Переїзд через Швейцарські Альпи

Від „Пробудись!” кореспондента в Швейцарії

ЯКЩО подивитеся на мапу Європи, то вам не буде тяжко побачити гори Альпи, які тягнуться вигином навколо Середземного моря до Швейцарії, а тоді завертають на схід. Їхня довжина бувши коло 750 миль (1.200 кілометрів), ці гори тягнуться від Франції через Швейцарію, Італію й Австрію в Югославію. В Австрії, це гірське пасмо є коло 125 миль (200 кілометрів) широке.

Якщо ви маєте досить докладну мапу, то зауважите, що в Швейцарії кілька вершків цього гірського пасма зносяться понад 13.000 футів (4.000 метрів) вгору, а найвищий шпиль, гора Бланк, 15.770 футів (4.807 метрів) висока знаходиться у Франції. Альпи покривають більше, як три п’ятих поверхні Швейцарії, і приблизно одна десята Швейцарських Альп є покриті льодом.

У серці Альп зноситься висока св. Готгард гірська височина з плоскою вершиною, яку називають водяна вартова башта Європи, тому що тут починаються три європейські великі річки: Райн, (що тече у Північне море), Рона, що тече у Середземне море і Тіціно, головна притока ріки По, (яка кінчається в Адріатичному морі). Коли б дослідити їхні шляхи, то можна бачити, що Альпійські долини цих рік сполучують схід із заходом. Рона і Райн ріки розділюють Швейцарські Альпи на чотири головні пасма, двоє по обох сторонах Ґотгард ріки. Але, поперечні долини, в яких проводиться торгівлю між північною Європою, а Італією, є найважніші, коли хочете переїхати через Швейцарські Альпи.

Короткий нарис Трансальпійських доріг

Давно перед нашою загальною добою, подорожні, особливо торговці, переїжджали через Альпи у подорожі на північ від Італії. Але мережу швейцарських доріг почали будувати ще за часу Римської Імперії. В дійсності, римляни, ради військових причин, були перші, що почали будувати міжнародні дороги через Альпи. Для них, великий св. Бернард прохід у західній Швейцарії був Mons Jovis, або гора Юпітер. Вони побудували там храм на честь своєму богові Юпітеру.

Багато війська, видатно Наполеонове в 1800 р., вибирали цей трудний шлях, багатий на історію. Сьогодні, там є дорога, відповідна для автомобілів, що зноситься до 8.100 футів (2.470 метрів) височини і якою від червня до половини жовтня можна подорожувати до північної Італії. Щоб мати поняття про суворий клімат цієї вражаючої околиці Альпів, зауважте факт, що озеро недалеко цього проходу стоїть замерзле пересічно 265 днів на рік.

Для швейцарців, Ґотгард дорога, в серці Альпів, є їхній шлях життя, тому що вона сполучує центральну Швейцарію, де люди говорять німецькою мовою, з південною, де говорять італійською мовою. Цю дорогу почали будувати ще у 1830 р., хоч робота поліпшення та розширення продовжається. Тому що це є найкоротший зв’язок з північною, а південною Європою, то ця дорога є дуже зайнята на протязі короткого часу, коли є відчинена, і ряди автомобілів часами є кілька миль довгі. Хоч переважно дорога є закрита снігами від листопада до червня, то у Ґотгард Проході (около 6.900 футів [2.100 метрів] височини) вживають сильні снігоочищальні машини, щоб відкривати дорогу на Великдень.

Сучасний автомобіліст може думає, що Ґотгард дорога тягнеться через дещо похмурі гірські краєвиди, хоч вона проходить через центральну височину в якій є вісім великих льодовиків. Звідтам сімнадцять долин розходяться у всі сторони. Ця плоска височина у серці Альп, яку швейцарці на протязі століть вважали за символ своєї свободи і незалежности, бере свою назву з каплиці побудованої коло 1230 р., на честь „святого” Готгарда, єпіскоп Гілдесгайму, Німеччини.

