?
17 Коли б святий дух або священик маґічними словами перемінили хліб і вино на вівтарі в тіло й кров, то як вони можуть статися Ісусовою жертвою? Що найбільше, то той хліб міг би представляти таку саму вагу людського тіла, а вино таку скількість людської крови, отже певно не таку саму скількість з якої складається нормальне людське тіло. Але ж Ісус Христос пожертвував ціле, все, звершене людське тіло з його повним додатком крови. Що найбільше, то хліб і вино літурґії можуть становити тільки частинку тіла й крови.
18 Кусок або маленька частина не може бути приятною для Бога як викуп за грішників. Відносно вимог викупу Божий справедливий і звершений закон через Його пророка Мойсея говорить: “Вимагай життя за життя, око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу.” (5 Мойс. 19:21, Дя; 2 Мойс. 21:23—25) Адам, звершений чоловік син Божий в Едені согрішив і цим чином стратив для себе й своїх будучих потомків звершене людське життя і всяке право до нього. Ісус сказав, що Він прийшов, щоб “дати своє життя як викуп за многих”. Це Він міг зробити, тому що Він був звершений чоловік із повним правом до людського життя і таким був “останній Адам”. Через положення всіх тих людських посілостей на жертву, цим чином Він постарався за рівнобіжний викуп. Апостол каже нам: “Один бо Бог і один посередник між Богом і людьми, чоловік Ісус Христос, що дав себе на викуп за всіх.” (Мат. 20:28; 1 Кор. 15:45 і 1 Тим. 2:5, 6, Катол. Конфрат.) Викуп вимагав цілої жертви, не тільки частини з неї, коли ж вага, міра й скількість вина й хліба не могли рівнатися через трансубстанцію тільки частині потрібної жертви. Це ніколи не може статися відповідним викупом за людство й принести визволення й оставлення гріхів.
19. Що теорія літурґії значить дотично Ісусової первісної жертви і також нової угоди, і чому це помилка?
19 Але духовенство каже, що Ісуса потрібно жертвувати щодня, щоби дістати відпущення гріхів, які поповнив католик потім, як він стався утвердженим членом церкви. Це значило б, що та жертва, яку Ісус положив на Голготі, була невистачальною, недостатною, і потребувала відновлення. Коли ж, щоб дістати оставлення наших гріхів, Христова жертва мусить бути відновлена і повторена часто, тоді це значить, що й “нова угода” мала б бути також відновлена через пожертвовання наново Спасителя. Коли одна жертва не задовольняє за гріхи, тоді й для нової угоди вона не задовольняє, через котру Бог прощає гріхи і не памятає їх більше. Памятайте, що Ісус сказав про вино: “Ця чаша є нова угода в моїй крові.” (Луки 22:20, Кат. Конфрат.) Але таке відновлення нової угоди є безпідставне в Писаннях. Стара закон-угода, яку Бог зробив з Ізраїлем через Мойсея як посередника, була замінена новою угодою з Ісусом, як Посередником. Установлення старої закон-угоди під Мойсейом представляло установлення нової угоди через прославленого Ісуса в Пятидесятницю 33 р. по Хр. Стара закон-угода не була поновно установлена кожного року при свіжих жертвах. Та одна серія жертв, які Мойсей приніс при горі Синай, вистарчали на ціле життя тієї закон угоди. В тім часі посередник Мойсей сказав: “Це є кров завіту, що Бог завітував вам.” (Жид. 9:17—20, Кат. Конфрат.) Також і нова угода не потребує відновлення при помочи свіжих жертв. Проте жертва літурґії мала б дати при кожній відправі свіжу “кров нового завіту”. А це помилка.
20, 21. Чому Ісус не може умерти знов, і що літурґія заперечує відносно Його первісної жертви?
