Хімічні звалища є годинникові бомби сповільненої дії

„КРАЩІ речі для кращого життя за допомогою хімії”. На протязі 1930-го десятиліття, це було гасло, яким оголошували нову добу. Проте, ніхто й не подумав, що ці „кращі речі” створять „оточення Франкенштайнової потвори” (щось, що стається небезпечним для того, хто створив це).

Люди тоді дуже тішились новими продуктами, створені хімікалами. Наш одяг, доми, та автомашини стались наповнені речами вироблені з нейлону, штучного шовку, целофану й пластики. Нові „чудесні” пестициди (хімічний засіб для боротьби з шкідниками) й людиною-вироблені добрива, збільшували наш харч. Науковців тоді хвалили за те, що вони „творили нові речі, про яких Природа забула”.

Але з цими „новими речами, про яких Природа забула” приходили мільйони галонів хімічних відходів. На нещастя, ці відходи байдужо складали в звалища. „Речовину збирали у склади”, сказав начальник Агенства Для Охорони Оточення (АОО) Степан Плен. „Як з очей, так і з думки”— забуті, але не надовго.

Одно величезне звалище було залишений канал у штаті Нью-Йорку (С.Ш.А.) біля славного Ніагарського Водоспаду. Цей канал названо ім’ям його будівельника, Вільям Лав, який, ще в 1894 р. старався з’єднати дві річки й таким чином створити зразкове місто. Його мрія не мала успіху, і все, що залишилось було Лав Канал, недокінчений милю-довгий (1.6 кілометрів) рів, від 10 до 40 футів глибини й взагалі 45 футів ширини.a

Новий власник скидав тонни хімічних відходів, більшість злитих у бочки 55 галонів (208 літрів) у канал пана Лава. Повідомляють, що Гукер Хімічна Компанія призналась, що від 1920 до 1953 р. скинула у нього 21.800 тонн хімікалів. Місто Ніагарський Водоспад теж додало свою частку до цього. А також кажуть ніби армія С.Ш. Тоді у 1953 р. це вариво відьми покрили землею й дозволили йому „варитись”, як бочки іржавіли, а хімікали з’єднувались.

Компанія Гукер Хімікали „продала” цю землю Міністерству Освіти Ніагарського Водоспаду за 1 долара (С.Ш.). На тому місці збудовано школу й житлове будівництво. Незабаром на цьому величезному хімічному кладовищі розвилась приємна околиця.

Часова „бомба сповільненої дії” була наставлена, і тепер уже цокала. Вона мала „вибухнути” таким ударом, що ця ділянка стала б дивовижною новиною й центром міжнародної уваги. Воно сталось тим, що може бути „перше з нових та зловісних пород нещастя оточення”, згідно з спеціальним рапортом висланим до губернатора штату Нью Йорку.

Чи цей випадок постачає важливий доказ, що людина „нищить землю”, так як ще не було в жодній добі історії? Чи це може бути ознакою, що незабаром Бог Божественною дією „знищить тих, хто нищить землю”? Це є важливі запитання, які потрібно обдумувати, коли будете читати про те, що хімічні відходи вже зробили.— Об. 11:18.

Але саме, який злий був цей наслідок від тієї ,нової речі про яку Природа забула’? Який вплив це мало на життя людей, які жили на тій ділянці? Слідуюче виключне інтерв’ю з родиною, котра мешкала на верху цієї годинникової бомби сповільненої дії, щодо публічного здоров’я, постачає деякі приголомшливі відповіді.

[Примітка]