Навчаючись пристосовуватись до проблем слуху
НОРМАЛЬНЕ вухо — призначене для слуху. Цей орган допомагає людині милуватись цвіріньканням пташок, шумом водоспаду і шелестінням листям вітром — усі потішаючі звуки, що збільшують оцінювання життя.
Через його здібність згромаджувати звуки і передавати їх мозкові, то вухо справді є чудесним органом. Але, воно не тільки допомагає нам чути різні звуки. Людина ще більше користується вухом, коли слухає розмови і сама бере участь у них. Своєю здібністю слухання, вона може мінятись почуттям, турботою та хвилюванням. Проте, коли буває втрата слуху, то як наслідок почуття безпорадности, розстроєння, а навіть гніву може розвитися.
Наприклад, що коли б декотрі слова, як наприклад, „мейк”, „рейк”, і „лейк” (анг.) усі здавались вам однакові? Що коли б ви мусіли дивитись на промовця, як він вимовляє кожне слово, щоб знати про що він говорить? Яке почуття ви б мали? Звичайно, що ви таки були б трохи розстроєні.
Щоб пересвідчитись про наслідки від проблеми слуху, прочитайте слідуюче речення вголос: Іс — — с — ачив ди — — а — орі — інай. Чи вам потрібно кілька разів перечитувати його і вставляти в нього пропущені букви або звуки? Справді, ті відсутні звуки є потрібні для розуміння. Речення таке: „Ісус бачив дим на горі Сінай”.
Вищедане є прикладом звичайних проблем людини, яка втратила здібність чути. Дуже рідко людина втрачає ввесь її слух. Найбільш звичайна проблема буває тоді, коли людина не чує всіх звуків добре. Отже, те, що вона може чути для неї є перекручене та безладне. Одна жертва такої втрати слуху сказала:
„Ми думаємо, що розуміємо, але не так. Наприклад, коли я женихався з моєю дружиною, то чув, як вона запитала мене: ,Чи ти любиш людей?’ — якась претензія на яку я не люблю відповідати. Я відповів невиразно, правдоподібно трохи різко. Вона здивувалась. Те, що вона дійсно питала, так як я довідався кілька хвилин пізніше, було більше обіцяюче: „Чи ти любиш піцу?’ (італійський періг з сиром і томатним соусом).
„Внаслідок такого недочування,— як то з нами часто буває — вибухає регіт, добродушні висміювання і приобідні анекдоти. Але наслідком також може бути серйозна хиба в комунікуванню, неакуратний вигляд недотепности або байдужости і закінчення дружби”.
Нагадуючи собі власний досвід, один не-чуючий автор розповідає слідуюче про його власну недугу:
„У групових дискусіях, коли тільки ви є глухі, то не існуєте. Тому що ви не можете передавати свої думки способом до якого всі є призвичаєні, то не сподіваються, ще менше, не питають, щоб ви висловлювали їх. Через ваше недочування, вони теж глухнуть. Робіть те, що ваші добречуючі батьки, друзі, співробітники кажуть вам. . . . Коли всі розмовляють між собою, або жартують, то ви є так далеко від них, як самітній араб у пустині, що розглядається натягаючись по всіх обріях. Всі і все є немов міраж — оптичне явище; ви бачите, але не можете помацати його, не можете стати частиною з ними. Внутрішньо ви душитесь, але не можете розказати комусь ваше жахливе почуття. Ви не знаєте як. Ви уявляєте собі, що ніхто не розуміє або не дбає”.
Що сказати про слуховий апарат?
Людина, яка добре чує, може думати, що очевидна відповідь до проблеми є слуховий апарат. Хоч слуховий апарат може допомогти, то однак має свої обмеження.
Один спеціаліст на цьому полі, Гейс Ньюбай пише: „Слухові апарати є дуже коштовні, і хтось міг би сподіватись, що коли пацієнт купить собі такий апарат, то буде силуватись, щоб навчитися, як керувати ним і пристосовувати його”. Але чи він зробить це? „Дуже багато слухових апаратів”, він продовжує, „знаходяться у тій приказковій шухляді”.
Ви мабуть уже знаєте когось, що купив собі слуховий апарат. Може бути, що навіть одно з вашого подружжя носить його, і не користується ним. Це часами розстроює добречуючих. Вони можливо кажуть: „Коли б він лише носив свій апарат, то ми могли б краще розмовляти”.
Однак, мусить бути якась причина на те чому хтось не носить апарат. Говорячи про цю проблему, Гейс Ньюбай каже: „Дуже багато пацієнтів сподіваються, що слуховий апарат розв’яже всі їхні проблеми слуху, і що коли будуть носити його, то він відновить їм нормальний слух. На нещастя, це не правда . . . слуховий апарат — це підсилювач, а не апарат високої точности. Він може служити, щоб робити мову голоснішою, але не робить її більш зрозумілою”.