20 Як Ісус Христос може бути пожертвований ще раз? Апостол Павло пише нам: “Христос, уставши раз з мертвих, уже більш не вмре: смерть над Ним більше не панує. Бо що вмер, за гріх умер Він раз; ащо живе, Богові живе.” (Рим. 6:9, 10, Дя) Силою безсмертного життя Він живе безнастанно, так що Він може посередничити за вірних віруючих аж покіль вони будуть цілком увільнені від гріха. Його безсмертність, яку Він отримав при своїм воскресенню з мертвих, по віки перешкаджає Йому умерти знов. Так, тепер Він може бути Первосвящеником по віки, тому що тепер Він посідає “силу нетлінного життя”. Як це й апостол говорить про Нього: “Цей же, через те, що пробуває по віки, має непереходяче священство; тимже і спасти може на віки тих, що приходять до Бога через Нього; вічно живе (а не вічно умирає), щоб посередниковати за нас. Котрий не потребує щодня (як інші священики) приносити жертви, перше за свої власні гріхи, а потім за людські; це бо Він зробив раз, принісши в жертву себе.”— Жид. 7:16, 24, 25, 27, Дя.
21 Та одна жертва Ісуса Христа має стільки вартости, що її можна ужити всякого часу за гріхи людства аж поки вони будуть всі усунуті. Та теорія літурґії заперечує цю біблійну правду.
22. Як жертви в день примирення показують, що літурґія ізза потреби повторення, не усуває гріхів?
22 Чому вона це робить було пояснено через жидівські жертви під закон-угодою Ізраїля. Кожного року в день примирення треба було поновно жертвувати тельця й козла Єгові і кров з них заносити до святая святих і кропити нею святе віко милосердя. Чому? Тому що ті жертви не були людські і не могли змити людських гріхів і оставити людське сумління вільне від вини гріха. Коли б вони були в дійсности очистили сумління чоловіка із відчуттям грішности, тоді вони були б перестали бути приношені. “Маючи бо закон тінь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять безперестанку, ніколи не зможе звершити приступаючих. Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, ніякої совісти за гріхи, раз очистившись. Але в них що-року робиться спомин за гріхи; бо ж це неможливо, щоб кров волова та козлина знимала гріхи.” (Жид. 10:1—4, Дя) Цей вже самий факт, що католики відчувають гріх, який вимагає від них повторення приносу жертви в літурґії, то це не усуває їх гріхів більше ніж ті жертви з биків та козлів.
23. Чому Ісус не потребує сходити часто з неба бути пожертвованим?
23 Але Христова одна пожертва Його звершеного людського життя приносить віруючому оправдання й увільняє його совість від гріха. Отже Ісус не потребує сходити з неба на розпорядження католицького священика кожний раз, коли він відправляє літурґію й перетворується в штучне тіло й кров, щоб бути пожертвованним, зідженим і випитим по звичаю людожерів (канібалів) священиком і згромадженими. Будучи Архисвящеником Ісус не підлягає ніякому священикові на землі. Інакше, як Він може бути Архисвящеником? Сорок день по Його воскресенню з мертвих, Він вознісся на небо і сів по правиці Бога. Потім Він предложив звершену й повік вистарчальну жертву, і тепер Він не потребує лишати свого престолу й сходити вдолину і бути знов тілом і кровю на нову жертву. Тим то Він може оставати там і ждати аж прийде Богом назначений час на сповнення Його обітниці, що є записана в Псальмі 110:1—4, (АС): “Єгова сказав мойому Господеві: Сядь праворуч мене, аж я положу ворогів тобі підніжком. Єгова пішле жезло сили твоєї з Сиону: Царюй серед ворогів твоїх. . . . Єгова поклявся і не покається: Ти є священик по вік по сину Мелхизедика.” (Псальма 109:1—4, Дя; Кат. Конфрат.) Отже Він ждав у небі без перерви аж “час кінця” цього світа почався в 1914 р.
24, 25. Як апостол доказує цей факт в листі до Жидів 10:10—18, і так чому тільки одна жертва є потрібна?