При кінці 13-го століття, імператор Німеччини відчував, що Ґотгард Прохід колись буде мати дуже важну ролю в європейській політиці і торгівлі між північною, а південною Європою. Проте, швейцарці скоро побачили, що ради своєї незалежности, було б добре не допускати чужих військ до проходу. У 1331 р., вони приєднали південний косогір, щоб відвернути напади на торговців і подорожніх і щоб не грабували їх. Документ з 1370 р. проголошує, що чужинці і місцеві люди можуть безпечно подорожувати від Ґотгарда до Цюріху. Тому то, так давно, як 1240 р., хроніки згадують, що Ґотгард прохід був „звичайний шлях для пілігримів, які йшли від півночі до Риму”.

На протязі століть подорожуючі вживали дорогу від десять до п’ятнадцять футів (3 до 4.5 метрів) ширини, з плоского каміння і плитів граніту. Крім цього, коли переходили через гори Ґотгард прохід, то зустрічали багато непередбаченого риску — великі сніги, снігові обвали, падаючі каміння, громові бурі і вітри, які спричиняли багато затримок і втрати життя та товару. Зимою, прохід був закритий на протязі багатьох місяців. Справді, Ґотгард був найнебезпечніший за всіх Альпійських проходів.

Від 1831 р., поштові карети могли переїжджати Ґотгард прохід, завдяки дороги, яку взяло десять років збудувати. Потрібно було 22 годин часу подорожувати 95 миль (153 кілометрів) від Флюелен до Луґано, „де цвіте цитринове дерево”. 31-го травня, 1882 р., день в якому відкрили Ґотгард залізницю з тунельом, остання поштова карета переїхала гори, і через тунель, тиша вкрила снігові вершки, хоч не назавжди.

Сьогодні Альпійські дороги, хоч дуже поліпшені, є небезпечні у літі через великий транспорт і незліченних вигинів. В осени та весною, сніг і лід погіршують небезпеку. Зсуви або обвали можуть раптом відрізати приступні дороги. Але тепер зробили забезпечення, щоб автомобілісти могли телефоном або через автомобільні клуби довідуватися про стан доріг. Лише недавно, у 1975 р., через великі сніги у травні Альпійські проходи були зачинені довше, ніж в інших роках.

Дальше на захід в Альпійських горах можна бачити Симплон дорогу, що є перша сучасна трансальпійська дорога. Наполеон був перший, що дав наказ, щоб розкрити цей прохід перевозити гармати. Цей шлях був вибраний через його низьку височину лише коло 6.600 футів (2.000 метрів), і тому що в ньому є мало снігу. Найбільший схил цієї 26 футової (8 метрів) дороги є один до десять. Сьогодні, цей прохід є відкритий цілий рік, хоч колись був забитий снігом від грудня до травня. Ця дорога витворює глибоке враження своєю красою, що дуже гарно пристосовується до височини маючії чудові краєвиди.

У 1974 р., було всього 682 миль (1.098 кілометрів) швейцарських доріг у цій Альпійській мережі приблизно половину доріг уже перебудували. Проходів є забагато і неможливо застановлятися над кожним. Проте, заки будемо говорити про інші способи переїжджати через Альпи, то треба згадати про жовті поштові автобуси, які в’ються по гористих дорогах. Їхні сигнальні сирени з трьох тонів пригадують усім, що ці автобуси мають право проходу.

Залізниці зв’язки

З приходом залізниці, Ґотгард Прохід скоро став „поворотний круг Європи”. Італія і Німеччина пристали до Швейцарії у 1869 р., збудувати найкоротший залізничий зв’язок між північною, а південною Європою. Взяло 10 років прорізати Ґотгард залізничий тунель 9 миль (15 кілометрів) довгий, який зноситься 3.790 футів (1.155 метрів) вгору. Від 1882 р. поїзди голосно гриміли через тунель день та ніч.

