Малавія, що там тепер діється?

КОЛИ згадається про Малавію де-небудь у світі, то часто виринає питання: “Що стається з Свідками Єгови в Малавії?” Причина є, тому що в сучасних роках Свідки Єгови були метою жорстокого переслідування в Малавії. Звіт Report on Torture, надрукований в Amnesty International у 1973 р., пояснює:

“Добре-доведені звіти показують, що від 1967 до 1972 р., Молоді Піонери [Загін молоді Малавської Конгрес Партії (МКП)] з їхніми захисниками страшно мучили Свідків Єгови у формі згвалтування, биття, голили їх розбитими пляшками, і спалювали їхні маєтки. В осени 1972 р. кілька померло від такого переслідування, а 21.000 Свідків Єгови переселилися до Замбії, де кілька сот померло в невідповідних таборах для втікачів”.

Коли, в грудні 1972 р., їх вигнали з цього табору в Замбії, багато Свідків дуже постраждали, коли вернулися назад у Малавію. Отже, з часом вони заснували собі табори в Мозамбік. Від початку 1973 р. до серпня 1975 р. більше як 20.000 Свідків втекло до цих таборів. Тоді обставини змінилися так, як більш сучасний звіт в Amnesty International описує:

“У червні 1975 р. ФРЕЛІМО уряд перебрав уряд в Мозамбік, і незабаром кілька високих начальників ФРЕЛІМО уряду почали нападати на Свідків Єгови. . . . Правдоподібно через такі напади табори в околиці Віла Коутінго/Мланґені були закриті у серпні. Від незалежних свідків, Amnesty International довідався, що на кордоні між Малавією, а Мозамбік можна було бачити багато Свідків Єгови у великому замішанні не знаючи куди тепер утікати”.

Минулого року проти цих Свідків знов чинили страшні жорстокості, коли вони були змушені вертатися назад до своїх домів у Малавії. Газети цілого світу почали поміщати рапорти цих вчинків. Начальники Малавського уряду заперечували ці звіти, або казали, що вони були перебільшені. Але, що факти показують?

Переважаючий доказ

Факти є, що багато з цих жорстокостей були добре документовані або доказані. Є докази на імена переслідуваних Свідків, імена нападачів і місця де ці жостокості відбувалися.a Коментуючи про головну статтю про ці жостокості в Лондонському журналі Observer, Р. І. С. Кук, у листі до Observer, сказав:

“Стаття Колена Леґума в якій минулого тижня він описував про жорстокості проти Свідків Єгови не дивує мене. Подібні звіти вже приходили до Британської Преси кілька років тому. Тоді я працював в Малавії. Через власні досвіди я не сумніваюся, по-перше, що теперішні рапорти є докладні, а по-друге, що тепер — так як тоді — нічого офіціально не робиться на допомогу цим нешкідливим та беззахисним людям.

“Я міг потвердити дійсність такого переслідування з записів Малавського Уряду (місячні рапорти від Околичних Комісіонерів до Бюра Президента). Що Свідкам не будуть давати офіціальної допомоги було ясно, головно з незначущих процедур Державного Парламентарного Товариства, який тоді відбував свій річний збір у Малавії. Я зацікавився та пішов на засідання цього збору і на кількох оказіях мав нагоду говорити з делегатами. Переслідування Свідків Єгови була головною точкою приватних розмов, але про нього нічого не згадувалося публічно на конференції”.— 14-го грудня, 1975 р.

На початку 1970-го десятиліття Теодор Ц. Пінней був вчителем Бунда Колегії Господарства в Малавії. Він сам бачив як Свідків Єгови, деякі, які були його особисті приятелі були забрані до тюрми. Тоді одного ранку в листопаді 1972 р. його попросили подивитися позаду його хати. Там він знайшов дуже спотворені трупи шістьох чоловіків і одної жінки. Представники Малавської Конґрес Партії сказали йому, що це були Свідки Єгови.