24 Завважте тепер, як апостол уживає цього факту, щоб доказати, що Ісус не повторив своєї жертви, тому що Він не потребує це робити, бо Його первісна жертва була добра на ціле продовження людського гріху. В листі до Жидів 10:10—18 (Кат. Конфрат.) він каже: “По цій то волі ми освячені одним приносом тіла Ісуса Христа за всіх. І всякий же священик стоїть що дня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі ніколи не можуть зняти гріхів. Але Ісус, принісши одну жертву за гріхи сів на завсіди по правиці Бога, дожидаючи доки положаться вороги Його підніжком ніг Його. Одним бо приносом звершив на віки тих, що є освячені. Свідкуєж нам і Дух Святий. Бо сказавши перше, ‘Це завіт, що завітуватиму з ними після тих днів’, говорить Господь: давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх, і гріхів їх і беззаконня їх не споминатиму вже.’ А де відпущення гріхів, там нема вже приносу за гріхи.”
25 Гріхи прощені Богом згідно з новою угодою є дійсно скасовані, й освячені одиниці є звершені повіки “одним приносом”, “пожертвою тіла Ісуса Христа раз за всіх”. Отже тепер Ісусова “кров нового завіту” не потребує проливатися іще раз. Ніякої іншої офіри не потрібно опріч тієї, що Ісус приніс на Голготі.
ОБНАЖЕННЯ ВЕЛИКОГО ОБМАНУ
26. Як літурґія в порівнанню з жертвою в день примирення показує, як римо католицькі священики задивляються на Ісусову жертву?
26 Старинний жидівський первосвященик мусів принести офіру в день примирення раз у рік за цілий народ Ізраїльський і в одному храмі, себто, в Єрусалимі. Дивно, що римо католицькі священики відчувають потребу приносити жертву в літурґії 365 або 366 день в року, і по кілька раз на день, на многих вівтарях, і не в місті що назване Божим імям, Єрусалимі. Ясним є, що вони не вірують, що Ісусова одна жертва була вища за річні жидівські жертви в день примирення, які не могли усунути гріхи. Опріч того, їх “жертва літурґії” не може осягнути викупу й оставлення гріхів для людей, що вчащають на літурґію, ради ще одної великої причини.
27, 28. Ради якої іншої великої причини літурґія не усуває гріха?
27 Якої? Ізза цього факту: священик, що каже він ломить тіло Ісуса поновно й проливає Його кров поновно не може зійти на небо з тією жертвою і представити її Богові за себе і своїх парохіянів. Навіть для самого Ісуса не вистарчало положити свою жертву на землі. Ісус мусів зійти на небо й представити свою жертву перед Богом у небі. Він не взяв свого тіла людського з собою до царського престолу там, бо “тіло й кров не можуть мати части в царстві Божому.” (1 Кор. 15:50, Кат. Конфрат.) Коли жидівський архиєрей в день примирення вступив в Святая Святих в храмі, представляючи Божу присутність, тоді він не брав з собою мясних тіл із тельця й козла зі собою. Він брав тільки кров, бо вона представляє життя. Так і Ісус не брав свого мясного тіла до неба, щоб явитись з ним в Божій присутности. Він узяв з собою заслуги або вартість свого людського життя, символічно представлене через кров. Він представив це перед Богом як гріхусуваючу жертву викупу. (Жид. 13:11, 12; 3 Мойс. 17:11—14; 16:14—16) Через предложення своєї жертви в небі Він положив основи для будучого праведного нового світа. Отже Він не потребує часто терпіти муки через пожертвовання себе. Про це ми читаємо:
28 “Оце ж треба було, щоб образи небесної дійсности цим очищались; але сама небесна дійсність вимагала лучшої жертви ніж ці. Бо Ісус не ввійшов в рукотворну Святиню, зроблену взором правдивої, а в саме небо, щоб нині являтись лицю Божому за нас; ані щоб много раз приносити себе, яко ж архиєрей (ізраїльський) входить у Святая рік за роком із кровю не своєю, бо тоді треба було б терпіти много раз від настання світу. Але тепер, Він раз на все явився при кінці віку на знищення гріха через пожертвовання себе. І як призначено людям раз умерти а потім суд, так і Христос пожертвував себе [скільки разів?] один раз, щоб понести гріхи многих, удруге бо без гріха явиться ждучим Його на спасення.”— Жид. 9:23—28, Кат. Конфрат.