Швейцарці дуже гордяться „своєю” Ґотгард залізницею, яка є цілком електрична, як майже всі залізничі мережі в Швейцарії. З одної сторони, подорожуючі захоплюються технічним досягненням і різними приступними тунелями. З другої сторони, вони ніколи не втомляються багатими краєвидами, якими можна втішатися на протязі чотирьох або п’ятьох годин подорожі по вигідних залізницях. Небо часто є закрите хмарами, а навіть дощовито у північному вході до Готгард тунелю. Але, яке здивовання охоплює, коли ви виїжджаєте з тунелю під чисто синє небо! Кілька миль дальше і ось дивіться! Тут росте виноград, каштанові дерева, фіґи і персикові дерева, все свідчить про теплий південний клімат, який є незнаний в Альпійських горах. Справді, переїжджати Ґотгард Прохід залізницею є незабутня приємність.

У 1906 р., Симплон тунель узяв місце Готгард, як найдовший і більше прямо зв’язував Францію з Італією через Швейцарію. Тунель, що є коло 12.3 миль (19.8 кілометрів довгий, почали будувати у 1898 р., і відкрили для першої залізниці у 1906 р. Другий підземний хід, 20 ярдів (18 метрів) довгий, почали будувати у 1912 р., але через Першу Світову Війну, його відкрили аж у 1922 р. Симплон тунель, що є найдовший у світі стоїть влаштований 2.300 футів (700 метрів) вгорі, і максимальна глибина скелі верх тунеля є 7.000 футів (2.135 метрів). Свердління цього тунеля було дуже делікатна праця, бо через просочування кілька разів треба було покидати працю.

Чимало швейцарців тепер пригадують собі міжнародний потяг „Симплон Східний Експрес, який почав обслуговувати у 1919 р., покриваючи подорож від Лондону до Стамбулу. Подорож тривала коло 60 годин цим поїздом, який гуркотів Симплонським тунелем, покриваючи найдовшу європейську залізницю, а саме, 1.881 миль (3.027 кілометрів), починаючись у Парижі, переїжджаючи через Францію, Швейцарію, Італію, Югославію і Болгарію і закінчуючись у Стамбулі, Туреччині.

Дорожні тунелі

З кількох зачатих альпійських тунелів, які будуються тепер, двоє вже є відкриті для вжитку, а саме, приватний великий св. Бернард тунель на заході і Сан Бернардіно тунель на сході. Щоб проїхати св. Бернард тунель, 3.6 миль (5.8 кілометрів) довгий, якого відкрили у 1964 р., то треба платити дорожнє мито. А Сан Бернардіно тунель, більше, як 4 милі (коло 6 кілометрів довгий, відкрили 1-го вересня, 1967 р. Бувши частиною швейцарської дорожної системи, в ньому не збирають мита.

Якраз тепер праця продовжається в тунелі Ґотгард, біля тунелю для залізниці. Бувши більше, як 10 миль (16 кілометрів) довгий, то сподіваються, що це буде найдовший дорожний тунель у світі. Мали надію відкрити його в 1977 р., але через труднощі, проект запізнився на 16 або 18 місяців.

Чекаючи на відкриття інших дорожних тунелів автомобілісти можуть переїхати Альпи або перевозити свої авта по залізниці. Авта складають на спеціально приготовлені плоскі вагони, так, що шофери з їхніми пасажирами не мусять виходити з авта. Всього 15 хвилин триває для швейцарської федеральної залізниці переїхати довгий Ґотгард залізничний тунель.

Безперечно, що коли подорожуючий не має часу, то там є кілька повітряних шляхів відкриті майже в усякій погоді. Пасажирів обслуговують більше, як 250 полетів кожного дня. Але, коли хтось бажає взяти страх-надихаючу подорож, то задовольнить свої найбільші сподіванки, коли подорожує залізницею або автомобілем.