Це вже було забагато для нього, отже кілька разів він особисто протестував перед самим президентом Малавії, д-р Бандою. Наслідком цього, його вигнали з країни в грудні 1972 р. У листі, якого Пінней написав цієї весни, він пояснив:

“Коли переслідування стається офіціальною урядовою політикою, і приходить наказ від бюра Околичного Міністра, щоб звільняти всіх робітників та студентів, що є Свідки Єгови, а тоді коли хтось не хоче скоро коритися таким наказам, то кров розливається по подвір’ї університету, то про такі справи вже більше неможливо мовчати”.

Таке знесилення та переслідування Свідків Єгови, за підтримкою Малавської Конґрес Партії і її урядових начальників далі продовжається. 20-го лютого 1976 р., Павло Е. Тсонґас, член конґресу в Масачузец написав до одного виборця: “Я просив і отримав звіт від Штатського Відділу в Африці, що підтримує новини та статті [у видавництвах Вартової Башти]”.

Часопис Південної Африки Rand Daily Mail, 26-го травня, 1976 р., каже: “Переслідування Свідків Єгови в Малавії можливо є найсумнішою точкою володіння Банди. Вони вже майже дев’ять років переносили жорстоке переслідування на оборону своєї віри. Маємо сотки добре-доказаних випадків жорстоких мук, страшного биття та статевих нападів, яких чинили вбивці Молоді Піонери”.

У листі до Артура Дрітца в Нью-Йорку, датованого 14-го червня, 1976 р., Бруно Крокер, Старший Начальник Преси Світової Наради Церков, писав:

“Ми перевірили рапорти про переслідування Свідків Єгови в Малавії. Ви знаєте, що Світова Нарада Церков не може негайно діяти лише за досвідченням з рапортів, надрукованих чи усних, коли перше не перевірить їх через свої власні джерела.

“Потвердження, яке ми отримали дійсно дуже турбують нас і Загальний Секретар, д-р Пилип А. Поттер, написав особистого листа до д-ра Г. Камузу Банда, Президента Малавії”.— Побачте сторінки 5 6 і 7 цього журнала.

Чому таке переслідування?

Але чому Малавія далі жорстоко переслідує Свідків Єгови?

Це тому, що Свідки Єгови не хочуть купувати карток Малавської Конґрес Партії. Ця карточка показує, що особа є членом володіючої політичної партії в Малавії. Але, коли б Свідки Єгови купували б політичну картку і таким чином прилучилися до якоїсь політичної партії, то цим вони заперечували б те у що вони вірять і за чим обстоюють.

Ісус Христос сказав про Його послідовників. “Вони не є частиною світу”. І перед політичним провідником за першого століття Він сказав: “Моє царство не є частиною світу цього”. (Ів. 17:16; 18:36, НС) Отже, Свідки Єгови вірять, що для них не було б правильно приставати до якоїсь політичної партії. Вони не є вперті або нерозсудливі. Вони радо купили б картку, чи виказку особистости, показати, що вони є податок-сплачуючі горожани країни.

Чи ви вірите, що це правильно для начальників Малавської партії вживати душогубну силу присилувати людей нарушувати їхнє біблійне сумління і прилучатися до якоїсь політичної партії? Чи це було правильно для Римської Імперії вимагати, під загрозою смерти, щоб християни палили ладан на вівтарі у жертву імператорові? Країни, які дають людям свободу поклоніння не роблять цього. Але Малавія, хоч каже, що дає своїм горожанам свободу поклоніння, таки звертається до жорстокостей в зусиллю змушувати Свідків Єгови брати участь у політиці.

Продовжаюче переслідування

Головна тюрма до якої засилали Свідків Єгови після їхнього повороту з Мозамбік називається Дзалека. Вона знаходиться біля Дова, на північ від Лілонґве. Нотатки, яких перекрадали з цієї тюрми розказують про страшне терпіння.

“Навіть коли хтось є дуже хворий, то його або її таки змушують йти до праці”, написав один Свідок у Дзалека на туалетному папері, єдиний папір, який він мав. “Хворих дітей відсилають до лікарні у Дова. . . Там вони не доглядають пацієнтів, які є Свідки Єгови. Ми називаємо Дова лікарню різанину людей Єгови. Вони дуже гарно доглядають усіх хворих, які мають картки М.К.П. [Малаві Конґрес Партії]”.