29. Чому Ісус Христос зробив конечним для католицького священика занести свою жертву літурґії (до неба)?
29 Згідно з усім цим свідоцтвом натхненого Писання, Ісус уважає цю одну жертву, яку Він зложив девятьнацять століть тому, вистарчаючою. Отже Він не приймає жертви літурґії як потрібний додаток до своєї звершеної жертви, і тому Він не представляє її перед Богом. Щоб представити її перед Богом, то католицький священик, приносячи таку жертву літурґії, мусів би самий наслідувати Ісуса й зійти на небо, щоб дістатись перед лице Бога. А що грішний духовний-священик цього зробити не може, отже і його жертва літурґії мусить невдатися, щоб принести відпущення гріхів для католиків.
30. Як Бог задивляється на жертву літурґії, і що Він зробить з нею?
30 Чи Бог, який уже прийняв був звершену, все-вистарчальну жертву свого Архиєрея Ісуса Христа, глядів би на таку жертву літурґії з яким небудь одобренням? Ні, ніколи! Він бридиться цим, як найбільшим обманом, що його виконується на католицьких людях і як зневагу проти єдино-вартісної жертви Його любого Сина Ісуса Христа. У битві Армаґедон Бог спинить всяке перекручення вечері Спомину і Христової жертви через знищення релігійних систем, що є винуваті за цю облудну гидоту. “Жертва безбожників є гидотою, а надто, як її в лукавстві приносять.” (Прип. 21:27, Дя) Одягнення людьми-зроблених священичих шатів не змінює цієї справи.
АПОСТОЛЬСЬКЕ ВИЯСНЕННЯ
31. Отже з якої точки псевдо-Христіянство старалося глядіти на Господнє тіло, і з якими наслідками для світа?
31 Завважавши з повищого, як католики і протестанти так званого Христіянства є винуваті за те, що вони “не розсуджують тіла Господнього”, ми можемо зрозуміти чому ціла система є слаба, недужа, спляча, а то хвора на смерть. (1 Кор. 11:29, 30, Дя) Такий стан річей можна дослідити до дійсних причин. Псевдо-Христіянство упало до цього низького духового стану, тому що воно надто зосереднило свою ввагу на буквальне тіло й кров Ісуса Христа у звязку з своїм причастям або Евхаристю або Господньою вечерою. Воно не поступало згідно з апостольським виясненням Господньої вечері. Зі писателів Біблії жодний не дає стільки інформації відносно тієї вечері чим апостол Павло. Це правда, що Маттей, Марко і Лука кожний подають історію, як відбулась вечера, але вони не подають вияснення. Проте Павло подає історію Господньої вечері й також досить пояснює її, в своїм листі до Коринтян. В цілі вияснення його, ми можемо розуміти чому нам не грозила б ще одна світова війна, коли б так зване Христіянство властиво розсуджувало тіло Господне.
32, 33. Як Павло пристусовує слова Ісуса при Спомині, і тому до якого “тіла” Павло відносився?
