Частина 3

Приготовляючи родину прийняти смерть

ЧАСАМИ людина знає наперед, що він або вона незабаром помре. Що можна зробити, щоб приготовити інших членів у родині до цього випадку?

Багато людей знайшли, що обговорювати про смерть помагає, навіть коли всі члени родини є при доброму здоров’ю. Спеціально це правда, коли правильно розуміємо, що є смерть, і як вона буде переможена.

Отже, відповідно кожній оказії, смерть можна обговорювати, коли з новин довідуємось про нещастя, або коли друзі чи родичі вмирають. У цей спосіб, члени родини, а особливо молоді, приготовляються до можливої смерти їхніх любих.

Чікагівська журналістка Джорі Ґрегем, яка сама мусіла подолати рак, сказала: „Коли родина може відверто дискутувати про смерть, то стається щось чудового з тією родиною, і я вже багато разів бачила це. Коли вони дійсно відверто обговорюють смерть, турбуються й також підкріплюють один одного, то розвивають близькість, яку неможливо розвити в жодний інший спосіб”.

Досвід одної родини

Це є подібне до досвіду одної австралійської родини з п’ятьох членів. Лікарі казали матері, хвора на рак, що їй лишилось тільки кілька місяців життя. У тому короткому часі до її смерті, вона приготовляла свою родину. Особливо вона бажала приготовити найстаршу 13-літню дочку для того, щоб вона виховала своїх двох молодших сестер. Вона робила це в дуже реалістичний спосіб. Найстарша дочка пізніше говорила про це, кажучи:

„Я пам’ятаю з вдячністю те, що моя мама сама говорила нам про її наближаючу смерть і нічого не таїла. Ласкаво вона пояснювала мені справу й тоді брала кроки, щоб полегшити стан.

„Я тоді приготовляла всі обіди під її проводом, навіть хоч вона була прикута до ліжка. Разом ми виписували основні рецепти. Потім вона навчила мене, як краще вживати машину для шиття, знаючи, що я буду змушена перебрати більшість шиття в родині. Ми склали план для членів родини робити порядки в домі ділитись обов’язками, дискутували про основні фактори першої допомоги й безпеки, яких слід пам’ятати вдома. Факт, що батько мав довір’я до мене, що я зможу справлятись з цим всім дуже заохочувало мене старатись робити все, як найкраще.

„Шістнадцять років після смерти моєї мами, я одержала слідуючого листа від моєї молодшої сестри, котра вже вийшла заміж і сама має троє дітей. Вона пише: ,Як гарно мати таких чудових двох сестер, як ти й Бев. Немає заступника на сестер, котрі люблять, розуміють вас і , котрі є вірні. Я дуже дякую тобі за те, що ти є такою особою. Я не думаю, що я вже казала це, і жалую, що не згадала, але хочу дуже гарно подякувати тобі за те, що ти так добре виховала Бев і мене і за те, що заступила місце матері. Тепер знаю, що це вимагало багато любови й зусилля, також само-пожертви від тебе. Я часто думала про ті роки й молилась, щоб Бог поблагословив тебе. І знаю, що ти одержала від Нього благословення’ ”.

Покладайтесь на Божі обітниці

Найстарша дочка продовжує своє оповідання: „Моя мати ніколи не розхвильовувалась, але вчила нас своїм прикладом, показуючи, що вона цілком довіряла й покладалась на біблійну обітницю про воскресення.

„Після її смерти, мій батько дав кожній з нас листа від неї. У моєму листі мати написала: ,Линет, люба, я бажала написати тобі записку, щоб подякувати тобі за те, що ти була така мила, люба дочка. Тобі буде тяжко без матері, люба, але інші допоможуть тобі, й твій батько буде добре доглядати тебе. Допомагай своїм малим сестрам — я знаю, що ти зробиш це — тому що вони будуть більше та більше покладатись на тебе. Щиро дякую тобі, дорога, за все те, що ти зробила для мене й за те, що ти була такою гарною, послушною маленькою дівчинкою, ніколи не даючи мені причини на журбу. Я молюсь, щоб Єгова пам’ятав мене й щоб ми знову всі зустрілись у новому світі. Багато любови від твоєї любої Мами’ ”.

Так як з Анітою Браун, ця мати не залишила світ помацки, не бувши непевною про її майбутність. Вона була певна, що знову буде життя в Божому новому ладі. І беручи практичні кроки, вона допомогла приготовити своїх любих, щоб вони могли краще прийняти її смерть.

[Вставка на сторінці 9]

„Моя мама ніколи не розхвильовувалась, але вчила нас своїм прикладом, показуючи, що вона цілком довіряла й покладалась на біблійну обітницю про воскресення”