У квітні цього року прийшла ще одна записка написана на шматочку паперу з мішка в якому привозять цемент. Вона показує, що сімдесят Свідків в Дзалека, вже померло — шістдесят п’ять дітей, а п’ять дорослих. Одначе, записка додає: “Приємна новина. Брати і сестри всі мають радісні обличчя хоч є переслідувані і мусять носити каміння”, правдоподібно частина їхньої присилуваної праці.

Незважаючи на такі трудні обставини, Свідки таки мають розпорядок відбувати їхні християнські зібрання в тюрмі. Один Свідок пише: “Всі є сильні вірою. Ми зробили розпорядок на троє зібрань кожного тижня. Ми проводимо ці зібрання в камерах де тримають чоловіків. Ми також маємо розпорядок, щоб сестра ‘X’ доглядала [зібрання] для сестер”.

Малими групами у Дзалека навіть обходили Спомин смерти Ісуса Христа. Один Свідок рапортує: “Майже в кожній камері співали пісні перед викладом і після зібрання. . . . Ви можете тішитися почути, що 1.601 зійшлося на зібрання цього гарного 14-го квітня, і що більше як 13 взяли хліб і вино”.

Очевидно не всі Малавські Свідки є у тюрмі. Багато повтікали до інших країн, де їхні ласкаві християнські брати помогли їм. Один з цих утікачів є брат ‘У’. Він належав до збору Свідків Єгови в Манкій Бей, Малавія, перед тим ніж втік до Мозамбік у 1972 р. З Південної Африки, куди він утік, він написав листа 6-го червня, 1976 року:

“1975 р., Малавський уряд присилував нас вертатися назад у Малавію з Мозамбік. Вернувшися у Малавію вони знову стали переслідувати нас. Але я залишився тому, що керівник мого села не зарапортував мене гнобителям. Але це не помогло мені, тому що я не міг дістати, ані купити води, отже я вирішив вибратися”.

По другій стороні, по деяких околицях Малавії Свідки можуть вести дещо нормальне життя. “Багато поліцаїв співчувають нам”, пише один Свідок. Але це члени Малавської Конґрес Партії стараються вишукувати Свідків, щоб знущатися над ними і забирати їх до тюрми. Це робить життя небезпечне.

У вістці з Чінтече, Малавії, одному Свідкові, який ховався в “кущах” вдалося вивезти листа з країни. У цьому листі він поміщає імена Свідків, “яких так страшно били, що вони падали непритомні на Минкгокве полі”. Проте, дуже сучасний рапорт показує, що обставини трохи поліпшилися, тому що вже не силують Свідків жити по лісах.

Один Свідок із Нкгата Бей, Малавії, пише: “Керівник Тімбірі питав чи брати будуть приставати до політики і купувати картки, але всі відмовилися. Він тоді відсунув своє крісло, приступив до братів і почав бити їх. Він схопив одного брата з його дружиною за голови і почав бити їх один в другого. Два брати з їхніми дружинами були червоні від крови”.

Підсумовуючи справу, один Свідок рапортер сусідньої африканської країни сказав: “Ворог уживає різні способи, якими думає послабити братів і сестер. По деяких околицях арештують братів і сестер. По інших вибирають лише братів, а особливо старших і тих, які вони знають є відповідальні. Часами місцеві члени партії арештують Свідків, бо знають братів і беруть їх до поліції. Так само робиться з немовлятами. На початку їх відбирали від родичів. А часами вони дозволяли їм йти до тюрми разом із родичами, так як рапорти показують, що немовлята вмирають у Дзалека. Вони звертаються до яких-небудь способів, якими думають знеохотять братів”.

А як ви почуваєтеся про те, що відбувається з Свідками Єгови в Малавії? Чи ви відчуваєте спонуку висловити ваш погляд на користь таких невинних страждаючих? Чи ви знали, що багато осіб уже роблять так, між якими є високі начальники кругом світу?

[Примітка]

[Вставка на сторінці 3]

“Що переслідування відбувалося я міг потвердити з записів Малавського уряду”.

[Вставка на сторінці 4]

“Коли переслідування стається офіціальною урядовою політикою . . . то про такі справи не можливо більше мовчати”.

[Вставка на сторінці 4]

“Я не міг дістати, ані купити води”.