32 Духовенство псевдо-Христіянства твердить, що Павло у своїм виясненню поперає буквальне пристусовання Ісусових слів, “Це є тіло моє.” “Це є кров моя нового завіту.” Та чесне розглянення Павлового вияснення доказує, що арґумент духовенства є ложний, накинутий. Згідно з перекладом Мофата, Павло сказав: “Нехай чоловік розгледить себе; і так нехай їсть хліб і пє чашу. Бо хто їсть і пє без властивого розуміння Тіла, той їсть і пє собі осуд. Тому то многі з вас слабі й недужі, і доволі померло.” Отже про яке “Тіло” Павло тут говорить? Та ж про “Христове Тіло”, що складається із членів Його збору під Ним, як Головою: “Ви ж тіло Христове, і многі члени його.” (1 Кор. 11:28—30; 12:27, Мо) Це розуміння є скріплене тим, що Павло знов говорить в цім листі. Ось воно в католицькім перекладі:
33 “Чаша благословення, котру благословляємо, хіба не є співучасть крови Христової? І хліб, що переломлюємо, хіба не є співучасть тіла Христового? Бо один хліб, ми, хоч многі, є одно тіло, всі ми, що є учасниками одного хліба.” (Кат. Конфрат.) “Чаша благословення, яку благословляємо, чи не є спільність крови Христової? І хліб, який переломлюємо, чи не є співучастю тіла Господнього? Бо ми, хоч многі, є один хліб, одно тіло: всі, що є учасниками одного хліба.”— 1 Кор. 10:16, 17, Дя.
34. Отже, коли людина їсть хліб Спомину, то що вона мусить бачити або розпізнати щоби не стягнути осуду?
34 Отже людина, що бере участь в хлібі при Спомині мусить бачити або знати, що є така організація або збір як “Христове тіло”. Більше ніж це, вона мусить спробувати себе або розглянути себе і доказати собі, що вона є членом Христового тіла, що вона є членом того збору з Христіянів, що є цілком посвячені Богу, сплоджені Ним як Його духові діти, помазані Його святим духом, щоб бути проповідниками і співнаслідниками з Ісусом, і що вірно держаться Ісуса як одного Голови їх збору або Тіла. Так зробивши, вона тоді визнає це через їження хліба Спомину, що й вона є з “тіла Господнього”, або так сказати, є членом його. Цим робом вона не їсть лицемірно або без розсуджування, і цим чином не стягає суду проти себе.
35. Коли вона пє вино Спомину, то цим що вона визнає відносно нової угоди?
35 Коли такий само-розглянений христіянин пє вино з чаші Спомину, то цим він визнає, що Ісусова кров була средством для введення в силу Божої нової угоди. Також, що при помочи цієї нової угоди можна осягнути оставлення гріхів, і що люди бувають взяті з усіх народів бути людьми для Божого імя, діяти як Свідки Єгови.— Діяння 15:14; 2 Мойс. 19:5, 6; 1 Пет. 2:9, 10.
36, 37. Що інше вино Спомину значить для людини, що пє його, і що вона рішається чинити?
36 Ще одна річ: пролита кров Христа означає смерть, та не тільки, що нова угода була зроблена над мертвою жертвою, але головно на оправдання суверенности, імя й слова Єгови. І в цій то смерті ради оправдання Єгови, що “тіло Господнє”, члени Христового тіла, мають участь. Вони є насаджені з Ним по подобіє Його смерти, похоронені з Ним через звичайне хрещення в Його смерть, щоб вони знов устали до небесного духового життя на подобіє Його воскресення. “Хіба не знаєте, що скільки нас у Христа Ісуса охрестилися, у смерть Його охрестилися? Бо погреблись ми з Ним через хрещення у смерть. . . Бо коли ми насаджені з Ним у подобіє Його смерти, то й на подобіє Його воскреснемо.”— Рим. 6:3—5, Дя.
37 Отже для того, що пє вино, ця чаша представляє терпіння, які небесний Отець вилляв як порцію для цілої Христової громади, Голови й тіла. Як це і Ісус сказав до Петра в Гетсеманії: “Чи мені не пити чаші, яку Отець дав мені?” Він пив, і Він також запевнив тих послідовників, що докажуть їх вірність до смерти що вони матимуть участь в Господній крові: “Чашу яку я пю і ви питимете; і хрещенням, яким я хрещусь, ви хреститиметесь.” (Йоана 18:11 і Марка 10:39, Кат. Конфрат.) Через пиття чаші Спомину чоловік признає, що він рішивсь терпіти з Ісусом аж до смерти.