Отже, перша проблема знаходиться з слуховим апаратом. Апарат є обмежений і не може витворювати всі звуки. Хоч до якоїсь міри слуховий апарат підсилює декотрі звуки і глушить інші, то таки не може підсилювати їх без спотворення. В найкращому якість звуків подібна до звуку по телефону, замість відтворення високої точности.
Друга проблема є в тому, що люди з проблемами слуху всі різняться. Нема двох подібних ушей; і не всі однаково чують. Отже, слуховий апарат, що є голосний для одної особи може бути вигідний для другої.
Цей принцип можна пояснити особою з нормальним слухом. Декотрі молоді люди можуть підкручувати гучність грамофону або радіо і вигідно слухають. Але батько може дуже нарікати, що музика є заголосна. Батьки і діти чують таку саму голосність, але мають різне терпіння.
Тому що слуховий апарат підсилює всі звуки, то його користь залежить від терпіння людини. Коли особа підсилює гучність до „вигідного” ступня замість до „слухаючого”, то не буде користуватись повною здібністю апарата. Апарат може бути „включений”, але не „підкручений”, щоб допомогти людині розуміти промовлене.
Що користуючийся може зробити?
Маючи ці факти на увазі, то що користуючийся слуховим апаратом може зробити? По-перше, він мусить відложити досить часу, щоб дисциплінуванням себе привикнув до цього „нового вуха”, не сподіваючись більше від апарату від його спроможности. Спершу його невигідність можемо порівняти до першого досвіду з штучними зубами або біофокусними окулярами. Зрештою, невигідність зменшується, коли людина привикає до апарату і пристосовується до нового відчування звуків.
Очевидно, коли людина вже довгий час не чула якихось звуків, то відвикла і не чує їх. Навіть цвірінькання пташок або шелестіння листя можуть турбувати когось, коли хтось вже давно не чув цих звуків. Отже, носячий слуховий апарат може відчувати, що чує забагато шуму, і не схоче користуватись ним. Але це не поможе йому краще чути. Єдина відповідь є для нього привикнути до шуму, ігнорувати небажані звуки і слухати тих, котрих бажає чути.
Щоб не знеохотитись, то користуючийся слуховим апаратом також повинен пам’ятати, що навіть люди, які нормально чують, пропускають багато сказаного. Отже, недочуваючий теж повинен сподіватись поганих наслідків.
Коли носячий слуховий апарат буде оцінювати ці обмеження і не дозволить їм знеохочувати його, то може жати гарні користі. Справді, людина мусить дисциплінувати себе, щоб успішно користуватись слуховим апаратом.
Бувши помічними
Товаришуючі особи з глухою людиною можуть допомогти їй своїм співчуванням. Вони повинні добре пам’ятати, що коли хтось починає носити слуховий апарат, то зазнає проблеми й невигідність.
Хоч розмовляти з нечуючим може бути трудно, то ми не повинні переставати говорити до них. Говорити звичайним голосом і голосністю найбільше допоможе. Говорити голосно може спотворювати звуки. Найкраще є захопити йому увагу і розмовляти з ним лицем до лиця, щоб він міг дивитись на ваші губи та обличчя і так „читати” їхній вираз. Коли нечуючий такий не розуміє вас, то переказувати те саме іншими словами більше допоможе від повторювання. Наприклад, коли він не зрозуміє вислова: „Чи хочеш піти в місто зі мною?” То можемо допомогти йому зрозуміти наш хід думок. Можемо сказати: „Ми йдемо до крамниці. Чи хочеш піти з нами в місто?”
Зберігаючи слухову здібність
Особисто, в нас можливо нема проблеми зі слухом. Все ж таки, ми повинні робити все, що можемо, щоб охороняти наш слух у цьому шумливому, індустріальному суспільстві.
Переважно, погоджуються, що виставлення до гаміру на довгий протяг часу може пошкодити слуховому механізму. Таку втрату слуху неможливо відновити. Коли людина працює при дуже шумливій роботі (оточення в якому неможливо проводити нормальну розмову), то повинна регулярно ходити на медогляд. Багато краще змінити обставини, щоб через них не загубити слух, ніж старатись поправляти його слуховим апаратом. І, в разі ушкодження вуха хворобою, то необхідно зараз піти до лікаря.
Справді, слух — це дорогоцінний дар від Творця. Наше оцінювання його користі повинно спонукувати нас співчувати тим, які страждають від проблем слуху, і поміркованим зусиллям охороняти наш теперішній слух.